16 травня 2025 року Київ №320/38942/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М. розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач).
Просила суд:
- визнати протиправними дії Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови ОСОБА_1 в призначені та виплаті пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 10.04.2024;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 10.04.2024.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач має право на призначення та виплату пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 10.04.2024, проте відповідачем відмовлено в реалізації вказаного права.
Ухвалою суду від 13.09.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Розглянувши подані документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України та наділена адміністративною процесуальною дієздатністю, що підтверджено паспортом серії НОМЕР_1 , перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та з 24.04.2016 отримує пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії, в якій просила призначити пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2021-2023 роки.
Відповідачем указана заява розглянута та відповідно до листа від 13.05.2024 № 1000-0215-8/81444 зазначено про відсутність правових підстав для проведення перерахунку пенсії за віком, призначеної у 2016 році, із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2021, 2022, 2023 роки.
У цьому ж листі зазначено, що позивач перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV, зі зниженням пенсійного віку, передбаченого статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зазначений вид пенсії було призначено з 24.04.2016, який позивач отримує по теперішній час. Призначити повторно пенсію за віком не вбачається за можливе. При первинному призначенні пенсії застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2013, 2014, 2015 роки.
Уважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернулася з позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходив із такого.
Згідно з положеннями частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до Конституції України гарантування непрацездатним громадянам України права на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій передбачено Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII), Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV).
Відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
До таких осіб, зокрема належать потерпілі особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років - на 2 роки* та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.
Статтею 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» установлено, що розмір пенсії за віком визначається залежно від середньомісячного заробітку та коефіцієнту страхового стажу, обчислених за нормами статей 24, 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно зі статтею 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу, починаючи з 01.07.2000. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 01.01.2016, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 01.07.2000 незалежно від перерв.
У відповідності до частини четвертої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія. Позивач користувався правом на перерахунок пенсії як працюючий пенсіонер.
Тобто, особи, які в питаннях пенсійного забезпечення мають пільгу, яка полягає у зниженні пенсійного віку, проте, вид пенсії, що їм призначається - це пенсія за віком, яка згідно наведених положень законодавства призначається, перераховується та виплачується у відповідності з положеннями Закону № 1058-IV.
Частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходиться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Аналіз зазначених норм законодавства свідчить, що переведенням з одного виду пенсії на інший є зміна виду пенсії, що визначені законодавством.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 336/372/16-а.
Таким чином, у випадку задоволення заяви позивача про переведення (призначення) пенсії за віком на загальних підставах, переведення з одного виду пенсії на інший не матиме місця, оскільки пенсія за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є різновидом пенсії за віком, що унеможливлює призначення позивачу пенсії за віком на загальних підставах повторно у зв'язку з досягненням пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Судом установлено та не заперечується учасниками справи, що пенсія позивачу призначена зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за умовами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», як потерпілій внаслідок аварії на ЧАЕС 4 категорії (проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю), шифр та вид пенсії 150 «Пенсія за віком», що підтверджено протоколом про призначення пенсії № 579 від 06.04.2016 та розпорядженням № 152573 від 11.05.2016.
Отже, оскільки позивач вже отримує пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку, яка є різновидом пенсії за віком, та яка, як і пенсія за віком на загальних підставах, розраховується за нормами Закону № 1058-IV, підстави для призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV та визначення її розміру з урахуванням показника середньої заробітної плати по Україні за останні три роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком, тобто за 2021-2023 роки, відсутні.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.03.2018 у справі № 336/368/16-а, від 03.04.2018 у справі № 753/8128/16-а, від 24.04.2018 у справі № 185/1391/17, від 14.05.2019 у справі № 337/851/17.
Частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що визначена частиною другою статті 40 цього Закону середня заробітна плата (дохід) для призначення пенсії, тобто за три календарні роки, що передують року звернення, застосовуються лише у випадку переведення з одного виду пенсії на інший або призначення пенсії вперше.
Як установлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивачу призначено пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З огляду на викладене, заява позивача стосувалася призначення того ж виду пенсії (пенсії за віком), що призначена їй у 2016 році, а тому такий самий вид пенсії не може бути призначений повторно на підставі положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та, відповідно, не може бути застосований при обчисленні пенсії показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три останні роки.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.05.2020 у справі № 334/13/16-а.
Натомість, у спірних правовідносинах позивач звернулася із заявою про переведення з пенсії за віком (зі зниженням пенсійного віку) на пенсію за віком на загальних підставах.
Ураховуючи викладене, суд уважає, що оскільки позивач вже отримує пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка є різновидом пенсії за віком, підстави для призначення чи переведення позивача на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, - відсутні.
За наведеного, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Оскільки у задоволенні позову відмовлено, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Скрипка І.М.