16 травня 2025 рокуЛьвівСправа № 460/7532/24 пров. № А/857/23993/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Запотічного І.І.,
суддів: Глушка І.В., Довгої О.І.
розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2024 року (суддя- Борискін С.А., ухвалене в м. Рівне) у справі № 460/7532/24 за позовом Головного управління ДПС у Рівненській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,-
11 липня 2024 року Головне управління ДПС у Рівненській області звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення з відповідача податкового боргу в сумі 97885,00 грн.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2024 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, його оскаржив ОСОБА_1 , подавши апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду, та з наведених в ній підстав, покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким: визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС в Рівненській області (код ЄДРПОУ: 44070166) щодо несписання безнадійного податкового боргу, який виник у громадянина ОСОБА_1 з податкових повідомлень рішень від 09 квітня 2024 року №4403/1700240523, 4408/1700240523, 4407/1700240523 та 4409/1700240523. Зобов'язати Головне управління ДПС в Рівненській області прийняти рішення про списання безнадійного податкового боргу громадянина ОСОБА_1 , який виник з податкових повідомлень рішень від 20 січня 2010 року №0002352307/3 та №0002342307/3. 09 квітня 2024 року №4403/1700240523, 4408/1700240523, 4407/1700240523 та 4409/1700240523.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу рішення суду першої інстанції вважає законним та просить залишити його в силі.
Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзив, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що за даними обліку позивача за ОСОБА_1 рахується податковий борг зі сплати адміністративних штрафів та штрафних санкцій, податку на доходи фізичних осіб та військового збору в загальному розмірі 97885,00 грн. Заборгованість виникла на підставі податкових повідомлень-рішень та пені.
Наведені обставини підтверджуються дослідженими судом доказами: довідкою про стан розрахунків з бюджетом згідно інтегрованих карток платника податків станом на 19.06.2024, розрахунком виникнення боргу по платежах до бюджету згідно інтегрованих карток платника податків станом на 19.06.2024, податковими повідомленнями-рішеннями від 09.04.2024 №4408/1700240523, №4409/1700240523, №4403/1700240523, №4407/1700240523 з доказами їхнього надіслання/вручення відповідачу, витягом з картки особового рахунку платника податків.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Згідно пп.16.1.4 п.16.1ст.16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до п.54.1 ст.54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Згідно п.56.11 ст.56 ПК України, грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків, не підлягає оскарженню.
Відповідно до п. 57.3 ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Згідно пп.129.1.1 п.129.1 ст.129 ПК України нарахування пені розпочинається: при нарахуванні контролюючим органом податкового зобов'язання у встановлених цим Кодексом випадках, не пов'язаних з проведенням перевірки, або при нарахуванні контролюючим органом грошового зобов'язання, визначеного за результатами перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків такого зобов'язання, визначеного в податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом.
У питанні застосування пп.129.1.1 п.129.1 ст.129 ПК України у редакції, чинній з 01.01.2017, Верховний Суд сформулював правові висновки, зокрема, але не виключно, у постановах від 19.06.2018 у справі №820/3878/17, від 27.11.2018 у справі №822/2591/17, від 05.12.2019 у справі №520/10442/18 та від 11.02.2021 у справі №825/1198/17.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, враховуючи вимоги пп.129.1.1 п.129.1 ст.129 ПК України, пеня розпочинає нараховуватись з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).
Відповідно до пп.129.3.1 п.129.3 ст.129 ПК України нарахування пені закінчується (крім пені, передбаченої підпунктами 129.1.2, 129.1.4 пункту 129.1 цієї статті): у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів на відповідний рахунок платника податків та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань.
Отже, нарахування позивачем пені є правомірним і така пеня підлягає сплаті, що стороною відповідача жодним чином не спростовувалось.
Відповідно до п.54.5 ст.54 даного Кодексу, якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно п. 59.1, 59.5 ст.59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Як вірно встановлено судом першої інстанції контролюючим органом була сформована та надіслана відповідачу податкова вимога від 14.05.2024 №0003780-1301-1700, на суму податкового боргу 90460,00 грн., яка не була задоволена і у встановленому порядку не оскаржувалась.
Згідно пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Виходячи з наявних матеріалів справи, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що у встановлений законодавством строк відповідачем не сплачено податковий борг у загальній сумі 97885,00 грн.
Відповідно до п.87.11 ст.87 ПК України, орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи.
За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами і підлягають до задоволення повністю.
Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
За правилами статті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2024 року у справі №460/7532/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. І. Запотічний
судді І. В. Глушко
О. І. Довга