15 травня 2025 рокуЛьвівСправа № 500/5574/24 пров. № А/857/33097/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ільчишин Н.В.,
суддів Гуляка В.В., Коваля Р.Й.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року (головуючий суддя Мандзія О.П., в порядку письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження в м. Тернопіль повний текст рішення складено 11.11.2024) у справі № 500/5574/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії №192450006916 від 20.03.2024, зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи: настоятелем в храмі "Чудо Арх.Михаїла" с. Темногайці Шумського району Тернопільської області з правом служіння в "Свято-Покровській Церкві" с. Матвіївці Шумського району Тернопільської області з 17.09.1988 по 31.10.1996; Благочинним Шумського округу та настоятелем Преображенської церкви м. Шумськ з 01.11.1996 по 31.12.1998, зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком, згідно ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 03.01.2024.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №192450006916 від 20.03.2024 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди з 17.09.1988 по 31.10.1996 та з 01.11.1996 по 31.12.1998 та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 03.01.2024. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подало апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Вказує, що до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано періоди роботи 17.09.1988 по 31.10.1996 відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 від 31.08.1981, оскільки інформація про утримання та сплату релігійною організацією страхових внесків за позивача за вказаний період потребує підтвердження первинними документами. Страховий стаж ОСОБА_1 зарахований з 01.01.1999 згідно з даними з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Відповідно до наданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу страховий стаж позивача станом на дату звернення з заявою про призначення пенсії складає 24 роки 02 місяці 09 днів, що є не достатнім для призначення пенсії за віком на підставі ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено доказами, які є в матеріалах справи, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно з відомостями трудової книжки серії НОМЕР_1 від 31.08.1981:
17.09.1988 призначений настоятелем храму "Чудо Арх.Михаїла" с.Темногайці Шумського району Тернопільської області з правом служіння в "Свято-Покровській Церкві" с.Матвіївці Шумського району Тернопільської області;
31.10.1996 звільнений з займаної посади і переведений на посаду Благочинного Шумського округу і настоятелем Преображенської церкви м.Шумськ.
12.03.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №192450006916 від 20.03.2024 відмовлено ОСОБА_1 у призначені пенсії, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Страховий стаж становить 24 роки 02 місяці 09 днів. До страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано періоди роботи 17.09.1988 по 31.10.1996 відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 від 31.08.1981, оскільки відомості про утриманні та перерахування страхових внесків за даний період потребують підтвердження первинними документами. Страховий стаж ОСОБА_1 зарахований з 01.01.1999 згідно з даними з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
У частині 2 статті 19 Конституції України та частині 2 статті 2 КАС України законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до статті 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.
Частиною 2 статті 24 Закону № 1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Частиною 1 статті 26 Закону № 1058-IV визначено, що починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 років.
Згідно з частиною 1 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ від 05.11.1991 (далі - Закон № 1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до статті 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 1, 2, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.
Пунктом 20 Порядку №637 встановлено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Додатково в довідці наводяться такі відомості: стосовно трактористів-машиністів підприємств сільського господарства (в тому числі колгоспів) - про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції.
Отже, основним документом, який підтверджує наявність у особи трудового стажу, є трудова книжка. При цьому, чинним законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями про період роботи, що можуть міститися в інших документах, а також необхідність надання уточнюючої довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників для підтвердження спеціального трудового стажу лише у випадку, коли в трудовій книжці відсутні відповідні відомості.
Колегія суддів зазначає, що з наявної в матеріалах справи копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 31.08.1981 слідує, що ОСОБА_1 17.09.1988 призначений настоятелем храму "Чудо Арх.Михаїла" с.Темногайці Шумського району Тернопільської області з правом служіння в "Свято-Покровській Церкві" с.Матвіївці Шумського району Тернопільської області та 31.10.1996 звільнений з займаної посади і переведений на посаду Благочинного Шумського округу і настоятелем Преображенської церкви м.Шумськ.
Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, як у рішенні №192450006916 від 20.03.2024 так і в апеляції послається, що за доданими документами страховий стаж ОСОБА_1 становить 24 роки 02 місяці 09 днів, до якого не зараховано періоди роботи 17.09.1988 по 31.10.1996 відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 від 31.08.1981, оскільки інформація про утримання та сплату релігійною організацією страхових внесків за позивача за вказаний період потребує підтвердження первинними документами. Страховий стаж ОСОБА_1 зарахований з 01.01.1999 згідно з даними з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Колегія суддів вважає вказані доводи пенсійного органу необґрунтованими, а погоджується з посиланням суду першої інстанції, що страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування найманих працівників та інших осіб, які належать до кола осіб, що підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та зазначені у ст.11 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", сплачуються їх роботодавцями та безпосередньо застрахованими особами.
Порядок обчислення та сплати страхових внесків визначено у ст.20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до якої страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Згідно зі ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати.
Таким чином, за загальним правилом, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки, обов'язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може бути підставою для неврахування при призначенні застрахованій особі пенсії заробітної плати з якої не нараховані страхові внески.
Аналогічна правова позиція вказана Верховним Судом в постанові від 02.08.2022 у справі №560/4616/20.
Суд вважає за необхідне зазначити, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
При цьому, згідно з п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), до заяви про призначення пенсії додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, орган, що призначає пенсію, додає довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що період роботи позивача з 17.09.1988 по 31.10.1996 та з 01.11.1996 по 31.12.1998 (у спірних правовідносинах період роботи, до 01 січня 2004 року) підлягає зарахуванню до загального страхового стажу, оскільки такий підтверджуються записами в його трудовій книжці, недостовірності або інших ознак юридичної дефектності якої не встановлено, що є достатнім для врахування при призначенні пенсії за віком і не вимагає додаткового підтвердження позивачем, який не повинен відповідати за питання належної сплати страхових внесків. При цьому підстави не зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 01.11.1996 по 31.12.1998 як в спірному рішенні, так і в заявах по суті спору відповідачами не вказано.
Натомість в матеріалах справи міститься також довідка від 05.4.1999 №24 про заробітну плату позивача для обчислення пенсії за вказаний період, видана на підставі відомостей про нарахування заробітної плати. На всі виплати нараховано страхові внески (єдиний внесок).
З урахуванням зазначених вище встановлених обставин справи та висновків Верховного Суду, колегія суддів дійшла висновку, що правильним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, який ухвалив судове рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, оскільки позивач досяг відповідного віку, має достатній загальний страховий стаж, а рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №192450006916 від 20.03.2024 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на підставі ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є протиправним та скасоване судом першої інстанції правильно, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні цього суду висновків, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Колегія суддів зауважує, що оскільки судове рішення щодо відмови в задоволенні частини позовних вимог жодною із сторін не оскаржується, то згідно із положеннями частини 1 статті 293 КАС України воно не підлягає апеляційному перегляду.
У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
В Рішенні у справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини зазначив, що Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (пункт 70).
Європейський Суд з прав людини у рішенні в справі «Суханов та Ільченко проти України» від 26.09.2014 дійшов висновку, що за певних обставин «законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого Протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних Судів, якою підтверджується його існування.
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не стягуються.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення.
Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року у справі № 500/5574/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н.В. Ільчишин
Судді Р.Й. Коваль
В.В. Гуляк
Повний текст постанови складено 15.05.2025