Справа № 2-1738/2010
н.п.6/599/6/2025
Іменем України
"16" травня 2025 р.
Зборівський районний суд Тернопільської області
в складі головуючого суду судді Іваницького О.Р.
при секретарі Сеньківській З.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Зборові справу за заявою ОСОБА_1 про видачу дубліката виконавчого листа,-
ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа. Заявник посилається на те, що 22 грудня 2010 року рішенням Зборівського районного суду з ОСОБА_3 в його користь стягнуто 119 269,94 грн. 12 січня 2011 року видано виконавчий лист № 2-1738. Виконавчий лист був пред'явлений до виконання до Другого відділу ДВС Тернопільського міського управління юстиції. 30 жовтня 2011 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження в зв'язку з направлення виконавчого документу за належністю до іншого відділу ДВС. В подальшому виконавчий лист на виконанні органів виконавчої служби не перебував у зв'язку з чим просить видати його дублікат.
Заявник в судовому засіданні заяву підтримав.
ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився.
Суд, заслухавши пояснення заявника, дослідивши та оцінивши всі наявні докази у справі у їх сукупності, вважає, що вимоги задоволенню не підлягають з таких підстав.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21квітня 1999 року №606XIV (у редакції, чинній на час ухвалення судового рішення, видачі виконавчого листа та на момент відкриття виконавчого провадження) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб)це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до положень пункту 2 частини першої, пункту 1 частини другої статті 22 Закону № 606-XIV виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом року з наступного дня після набрання рішенням законної сили.
Згідно із частиною другою статті 22 Закону № 606-XIV строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.
Отже, за загальним правилом, встановленим Законом № 606-XIV, виконавчий лист, виданий на підставі рішення суду в цивільній справі, може бути пред'явлений до примусового виконання протягом одного року з наступного дня після набрання рішенням законної сили.
05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII, відповідно до частини першої статті 12 якого виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акту не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (пункт 4 Рішення Конституційного Суду України від 5 квітня 2001 року у справі № 3-рп/2001).
Однак, згідно з пунктом 5 Розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1404-VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.
Тлумачення пункту 5 Розділу XIII Прикінцевих та перехідних положення Закону № 1404-VIII свідчить, що він застосовується тільки до виконавчих документів, строк пред'явлення до виконання за якими не сплинув на час набрання чинності законом № 1404-VIII. Для пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування його норм до виконавчих документів, строк пред'явлення до виконання за якими сплинув на час набрання ним чинності.
Разом з тим згідно з вимогами пункту 1 частини першої статті 23 Закону №606-XIV у разі пред'явлення виконавчого документа до виконання, строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються.
Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується (частина друга статті 23 Закону № 606-XIV).
У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення (частина третя статті 23 Закону № 606-XIV).
Аналогічні приписи містяться у частинах четвертій, п'ятій статті 12 Закону № 1404-VIII.
Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що строк пред'явлення виконавчого документа до виконання переривається пред'явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється, а повернення стягувачу виконавчого документа не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання.
Згідно з частинами 1, 2 статті 433 ЦПК України, у разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа для виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа, виданого судом, подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції. Заява про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа, виданого іншими органами (посадовими особами), подається до суду за місцем виконання відповідного рішення.
Судом встановлено, що 22 грудня 2010 року рішенням Зборівського районного суду з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 стягнуто 119 269,94 грн. 12 січня 2011 року видано виконавчий лист № 2-1738. Виконавчий лист був пред'явлений до виконання до Другого відділу ДВС Тернопільського міського управління юстиції. 30 жовтня 2011 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження в зв'язку з направлення виконавчого документу за належністю до іншого відділу ДВС. В подальшому виконавчий лист на виконанні органів виконавчої служби не перебував.
Як зазначалось, із змісту ч. 1 ст. 433 ЦПК України, вбачається, що у разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
З наведеного слідує, що підставою для поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання є факт пропуску стягувачем такого строку з поважних причин.
Аналіз змісту даних норм дає підстави для висновку, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для стягувача отримати та подати у встановлений законом строк виконавчий лист до примусового виконання.
Тобто, причина пропуску строку є поважною, якщо відповідну процесуальну дію не вчинено у зв'язку із обставинами, що безпосередньо унеможливлювали або ускладнювали можливість вчинення процесуальних дій у визначений строк. Така обставина має існувати об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк і виникнути протягом строку, який пропущено. Зазначене повинно підтверджуватися належними і допустимими засобами доказування.
Окрім того, поважність причин пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання пов'язана не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об'єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів, за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.
Суд звертає увагу на те, що виконавчий лист виданий Зборівським районним судом № 2-1738 після 30 жовтня 2011 року, коли була винесена державним виконавцем постанова про закінчення виконавчого провадження в зв'язку з направлення виконавчого документу за належністю до іншого відділу ДВС, на виконанні органів виконавчої служби не перебував та повторно стягувачем не пред'являвся.
У матеріалах справи відсутні належні докази, які б свідчили про наявність об'єктивно непереборних обставин, які не залежали від волевиявлення ОСОБА_1 та були пов'язані з дійсно істотними перешкодами для своєчасного вчинення процесуальних дій з 2011 року (винесення державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження) для пред'явлення виконавчого листа до виконання).
У зв'язку з наведеним, суд приходить до висновку, про безпідставність посилання ОСОБА_1 те, що втрата виконавчого листа відбулась поза волею стягувача. Крім цього, слід зазначити, що поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання протягом необмеженого строку означатиме, що стягувач матиме можливість «штучно» збільшити цей строк, таким чином уникнувши законодавчої вимоги щодо строку, що вже безпосередньо впливає на права та інтереси боржника, який не може бути у невизначеному стані протягом тривалого часу. Такі дії можуть порушити принцип правової визначеності, який є одним з основоположних аспектів верховенства права.
Пунктом 17.4 Перехідних положень ЦПК України визначено, що до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Аналіз наведеної норми приводить до висновку, що обов'язковою умовою видачі дубліката виконавчого документа є звернення до суду із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред'явлення його до виконання.
Якщо строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред'явлення виконавчого листа до виконання. Натомість, коли строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.
Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 у справі №2-836/11.
Таким чином, оскільки строк пред'явлення вказаного виконавчого документа до виконання сплив, заявником не доведено наявність поважних причин пропуску строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, у зв'язку з чим відсутні підстави для його поновлення, а тому місцевий суд дійшов правильного висновку, що вимоги заявника щодо видачі дубліката виконавчого документу та поновлення строку пред'явлення його до виконання задоволенню не підлягають, оскільки дублікат виконавчого листа видається лише в межах строку пред'явлення виконавчого листа до виконання, то відмова у поновленні строку є підставою для відмови у видачі дубліката виконавчого листа.
При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв'язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, надавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист.
Сторона, яка приймає участь у судовому процесі, зобов'язана з розумними інтервалом часу сама цікавитися провадження у справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Таким чином, оскільки із листа виконавчої служби не вбачається обставин втрати виконавчого листа та що заявник не надав доказів того, що виконавчий лист втрачено, чи не отримано ним після його повернення державним виконавцем у задоволенні заяви слід відмовити
Керуючись ст.ст. 12, 81, 259, 263-265, 433 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження»
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу дубліката виконавчого листа виданого Зборівським районним судом 12 січня 2011 року в справі № 2-1738 відмовити.
Ухвала може бути оскаржено до Тернопільської апеляційного суду через Зборівський районний суд протягом 15 днів.
Суддя Зборівського
районного суду Іваницький О.Р.