16 травня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/15676/24 пров. № А/857/34191/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
судді-доповідача Іщук Л.П.,
суддів Обрізка І.М., Шинкар Т.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2024 року (головуючий суддя Кондратюк Ю.С., м. Львів, прийняте за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін) у справі № 380/15676/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лео Трейдінг» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,
У липні 2024 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Лео Трейдінг» (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Львівської митниці (далі - митниця, відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/400020/2 від 22.01.2024 та №UA209000/2024/400022/4 від 22.01.2024; визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA209140/2024/000049 та UA209140/2024/000051.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2024 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/400020/2 від 22.01.2024 та №UA209000/2024/400022/4 від 22.01.2024. Визнано протиправними та скасовано картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2024/000049 та № UA209140/2024/000051. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лео Трейдінг» за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці судові витрати на сплату судового збору в сумі 7267,20 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн. У задоволенні інших вимог про стягнення судових витрат - відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушено норми матеріального права та неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а обставини, які мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що документи, що були подані до митного оформлення містили розбіжності та відсутні відомості щодо усіх складових митної вартості, у зв'язку з чим у митного органу виникли обґрунтовані сумніви у правильності визначеної декларантом митної вартості, про що зазначено безпосередньо і в рішенні про коригування митної вартості. За результатами встановлених розбіжностей декларанту у всіх випадках відповідно до статті 53 Митного кодексу України надіслано вимогу про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів. Проведено консультації з декларантом згідно із статтею 57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Джерелом інформації для коригування митної вартості слугували: МД № 24UA209140001856U0 від 22.01.2024) - МД № UA408020/2023/072901 від 03.12.2023, де вартість товару зі схожими характеристиками становить 1,6686 USD/ кг; МД № 24UA209140001924U5 від 22.01.2024) - МД № UA408020/2023/072901 від 03.12.2023, де вартість товару зі схожими характеристиками становить 1,6686 USD/ кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось. Зазначає, що обов'язок доведення ціни товару лежить на декларантові, і саме декларант має довести, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, в т.ч. обрано метод визначення митної вартості товарів. Натомість митний орган має довести обґрунтованість сумнівів. Просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження.
Відповідно до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено доказами, які є в матеріалах справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Лео Трейдінг» зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (ЄДРПОУ 42402050), основний вид господарської діяльності згідно з КВЕД: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (основний).
Між ТОВ «Лео Трейдінг», як покупцем, та ТОВ «Kapek Kagit Ambalaj Uretim Ithalat Ihracat TIC.LTD.STI» як продавцем, укладено Контракт купівлі-продажу № 202301 від 03.08.2023 (далі - Контракт).
Відповідно до п. 1.1 Контракту протягом терміну дії Контракту продавець передає у власність покупцю, а покупець приймає та оплачує товари, які тут і далі називаються «Товари», відповідно до викладених нижче умов.
У п.п. 2.1, 2.2 Контракту визначено, що ціни на товари встановлені у Доларах США і включають вартість упаковки, пакувальних матеріалів, маркування, навантаження та виконання експортних формальностей у країні Продавця.
Загальна вартість товару, що поставляється за цим Контрактом, складається із сум всіх комерційних Інвойсів продавця.
Згідно з п. 3.2 Контракту умови поставки товару: FCA Izmit, якщо інше не зазначено в Специфікації та Проформі Інвойс відповідно до ІНКОТЕРМС-2020.
Пунктами 4.1, 4.2 Контракту визначено, що оплата здійснюється банківським переказом на розрахунковий рахунок Продавця згідно з Специфікацією та Проформою Інвойс на кожну партію Товарів. Валюта платежу - долари США.
У комерційній пропозиції № 28/12-1 від 28.12.2023 продавець запропонував ціну 1220 доларів США за 1 тону товару.
Згідно з специфікацією № 6 від 28.12.2023 продавець визначив характеристики товару, які постачатимуться вагою 44 тони вартістю 53680 доларів США. Вартість 1 метричної тони товару дорівнює 1220 доларів США.
Відповідно до рахунку-проформи № 2812202312 від 28.12.2023 вартість 44 тон товару становить 53680 доларів США. Також у проформі визначено, що 1 метрична тонна коштує 1220 доларів США.
Комерційним інвойсом № KKF2024000000004 від 15.01.2024 визначено, що вартість 22022 кг товару становить 26866,84 доларів США. Вартість 1 кг товару становить 1,22 долари США. Умови поставки: FCA IZMIT. Завод - Hayat Kimya. На цю частину партії товару було видано сертифікат походження А1224439.
Позивач здійснив передоплату за товар відповідно до рахунку-проформи № 2812202312 від 28.12.2023 на підставі платіжного доручення № 4 на суму 27846,35 доларів США.
Перевезення товару здійснювало ТОВ «Бета-Інвес Логістік» на підставі договору на транспортне обслуговування № 09/06-1 від 09.06.2023 року. Відповідно до рахунку-фактури № СФ-0000019 від 16.01.2024 вартість транспортного перевезення до кордону з Україною становить 105000,00 грн.
Вказані документи були надані позивачем митному органу. Страхування вантажу не здійснювалось.
З метою митного оформлення вказаного товару, 22.01.2024 ТОВ «Лео Трейдінг» подало до митниці електронну митну декларацію № 24UA209140001856U0, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації. Митна вартість товару, визначена позивачем, становить 1113226,53 грн.
Позивач визначив митну вартість товару згідно основного методу із врахуванням всіх складових митної вартості: в сумі 26866,84 доларів США (курс валюти на момент декларування - 37,5268), та транспортних витрат в сумі 105000,00 грн, що разом становило 1113226,53 грн.
22.01.2024 о 10:03:17 год в результаті опрацювання наданих позивачем документів відповідач надіслав позивачу повідомлення: «Відповідно до частин 3-4 статті 53 Митного кодексу України прошу надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів: 1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, ще містять відомості про вартість страхування; 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, переклади документів відповідне до вимог ст. 254 МК України. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.»
На вказане повідомлення, позивач надав відповідь, у якій зазначалося, що позивачем було приєднано до декларації: експортну декларацію, платіжки за товар (по оплаті за попередню поставку), прайс-лист, лист пояснення, бухгалтерську документацію, проформу-рахунок. Інших додаткових документів надати не може, просив визначити митну вартість на підставі поданих документів.
22.01.2024 Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/400020/2. Митницею було застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ) для визначення митної вартості товарів.
Відповідно до п. 26 рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/400020/2 від 22.01.2024 товаром, що декларувався в межах митної декларації № 24UA209140001856U0, є папір у рулонах шириною 21-23 см, одношаровий, який представляє собою не крейдований, без друку, неароматизований, крепований, папір машинного виготовлення. Паперова маса виготовлена з хімічно обробленої целюлози переважно з листяних порід деревини. Маса 1м2 кожного шару становить 15 г. Одношаровий папір. Папір не є готовою продукцією, розфасований у рулони діаметром понад 105 см, є основою для виготовлення серветок, туалетного паперу, не призначений для роздрібної торгівлі.
У п. 33 рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/400020/2 від 22.01.2024 (МД № 24UA209140001856U0 від 22.01.2024) визначено такі підстави для коригування митної вартості товарів:
- відповідно до вимог Закону України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» від 01.08.2006 №57-V та ст.6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956) у гр.22 23 CMR зазначаються підпис та штамп відправника та перевізника товару. У поданій до митного оформлення CMR дані графи не містять підписів відправника товару та перевізника;
- у гр. 20 МД задекларовано умови поставки EXW Іzmit. Проте, у гр.4 ЦМР зазначено місце завантаження товару BASISKELE-KOCAELI-TURKIYE та у рахунку на оплату витрат на транспортування зазначено, що перевезення здійснювалось за маршрутом м.Коджаелі (Туреччина) - Порубне - Пустомити. Протиріччя у даних не дає змоги встановити точний маршрут перевезення, а отже, перевірити правильність розрахунку складових митної вартості;
- до митного оформлення надано експортну МД країни відправлення, у якій умови поставки зазначено EXW Istanbul;
- до митного оформлення надано договір на транспортування № 09/06-1 від 09.06.2023, у п.1 вказано, що послуги транспортного експедирування надаються на підставі заявок, узгоджена сторонами заявка є невід'ємною частиною договору. Такі заявки до митного оформлення не надано;
- у розділі 4 «умови оплати» контракту купівлі-продажу № 202301 від 03.08.2023 зазначено, що оплата здійснюється (…) згідно із специфікацією та проформою інвойсом на кожну партію товару. До митного оформлення надано специфікацію № 2, у специфікації зазначено термін поставки - вересень 2023. Стосунок до даної поставки не з'ясовано;
- до митного оформлення надано рахунок проформу на суму 53680 (не відповідає сумі інвойсу), у рахунку зазначено -100% попередня оплата, платіжні документи до митного оформлення не надано.
За результатами розгляду митної декларації та поданих до неї документів, державний інспектор Львівської митниці прийняв рішення про відмову у митному оформленні товарів (картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA209140/2024/000049) з підстави прийняття рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/400020/2 від 22.01.2024.
Відповідно до комерційного інвойсу № KKF2024000000005 від 16.01.2024 вартість 21818 кг товару становить 26617,96 доларів США. Вартість 1 кг товару становить 1,22 долари США. Умови поставки: FCA IZMIT. Завод - Hayat Kimya. На цю частину партії товару було видано сертифікат походження А1415996.
Позивач здійснив доплату за товар відповідно до рахунку-проформи № 2812202312 від 28.12.2023 на підставі платіжного доручення № 6 на суму 25833,65 доларів США.
Перевезення товару здійснювало ТОВ «Бета-Інвес Логістік» на підставі договору на транспортне обслуговування № 09/06-1 від 09.06.2023.
Відповідно до рахунку-фактури № СФ-0000021 від 18.01.2024 року вартість транспортного перевезення до кордону з Україною становить 105000,00 грн.
Вказані документи були надані позивачем митному органу. Страхування вантажу не здійснювалось.
З метою митного оформлення вказаного товару 22.01.2024 року ТОВ «Лео Трейдінг» подало до Львівської митниці електронну митну декларацію № 24UA209140001924U5, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації. Митна вартість товару, визначена позивачем, становить 1103886,86 грн.
Позивач визначив митну вартість товару згідно основного методу із врахуванням всіх складових митної вартості: в сумі 26617,96 доларів США (курс валюти на момент декларування - 37,5268), та транспортних витрат в сумі 105000,00 грн, що разом становило 1103886,86 грн.
22.01.2024 о 11:51:38 год в результаті опрацювання наданих позивачем документів відповідач надіслав позивачу повідомлення: «Відповідно до ч. 2 статті 53 МК України необхідно надати наступні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару №: - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - транспортні (перевізні) документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, а саме: договір про надання транспортно-експедиційних послуг, рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційих послуг, акти виконаних робіт, калькуляцію транспортних витрат. - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Відповідно до ч. 3 статті 53 МК України, у разі неподання документів зазначених у ч. 2 статті 53 МК України, необхідно протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи : - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Відповідно до статті 254 МК України необхідно надати переклад документів поданих до митного оформлення.»
На вказане повідомлення відповідача, позивач повідомив, що ним було приєднано до декларації: експортну декларацію, платіжки за товар (по оплаті за попередню поставку), прайс-лист, лист пояснення, бухгалтерську документацію, проформу-рахунок. Інших додаткових документів надати не може, просив визначити митну вартість на підставі поданих документів.
22.01.2024 Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/400022/4.
Відповідно до п. 26 рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/400022/4 від 22.01.2024 товаром, що декларувався в межах митної декларації № 24UA209140001924U5, є папір у рулонах шириною 21 см, одношаровий, який представляє собою не крейдований, без друку, неароматизований, крепований, папір машинного виготовлення. Паперова маса виготовлена з хімічно обробленої целюлози переважно з листяних порід деревини. Маса 1м2 кожного шару становить 15г. Одношаровий папір. Папір не є готовою продукцією, розфасований у рулони діаметром понад 105 см, є основою для виготовлення серветок, туалетного паперу, не призначений для роздрібної торгівлі.
У п. 33 рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/400022/4 від 22.01.2024 (МД № 24UA209140001924U5 від 22.01.2024) визначено такі підстави для коригування митної вартості товарів:
- відповідно до вимог Закону України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» від 01.08.2006 № 57-V та ст.6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19травня 1956) у гр.22 23 CMR зазначаються підпис та штамп відправника та перевізника товару. У поданій до митного оформлення CMR у гр.22 відсутній підпис відправника, гр.23 не заповнена;
- у гр. 20 МД задекларовано умови поставки -EXW Іzmit. Проте, у гр.4 ЦМР зазначено місце завантаження товару BASISKELE-KOCAELI-TURKIYE та у рахунку на оплату витрат на транспортування зазначено, що перевезення здійснювалось за маршрутом м.Коджаелі (Туреччина) - Порубне - Пустомити. Протиріччя у даних не дає змоги встановити точний маршрут перевезення, а отже, перевірити правильність розрахунку складових митної вартості;
- до митного оформлення надано експортну МД країни відправлення, у якій умови поставки зазначено EXW Istanbul;
- до митного оформлення надано договір на транспортування № 09/06-1 від 09.06.2023, у п.1 вказано, що послуги транспортного експедирування надаються на підставі заявок, узгоджена сторонами заявка є невід'ємною частиною договору. Такі заявки до митного оформлення не надано;
- у розділі 4 «умови оплати» контракту купівлі-продажу №202301 від 03.08.2023 зазначено, що оплата здійснюється (…) згідно із специфікацією та проформою-інвойсом на кожну партію товару. До митного оформлення надано специфікацію №2, у специфікації зазначено термін поставки - вересень 2023. Стосунок до даної поставки не з'ясовано;
- до митного оформлення надано рахунок проформу 28.12.2023 № 2812202312 на суму 53680 (не відповідає сумі інвойсу), у рахунку зазначено -100% попередня оплата;
- надано платіжну інструкцію на суму 25833$, У розділі «призначення платежу» міститься посилання на проформу від 28.12.2023 № 2812202312, у проформі зазначено умови платежу -100% попередня оплата, проте сума платіжного документу не відповідає сумі рахунку. На вимогу митного органу декларантом повторно надано документи, що вже подавались до митного оформлення.
За результатами розгляду митної декларації та поданих до неї документів, Львівською митницею прийнято рішення про відмову у митному оформленні товарів (картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA209140/2024/000051) з підстави прийняття рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/400020/2 від 22.01.2024.
Також, за результатами встановлених розбіжностей декларанту відповідно до статті 53 МК надіслано вимогу про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів: 1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Переклади документів відповідно до вимог ст.254 МКУ.
Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість.
Проведено консультації з декларантом згідно із статтею 57 МКУ.
Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ).
Джерелом інформації для коригування митної вартості слугували: (МД № 24UA209140001856U0 від 22.01.2024) - МД № UA408020/2023/072901 від 03.12.2023, в якій вартість товару зі схожими характеристиками становить 1,6686 USD/ кг; (МД № 24UA209140001924U5 від 22.01.2024) - МД № UA408020/2023/072901 від 03.12.2023, в якій вартість товару зі схожими характеристиками становить 1,6686 USD/ кг.
Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.
Не погоджуючись із відмовою відповідача у прийнятті митної декларації та коригування митної вартості товару, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Задовольняючи позов суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач надав усі необхідні документи, передбачені МК України, для визначення митної вартості товару за ціною договору, а митниця не довела, що подані позивачем для визначення митної вартості товару документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, та є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Відповідач не спростував достовірність документів, які були подані до митного оформлення та не обґрунтував неможливість їх врахування при визначенні митної вартості товару.
Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погоджується.
У частині 2 статті 19 Конституції України та частині 2 статті 2 КАС України законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведені норми визначають, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
За змістом ст.49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (ч.1, 2 ст.51 МК України).
Відповідно до частин першої, другої, восьмої - одинадцятої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.
Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей.
Форма декларації митної вартості та правила її заповнення встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Заявлення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України в режимах, відмінних від режиму імпорту, здійснюється при декларуванні цих товарів шляхом заявлення в митній декларації відомостей про числове значення їх митної вартості та про документи, що його підтверджують.
Відповідно до ч.1 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно ч.2 ст.53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
За змістом цих норм митний орган може витребувати від декларанта додаткові документи лише у разі, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, є ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.
При цьому митний орган повинен вказати конкретні факти та обставини, які викликали такі сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, обґрунтувати необхідність перевірки цих відомостей та вказати перелік документів, які необхідно надати для усунення цих сумнівів чи розбіжностей.
Якщо наданих відомостей недостатньо для підтвердження задекларованої митної вартості товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити ці складові та які документи необхідно подати для підтвердження відповідних складових.
Разом з тим відсутність у рішеннях про коригування митної вартості товарів підтверджень того, що надані декларантом для митного оформлення товару документи є недостатніми чи викликають сумнів у достовірності поданої інформації, та які документи повинні це підтвердити чи спростувати, свідчить про протиправність рішень щодо застосування іншого, ніж основний, методу визначення митної вартості товарів.
Водночас витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
За приписами статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Згідно ч.3 ст.54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до ч.6 ст.54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Аналіз приведених вище норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові 11.02.2021 по справі №826/8228/16.
Відповідно до ч.1 ст.55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Таким чином, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У зв'язку з вказаним саме на митний орган покладається обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
З розділу ІІІ «Митна вартість товарів та методи її визначення» МК України видно, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості.
Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.
Відповідно, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Отже, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 09.07.2020 по справі №804/5445/17, від 31.03.2020 по справі №809/1858/16.
За приписами статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Тобто, наведені норми законодавства зобов'язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Не зазначення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Судом встановлено, що на підтвердження заявленої митної вартості товару декларант надав митному органу разом з митною декларацією 24UA209140001856U0 22.01.2024 документи, визначені ч. 2 ст. 53 МК України, а саме: рахунок-проформа (Proforma invoice) 2812202312 від 28.12.2023; рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) ККF2024000000004 від 15.01.2024; автотранспортна накладна (Road consignment note) 0086 від 15.01.2024; сертифікат про походження товару (Certificate of оrigin) А1224439 від 15.01.2024; банківський платіжний документ, що стосується товару від 11.01.2024; рахунок-фактура про надання транспортно- експедиційних послуг від виконавця договору контракту) про транспортно-експедиційні послуги СФ-0000019 від 16.01.2024; прейскурант (прайс-лист) виробника товару 28/12-1 від 28.12.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів 202301 від 03.08.2023; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) 2 від 26.09.2023; договір (контракт) про перевезення 09/06-1 від 09.06.2023; копія митної декларації країни відправлення 24341300ЕХ00032434 від 15.01.2024; інші документи.
На підтвердження заявленої митної вартості товару декларант надав митному органу разом з митною декларацією 24UA209140001924U5 від 22.01.2024 документи, визначені ч. 2 ст. 53 МК України, а саме: рахунок-проформа (Proforma invoice) 2812202312 від 28.12.2023; рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) ККF2024000000005 від 16.01.2024; автотранспортна накладна (Road consignment note) 0060 від 17.01.2024; сертифікат про походження товару (Certificate of оrigin) А1415996 від 17.01.2024; банківський платіжний документ, що стосується товару від 16.01.2024; рахунок-фактура про надання транспортно- експедиційних послуг від виконавця договору контракту) про транспортно-експедиційні послуги СФ-0000021 від 18.01.2024; прейскурант (прайс-лист) виробника товару 28/12-1 від 28.12.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів 202301 від 03.08.2023; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) 2 від 26.09.2023; договір (контракт) про перевезення 09/06-1 від 09.06.2023; копія митної декларації країни відправлення 24341300ЕХ00036391 від 17.01.2024; інші документи.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вказані документи, є належними документами, які підтверджують вартість придбаного товару та містить всі необхідні реквізити для його ідентифікації, тобто відповідають вимогам частини другої статті 53 МК України.
Як обґрунтовано зазначено судом першої інстанції, подані декларантом документи в своїй сукупності підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікували оцінюваний товар та містять об'єктивні дані, що піддаються обчисленню.
Щодо покликання митниці на те, що відповідно до вимог Закону України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» від 01.08.2006 №57-V та ст.6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19травня 1956) у гр.22, 23 CMR зазначаються підпис та штамп відправника та перевізника товару. У поданій до митного оформлення CMR дані графи не містять підписів відправника товару та перевізника», то колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що вказане порушення носить формальний характер та жодним чином не могло вплинути на визначення митної вартості імпортованого позивачем товару.
При цьому, колегія суддів враховує, що ч.2 ст.53 МК України містить вичерпний перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Серед вказаного переліку відсутня необхідність надавати контролюючому органу будь-які заявки.
Щодо покликання митного органу на те, що у гр. 20 МД задекларовано умови поставки -EXW Іzmit. Проте, у гр.4 ЦМР зазначено місце завантаження товару BASISKELE-KOCAELI-TURKIYE та у рахунку на оплату витрат на транспортування зазначено, що перевезення здійснювалось за маршрутом м.Коджаелі (Туреччина) - Порубне - Пустомити, то суд першої інстанції вірно вказав, що завантаження відбувається у районі BASISKELE - Провінції КОСАЕLI - місті IZMIT - країна TURKIYE. Тому в документах, а саме заявці та рахунку на транспортні витрати вказано BASISKELE - КОСАЕLI - IZMIT - TURKIYE, так як все знаходиться в одній територіальній громаді. Тому поставка товару відбувалась відповідно до умов Контракту.
Отже, твердження апелянта щодо завантаження та розвантаження товару до уваги не беруться та спростовується матеріалами справи.
Щодо зазначення відповідачем, що до митного оформлення надано експортну МД країни відправлення, у якій умови поставки зазначено-EXW Istanbul, то суд першої інстанції вірно вказав, що експортна декларація країни виробника - це документ, оформлений в країні експорту товару, - відповідно до законодавства Туреччини, без застосувань норм українського законодавства, а тому правильність оформлення митних документів продавцем-експортером не може впливати на право покупця визначити митну вартість товарів при імпорті за ціною контракту і не може слугувати підставою для сумнівів у заявленій митній вартості.
Відповідно до пп.3.2 Контракту умови поставки товару: FCA-Izmit, якщо інше не вказано у специфікації та проформі-інвойс.
Щодо покликання відповідача на те, що до митного оформлення надано договір на транспортування № 09/06-1 від 09.06.2023, у п.1 якого вказано, що послуги транспортного експедирування надаються на підставі заявок, узгоджена сторонами заявка є невід'ємною частиною договору. Такі заявки до митного оформлення не надано», оскільки на підставі заявки виставляється рахунок - фактура, під час митного оформлення позивач надав копію рахунку-фактури №СФ-0000019 від 16.01.2024 та № СФ-0000021 від 18.01.2024 року про вартість транспортного перевезення до кордону з Україною, яка становить по 105000,00 грн.. Отже, у відповідача була можливість встановити повну інформацію про поставку товару, зокрема його вартість послуг транспортного експедирування.
Перевезення товару здійснювало ТОВ «Бета-Інвес Логістік» на підставі договору на транспортне обслуговування № 09/06-1 від 09.06.2023.
Щодо умов оплати контракту купівлі-продажу № 202301 від 03.08.2023, у специфікацію № 2 якої зазначено термін поставки - вересень 2023, то колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що у Специфікації від 28.12.2013 до зазначеного договору купівлі-продажу термін поставки, визначений сторонами договору - січень 2023. Крім того, вказане застереження митного органу до оформлення документів не впливає на визначення ціни товару.
Щодо оплати товару, то судом першої інстанції встановлено, що оплата позивачем вартості товару перед здійсненням поставки, відповідно до рахунку-проформи № 2812202312 від 28.12.2023, здійснена платіжним дорученням № 4 на суму 27846,35 доларів США та № 6 на суму 25833,65 доларів США. Тобто, позивач здійснив повністю 100% попередню оплату за товар.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в оскаржених рішеннях про коригування митної вартості товарів: - відсутнє належне обґрунтування неможливості застосування методів 2а, 2б, 2в, 2г; - застосування резервного методу та визначення митної вартості імпортованого товару обґрунтовано митницею використанням інформації з баз даних ЄАІС Держмитслужби та зазначенням номеру та дати митної декларації. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугували: (МД № 24UA209140001856U0 від 22.01.2024) - МД № UA408020/2023/072901 від 03.12.2023, в якій вартість товару зі схожими характеристиками становить 1,6686 USD/ кг; (МД № 24UA209140001924U5 від 22.01.2024) - МД № UA408020/2023/072901 від 03.12.2023, в якій вартість товару зі схожими характеристиками становить 1,6686 USD/ кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.
Колегія суддів погоджується з послідовним висновком суду першої інстанції про те, що позивачем подано для митного оформлення імпортованого товару документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар, містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, чітко підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами ч.ч.4 і 5 ст.58 МК України, і в митного органу, враховуючи вищевикладені обставини, не було підстав вимагати у декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості.
Натомість, відповідачем не надано суду жодних доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.
За обставин цієї справи відповідач не довів наявність таких розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем), а сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.
Застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Відповідно до п.п.2, 4 ч.2 ст.55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
За змістом п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затв. наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012р., у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.02.2019р. у справі № 825/648/17.
Між тим у спірних рішеннях митний орган лише вказав номер та дату митної декларації, на основі якої було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказані рішення обґрунтованими та мотивованими.
Таким чином, відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішеннях про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.
За усталеною практикою Верховного Суду (постанови від 10.06.2021р. у справі № 815/6854/17, від 14.07.2020р. у справі № 809/1734/16) приписами МК України встановлено, що митний орган, здійснюючи митний контроль, зокрема, при визначені митної вартості, має діяти у спосіб, який визначено МК України. При цьому, наявна інформація, яка міститься в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, повинна мати лише допоміжний характер. Митним законодавством встановлений вичерпний перелік документів, що зобов'язаний надати декларант на підтвердження митної вартості товару. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.
Отже, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації митниці, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.
Сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.
Також Верховний Суд у постанові від 21.12.2018р. по справі № 815/228/17 дійшов висновку про те, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про розмитнення у попередніх періодах аналогічних товарів із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.
Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, позивач надав митному органу належні та допустимі докази на підтвердження ціни імпортованого товару і надані ним документи не містили розбіжностей щодо вартості та вказували, що їх дані піддаються обчисленню. Натомість відповідач не довів наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів.
Отже, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, описаних вище, зважаючи на їхній зміст та юридичну природу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність оспорюваних рішень та наявності підстав для їх скасування.
Інші доводи та аргументи скаржника, наведені ним у апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції і свідчать про незгоду із правовою оцінкою судом обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.
При обгрунтуванні цієї постанови суд апеляційної інстанції враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доказів, які б були безпідставно залишені без уваги судом першої інстанції.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2024 року у справі № 380/15676/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя Л. П. Іщук
судді І. М. Обрізко
Т. І. Шинкар