Справа № 752/3939/25
Провадження №: 3/752/2360/25
07.04.2025 м. Київ
суддя Голосіївського районного суду міста Києва Бушеленко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшли
відУправління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції
пропритягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП
відносноОСОБА_1 дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 місце проживання - АДРЕСА_1 ідентифікаційний код - не встановлено
26.01.2025 о 22:40 у м. Києві по вул. Касіяна, 2/1, неповнолітній ОСОБА_1 керував транспортним засобом, зокрема автомобілем Volkswagen Passat, державний номерний знак НОМЕР_1 , будучи особою, яка не має право керування таким транспортним засобом з огляду на недосягнення визначеного законодавством віку та відсутність посвідчення водія відповідної категорії. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. "а" п. 2.1 Правил дорожнього руху, чим вчинив адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 126 КУпАП.
Подія та склад адміністративного правопорушення та наявність вини у діяхОСОБА_1 доводиться поданими уповноваженим органом матеріалами, де міститься:
- протоколом про адміністративне правопорушеннясерії ЕПР 1 № 231067 від 26.01.2025, що складений відносно нього за порушення ч. 2 ст. 126 КУпАП, який за формою та змістом відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справи України від 06.11.2015 № 1376;
- картка обліку адміністративного правопорушення;
- відеозаписами з нагрудних камер працівників патрульної поліції, з яких слідує, що автомобіль під керуванням ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції, оскільки автомобіль перебуває у розшуку, посвідчення водія ОСОБА_1 не має, оскільки йому ще немає 18 років, зараз навчається в автошколі задля отримання водійського посвідчення;
Як слідує з наявних матеріалів автомобіль, за кермом якого перебував неповнолітній, не є навчальним транспортним засобом, інструктор ОСОБА_1 не супроводжував, доказів проходження навчання в автошколі ОСОБА_1 ні патрульним поліцейським, ні суду не представив.
Наявними матеріалами підтверджується, що при складанні протоколу від 26.01.2025 особу ОСОБА_1 установлено на підставі паспорта громадянина України, роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 55, 56, 59, 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, повідомлено про те, що розгляд справи про притягнення до адміністративної відповідальності відбудеться у Голосіївському районному суді міста Києва за викликом. Також вбачається, що цей протокол ОСОБА_1 підписав без зауважень щодо порядку його оформлення, змісту, у графі для пояснень зазначив, що "в процесі отримання посвідчення".
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про причини своєї неявки суд не сповіщав, хоча про дату, час і місце розгляд справи повідомлявся офіційним sms-сповіщенням завчасно і викликався до суду повісткою. Заперечень по суті справи, заяв, пояснень, клопотань, документів на підтвердження поважності неявки до суду від ОСОБА_1 не надходило, вимог про розгляд справи за особистою участі, вимог про відкладення розгляду справи останній суду не пред'явив.
Інформація про призначення до розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності розміщувалася на офіційному веб-сайті судової влади у загальному доступні та була доступна для ознайомлення широким загалом.
Отже, у справі, що розглядається, вжито достатніх заходів для своєчасного та правильного вручення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, повістки в порядку ст. 277-2 КУпАП.
Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди України застосовують при розгляду справ Конвенцію про захист прав і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово вказував на те, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Також наголошувалося на тому, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав в основоположних свобод обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору (п. 71 рішення у справі "Смірнов проти України" заява № 3655/02, п. 41 "Пономарьов проти України" заява № 3236/03).
Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
За таких обставин суд (суддя) виходить з того, що ОСОБА_1 не був позбавлений можливості належним чином скористатися своїми процесуальними правами (поцікавитися про стан розгляду справи, адже з моменту складання протоколу до дати вирішення справи по суті пройшов доволі тривалий проміжок часу) та реалізувати обов'язки (з'явитися до суду для подачі пояснень, доказів, клопотань, заяв, заперечень тощо).
Виходячи з положень ст. 268 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 126 цього Кодексу при розгляді справи про адміністративне правопорушення не є обов'язковою.
Враховуючи викладене, підстав для повернення протоколу про адміністративне правопорушення, так само як і підстав для закриття провадження у справі не встановлено.
Оскільки ОСОБА_1 визнається винним у порушенні п. "а" п. 2.1 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч. 2 ст. 126 КУпАП, вирішенню підлягає питання про застосування адміністративного стягнення з урахуванням того, що на момент вчинення правопорушення останній був неповнолітнім.
Відповідно до ст. 13 КУпАП До осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються заходи впливу, передбачені ст. 24-1 цього Кодексу. У разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбачених ст. 44, 51, 89, 121-127, 130, 139, ч. 3 ст. 154, ч. 2 ст. 156, ст. 173, 173-4, 174, 183-1, 185, 190-195 цього Кодексу, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб (за винятком осіб, які вчинили правопорушення, передбачені ст. 185) можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені ст. 24-1 цього Кодексу.
У ході розгляду справи обставин, за яких до неповнолітньої слід було б застосувати заходи впливу, передбачені ст. 24-1 КУпАП, тобто виняткових факторів, особливостей життєвої ситуації, відповідних характеризуючи даних не було встановлено. При цьому, суд (суддя) відмічає, що неповнолітній проживає поза межами міста Києва, його батьки перебувають за кордоном (з його слів), тобто він усвідомлено пересувається на тривалі дистанції за кермом, не маючи права керування, що свідчить про суттєве порушення Правил дорожнього руху, нехтування імперативними вимогами законодавства.
Враховуючи викладене, з огляду на визнання винуватості вказаної особи, до нього застосовується передбачене законодавством адміністративне стягнення у виді штрафу у межах санкції відповідної статті та з урахуванням приписів ст. 33-35 КУпАП, додаткове стягнення, а також покладається судовий збір у порядку ст. 40-1 КУпАП, ст. 4 Закону України "Про судовий збір".
На підставі викладеного, керуючись ст. 23, 33-35, 40-1, 126, 268, 276, 277, 279, 280, 283, 285, 294 КУпАП,
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП та піддати його адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 200 (двохсот) неоподатковуваних мінімуми доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) грн у доход держави.
Стягнути з ОСОБА_1 у дохід держави судовий збір у сумі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд міста Києва протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова може бути пред'явлена до примусового виконання протягом трьох місяців з моменту набрання нею законної сили.
Стягувачем за цією постановою державний орган, за матеріалами якого судом прийнято відповідне рішення.
Боржником за цією постановою є особа, яка притягається до адміністративної відповідальності (анкетні дані, що видалося за можливе установити, наведені в вступній частині постанови).
Відповідно до ч. 1-3 ст. 307 КУпАП, якими встановлено, що штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених ст. 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Згідно зі ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 цього Кодексу (п'ятнадцять днів з дня вручення постанови), постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Суддя О.В. Бушеленко