16 травня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/700/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді В.В. НАУМЕНКА, розглянувши в порядку загального позовного провадження адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до відповідача-1: Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул. Соборна, буд. 7а, м. Кропивницький, 25009, ЄДРПОУ 20632802)
до відповідача-2: Державна казначейська служба України (вул. Бастіонна, буд. 6, м. Київ, 01601, ЄДРПОУ 37567646)
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить (з урахуванням уточнених позовних вимог за заявою):
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо тривалої невиплати частини пенсії та зобов'язати його здійснити перерахування на картковий рахунок НОМЕР_2 в філії Кіровоградське обласне управління АТ « Ощадбанк» ОСОБА_1 , де отримує пенсію, невиплаченої основної частини пенсії в сумі 671684,12 грн., (3%) річних у сумі - 97550,62 грн. та індексу інфляції - 381172,50 грн., а всього, загальна сума перерахування/ стягнення - 1150407,24 грн.
- зобов'язати Державну казначейську Службу України стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання нараховану та не виплачену Позивачу суму коштів 671684,12 грн., а також (3%) річних у сумі - 97550,62 грн., індексу інфляції - 381172,50 грн., та витрати судового збору в сумі 1211,20 грн., з відповідного пенсійного рахунку на користь ОСОБА_1 ,
- стягнути з відповідачів судові витрати у справі.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що ним отримано низку рішень суду про перерахування його пенсії та виплату заборгованості, яка виникла у зв'язку з проведенням такого перерахунку. Орган пенсійного фонду пенсію перерахував, а доплату, що виникла, тривалий час не сплачує, незважаючи на неодноразові звернення.
Позивач вбачає в цьому порушення своїх прав на належне пенсійне забезпечення, що й обумовило необхідність для звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою від 17.02.2025 року було залишено позовну заяву без руху та встановлено строк для усунення виявлених недоліків (а.с. 17-18).
19.02.2025 від позивача на виконання вимог ухвали суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, зокрема було уточнено позовні вимоги (а.с. 21-28).
Ухвалою від 26.02.2025 року суд продовжив строк для усунення недоліків в частині сплати судового збору відповідно до уточнених позовних вимог (а.с. 63).
Позивачем на виконання ухвали суду надано відповідну заяву до докази сплати судового збору (а.с. 65-66).
Ухвалою від 06.03.2025 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі (а.с. 71).
Від відповідача-2 - Державної казначейської служби до суду 20.03.2025 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач-2 позовні вимоги не визнав, у задоволенні позову просив відмовити у повному обсязі. Зазначив, що у порядку виконання рішень суду позивач передав лише виконавчі листі про стягнення судових витрат, інших виконавчих документів відповідачу-2 не надавав. Наголосив, що відповідач-2 у спірних правовідносинах не є боржником, оскільки таким є орган Пенсійного фонду. Також відзначив, що стягнення коштів з рахунків державного органу відбувається у відповідності із Бюджетним Кодексом, Законом України "Про гарантії держави щодо виконання рішень", Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМУ від 03.08.2011 №845. Такі нормативно-правові акті передбачають виконання рішень судів за рахунок коштів, передбачених за спеціальною бюджетною програмою КПКВК 3504040, за якою щорічно передбачається певна сума коштів, якої при цьому не вистачає на виконання усіх судових рішень. Отже, заборгованість з виконання судових рішень погашається у порядку черговості, у три черги, та стягнення судових витрат відноситься саме до третьої черги. Оскільки на даний час існує значна заборгованість навіть за першою чергою, у відповідача-2 не було підстав стягувати заборгованість за виконавчими листами про стягнення судових витрат на користь позивача, що відноситься до третьої черги погашення заборгованості (а.с. 80-85).
21.03.2025 до суду від відповідача-1 - ГУ ПФУ в Кіровоградській області, надійшов відзив, за змістом якого відповідач-1 позовні вимоги не визнав, у задоволенні позову просив відмовити. Зазначив, що на виконання рішення суду від 31.10.2018 у справі №1140/2646/18 відповідачем-1 проведено перерахунок пенсії позивача, та доплату, що виникла унаслідок перерахунку, виплачено у повному обсязі. Водночас, на виконання рішення суду від 08.08.2023 у справі №340/5464/23 відповідачем-1 було здійснено перерахунок пенсії позивача за період з 01.04.2019 по 31.01.2024, сума доплати, що виникла унаслідок такого перерахунку, склала 671684,12 грн., буде виплачена при надходженні відповідного фінансування з Державного бюджету України (а.с. 155-158).
Від позивача до суду 21.03.2025 надійшов документ з назвою "відзив на заперечення", який, виходячи з його змісту, суд розцінює як відповідь на відзив, де позивач не погоджується з доводами відзиву та наполягає на своїй позиції (а.с. 175-177).
В судовому засіданні 23.04.2025 позивач позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі. Зазначив, що орган пенсійного фонду тривалий час не виплачує йому нараховані суми пенсії, а отже єдиним дієвим способом поновлення своїх прав вважає стягнення зазначених сум, а також 3% річних та індексу інфляції. Пояснив суду, що 3% річних та інфляційні нарахування проводив з моменту виникнення права на перерахунок пенсії, тобто з 01.04.2019. Також зазначив, що Казначейську службу вказав в якості відповідача лише тому, що до її компетенції входить безспірне стягнення коштів з рахунків державних органів, тобто вона має виконати рішення суду у разі задоволення позову.
Відповідачі участь своїх представників у судових засіданнях не забезпечили, від ГУ ПФУ в Кіровоградській області надійшли клопотання про розгляд справи без участі їх представника.
У судове засідання 07.05.2025 сторони не з'явились, від позивача надійшло клопотання про проведення подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження.
З огляду на викладене, керуючись ч. 3 ст. 194, ч. 9 ст. 205 КАС України, суд ухвалив проводити подальший розгляд адміністративної справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши надані сторонами матеріали та з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та отримує пенсію за вислугу років згідно із Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
УСБУ в Кіровоградській області 06.04.2018 з метою перерахунку пенсії позивача складена та направлена до ГУ ПФУ в Кіровоградській області довідка №61/17/33 про розмір грошового забезпечення, на підставі якої ГУ ПФУ в Кіровоградській області у квітні 2018 року здійснено перерахунок пенсії.
Не погодившись із зменшенням відсоткового значення розміру пенсії, позивач звертався до суду та рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2018 року по справі № 1140/2646/18 визнано дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області при проведенні перерахунку ОСОБА_1 пенсії з 01.01.2018 року щодо зменшення розміру пенсії за вислугу років з 90 % на 70% грошового забезпечення - протиправними, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області перерахувати ОСОБА_1 пенсію, виплатити перераховане з врахуванням розміру 90% відповідної суми грошового забезпечення з 01 січня 2018 року, та з урахуванням раніше виплаченої суми.
На виконання цього рішення суду, відповідачем-1 здійснено перерахунок пенсії позивачу із застосуванням 90% грошового забезпечення, та донараховано за період з 01.01.2018 по 30.11.2018 доплату у розмірі 15229,50 грн., яку було виплачено позивачу у вересні 2020 року (а.с. 166).
Разом з тим, УСБУ в Кіровоградській області виготовлено та направлено до ГУ ПФУ в Кіровоградській області довідку №61/17/6 від 05.06.2023 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії позивачу станом на 05.03.2019. Оскільки відповідачем-1 за вказаною довідкою перерахунку пенсії позивача проведено не було, останній звертався із захистом своїх прав до адміністративного суду.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08.08.2023 у справі №340/5464/23, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20.12.2023, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо непроведення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Управління Служби безпеки України від 05.06.2023 №61/17/6 та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області провести з 01.04.2019 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Управління Служби безпеки України від 05.06.2023 №61/17/6 з урахуванням усіх видів грошового забезпечення, а також в подальшому з урахуванням сум індексації, встановлених постановами Кабінету міністрів України від 16.02.2022 №118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" та від 24.02.2023 №168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році", без обмеження максимальним розміром, та виплатити заборгованість, яка виникне у зв'язку з таким перерахунком.
ГУ ПФУ в Кіровоградській області на виконання зазначеного рішення адміністративного суду здійснено перерахунок пенсії позивача, та за період з 01.04.2019 по 31.01.2024 нараховано різницю між отриманими та належними до сплати сумами пенсії у розмірі 671684,12 грн.
Водночас, вказані суми позивачу не виплачені через відсутність відповідного фінансування, що вбачається з наданого відповідачем-1 відзиву та листування між сторонами.
Також судом встановлено, що Управлінням СБУ в Кіровоградські області було виготовлено оновлену довідку від 12.07.2024 №61/17/73 про розмір грошового забезпечення позивача для перерахунку з 01.01.2023 пенсії, з якою позивач 25.07.2024 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про перерахунок та пенсії, на що отримав відмову.
Позивач звертався із захистом своїх порушених прав до адміністративного суду, та рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21.10.2024 у справі №340/5481/24 визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, що полягає в ухилянні та безпідставній відмові ОСОБА_1 в перерахунку пенсії на підставі довідки Управління Служби безпеки України № 61/17/73 про грошове забезпечення з урахуванням усіх складових основних та додаткових (надбавки, доплати, премії), та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області провести з 01.01.2023 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Управління Служби безпеки України в Кіровоградській області від 12 липня 2024 року № 61/17/73.
ГУ ПФУ в Кіровоградській області на виконання зазначеного рішення адміністративного суду здійснено перерахунок пенсії позивача, проте відомостей про донарахування різниці між виплаченими та належними та виплатами сумами під час вказаного перерахунку матеріали справи не містять.
Водночас, не погоджуючись із тривалою затримкою у виплаті нарахованих на виконання рішень суду сум пенсії у розмірі 671684,12 грн., позивач ініціював розгляд даної справи в адміністративному суді.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до частин 1, 2 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 р. №2262-ХІІ (далі за текстом - Закон №2262-ХІІ) визначені умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.11 Закону №2262-ХІІ законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.
Статтею 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-ХІІ) визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до ч.ч.3, 18 ст.43 Закону №2262-ХІІ пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку.
Відповідно до частин 1, 2 ст.63 Закону №2262-ХІІ перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону.
Механізм проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону №2262, визначений Порядком проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 р. №45 (далі за текстом Порядок №45).
Пунктом 1 Порядку №45 передбачено, що пенсії, призначені відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон), у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, підвищення грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ є підставою для перерахунку пенсії.
Відповідно до п.4 Порядку №45 перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону.
При цьому перерахунок може бути здійснено після надходження до органу Пенсійного фонду довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій військовослужбовців. Подання такої довідки до територіального органу Пенсійного фонду України безпосередньо пенсіонером, а не надходження її від уповноваженого структурного підрозділу, не звільняє відповідача від обов'язку щодо проведення перерахунку на підставі відповідної довідки.
До того ж, підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій може бути як відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи, так і рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України, про що державні органи, визначені Порядком №45, повідомляють відповідний орган Пенсійного фонду України.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 10.10.2019 у справі №553/3619/16-а та відповідно до вимог ч.5 ст. 242 КАС України враховано судом при розгляді справи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач неодноразово звертався до підрозділів пенсійного фонду із оновленими довідками про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, отримавши відмову звертався з відповідними позовами до адміністративного суду, який своїми рішеннями зобов'язував відповідача-1 перерахувати пенсію та виплатити різниця між виплаченими та належними до виплати сумами пенсії.
Суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Зі змісту заяв по суті справи та наявних матеріалів суд встановив, що предметом спору, переданого на вирішення суду, фактично є бездіяльність відповідача-1 щодо невиплати суми пенсії, нарахованої у зв'язку з виконанням рішення суду від 08.08.2023 у справі №340/5464/23, у розмірі 671684,12 грн., до якої позивач також просить застосувати 3 відсотки річних та інфляційні нарахування.
Не погоджуючись з позовом, відповідач-1 свою позицію зводить виключно до відсутності відповідного фінансування з Державного бюджету України, необхідного для фактичної виплати нарахованих сум.
Суд вважає такі доводи відповідача-1 безпідставними, виходячи з наступного.
В Конституції України закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні, яка є соціальною і правовою державою, в якій визнається і дію принцип верховенства права (статті 1, 3 та 8).
Основний Закон також встановлює, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх, зокрема, у старості та в інших випадках, передбачених законом; це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків фізичних та юридичних осіб, бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (стаття 46).
Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов, не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64).
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до положень статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.
Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України та в рішенні від 30.11.2004 у справі Бакалов проти України зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Окрім того, відповідно до рішень ЄСПЛ «Кечко проти України» (заява № 63134/00, пункти 23, 26) та «Ромашов проти України» (заява № 67534/01, пункт 43), реалізація особою права, яке пов'язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, є безпідставними.
Таким чином, суд дійшов висновку, що бездіяльність відповідача-1 щодо тривалої невиплати позивачу пенсійних нарахувань у розмірі 671684,12 грн. з посиланням на відсутність бюджетних коштів є протиправною, отже порушені права позивача підлягають відновленню, а єдиним дієвим та ефективним способом захисту порушеного права у даному випадку суд вбачає стягнення з відповідача-1 нарахованих, але не виплачених коштів на користь позивача.
Щодо вимог про стягнення на користь позивача трьох відсотків річних та інфляційних витрат від простроченої суми, суд зазначає наступне.
Так, відповідно до частин 1, 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до змісту позову, уточнень позовних вимог (а.с. 24-25) та наданих позивачем розрахунків суми боргу (а.с. 44-45), позивачем розраховано суму боргу за період з 01.04.2019 по 31.01.2024.
Відповідно до наданих позивачем у судовому засіданні пояснень, останній рахував початок перебігу прострочення виконання зобов'язання з виплати різниці між отриманими та належними до виплати сумами пенсії з 01.04.2019 - тобто дати виникнення права на перерахунок пенсії.
Разом з тим, суд не погоджується з такою позицією позивача, оскільки з матеріалів справи вбачається, що зобов'язання відповідача-1 перед позивачем з виплати пенсійних нарахувань у розмірі 671684,12 грн. виникли з моменту проведення перерахунку пенсії на підставі рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08.08.2023 у справі №340/5464/23, залишеного без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20.12.2023, і такий перерахунок, відповідно до матеріалів справи, проведено саме 31.01.2024.
До 31.01.2024 у відповідача-1 не виникало зобов'язань зі сплати зазначених сум позивачу, оскільки їх нарахування є похідним від проведеного перерахунку пенсії.
Позов не містить вимог та відповідного розрахунку щодо стягнення 3 відсотків річних та інфляційних витрат за період після 31.01.2024.
За таких обставин суд не вбачає законних підстав для задоволення позову у цій частині.
Що стосується позовних вимог, спрямованих до Державної казначейської служби України, суд зазначає наступне.
Як вже встановлено судом, за рішенням суду від 08.08.2023 у справі №340/5464/23 боржником є Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, а відтак саме вказаний суб'єкт є боржником у правовідносинах щодо сплати нарахованих пенсійних виплат у розмірі 671684,12 грн., а відтак є належним відповідачем у справі.
Водночас, позивачем не доведено факту звернення до зазначеного органу з виконавчим документом у вказаній справі (окрім стягнення судового збору, що не є предметом цього спору), а сама лише наявність у казначейської служби повноважень на списання коштів з рахунків органу Пенсійного фонду не свідчить про беззаперечний обов'язок останнього вчиняти такі дії.
За таких обставин, враховуючи, що матеріали справи не містять будь-яких доказів протиправності дій, рішень або бездіяльності Державної казначейської служби України у розрізі спірних правовідносин, у задоволенні позовних вимог, спрямованих до зазначеного суб'єкта, слід відмовити.
Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.
Що стосується стягнення судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем до суду надано підтвердження сплати судового збору на загальну суму 12715,27 (а.с. 23, 66).
Позивачем заявлено позивні вимоги про стягнення 1150407,24 грн., з яких задоволено на суму 671684,12 грн., що складає 58,39%.
Таким чином, на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 7424,45 грн. (12715,27 грн х 58,39%), за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.
Доказів понесення сторонами інших судових витрат до суду не надано.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо невиплати заборгованості з нарахованої ОСОБА_1 суми пенсії у сумі 671684,12 грн., що утворилась унаслідок перерахунку пенсії, проведеного на виконання рішення у справі №340/5464/23.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену пенсію у сумі 671684,12 грн., що утворилась унаслідок перерахунку пенсії, проведеного на виконання рішення у справі №340/5464/23.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 7424,45 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду у порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду В.В. НАУМЕНКО