Справа № 158/1429/25
Провадження № 2-а/0158/50/25
17 травня 2025 року м. Ківерці
Ківерцівський районний суд Волинської області у складі:
головуючого судді - Поліщук С.В.,
при секретарі - Шрамко Н.В.,
з участю представника позивача - Мельника М.М.,
відповідача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці в режимі відеоконференцзв'язку справу за адміністративним позовом Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області до громадянина російської федерації ОСОБА_1 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення,-
16 травня 2025р. позивач - Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, в особі його представника - Мельника М.М. звернулось до Ківерцівського районного суду Волинської області з адміністративним позовом до громадянина російської федерації ОСОБА_1 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 15 травня 2025р. співробітниками ДСР Національної поліції України у м. Києві було виявлено громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який в порушення вимог Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» проживав на території України без відповідних дозвільних документів, які б надавали останньому таке право на визначений строк.
В ході перевірки не було встановлено коли та яким чином відповідач по справі ОСОБА_1 перетнув державний кордон в бік в'їзду в Україну, оскільки за обліками ЦП ДСК «Аркан» така інформація відсутня. Крім того в ОСОБА_1 відсутні документи на підставі яких його можливо ідентифікувати та які надавали б йому право на перетин державного кордону для виїзду з України.
Після закінчення дозволеного строку перебування іноземець територію України не покинув, свідомо порушуючи міграційне законодавства України.
Для отримання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту в Україні до компетентних органів відповідач по справі не звертався, будь - яких інших дій для легалізації свого перебування на території України не вживав, чим порушив вимоги ст. 4 вищевказаного Закону.
15 травня 2025р. уповноваженими працівника ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області відносно відповідача по справі ОСОБА_1 прийнято рішення про його примусове видворення з території України до країни походження або третьої країни, а також притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 203 КУпАП.
Посилаючись на те, що відомості про перебування відповідача по справі ОСОБА_1 на території України на законних підставах відсутні, просить позов задовольнити та затримати громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення строком на 6 (шість) місяців.
Ухвалою судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 16 травня 2025р. дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.
Представник позивача - Мельник М.М. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.
Відповідач по справі - громадянин російської федерації ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, просив зменшити строк його затримання з метою подальшої його співпраці з органами міграційної служби для його легалізації на території України.
Заслухавши пояснення сторін по справі, кожного зокрема, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 7 ст. 5 КАС України іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи користуються в Україні таким самим правом на судовий захист, що й громадяни та юридичні особи України.
Судом встановлено, що 15 травня 2025р. співробітниками ДСР Національної поліції України у м. Києві було виявлено та затримано громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить копія протоколу про адміністративне затримання МКМ №000494 від 15.05.2025р. (а.с. 6 на звороті -7).
В ході перевірки не було встановлено коли та яким чином відповідач по справі ОСОБА_1 перетнув державний кордон в бік в'їзду в Україну, оскільки за обліками ЦП ДСК «Аркан» така інформація відсутня. Крім того в ОСОБА_1 відсутні документи на підставі яких його можливо ідентифікувати та які надавали б йому право на перетин державного кордону для виїзду з України (а.с. 6).
До компетентних органі УДМС України для отримання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту в Україні відповідач по справі офіційно не звертався, будь - яких інших дій для легалізації свого перебування на території України не вчиняв.
Відповідач по справі є неідентифікованим, оскільки в останнього відсутній паспортний документ, який дає право на виїзд з України, надалі продовжує перебувати на території України без законних на те підстав.
Відносно ОСОБА_1 15.05.2025р. складено протокол серії ПР МКМ №016989 та постановою від 15.05.2025р. його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 203 КУпАП (а.с. 7 на звороті-8).
Крім того 15.05.2025р. Центральним міжрегіональним управлінням Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області прийнято рішення про примусове видворення громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з території України до країни походження або третьої країни та прийнято рішення про поміщення відповідача по справі до Волинського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 8 - 10).
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Стаття 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод втілює основоположне право людини, а саме захист особи від свавільного втручання держави в її право на свободу. Підпункти з «a» до «f» пункту 1 статті 5 Конвенції містять вичерпний перелік дозволених підстав позбавлення свободи і жодне позбавлення свободи не буде законним, якщо не відповідатиме одній з цих підстав (рішення Європейського суду з прав людини в справі "Хлаіфія та інші проти Італії" (Khlaifia and Others v. Italy), пункт 88).
Відповідно до ст. 43 КАС України здатність мати процесуальні права та обов'язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України встановлює Закон України Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства від 22.09.2011 № 3773-VI (надалі - Закон № 3773).
Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.
Згідно з частиною 3 статті 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
Відповідно до частини третьої статті 9 Закону №3773-VІ строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.
Згідно із частинами другою, третьою статті 25 Закону №3773-VI іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування в Україні або які не можуть виконати обов'язок виїзду з України, не пізніше дня закінчення відповідного строку їх перебування у зв'язку з відсутністю коштів або втратою паспортного документа можуть добровільно повернутися в країну походження або третю країну, у тому числі за сприяння міжнародних організацій. Рішення про добровільне повернення іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частинах першій і другій цієї статті, приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції, за заявою іноземця та особи без громадянства про добровільне повернення.
В силу вимог ч. ч. 1, 4, 5 ст. 26 Закону №3773-VI, Іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту праві законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції),у тому числі проти дії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України),з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення. Рішення про примусове повернення може бути оскаржено до суду. Іноземець або особа без громадянства зобов'язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення.
Слід зазначити, що іноземець та особа без громадянства, можуть бути примусово видворенні за межі України з підстав та в порядку, визначеному ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», ст. 13 Закону України «Про імміграцію».
Згідно ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальні органи та територіальні підрозділи, органи охорони державного кордону або органи Служби безпеки України можуть приймати рішення про примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, якщо такі особи затримані за незаконне перетинання (спробу незаконного перетинання) державного кордону України або є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, або якщо така особа не виконала у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, а також в інших передбачених законом випадках.
Доказів поширення на відповідача дії приписів Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» матеріали справи не містять.
Судом не встановлено заборон, перелічених у ст.31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» щодо примусового повернення чи примусового видворення відповідача з території України в країну його походження або третю країну. Законні підстави для знаходження на території України у відповідача відсутні.
Тобто, з аналізу наведених вище норм вбачається, що примусовому видворенню іноземця чи особи без громадянства передують дві обставини: прийняття рішення відповідним компетентним органом про примусове видворення; ухилення від виїзду після прийняття рішення про повернення або наявність обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання такого рішення.
Враховуючи те, що громадянин російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 незаконно перебуває на території України, що не оспорюється відповідачем, останнім не вчинялось жодних дій з легалізації свого перебування на території України, дана особа є не ідентифікована, а тому є обґрунтовані підстави вважати, що відповідач і в подальшому може ухилитись від виконання рішення компетентного органу про його примусове видворення до країни походження або третьої країни, що унеможливлює виконання вищевказаного рішення щодо відповідача по справі, а тому суд обґрунтовано вважає, що є підстави для затримання відповідача з метою ідентифікації та забезпечення процедури видворення з поміщенням до Волинського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України на строк достатній для вжиття заходів щодо його ідентифікації але не більше як на 2 (два) місяці.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 289 КАС України за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, органом охорони державного кордону подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цього органу (підрозділу) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України.
До відповідача може бути застосовано виключно один з чотирьох передбачених частиною 1 статті 289 КАС України заходів, а саме, затримання з метою ідентифікації та/або забезпечення примусового видворення за межі території України.
Згідно з ч. 11 ст. 289 КАС України строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про затримання відповідача по справі з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення узгоджуються з положеннями національного законодавства, є обґрунтованими та підлягають до часткового задоволення.
Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 72-78, 90, 243-245, 288, 289, 371 КАС України, Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», суд,-
Адміністративний позов Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області до громадянина російської федерації ОСОБА_1 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення - задовольнити частково.
Затримати громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою ідентифікації та забезпечення виконання рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 15.05.2025 року про його примусове видворення на строк 2 (два) місяці, починаючи з часу фактичного затримання - 13 год. 45 хв. 15.05.2025 року з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.
Рішення суду звернути до негайного виконання.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На виконання п. 4 ч. 5 ст. 246 КАС України суд зазначає повне найменування сторін та інших учасників справи:
позивач: Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (02152, м. Київ, вул. Березняківська, 4А; код ЄДРПОУ 42552598);
представник позивача: Мельник Михайло Миколайович, діє на підставі довіреності №8010/1-25 від 13.01.2025р.;
відповідач: громадянин російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце перебування: АДРЕСА_1 ;
Суддя Ківерцівського районного суду
Волинської області Поліщук С.В.