16 травня 2025 рокуЛьвівСправа № 140/8151/24 пров. № А/857/34547/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
судді-доповідача Іщук Л.П.,
суддів Обрізка І.М., Шинкар Т.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року (головуючий суддя Плахтій Н.Б., м. Луцьк, прийняте за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін) у справі № 140/8151/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтердек» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
у серпні 2024 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРДЕК» (далі - позивач) звернулося з позовом до Волинської митниці (далі - відповідач, митниця), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 17.07.2024 №UA205050/2024/000205/2.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 17.07.2024 №UA205140/2024/000205/2. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРДЕК» судові витрати в сумі 11028,00 грн.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що запропонувавши надати додаткові документи, митний орган сприяв позивачу в обґрунтуванні застосування першого (основного) методу визначення митної вартості товару ввезеного на митну територію України, проте позивач не усунув наявних розбіжностей та не підтвердив задекларовану митну вартість товару. Оскільки позивачем не було надано всіх документів на запит митного органу, які б документально підтвердили або визначили кількісно і достовірно складові митної вартості, митна вартість не могла бути визначена за основним методом визначення митної вартості. Зазначає, що на момент перевірки правильності митної вартості у митного органу були відсутні відомості про те, що страхування товару покупцем товару не здійснювалося. Вказує, що під час порівняння рівня заявленої декларантом митної вартості товару з митною вартістю такого ж товару, інформація щодо якого внесена до ЄАІС Держмитслужби, встановлено, що вартість заявленого до митного оформлення товару є меншою від мінімального рівня митної вартості, інформація щодо якої міститься в ЄАІС. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Так, у прийнятому рішенні чітко вказано про використання раніше визнаної (визначеної) митної вартості шляхом зазначення номера та дати митних декларацій МД №UA100060/2024/217036 від 16.06.2024 та №UA400040/2024/017463 від 20.06.2024.
Щодо витрат на професійну правову допомогу, то вважає, що такий розмір витрат на професійну правничу допомогу є неспіврозмірним та завищеним. Зауважує, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи та не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним чи необґрунтованим щодо іншої сторони спору. Вважає, що при визначенні розміру витрат на правничу допомогу судом першої інстанції не було належним чином враховано зауваження митниці стосовно обсягу наданих адвокатам послуг. Звертає увагу суду апеляційної інстанції, що послуга із «надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з питань правомірності винесення Волинською митницею рішення про коригування митної вартості товарів від 17.07.2024 №UA205050/2024/000205/2» охоплюється загальною діяльністю адвоката та повинна входити до складу послуги із «складання позовної заяви», а отже не може бути самостійною складовою витрат на правову допомогу й не повинна включатися до їх вартості. Також зауважує, що позивачем оскаржувалося лише одне рішення про коригування митної вартості від 17.07.2024 №UA205050/2024/000205/2, що не потребувало значних затрат часу для вивчення обставин справи та документів при супроводженні справи. Щодо співмірності витрат на правничу допомогу до ціни позову та значення справи для сторін вказує, що дана справа не несе жодного публічного інтересу, а визначений судом розмір витрат на правничу допомогу у сумі 8 000,00 грн. складає близько 11% від ціни позову (70 788,21 грн.). Також зазначає, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн становлять надмірний тягар для митниці та порушують принцип пропорційності, адже у зв'язку з військовою агресією російської федерації та запровадженням по всій території України воєнного стану, виникла необхідність перерозподілу бюджетних коштів, виділених Волинській митниці, на потреби Збройних Сил України, що призвело до відсутності бюджетного фінансування на поточні потреби митниці, в тому числі і сплату витрат на професійну правничу допомогу та інших судових витрат.
Просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження.
Відповідно до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено доказами, які є в матеріалах справи, що 22.02.2024 між ТОВ «ІНТЕРДЕК» та компанією ESG ENERJI VE GUC SISTEMLERI SAN.TIC.LTD.STI (Туреччина) був укладений зовнішньоекономічний договір (контракт) №1-2202 (далі - Контракт) та 13.06.2024 додаткова угода №1 до вказаного контракту, за умовами якого продавець приймає на себе зобов'язання поставляти і передавати у власність покупця промислове обладнання, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати товар в порядку та на умовах визначених даним контрактом.
Пунктом 1.3 Контракту (з урахуванням додаткової угоди №1 від 13.06.2024) обумовлено, що асортимент товару, номенклатура товару, одиниця товару, кількість товару, ціна товару, та інші дані необхідні для організації поставок товару, визначаються в проформах-інвойсах, погоджених сторонами, які є невід'ємною частиною даного контракту.
Відповідно до пункту 2.1 Контракту термін відвантаження продавцем товару - протягом 30 банківських днів з дати отримання 100% оплати за товар.
Нормами пункту 3.1 Контракту (з урахуванням додаткової угоди №1 від 13.06.2024) визначено, що ціна товару визначається в проформах-інвойсах, які є невід'ємною частиною даного контракту.
Згідно із пунктом 3.4 Контракту загальна сума цього контракту складається із загальної суми товарів, поставлених відповідно з інвойсами до контракту.
Відповідно до пункту 3.5 Контракту (з урахуванням додаткової угоди №1 від 13.06.2024) розрахунок за товар здійснюється в доларах США або Євро у безготівковому порядку, шляхом перерахування покупцем грошових коштів на рахунок продавця, на підставі виставленого продавцем рахунку (проформа - інвойс) до даного контракту.
Розрахунок покупцем за товар здійснюється на умовах, зазначених в проформах-інвойсах до цього контракту (пункту 3.7 Контракту).
На виконання умов вищезазначеного Контракту відповідно до проформи-інвойсу від 03.07.2024 №29968-24 сторони контракту домовилися про поставку товару на загальну суму 10200,00 доларів США, а саме: дизельних генераторів SGR 28KVA в кількості трьох штук за ціною одного 3400,00 доларів США.
Окрім того, відповідно до проформи-інвойсу від 08.07.2024 №29972-24 сторони контракту домовилися про поставку товару на загальну суму 13400,00 доларів США, а саме: дизельних генераторів SGN 25KVA в кількості одного за ціною 3200,00 доларів США та поставку генераторів SGR 35KVA в кількості трьох штук за ціною одного 3400,00 доларів США.
Згідно із вищезазначеними проформами-інвойсами сторонами обумовлено умови поставки: FCA Cтамбул, умови оплати: 100% передоплата, термін поставки: 12.07.2024.
На виконання умов контракту згідно із платіжною інструкцією в іноземній валюті від 05.07.2024 №LV131719/240704 позивачем здійснено передоплату товару в сумі 10200,00 доларів США та згідно із платіжною інструкцією в іноземній валюті від 09.07.2024 №LV132086/240709 - в сумі 13400,00 доларів США.
Відповідно до рахунку-фактури (інвойсу) №29968-24 від 03.07.2024 (а.с.30, 31переклад) компанія ESG ENERJI VE GUC SISTEMLERI SAN.TIC.LTD.STI поставила позивачу товар на загальну суму 10200,00 доларів США, а саме: дизельні генератори SGR 28KVA в кількості трьох штук за ціною одного 3400,00 доларів США та відповідно до рахунку-фактури (інвойсу) №29972-24 від 08.07.2024 - на загальну суму 13400,00 доларів США, а саме: дизельний генератор SGN 25KVA в кількості одного за ціною 3200,00 доларів США та генератор SGR 35KVA в кількості трьох штук за ціною одного 3400,00 доларів США.
З метою митного оформлення імпортованого товару 16.07.2024 декларант ТОВ «ІНТЕРДЕК» подав до Волинської митниці електронну митну декларацію, якій присвоєно номер №24UA205140045106U5 на товар: «електрогенераторні установки з поршневим двигуном внутрішнього згоряння із запалюванням від стиснення (дизелем або напівдизелем), потужністю понад 7,5 кВА, але не більш як 75 кВА, нові: Дизельний генератор SGN25 -паливо дизельоберти двигуна 1500 об/хв, виробник двигуна YUNNEI, альтернатор SOYGEN,блок автом. керування АТС (ATS) в комплекті, корпус шумоізоляційний, модель двигуна YN25ANJ21, тип електростанції мініелектростанція, діаметр хід поршня 105х127 мм, кількість тактів двигуна 4 шт, коефіцієнт стиснення 19.25:1, обсяг охолоджувальної рідини 10,2 л, обсяг паливного бака 120 л, об'єм змащування в системі 7,9 л, споживання палива 12 л/год, система охолодження двигуна рідинна, система подачі палива пряма, потужність макс. 25 кВА/20 кВт, номінальна потужність 22кВА/17,6кВт, призначений для забезпечення електроенергією - 1шт.
Дизельний генератор SGR35 - паливо дизель, оберти двигуна 1500 об/хв, виробник двигуна RICARDO, альтернатор SOYGEN, блок автом. Керування АТС (ATS) в комплекті, корпус шумоізоляційний, модель двигуна K4100D, тип електростанції мініелектростанція, діаметр хід поршня 105х127 мм, кількість тактів двигуна 4 шт, коефіцієнт стиснення 19.25:1, обсяг охолоджувальної рідини 10,5 л, обсяг паливого бака 120 л, об'єм змащування в системі 8 л, споживання палива 13 л/год, система охолодження двигуна рідинна, система подачі палива пряма, потужність макс. 35кВА/28кВт, номінальна потужність 30кВА/24кВт, призначений для забезпечення електроенергією - 3 шт.
Дизельний генератор SGR28 - паливо дизель, оберти двигуна 1500 об/хв, виробник двигуна RICARDO, альтернатор SOYGEN, блок автом. керування АТС (ATS) в комплекті, корпус шумоізоляційний, модель двигуна Y495, тип електростанції мініелектростанція, діаметр хід поршня 105х127мм, кількість тактів двигуна 4 шт, коефіцієнт стиснення 19.25:1, обсяг охолоджувальної рідини 10,2 л, обсяг паливого бака 120 л, об'єм змащування в системі 7,9 л, споживання палива 13 л/год, система охолодження двигуна рідинна, система подачі палива пряма, потужність макс. 28 кВА/22,4кВт, номінальна потужність 25 кВА/20кВт- 3 шт. Торгова марка: «Soygen Generator» Виробник: ESG Enerji Ve Guc Sistemleri San Tic Ltd. Sti,TR» (графа 31 МД).
Митну вартість визначено за першим методом (за ціною договору) на рівні 23600,00 доларів США.
Разом з митною декларацією позивачем до митного органу було подано: зовнішньоекономічний договір (контракт) №1-2202 від 22.02.2024, додаткова угода №1 від 13.06.2024 до вказаного контракту, проформи-інвойси №29968-24 від 03.07.2024 та №29972-24 від 08.07.2024, рахунки-фактури (інвойси) №29968-24 від 03.07.2024 та №29972-24 від 08.07.2024, електронна фактура EST2024000000017 від 11.07.2024, автотранспортна накладна CMR №2024-13 від 11.07.2024, лист уточнення №74 від 16.07.2024), платіжний документ в іноземній валюті №LV131719/240704 від 05.07.2024 та №LV 132086/240709 від 09.07.2024, довідка про транспортні витрати №7 від 15.07.2024, договір-заявка від 08.07.2024 №08/07 на міжнародні транспортні послуги, технічні паспорти товару від 16.07.2024, сертифікат походження №А1513460 від 11.07.2024, транзитний товаросупроводжувальний документ Т1 №24TR34220000102741 від 12.07.2024, пакувальні листи від 03.07.2024 та 11.07.2024, рахунок на оплату №93 від 15.07.2024.
16.07.2024 позивачу направлено електронне повідомлення щодо необхідності надання додаткових документів відповідно до положень статті 53 МК України: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, 4) транспортні (перевізні) документи; 5) якщо здійснювалось страхування - страхові документи та відомості про вартість страхування; 6) копію митної декларації країни відправлення.
У відповідь на запит відповідача декларант у листі від 17.07.2024 №46 повідомив, що подані всі наявні документи для підтвердження митної вартості та просив прийняти рішення без врахування термінів, передбачених частиною третьою статті 53 МК України.
17.07.2024 митний орган за результатами перевірки митної декларації, а також інших документів, наданих відповідно до МК України, прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2024/000205/2 та видав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 17.07.2024 №UA205140/2024/001853, відповідно до якої відмовлено у митному оформленні товарів у зв'язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у статті 53 МК України.
У графі 33 оскаржуваного рішення зазначено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом.
Так, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів в поданих до митного оформлення товарів за митною декларацією 24UA205140045106U5 містяться розбіжності, зокрема:
- відповідно до пункту 4 зовнішньоекономічного контракту №1-2202 від 22.02.2024 товар може бути застрахованим від будь-яких ризиків тільки за дорученням покупця та за його рахунок. Документально не доведено наявність/відсутність такого страхування.
- в переліку документів, що мають супроводжувати кожну партію товару, відповідно пункту 2.9 контракту №1-2202 від 22.02.2024, вказано про подання експортної декларації. До митного оформлення копія митної декларації країни відправлення не подана.
- відповідно довідки про транспортні витрати №7 від 15.07.2024 у вартість перевезення вантажу включені навантажувально-розвантажувальні роботи, однак в графі 21 декларації митної вартості вартість таких витрат не зазначена.
Згідно із статтями 53, 54 МК України декларанту запропоновано надати в 10-денний термін додаткові документи.
Листом №45 від 17.07.2024 товариство повідомило, що згідно контракту №2202 від 22.02.2024 страхування вантажу не є обов'язковим, тому вантаж не був застрахований, відповідно до п.2.9 №2202 від 22.02.2024 до митного оформлення було подано всі наявні документи. Декларант не надав додаткові документи та просив прийняти рішення без врахування термінів передбачених частиною третьою статті 53 МК України відповідно, про що повідомив листом №46 від 17.07.2024.
Декларантом не надано в повному обсязі витребовувані документи для підтвердження заявленої митної вартості. Наявні ризики заявлення до митного оформлення неповних відомостей стосовно складових митної вартості (вартості навантаження, розвантаження, страхування).
Митну вартість товару визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України, згідно рівня раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостей, інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби, а саме: Товар на рівні - (6,22 дол.США/кг) за МД №UA100060/2024/217036 від 16.06.2024, №UA400040/2024/017463 від 20.06.2024.
При цьому, товар був випущений у вільний обіг відповідно до митної декларації №24UA205140045360U2 від 17.07.2024 з наданням гарантій, передбачених частиною сьомою статті 55 МК України.
Не погодившись з прийнятим відповідачем рішенням митниці про коригування митної вартості товарів від 17.07.2024 №UA205140/2024/000205/2, позивач звернувся до суду.
Задовольняючи позов суд першої інстанції дійшов висновку, що надані під час митного оформлення лист від 17.07.2024 №45 та довідка про транспортні витрати №7 від 15.07.2024 містили інформацію про те, що згідно контракту від 22.02.2024 №1-2202 страхування вантажу не проводилося, а відтак вимога митного органу надати страхові документи та відомості про вартість страхування також є безпідставною.
Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погоджується.
У частині 2 статті 19 Конституції України та частині 2 статті 2 КАС України законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведені норми визначають, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
За змістом ст.49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (ч.1, 2 ст.51 МК України).
Відповідно до частин першої, другої, восьмої - одинадцятої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.
Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей.
Форма декларації митної вартості та правила її заповнення встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Заявлення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України в режимах, відмінних від режиму імпорту, здійснюється при декларуванні цих товарів шляхом заявлення в митній декларації відомостей про числове значення їх митної вартості та про документи, що його підтверджують.
Відповідно до ч.1 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно ч.2 ст.53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
За змістом цих норм митний орган може витребувати від декларанта додаткові документи лише у разі, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, є ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.
При цьому митний орган повинен вказати конкретні факти та обставини, які викликали такі сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, обґрунтувати необхідність перевірки цих відомостей та вказати перелік документів, які необхідно надати для усунення цих сумнівів чи розбіжностей.
Якщо наданих відомостей недостатньо для підтвердження задекларованої митної вартості товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити ці складові та які документи необхідно подати для підтвердження відповідних складових.
Разом з тим відсутність у рішеннях про коригування митної вартості товарів підтверджень того, що надані декларантом для митного оформлення товару документи є недостатніми чи викликають сумнів у достовірності поданої інформації, та які документи повинні це підтвердити чи спростувати, свідчить про протиправність рішень щодо застосування іншого, ніж основний, методу визначення митної вартості товарів.
Водночас витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
За приписами статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Згідно ч.3 ст.54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до ч.6 ст.54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Аналіз приведених вище норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові 11.02.2021 по справі №826/8228/16.
Відповідно до ч.1 ст.55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Таким чином, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У зв'язку з вказаним саме на митний орган покладається обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
З розділу ІІІ «Митна вартість товарів та методи її визначення» МК України видно, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості.
Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.
Відповідно, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Отже, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 09.07.2020 по справі №804/5445/17, від 31.03.2020 по справі №809/1858/16.
За приписами статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Тобто, наведені норми законодавства зобов'язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Не зазначення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Судом встановлено, що подані декларантом позивача до митного оформлення документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) №1-2202 від 22.02.2024, додаткова угода №1 від 13.06.2024 до вказаного контракту, проформи-інвойси №29968-24 від 03.07.2024 та №29972-24 від 08.07.2024, рахунки-фактури (інвойси) №29968-24 від 03.07.2024 та №29972-24 від 08.07.2024, електронна фактура EST2024000000017 від 11.07.2024, автотранспортна накладна CMR №2024-13 від 11.07.2024, лист уточнення №74 від 16.07.2024), платіжний документ в іноземній валюті №LV131719/240704 від 05.07.2024 та №LV 132086/240709 від 09.07.2024, довідка про транспортні витрати №7 від 15.07.2024, договір-заявка від 08.07.2024 №08/07 на міжнародні транспортні послуги, технічні паспорти товару від 16.07.2024, сертифікат походження №А1513460 від 11.07.2024, транзитний товаросупроводжувальний документ ТІ №24TR34220000102741 від 12.07.2024, пакувальні листи від 03.07.2024 та 11.07.2024, рахунок на оплату №93 від 15.07.2024, які за назвою і змістом відповідали вимогам частини другої статті 53 МК України.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що подані декларантом документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об'єктивні дані, що піддаються обчисленню.
Так, відповідно до проформи-інвойсу від 08.07.2024 №29972-24 сторони Контакту домовилися про поставку товару на загальну суму 13400,00 доларів США, а саме: дизельних генераторів SGN 25KVA в кількості одного за ціною 3200,00 доларів США та поставку генераторів SGR 35KVA в кількості трьох штук за ціною одного 3400,00 доларів США.
Згідно із вищезазначеними проформами-інвойсами сторонами обумовлено умови поставки: FCA Cтамбул, умови оплати: 100% передоплата, термін поставки: 12.07.2024.
Згідно із платіжною інструкцією в іноземній валюті від 05.07.2024 №LV131719/240704 позивач здійснив на користь компанії ESG ENERJI VE GUC SISTEMLERI SAN.TIC.LTD.STI (Туреччина) передоплату товару в сумі 10200,00 доларів США та згідно із платіжною інструкцією в іноземній валюті від 09.07.2024 №LV132086/240709 - в сумі 13400,00 доларів США.
Ціна товару в проформах-інвойсах №29968-24 від 03.07.2024 та №29972-24 від 08.07.2024 та рахунках-фактурах (інвойсах) №29968-24 від 03.07.2024 та №29972-24 від 08.07.2024 відповідає загальній фактурній вартості, зазначеній в МД №24UA205140045106U5 від 16.07.2024.
Щодо покликання відповідача на те, що на момент перевірки правильності митної вартості у митного органу були відсутні відомості про те, що страхування товару покупцем товару не здійснювалося, то суд першої інстанції вірно вказав, що із зовнішньоекономічного контракту №1-2202 від 22.02.2024 було встановлено, що пункт 4.1 Контракту передбачає, що товар може бути застрахованим від будь-яких ризиків тільки за дорученням Покупця та за його рахунок.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що листом від 17.07.2024 №45 ТОВ «ІНТЕРДЕК» повідомляло митний орган про те, що згідно контракту від 22.02.2024 №2202 страхування вантажу не є обов'язковим, тому вантаж не був застрахований.
Покликання митного органу на те, що такі документи були надані лише після направлення повідомлення про необхідність надання додаткових документів в порядку ч. 3 ст. 53 МК України, колегія суддів не приймає, оскільки з наданої до митного оформлення довідки про транспортні витрати №7 від 15.07.2024 вбачається, що страхування вантажу не проводилось.
Щодо зазначення у рішенні відповідача про те, що в переліку документів, що мають супроводжувати кожну партію товару, відповідно пункту 2.9 контракту №1-2202 від 22.02.2024, вказано про подання експортної декларації, однак до митного оформлення копія митної декларації країни відправлення не подана, то колегія суддів зазначає таке.
Так, у пункті 2.9 контракту №1-2202 від 22.02.2024 серед переліку документів, що мають супроводжувати кожну партію товару зазначено експортна або транзитна декларації.
Судом встановлено, під час митного оформлення декларантом була надана транзитна декларація Т1 LRN №24TR34220000102741, в якій вказано відправника товару, отримувача товару, реєстраційні дані транспортного засобу, що здійснював перевезення, кількість місць, найменування товару, його вага.
Відповідно до довідки №7 від 15.07.2024 вартість міжнародних транспортних послуг по перевезенню вантажу за маршрутом Стамбул (Туреччина) - м.Луцьк (Україна) становить 120 000,00 грн, в тому числі: за маршрутом Стамбул (Туреччина) - п/п Порубне (Україна) згідно інвойсу №29972-24 - 28000,00 грн та згідно інвойсу №29968-24 в розмірі 22000,00 грн, що в сукупності становить 50000,00 грн.
Визначена у МД №24UA205140045106U5 від 16.07.2024 митна вартість товару у розмірі 1017852,52 грн включає вартість товару 967852,52 грн (еквівалентно 23600,00 доларів США) і вартість витрат на транспортування в розмірі 50000,00 грн.
Також транспортні витрати підтверджуються документами, які були надані митному органу, а саме: договором-заявкою від 08.07.2024 №08/07 на міжнародні транспортні послуги, рахунком на оплату №93 від 15.07.2024, який був виставлений на підставі вказаного договору.
Згідно з пунктом 5 частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Відповідачем, як суду першої, так і апеляційної інстанції, не надано доказів на підтвердження існування сумнівів чи невідповідностей у документах, які підтверджують вартість перевезення.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що витрати на транспортування товару до кордону України за МД №24UA205140045106U5 від 16.07.2024 у розмірі 50000,00 грн. були включені до митної вартості товару.
Суд першої інстанції правильно вказав, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. За таких обставин відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товару не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю та не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Підтверджуючими документами про вартість товару в цьому випадку є специфікація до зовнішньоекономічного контракту, рахунок-фактура (інвойс), платіжні документи про оплату товару, які узгоджуються між собою та були подані разом із митною декларацією.
Так само ненадання виписки з бухгалтерської документації за умов, відповідно до яких товар ввозився на митну територію України, не може позбавляти позивача можливості декларувати товар на підставі документів, що підтверджують ціну товару та які були сформовані (виписані) продавцем.
До митного оформлення позивач надав платіжні документи в іноземній валюті №LV131719/240704 від 05.07.2024 та №LV 132086/240709 від 09.07.2024, у яких у призначенні платежу є посилання на контракт №1-2202 від 22.02.2024, що підтверджує вартість товару. Жодних зауважень до вказаних документів у митного органу не було, а відтак і підстав витребовувати додаткові документи на підтвердження оплати товару були відсутні, про що вірно вказав суд першої інстанції.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вказані документи, є належними документами, які підтверджують вартість придбаного товару та містить всі необхідні реквізити для його ідентифікації, тобто відповідають вимогам частини другої статті 53 МК України.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах.
При цьому суд першої інстанції доречно зауважив, що наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, не відповідає заявленій позивачем не може бути підставою для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень. Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.
Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині 2 статті 53 МК, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.
Відтак, під час митного оформлення декларантом надано усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар, містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, та які підтверджували заявлену декларантом митну вартість товару за ціною договору, та не встановлено жодних інших обставин, визначених положеннями частиною 1 статті 58 Митного кодексу України, які б перешкоджали визначенню митної вартості імпортованих товарів за ціною договору купівлі-продажу.
Колегія суддів виснує, що відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи у своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.
Відповідач в оскаржуваному рішенні, лише вказав номери та дату митних декларацій, на основі яких було здійснено коригування митної вартості товару, проте жодних пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо спірне рішення не містить. В той же час, не зазначено підстави щодо незастосування того чи іншого методу визначення митної вартості, що в свою чергу не може вважатися достатніми доводами обґрунтованості прийнятого суб'єктом владних повноважень рішення.
Згідно пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
У даній справі митний орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.
Частиною 1 статті 256 МК України передбачено, що відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.
Згідно з частинами 2, 3 статті 256 МК України у рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.
Рішення про відмову у митному оформленні приймається в межах строку, відведеного статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення. Неприйняття такого рішення протягом зазначеного строку є бездіяльністю, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому главою 4 цього Кодексу.
За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає протиправним рішення про коригування митної вартості товарів, та сформована на його підставі картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, та підлягає скасуванню.
Щодо витрат на правничу допомогу, то колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно із частинами першою, другою, четвертою статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
А відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 суд висловив правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п'ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 22.12.2018 по справі № 826/856/18.
На підтвердження надання правової допомоги та понесення позивачем витрат надано договір №22/07/24 про надання правничої допомоги, укладений 22.07.2024 між адвокатським об'єднанням «Преміум Сервіс» та ТОВ «ІНТЕРДЕК». Вказаним договором передбачено, що адвокатське об'єднання бере на себе зобов'язання надавати правничу допомогу у справі про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 17.07.2024 №UA205050/2024/000205/2 в обсязі на та умовах, передбачених даним договором (а.с.64-66).
Згідно із пунктом 4.1. вказаного договору вартість послуг адвокатського об'єднання за цим договором становить 10000,00 грн.
Як передбачено пунктом 4.1 даного договору розрахунки за виконану роботу здійснюються клієнтом протягом трьох робочих днів з дня підписання між сторонами акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг).
До позовної заяви долучено акт приймання-передачі послуг №22/07/24 від 22.07.2024, рахунок-фактура № 31/07/24-1 від 31.07.2024 на суму 10 000,00 грн.
Відповідно до акту приймання-передачі послуг №22/07/24 від 22.07.2024, АО «Преміум Сервіс» надано правничу допомогу: надання правової інформації, консультацій, роз'яснень з питань правомірності винесення рішення про коригування митної вартості товарів від 17.07.2024 №UA205050/2024/000205/2, затрачено 2 год на суму 2000 грн; складання позовної заяви про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 17.07.2024 №UA205050/2024/000205/2 затрачено 8 год на суму 8000 грн. Всього 10000,00 грн.
Дослідивши зміст наданих доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку, що такі витрати дійсно були пов'язані саме із розглядом цієї справи та підтверджені документально.
Колегія суддів зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року в справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року в справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34 - 36), від 23 січня 2014 року в справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року в справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року в справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, суд першої інстанції вважав, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та їх обсягом, а розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката у цьому випадку має бути відшкодований у розмірі 8000 грн.
Колегія суддів вважає завищеним розмір відшкодування правової допомоги, оскільки потрачений час та розмір витрат 8000,00 грн не є співмірними з огляду на незначну складність цієї справи та з огляду на сформовану з цього питання судову практику.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відшкодування судових витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн, оскільки такий розмір витрат є цілком обґрунтованим та пропорційним до предмета задоволеного позову, складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та їх обсягом.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що з метою відшкодування належного розміру витрат на професійну правничу допомогу, необхідно змінити в рішенні суду першої інстанції розмір суми відшкодування з 8000,00 грн. на 3000,00 грн.
Згідно з пунктом четвертим частини першої статті 317 КАС України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частина четверта статті 317 КАС України).
Відповідно до частини першої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов переконання, що суд першої інстанції правильно по суті вирішив справу та розподілив судові витрати, проте встановлені обставини у справі дають підстави суду апеляційної інстанції змінити рішення суду першої інстанції шляхом зміни його резолютивної частини в частині розміру витрат на правничу допомогу.
В решті доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доказів, які б були безпідставно залишені без уваги судом першої інстанції, а, відтак, рішення суду слід залишити без змін.
Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 316, 317, ст. 321, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Волинської митниці задовольнити частково.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року у справі № 140/8151/24 змінити в частині розміру стягнення витрат на правничу допомогу, зазначивши замість 8000,00 грн. - 3000,00 (три тисячі) грн.
У решті рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя Л. П. Іщук
судді І. М. Обрізко
Т. І. Шинкар