15 травня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/14395/24 пров. № А/857/22930/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Матковської З.М.
суддів- Гінди О.М., Ніколіна В.В.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2024 року у справі №380/14395/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії (головуючий суддя першої інстанції Кухар Н.А., час ухвалення - у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, місце ухвалення м. Львів, дата складання повного тексту рішення 28 серпня 2024 року),-
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області в якому просить: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 донараховану пенсію її померлого батька - ОСОБА_2 в сумі 222682,02 гривень; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області виплатити ОСОБА_1 донараховану пенсію її померлого батька - ОСОБА_2 в сумі 222682,02 (двісті двадцять дві тисячі шістсот вісімдесят дві гривні та дві копійки) гривень.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що на підставі статті 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» має право на отримання нарахованої, але неотриманої ним за життя, пенсії в сумі 222682,02 грн., її померлого батька з яким спільно проживала. Листом №4121-3298/Г-52/8-1300/24 від 12.02.2024 року Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області відмовило позивачу у виплаті нарахованої, але неотриманої ним за життя, пенсії, що і стало підставою для звернення до суду з цим позовом
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2024 року у справі №380/14395/24 позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо нерозгляду по суті заяви ОСОБА_1 від 24.01.2024 року про виплату неодержаних її батьком - ОСОБА_2 , у зв'язку зі смертю, суми пенсії за вислугу років за період з 01.12.2019 по 31.10.2023 в сумі 222682,02 грн.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.01.2024 року про виплату неодержаних її батьком - ОСОБА_2 , у зв'язку зі смертю, суми пенсії за вислугу років за період з 01.12.2019 по 31.10.2023 в сумі 222682,02 грн., із врахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні в цій справі.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також неповно з'ясовано обставини справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції міг безперешкодно переконатись, дослідивши довідку ОСББ «Коломийська 2» №18 від 07.09.2022, в числі п'яти осіб, які були зареєстровані з померлим на дату смерті: позивач, її двоє неповнолітніх дітей, її чоловік та мати, які відповідно є онуками, зятем та колишньою дружиною померлого.
Жодна з вказаних осіб окрім позивача за отриманням донарахованої пенсії померлого - ОСОБА_2 до ГУ ПФ України у Львівській області не зверталась.
Згідно довідки ОСББ «Коломийська 8» №30 від 03.09.2024 власником квартири є позивач ОСОБА_1 , яка є єдиним спадкоємцем, який звернувся із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , що підтверджується листом приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Савицької Т.О. №162/01-16 від 16.07.2024, яка завела спадкову справу.
Крім того у відповідності до Рішення Сихівського районного суду м.Львова №1319/9226/2012 від 07.11.2012 шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розірвано.
Відповідачем як і у відповіді на заяву позивача №4121-3298/Г-52/8-1300/24 від 12.02.2024 та і у відзиві на позов не зазначено жодної інформації про звернення інших осіб щодо здійснення їм виплат недоотриманої пенсії померлого ОСОБА_2 , бо саме відповідач володіє таким даними.
Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів виходить з наступного.
Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що ОСОБА_2 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримував пенсію за вислугою років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що підтверджується матеріалами справи.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2021 року у справі №380/15196/21 позовну заяву ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії задоволено:
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо непроведення перерахунку ОСОБА_2 із 01.12.2019, виходячи із розміру грошового забезпечення, зазначеного в довідці про розмір грошового забезпечення № 747 від 25.05.2021, виданій Державною установою «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області».
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 із 01.12.2019 відповідно до довідки про розмір грошового забезпечення № 747 від 25.05.2021, виданої Державною установою «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області», та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 коп.
На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2021 року у справі №380/15196/21 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській здійснило перерахунок пенсії ОСОБА_2 , внаслідок якого щомісячний розмір пенсійної виплати становив 180682,02 грн.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2023 року у справі №380/18664/23 позов ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії задоволено повністю:
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_2 у нарахуванні та виплати з 01.02.2022 доплати до пенсії згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб».
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перерахувати та виплатити з 01.02.2022 ОСОБА_2 щомісячну доплату у розмірі 2000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб» з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнуто на користь ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області 1073 грн 60 коп сплаченого судового збору.
На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2023 року у справі №380/18664/23 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській здійснило перерахунок пенсії ОСОБА_2 , внаслідок якого щомісячний розмір пенсійної виплати становив 42000,00 грн.
Різниця між перерахованим розміром пенсії і фактично виплаченою пенсією за період з 01.12.2019 по 31.10.2023, яка підлягала до виплати ОСОБА_2 становить 222682,02 грн., що підтверджується розрахунками на доплату пенсії від 05.10.2023 року та 24.01.2022 року.
Згідно свідоцтва про народження від 03.09.1983 року серії НОМЕР_1 ОСОБА_4 є дочкою померлого ОСОБА_2 .
Відповідно до свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 від 14.02.2004 року, дошлюбне прізвище позивача « ОСОБА_5 », після реєстрації шлюбу « ОСОБА_6 ».
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 02.01.2024 року.
Довідкою ОСББ «Коломийська 2» №18 від 07.09.2022 з місця проживання про склад сім'ї ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були зареєстровані за однією адресою: АДРЕСА_1 .
24.01.2024 року позивач звернулася до Головного управління ПФУ у Львівській області із заявою, в якій просила виплатити недоотриману пенсію ОСОБА_2 на підставі статті 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Листом №4121-3298/Г-52/8-1300/24 від 12.02.2024 року відповідач повідомив позивача, що ОСОБА_2 здійснено перерахунок пенсії на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2021 року у справі №380/15196/21 та від 30 серпня 2023 року у справі №380/18664/23.
Доплату, обчислену ОСОБА_2 на виконання судових рішень, ОСОБА_1 зможе отримати за умови покладення судом зобов'язань в частині виплати пенсії, яка була нарахована померлому.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у виплаті позивачу недоодержаної суми пенсії її померлого батька ОСОБА_2 за період з 01.12.2019 по 31.10.2023 в сумі 222682,02 грн., позивач звернулася з цим позовом до суду.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо нерозгляду по суті в порядку статті 61 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб заяви ОСОБА_1 від 24.01.2024 про виплату неодержаних її батьком - ОСОБА_2 у зв'язку зі смертю, суми пенсії за вислугу років за період з 01.12.2019 по 31.10.2023 в сумі 222682,02 грн.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII ( далі - Закон № 2262-XII) визначено умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Статтею 61 Закону № 2262-XII передбачено, що: суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. При зверненні кількох членів сім'ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Отже вірно зазначено, що статтею 61 Закону № 2262-XII визначено спеціальний механізм виплата пенсії в разі смерті пенсіонера, який отримував пенсію за вислугу років згідно цього Закону.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримував пенсію за вислугою років на підставі Закону № 2262-XII.
Пенсійні виплати, нараховані ОСОБА_2 на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2021 року у справі №380/15196/21 та на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2023 року у справі №380/18664/23 в розмірі 222682,02 грн., та які, як встановлено судом вище, залишилися неодержаними ним у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини, та підлягають виплаті в порядку адміністративної процедури, яка передбачена статтею 61 Закону № 2262-XII.
Згідно з частиною першою статті 379 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
Частиною четвертою статті 379 КАС України встановлено, що положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Відтак, замінити сторону у виконавчому листі можливо лише у випадку видачі такого виконавчого листа, а замінити сторону виконавчого провадження лише за умови відкритого виконавчого провадження, та за умови якщо сторона вибула і у неї є правонаступник.
Водночас, пенсійні виплати згідно Закону №2262-XII, які залишилися неодержаними пенсіонером у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини.
Тобто вказані пенсійні виплати не спадкуються спадкоємцями, а, отже, по них не може виникнути правонаступництво в цих матеріальних правовідносинах.
Як наслідок, відсутні й підстави для процесуального правонаступництва згідно з статтю 379 КАС України.
Натомість батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, а також особи, які належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника, мають право на одержання цих сум невиплаченої пенсії в порядку адміністративної процедури, яка передбачена статтею 61 Закону № 2262-XII.
Як встановлено судом першої інстанції і підтверджено матеріалами справи, що позивач звернулася до Головного управління ПФУ у Львівській області із заявою від 24.01.2024, в якій просила виплатити недоотриману пенсію ОСОБА_2 на підставі статті 61 Закону № 2262-XII.
Листом №4121-3298/Г-52/8-1300/24 від 12.02.2024 року відповідач повідомив позивача, що ОСОБА_2 здійснено перерахунок пенсії на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2021 року у справі №380/15196/21 та від 30 серпня 2023 року у справі №380/18664/23.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер.
Відповідно до частини першої, четвертої статті 379 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
Згідно з статті 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником.
Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Доплату, обчислену ОСОБА_2 на виконання судових рішень, ОСОБА_1 зможе отримати за умови покладення судом зобов'язань в частині виплати пенсії, яка була нарахована померлому.
У відзиві на позовну заяву (вх. №15240ел від 24.07.2024 року) Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області рекомендувало позивачу звернутися в порядку статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України із заявою про заміну сторони правонаступником у справі №380/15196/21 та у справі №380/18664/23.
Проте, як вже зазначив суд вище, виплата нарахованих ОСОБА_2 на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2021 року у справі №380/15196/21 та рішення від 30 серпня 2023 року у справі №380/18664/23 за період з 01.12.2019 по 31.10.2023 в розмірі 222682,02 грн., які залишилися неодержаними ним у зв'язку з його смертю, здійснюється в порядку адміністративної процедури, яка передбачена статтею 61 Закону № 2262-XII, а не у спосіб заміни сторони виконавчого провадження чи заміни стягувача у виконавчому листі в порядку, який передбачений статтею 379 КАС України.
Суд першої інстанції дійшов висновку і колегія суддів погоджується з ним про те, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо розгляду заяви позивача від 24.01.2024 в порядку статті 61 Закону № 2262-XII. Ефективним способом відновлення порушених відповідачем прав позивача буде зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.01.2024 про виплату неодержаних її батьком - ОСОБА_2 у зв'язку зі смертю, суми пенсії за вислугу років за період з 01.12.2019 по 31.10.2023 в сумі 222682,02 грн. із врахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні в цій справі.
Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява №65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), Проніна проти України (заява №63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява №4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, пункт 29).
Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
Відповідно до ст.139 КАС України розподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2024 року у справі №380/14395/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий суддя З. М. Матковська
судді О. М. Гінда
В. В. Ніколін