Справа № 462/410/25
19 травня 2025 року Залізничний районний суд м.Львова у складі судді Гедз Б.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду у м. Львові цивільну справу за позовом Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, -
представник ЛМКП «Львівводоканал» Бегей Н.В. звернулась до суду із позовом, в якому просить стягнути із відповідачки ОСОБА_1 на користь ЛМКП «Львівводоканал» заборгованість за надані послуги централізованого водопостачання та централізованого водовідведення (за особовим рахунком № НОМЕР_1 ) у розмірі 20 566,65 грн та сплачений судовий збір у розмірі 3 028 грн. Свої позовні вимоги мотивує тим, що відповідачка є власником квартири АДРЕСА_1 , за якою відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 та користується послугами ЛМКП «Львівводоканал». Крім того, з 01.09.2020 у будинку, в якому знаходиться квартира власником якої є позивачка, встановлено та зареєстровано вузол комерційного обліку. Позивач зазначає, що споживачі, в помешканнях яких встановлено вузли розподільного обліку, будуть отримувати рахунки за показниками приладів розподільного обліку. Різниця між обсягами комунальної послуги, визначеної на підставі показників вузла комерційного обліку (будинкового) та сумою обсягів визначених вузлами розподільного обліку (квартирними), розподілятиметься між споживачами, квартири яких не оснащені вузлами розподільного обліку, пропорційно до кількості осіб, які фактично користуються такими послугами. Тобто, споживачі, які мають зареєстровані прилади обліку, платитимуть за їх показниками, а споживачі, яким нарахування проводиться згідно норм споживання, сплачуватимуть за весь обсяг води, що залишився нерозподіленим. У відповідача не було встановлено приладу розподільного обліку. В порядку досудового врегулювання спору відповідачу у червні 2024 року направлено досудове повідомлення про необхідність оплати заборгованості за надані послуги, однак лист залишено без реагування, заборгованість відповідачем не погашена. Станом на 01.01.2025 заборгованість відповідача за період з 01.03.2016 по 01.01.2025 становить 19 108,25 грн, а також наявна заборгованість за абонентське обслуговування постачання води в сумі 935,42 грн та заборгованість за абонентське обслуговування відведення води в сумі 522,98 грн за період з 01.03.2022 до 01.01.2025, тому просить позов задовольнити.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 27.03.2025 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
Судом вживались заходи для належного повідомлення відповідачки про розгляд справи у порядку спрощеного провадження, зокрема за адресою: АДРЕСА_2 рекомендованою поштовою кореспонденцією скеровувались до відома відповідачки ухвала про відкриття провадження у справі разом з копією позовної заяви та додатками до неї, роз'яснено право відповідача, порядок та строки подання відзиву на позовну заяву, однак як вбачається із конверта, яким скеровувалась судова кореспонденція, такий 18.04.2025 повернуто на адресу суду неврученим адресату із зазначенням причини невручення, згідно довідки АТ «Укрпошта» «за закінченням терміну зберігання».
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
У визначений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву, відповідачі відзиву до суду не подали, про наявність поважних причин не подання відзиву у встановлений строк суду не повідомили, заява про поновлення строку для подання відзиву до суду станом на день винесення рішення також не надходила.
Клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у матеріалах справи відсутні.
Враховуючи наведене, відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України та ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (вилику) сторін за наявними у справі матеріалами.
У зв'язку із тим, що відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, на підставі частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін, оцінивши подані докази, дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Згідно з приписами ст. 68 ЖК України наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.Квартирна плата та плата за комунальні послуги в будинках державного і громадського житлового фонду вносяться щомісяця в строки, встановлені Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до Закону України “Про житлово-комунальні послуги», п. 7, 17 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 р. № 572, власник та наймач (орендар) квартири зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Згідно із ст. 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавець комунальної послуги зобов'язаний: забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання, у тому числі шляхом створення системи управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів;
При цьому, такому праву прямо відповідає визначений у ч.1, 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», обов'язок, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Статтею 23 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», передбачено, що одиниця виміру обсягу спожитої споживачем послуги з централізованого водопостачання визначається правилами надання відповідної комунальної послуги, що затверджуються уповноваженим законом органом. Виконавець послуги з централізованого водопостачання повинен забезпечити її постачання безперервно, з гарантованим рівнем безпеки та величини тиску.
Згідно із ст. 24 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», одиниця виміру обсягу спожитої споживачем послуги з централізованого водовідведення визначається правилами надання відповідної комунальної послуги, що затверджуються уповноваженим законом органом.
Згідно з вимогами статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору, розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або нормами, затвердженими в установленому порядку.
Так, згідно із ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник, при чому виробник послуг може бути і їх виконавцем.
Однак, відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 20 цього Закону споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.
Згідно з п.3 ч. 2 ст. 21 Закону виконавець зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
Таким чином, законодавством передбачений двосторонній обов'язок, щодо укладання договору про надання житлово-комунальних послуг, у зв'язку з чим у разі відмови на оплату таких послуг споживачем з посиланням на відсутність укладеного договору не беруться до уваги, оскільки споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. А тому відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення відповідачів, як споживачів від оплати послуг у повному обсязі.
Аналогічна позиція міститься у висновку Верховного суду України викладеним у постанові від 30.10.2013 р. по справі 6-59цс13, про те що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» споживач зобов'язаний своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання i водовідведення.
Пунктом 3.7 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Мінжитлокомунгоспу від 27 червня 2008 року № 190, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07 жовтня 2008 року за № 936/15627, встановлено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюється усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» споживач зобов'язаний своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання i водовідведення.
Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав влансості на нерухоме майно ОСОБА_1 є власником на праві приватної власності квартири АДРЕСА_1 .
Згідно із відомостями про нарахування та оплату за централізоване постачання холодної води та водовідведення від 08.01.2025 вбачається, за період з 01.03.2016 по 31.12.2024 за вказаною адресою наявна заборгованість за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення в розмірі 19 108,25 грн, на погашення якої відповідачкою не вносились жодні платежі, а також заборгованість за абонентське обслуговування постачання води за період з 03.2022 року по 12.2024 року в розмірі 935,42 грн та заборгованість за абонентське обслуговування відведення води за період з 03.2022 року по 12.2024 року в розмірі 522,98 грн.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що відповідачці у спірний період надавались послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, доказів ненадання послуг або надання послуг неналежної якості, відмови відповідачки від надання позивачем послуг у встановленому законом порядку, що б давало підстави для звільнення від оплати, суду не надано.
Відповідно до Постанови КМУ від 24.01.2006 № 45 сплачувати за комунальні послуги має власник квартири.
Відповідно до статті 322 Цивільного кодексу України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1, 2 ст. 633 ЦК України, публічний договір - це договір, в якому одна сторона взяла на себе обов'язок здійснювати надання послуг кожному, хто до неї звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачі.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
(ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України).
Положеннями ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно із ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідачка, отримавши у період з 01.03.2016 по 31.12.2024 послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, як власник майна взяла на себе обов'язок оплатити їх вартість у повному розмірі, розрахованому на підставі діючих тарифів, однак не здійснила належним чином оплати, що призвело до утворення заборгованості у розмірі 20 566,65грн, тому такий борг підлягає стягненню із відповідачки у судовому порядку.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.
Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений ним при зверненні із позовом судовий збір у сумі 3028 грн.
Керуючись ст. 141, 265, 273, 279, 280-287 ЦПК України, суд,-
Позов Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги централізованого водопостачання та централізованого водовідведення задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» 20 566 (двадцять тисяч п'ятсот шістдесят шість) гривень 65 копійок заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення за період з 01.06.2021 до 31.12.2024.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» судовий збір у сумі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач: Львівське міське комунальне підприємство «Львівводоканал», код ЄДРПОУ 03348471, р/р НОМЕР_2 в АБ "Укргазбанк" в м. Львові, МФО 320478, місцезнаходження: 79017, м. Львів, вул. Зелена, 64.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспортні дані та РНОКПП невідомо, місце проживання: АДРЕСА_2 .
Суддя (підпис) Б.М. Гедз
З оригіналом згідно.
Оригінал рішення знаходиться в матеріалах цивільної справи № 462/410/25
Суддя Б.М. Гедз