ЄУН справи: 336/6835/24>
Номер провадження: 1-кп/336/617/2025
Іменем України
19 травня 2025 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участі прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника адвоката ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за звинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Микільське Шевченківського району Харківської області, громадянина України, мешкає у АДРЕСА_1 , не одруженого, раніше судимого вироком Київського районного суду м. Харкова від 12.03.2024 року за ст. 125 ч. 1 КК України до штрафу в розмірі 50 НМДГ (відомості про сплату штрафу відсутні),
у скоєнні злочину, передбаченого ст. 408 ч. 4 КК України,-
Солдат ОСОБА_4 , проходячи військову службу за мобілізацією на посаді стрільця-помічника гранатометника 3 десантно-штурмового відділення 1 десантно-штурмового взводу 9 десантно-штурмової роти НОМЕР_1 десантно-штурмового батальйону ВЧ НОМЕР_2 15 грудня 2023 року, діючи в умовах воєнного стану, з метою ухилення від проходження військової служби, умисно самовільно залишив місце служби, а саме місце тимчасової дислокації підрозділів ВЧ НОМЕР_2 , розташоване у АДРЕСА_2 , після чого свої службові обов?язки не виконував, заходів до повернення до військової частини не приймав, про своє місцезнаходження командуванню і в органи військового управління не повідомляв.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у скоєнні злочину визнав частково. По суті пояснив, що у січні 2023 року був мобілізований та виконував обов'язки військової служби. У серпні 2023 року після проведення операції ОСОБА_4 перевели до ремонтної бригади, де він відмовився виконувати бойові завдання. 15.12.2023 року він перебував у лікарні м. Запоріжжя, де проходив військово-лікарську комісію, після проведення обстежень він мав повернутись до місця розташування свого підрозділу. Під час проходження досліджень у лікарні ОСОБА_4 незадовго перед цим умисно вжив близько одного літру енергетичних напоїв, сподіваючись, що при вимірюванні артеріального тиску показники будуть підвищеними, натомість після проходження тестування та бігу показники артеріального тиску були в межах норми. Розуміючи, що висновок ВЛК буде про придатність його до проходження служби, ОСОБА_4 вирішив не повертатись на службу, тож попрямував на автовокзал, звідки поїхав до м. Харків, де і перебував в подальшому. Висновок ВЛК щодо придатності до проходження служби ОСОБА_4 не оскаржував, наміру повертатись на військову службу не мав, оскільки вважає, що не здатний за станом здоров'я виконувати обов'язки у десантно-штурмових військах.
Судом за клопотанням сторони обвинувачення та захисту допитані свідки, досліджені письмові докази.
Свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що станом на 15.12.2023 року виконував обов'язки військової служби на посаді заступника командира 9 десантно-штурмової роти з морально-психологічного забезпечення. ОСОБА_4 незадовго до подій прибув з навчального центру до підрозділу, який тоді виконував бойові завдання. 15.12.2023 року було виявлено відсутність ОСОБА_4 у місці розташування підрозділу, про що свідка сповістив командир 2 десантно-штурмової роти ОСОБА_7 , після чого було ініційоване службове розслідування.
Свідок ОСОБА_8 вказав, що станом на 15.12.2023 року виконував обов'язки військової служби на посаді навідника 2 десантно-штурмового відділення 1 десантно-штурмового взводу 2 десантно-штурмової роти ВЧ НОМЕР_2 . 15.12.2023 року під час вечірнього шикування було виявлено відсутність ОСОБА_4 , після чого проведені першочергові розшукові заходи, однак, ОСОБА_4 не виявили.
Свідок ОСОБА_9 суду повідомив, що станом на 15.12.2023 року займав посаду сержанта з матеріального забезпечення 9 десантно-штурмової роти. ОСОБА_4 незадовго до подій був переведений до підрозділу. 15.12.2023 року після шикування свідку повідомили про відсутність ОСОБА_4 , після чого провели розшук на території розташування підрозділу, однак, обвинуваченого не знайшли.
При дослідженні письмових доказів судом встановлено наступне.
Наказом від 03.12.2023 року ОСОБА_4 призначено на посаду стрільця помічника гранатометника 3 ДШВ 2 ДШВ 9 ДШР з ДШБ ВЧ
ОСОБА_10 від 15.12.2023 року командир 2 ДШБ ВЧ НОМЕР_2 повідомлено командиру військової частини про відсутність під час перевірки наявності особового складу 9 ДШР 3 ДШБ ВЧ НОМЕР_2 15.12.2023 року солдата ОСОБА_4 .
Наказом командира ВЧ НОМЕР_2 від 19.12.2023 року призначено службове розслідування за фактом самовільного залишення військової частини солдатом ОСОБА_4 .
Згідно із актом службового розслідування підтверджено відсутність на військовій службі ОСОБА_4 з 15.12.2023 року, вирішено притягнути його до дисциплінарної відповідальності.
Наказом командира ВЧ НОМЕР_2 № 103 від 05.01.2024 року на ОСОБА_4 накладено дисциплінарне стягнення у виді суворої догани.
16.01.2024 року командиром ВЧ НОМЕР_2 до ТУ ДБР у м. Запоріжжя направлено повідомлення про скоєння злочину з додатками.
За місцем проходження служби ОСОБА_4 характеризується негативно, про що вказано у службовій характеристиці від 28.12.2023 року.
Згідно зі медичною характеристикою від 26.12.2023 року ОСОБА_4 є здоровим, за період проходження служби в цій частині за медичною допомогою не звертався, лікування не проходив.
Інших доказів учасниками провадження не надавалось, сторони обвинувачення та захисту вказали, що судом були досліджені усі докази, які вони вважали необхідним надати.
Оцінюючи досліджені в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку, що показаннями обвинуваченого та свідків, а рівно і дослідженими письмовими доказами підтверджений факт того, що ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем за мобілізацією, 15 грудня 2023 року самовільно залишив місце служби, виїхав за межі місця розташування свого підрозділу та не вживав заходів для повернення до військової служби.
Твердження ОСОБА_4 про те, що він покинув військову службу після проходження ВЛК у медичному закладі на кваліфікацію його дій не впливають, адже визначальним для кваліфікації дій особи як дезертирства є наявність у особи спеціального статусу - військовослужбовця, а також залишення цією особою військової служби самовільно, без наявності для того законних підстав, та без наміру повернутись до військової служби в подальшому.
Пояснення ОСОБА_4 про те, що він перед медичними дослідженнями умисно вжив велику кількість енергетичних напоїв з метою спотворити результати дослідження, свідчать саме про його умисел на ухилення від військової служби. Про те, що він до військової служби повертатись наміру не мав, свідчать як його бездіяльність, яка полягала в тому, що він не вживав будь-яких заходів для повернення до військової служби як до ВЧ НОМЕР_2 , так і до будь-якої іншої військової частини, так і його пояснення в судовому засіданні, в яких він в категоричній формі повідомив про відсутність бажання повернутись до військової служби.
При цьому суд критично оцінює пояснення обвинуваченого про те, що стан його здоров'я не дозволяє йому проходити військову службу у десантно-штурмових підрозділах, адже жодних доказів наявності у ОСОБА_4 будь-яких захворювань стороною захисту суду не представлено, висновок ВЛК обвинуваченим не оскаржувався, з заявою про проведення повторного огляду військово-лікарською комісією через погіршення стану свого здоров?я обвинувачений не звертався. При цьому стороною захисту також не надавалось доказів того, що після самовільного залишення військової служби ОСОБА_4 звертався до медичних закладів та проходив лікування з будь-якого приводу.
Придатність чи непридатність особи до військової служби визначається медичною (військово-лікарською) комісією у відповідності до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом МО України від 14.08.2008 року № 402.
Указом Президента України № 64 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався та тривав станом на грудень 2023 року, тож самовільне залишення місця служби обвинуваченим сталось у період воєнного стану.
Оцінивши у сукупності досліджені в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_4 у скоєнні злочину знайшла своє підтвердження та доведена належними та допустимими доказами та кваліфікує його дії за ст. 408 ч. 4 КК України як дезертирство, тобто самовільне залишення місця служби з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.
При дослідженні документів, які характеризують особистість ОСОБА_4 , судом встановлено, що обвинувачений раніше судимий, при цьому засуджений за кримінальне правопорушення, вчинене під час самовільного залишення військової служби, офіційно не одружений, доказів на підтвердження наявності неповнолітньої дитини не надав, водночас вказував про наявність такої, на обліку в наркологічному або психіатричному закладі не перебуває.
Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.
Обставиною, яка пом'якшує покарання, суд вважає часткове визнання обвинуваченим вини у скоєнні злочину.
При обранні виду та розміру покарання, яке слід призначити ОСОБА_4 та яке має досягти мети покарання, визначеної ст. 50 КК України, а саме кари та виправлення, а рівно і запобігання скоєнню інших злочинів, суд виходить з того, що обвинувачений вчинив злочин, який чинним законодавством віднесений до категорії особливо тяжких, не має стійких соціальних зв?язків, не висловив будь-яких ознак каяття.
До строку покарання також слід зарахувати строк попереднього ув'язнення.
Враховуючи висновки суду щодо доведеності вини обвинуваченого, обставини скоєння злочину, продовження воєнних дій на території України, суд вважає необхідним також і залишити до набрання законної сили вироком обраний обвинуваченому запобіжний захід.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 369, 373, 374 КПК України, ст. 408 ч. 4 КК України,-
Визнати ОСОБА_4 винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 408 ч. 4 КК України, та призначити покарання у виді шести років позбавлення волі.
До строку покарання зарахувати строк попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі та рахувати строк відбування покарання з 06 червня 2024 року.
Вирок Київського районного суду м. Харкова від 12.03.2024 року за ст. 125 ч. 1 КК України виконувати самостійно.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили ОСОБА_4 залишити у виді тримання під вартою.
Копію вироку учасники провадження мають право отримати в суді негайно після його проголошення. Учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні, копію вироку надіслати не пізніше наступного дня після ухвалення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, та може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Суддя ОСОБА_1