16 травня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/9569/24 пров. № А/857/21056/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Запотічного І.І.
суддів: Довгої О.І., Глушка І.В.
розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 липня 2024 року (додаткове рішення ухвалене у м. Львів судом у складі головуючого судді Костецького Н.В.) у справі № 380/9569/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
У травні 2024 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області №1983152-2411-1306-UA46040030000058332 від 16 жовтня 2023 року; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області № 1983151-2411-1306-UA46040030000058332 від 16 жовтня 2023 року; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області № 1983146-2411-1306-UA46040030000058332 від 16 жовтня 2023 року.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 05.07.2024 задоволено заяву представника відповідача про закриття провадження у справі. Закрито провадження у справі №380/9569/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень на підставі п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України. Повернуто з державного бюджету на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 3633 (три тисячі шістсот тридцять три) грн. 60 коп.
Представник позивача 09.07.2024 до суду першої інстанції подав заяву про стягнення судових витрат з відповідача, у якій просить суд стягнути відповідача понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 21475,00 грн.
Заява обґрунтована тим, що відповідно до ч. 8 ст. 139 КАС України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. Надав інформацію, що загальні витрати робочого часу адвоката на надання правової допомоги щодо оскарження рішень відповідача склали 10 робочих годин на загальну вартість 21 475,00 грн.: - аналіз матеріалів, що слугували підставою для прийняття оскаржуваних рішень, а також документів, що спростовують позицію оскаржуваних рішень; - розробка стратегії захисту щодо оскарження рішень відповідача; - збір додаткових доказів на підтвердження обставин спростування рішень відповідача; - підготовка та подання до суду позовної заяви через систему «Електронний суд».
Додатковим рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12 липня 2024 року заяву представника позивача про стягнення судових витрат з відповідача - задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000, 00 коп. У задоволенні решти вимог заяви представника позивача про стягнення судових витрат з відповідача відмовлено.
Додаткове рішення суду першої інстанції оскаржило Головне управління ДПС у Львівській області. Вважає, що оскаржуване додаткове рішення прийняте з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, яким у задоволені заяви про стягнення витрат на правничу допомогу відмовити.
Оскільки апеляційна скарга подана на додаткове рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку письмового провадження без повідомлення сторін, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Частиною 8 ст. 139 КАС України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Згідно ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відтак, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про падання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає статі відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Обов'язок доведення неспівмірності таких витрат законом покладено на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, тобто, у даному випадку, на Головне управління ДПС у Львівській області.
Згідно поданої до суду першої інстанції заяви про ухвалення додаткового рішення, представник позивача просив стягнути з відповідача понесені нею витрати на професійну правничу допомогу в сумі 21475,00 грн.
Як доказ понесених витрат на професійну правничу допомогу, до суду подано:
- договір про надання правової допомоги №01-22/04-2024 від 22.04.2024, укладений між позивачем та Адвокатським об'єднанням «Едвайс Груп». Відповідно до п. 3.4. вказаного договору погодинна ставка персоналу Адвокатського об'єднання в рамках надання послуг, передбачених Договором становить 50 (п'ятдесят) євро 00 євроцентів без ПДВ - за 1 (одну) годину роботи адвоката Адвокатського об'єднання;
- ордер про надання правничої (правової) допомоги адвокатом Соколовським І.О. серії ВС №1279655 від 02.05.2024;
- інформацію щодо курсу валют банку АТ «Укрсиббанк» станом на 31.05.2024;
- акт надання послуг №64 від 31.05.2024;
- рахунок №64 від 31.05.2024 на оплату правової допомоги в сумі 21475,00 грн.;
- квитанцію до платіжної інструкції №0.0.3694351611.1 від 10.06.2024 про сплату позивачем послуг на суму 21475,00 грн.
Розмір витрат на правову допомогу має бути співмірним зі складністю спору та виконаним адвокатом обсягом робіт, витраченим часом, ціною позову, значенням справи для сторони, в тому числі впливом на репутацію позивача, публічним інтересом до справи.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини, як джерело права.
Згідно частини 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача задоволено, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Аналогічна правова позиція відображена Верховним Судом у постанові від 26 червня 2019 року при розгляді справи №200/14113/18-а.
За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що виходячи з принципів розумності та справедливості, пропорційності, реальності адвокатських витрат, враховуючи співмірність, виходячи з конкретних обставин справи та змісту виконаних послуг, належним і достатнім способом відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу є стягнення на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області 3000,00 грн. понесених витрат.
Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для часткового задоволення заяви про стягнення судових витрат на правничу допомогу.
Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування додаткового рішення суду першої інстанції.
З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-
ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 липня 2024 року у справі №380/9569/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. І. Запотічний
судді І. В. Глушко
О. І. Довга