15 травня 2025 рокуЛьвівСправа № 300/6769/24 пров. № А/857/29961/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Матковської З.М.,
суддів: Гінди О.М., Ніколіна В.В.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року у справі №300/6769/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дії та зобов'язання до вчинення дій (головуючий суддя першої інстанції - Боршовський Т.І., місце ухвалення - м. Івано-Франківськ, за правилами спрощеного позовного провадження, дата складання повного тексту - 24.10.2024),-
ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, у якому просить:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.01.1992 року по 28.09.2009 рік, яка викладена листом від 20.08.2024 7133-5945/T-02/8-0900/24;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_3 до страхового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком, період роботи з 01.01.1992 року по 28.09.2009 рік.
На обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що з 19.06.2024 призначено пенсію за віком на підставі рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області за № 092750010647 від 26.06.2024, однак до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 01.01.1992 по 28.09.2009 на території російської федерації, оскільки з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 та пенсії громадянам, які працювали на території російської федерації призначаються на умовах, визначених Законом України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» при цьому до страхового стажу зараховується період роботи (служби) на території РРФСР по 31.12.1991. Позивач вважає протиправною відмову відповідача у зарахуванні до страхового стажу позивача період роботи з 01.01.1992 по 28.09.2009, оскільки період роботи позивача в Російській Федерації підтверджується трудовою книжкою від 05.10.1970. При цьому такий період трудової діяльності мав місце в період дії Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_3 періодів роботи з 01.01.1992 по 09.10.1992, з 12.10.1992 по 22.03.1993, з 23.03.1993 по 25.02.1997, з 26.02.1997 по 25.04.1997, з 24.07.1997 по 24.10.1997, з 28.11.1997 по 28.01.1998, з 02.03.1998 по 28.09.2009, під час призначення з 13.05.2024 пенсії за віком. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати з 13.05.2024 ОСОБА_4 до страхового стажу, що дає право на пенсію за віком, періоди роботи з 01.01.1992 по 09.10.1992, з 12.10.1992 по 22.03.1993, з 23.03.1993 по 25.02.1997, з 26.02.1997 по 25.04.1997, з 24.07.1997 по 24.10.1997, з 28.11.1997 по 28.01.1998, з 02.03.1998 по 28.09.2009. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що при прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції не надав належної правової оцінки всім суттєвим обставинам справи, що стало причиною неправильного вирішення даної справи. Зокрема апелянт вказує на те, що за результатом розгляду заяви позивача від 19.06.2024 ОСОБА_3 призначено пенсію за віком, зарахувавши до страхового стажу 23 роки 11 місяців 1 день. Водночас, позивачу не зараховано до страхового стажу періоди роботи після 01.01.1992 на території Російської Федерації, оскільки, при призначенні пенсій громадянам, які проживали/працювали на території російської федерації до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території російської федерації по 31.12.1991. Зауважено, що з 01.01.2023 року Російська Федерації вийшла з угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, у зв'язку із чим неможливо підтвердити сплату страхових внесків за період роботи позивача на території Російської Федерації, з 01.01.1992 по 28.09.2009. Апелянт просить скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року та прийняти нове рішення про відмову у задоволені позову у повному обсязі.
Позивачем поданий відзив на апеляційну скаргу, суть якого зводиться до того, що рішення суду є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм процесуального права, при повному та всебічному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доведеністю обставин, що мають значення для справи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що 13.05.2024 ОСОБА_2 звернувся через веб-портал до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком. За результатом розгляду заяви від 13.05.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області прийняло рішення за №092750010647 від 20.05.2024 про відмову у призначенні пенсії. 23.05.2024 позивач повторно звернувся через веб-портал до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком. За результатом розгляду заяви від 23.05.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області прийняло рішення за №092750010647 від 31.05.2024 про відмову у призначенні пенсії. 19.06.2024 позивач повторно звернувся через веб-портал до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком. 26.06.2024 пенсійним органом прийнято рішення №092750010647 про призначення позивачу з 19.06.2024 пенсії за віком. Згідно розрахунку стажу страховий стаж ОСОБА_1 становить 21 рік 11 місяців 29 днів, до якого не зараховано періоди роботи з 01.01.1992 по 28.09.2009 на території Російської Федерації.
Листом № 7133-5945/Г-02/8-0900/24 від 20.08.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повідомило позивача про те, що періоди роботи з 01.01.1992 по 28.09.2009 на території Російської Федерації не зараховано до страхового стажу, оскільки з 01.01.2023 Російська Федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 та пенсії громадянам, які працювали на території Російської Федерації призначаються на умовах, визначених Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» при цьому до страхового стажу зараховується період роботи (служби) на території РРФСР по 31.12.1991. Листом №0900-0304-5/45752 від 22.08.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області звернулося до Департаменту пенсійного забезпечення, страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Пенсійного фонду України, в якому повідомило, що ОСОБА_2 надав додаткові документи не пізніше трьох місяців з дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії, а саме 13.05.2024. За вказаних обставин ініційовано питання перерахунок пенсії в частині зміни дати виникнення права на пенсію з 13.05.2024. Листом № 2800-030101-9/56814 від 20.09.2024 Департамент пенсійного забезпечення, страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Пенсійного фонду України погоджено ініційоване питання для проведення перерахунку пенсії ОСОБА_3 з 13.05.2024.
Згідно розрахунку пенсії від 27.09.2024 позивачу змінено дату призначення пенсії з 19.06.2024 на 13.05.2024.
Відповідно до записів у трудовій книжці від 05 жовтня 1970 року, ОСОБА_2 з 10.07.1989 прийнятий на роботу в УПП треста «Ноябьскнефтестрой», у зв'язку з переводом із заводу «Позитрон»; з 09.10.1992 звільнений з роботи; з 12.10.1992 прийнятий на роботу в Управління виробничо-технічної комплектації МСМТ; з 22.03.1993 звільнений з роботи; з 23.03.1993 прийнятий на роботу у Виробниче об'єднання «Ноябьскнефтегаз»; з 25.02.1997 звільнений з роботи; з 26.02.1997 прийнятий на роботу в Будівельно-монтажне управління №2; з 25.04.1997 звільнений з роботи; з 24.07.1997 прийнятий на роботу в ООО «Международный Аэропорт Когалым»; з 24.10.1997 звільнений з роботи; з 28.11.1997 прийнятий на роботу в ООО «Международный Аэропорт Когалым»; з 28.01.1998 звільнений з роботи; з 02.03.1998 прийнятий на роботу в ООО «Международный Аэропорт Когалым»; з 28.09.2009 звільнений з роботи.
З 13 травня 2024 року позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV. Під час призначення позивачу пенсії до його страхового стажу не зараховано період роботи у Російській Федерації з 01.01.1992 року по 28.09.2009 рік.
Не погодившись з цим рішенням позивач звернувся до суду.
Суд першої інстанції позов задовольнив частково з тих підстав, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць, та заробіток (дохід) за періоди роботи зараховуються до трудового стажу, а тому суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо неможливості зарахування до страхового стажу спірного періоду роботи позивача в Російській Федерації з огляду на припиненням з 01.01.2023 росією участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Зважаючи на вказане, період роботи позивача у російській федерації з 01.01.1992 по 09.10.1992, з 12.10.1992 по 22.03.1993, з 23.03.1993 по 25.02.1997, з 26.02.1997 по 25.04.1997, з 24.07.1997 по 24.10.1997, з 28.11.1997 по 28.01.1998, з 02.03.1998 по 28.09.2009 повинен бути зарахований до його страхового стажу, а поведінка пенсійного органу щодо його незарахування є неправомірною.
Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно зі статтею 56 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ) передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Статтею 62 Закону №1788-ХІІ передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування є трудова книжка.
Згідно з пунктом 3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відтак, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. І лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, які містять відомості про періоди роботи.
Суд першої інстанції достеменно встановив, що з 13 травня 2024 року позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону 1058, утім під час призначення позивачу пенсії до його страхового стажу не зараховано період роботи у російській федерації з 01.01.1992 по 28.09.2009.
Підставою для відмови у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи позивача на території рф стало те, що з 01.01.2023 рф припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, тому пенсії громадянам, які працювали на території російської федерації призначаються на умовах, визначених Законом України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» при цьому до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території РРФСР до 31.12.1991.
Разом з тим, одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зобов'язання за якою взяли на себе дев'ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та російська федерація (далі - Угода від 13.03.1992).
Статтею 1, 5 Угоди від 13.03.1992 передбачено, що пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди.
Дія цієї угоди розповсюджувалася на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держав-учасниць угоди.
Відповідно статті 6 Угоди від 13.03.1992, призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Відповідно до статті 11 зазначеної Угоди від 13.03.1992, необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.
Кабінет Міністрів України 29.11.2022 прийняв постанову «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення», згідно з пунктом 1 якої постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві. Постанова набрала чинності 02.12.2022.
Згідно пункту 2 статті 13 Угоди про гарантії пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Зі змісту наведеного слід враховувати, що положення відповідних міжнародних договорів розповсюджується також і на питання пов'язані із зарахуванням періодів роботи на території інших держав до страхового стажу та обчислення пенсій, пов'язаних із їх перерахунком. Діюче в Україні пенсійне законодавство передбачає, що у разі, якщо пенсія призначена на території України, а особа працювала на території російської федерації або на підприємстві зареєстрованому на території російської федерації після 13.03.1992, то цей стаж має враховуватись на території України як власний страховий (трудовий стаж), хоча пенсійні внески можуть сплачуватись в росії. Тобто існує гарантія врахування страхового стажу кожної із сторін при призначенні пенсії на її території без перерахування страхових внесків.
На час набуття позивачем трудового стажу у спірних періодах, вказані вище Угоди були чинними для України, відтак підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Відтак, стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якої вони проживають.
З врахуванням викладеного, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність зарахування періоду роботи ОСОБА_3 в російській федерації у період з 01.01.1992 по 09.10.1992, з 12.10.1992 по 22.03.1993, з 23.03.1993 по 25.02.1997, з 26.02.1997 по 25.04.1997, з 24.07.1997 по 24.10.1997, з 28.11.1997 по 28.01.1998, з 02.03.1998 по 28.09.2009
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які ґрунтуються на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області - залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року у справі №300/6769/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий суддя З. М. Матковська
судді О. М. Гінда
В. В. Ніколін