П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
16 травня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/28818/24
Перша інстанція: суддя Левчук О.А.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача - Турецької І. О.,
суддів - Градовського Ю. М., Шляхтицького О. І.
розглянувши, в порядку письмового провадження, апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року у справі за позовом адвоката Єрьоміної Вікторії Анатоліївни, в інтересах ОСОБА_1 , до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії
Короткий зміст позовних вимог.
У вересні 2024 року адвокат Єрьоміна В.А., яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ), в якому просить:
- визнати протиправними дії відповідача, які полягають у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 01.03.2018 по 28.02.2020 в неповному обсязі, а саме з порушенням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі - Порядок №1078);
- зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 28.02.2020 в загальному розмірі 96636 грн., відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, із одночасним відрахуванням 1,5 % військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (далі Порядок №44).
В обґрунтування заявлених позовних вимог адвокат покликається на те, що відповідно до положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-ХІІ (далі - Закон №1282-ХІІ) індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці і її виплата є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Мотивуючи вимоги про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити її довірителю індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 04.06.2023, адвокат покликається на положення абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, згідно яких, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року був меншим за суму можливої індексації грошового забезпечення, яка склалася в тому місяці, у військовослужбовця виникає право на виплату індексації грошового забезпечення у фіксованому розмірі, як різниці між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
На переконання адвоката, оскільки у спірний період нарахування та виплата грошового забезпечення здійснені не в повному розмірі, зокрема, не виплачена індексація грошового забезпечення у фіксованому розмірі, позивач має право на відновлення порушених прав.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, позов ОСОБА_1 - задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 21.09.2018, включно.
Зобов'язано ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення у розмірі 4 026,50 грн. в місяць за період з 01.03.2018 по 28.02.2020, включно, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, з урахуванням раніше виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.
Вирішуючи спір та задовольняючи позов частково суд першої інстанції, виходив із того, що згідно положень Закону №1282-ХІІ індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на встановлені Порядком №1078 правила й умови нарахування індексації, відповідач повинен був здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення у спірний період.
Так, суд встановив, що розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року був меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року, а тому згідно положень абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 наведене є підставою для нарахування та виплати позивачу індексації - різниці за період з 01.03.2018 до 28.02.2020.
При цьому, покликаючись на висновки Верховного Суду, наведені в постанові від 22.06.2023 у справі №520/6243/22 суд дійшов висновку, що у цей період відповідач повинен проводити нарахування та виплату індексації - різниці грошового забезпечення у розмірі 4026,50 грн.
Водночас, вирішення питання про компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку № 44 та відрахування 1,5 % військового збору, а також розрахунок загальної суми індексації, суд визнав компетенцією відповідача як органу, в якому позивач отримував грошове забезпечення.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ВЧ НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції, в частині задоволених вимог, скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
Обґрунтовуючи апеляцію скаржник заперечує право позивача на виплату заявленої індексації, у спірний період, та покликаючись на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 15.06.2022 №520/4061/21, зазначає, що з аналізу положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-ХІІ (далі - Закон №1282-ХІІ ) та Порядку №1078 випливає відсутність такого поняття як «фіксована сума індексації», а такий термін використовувався у додатку 4 «Приклад проведення індексації у разі підвищення грошових доходів» до Порядку №1078, у редакції, яка діяла до 15.12.2015.
З огляду на наведене, на переконання скаржника, положення Закону №1282-ХІІ та Порядку №1078 не передбачають підстав та порядку нарахування фіксованої суми індексації грошового забезпечення, а тому заявлені позовні вимоги скаржник вважає безпідставними.
Позивач своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Ураховуючи, що апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України, розглянув справу в порядку письмового провадження.
Фактичні обставини справи.
ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах України, зокрема, у ВЧ НОМЕР_1 , та з 28.02.2020 виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Під час проходження військової служби у ВЧ НОМЕР_1 грошове забезпечення виплачувалося не в повному обсязі, зокрема, у період з 01.03.2018 по 28.02.2020 не виплачувалася фіксована індексація грошового забезпечення.
Представник позивача звернулася до ВЧ НОМЕР_1 із заявою щодо надання інформації про виплачене ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 01.03.2018 та надання довідки про розмір грошового забезпечення.
У відповідь на вказану заяву, відповідач листом від 12.06.2024 надіслав адвокатові Єрьоміної В.А. запитувану довідку про нараховане ОСОБА_1 грошового забезпечення, з якої вбачається, що з грудня 2018 року по лютий 2020 року позивачу виплачувалася поточна індексація, загальний розмір якої за цей період становить 2407,20 грн.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо не виплати фіксованої індексації, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляції і висновків суду першої інстанції.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляції, з огляду на таке.
Відповідаючи на доводи скаржника, в яких він заперечує порушення прав позивача на виплату індексації-різниці грошового забезпечення, колегія суддів зазначає таке.
Приписи частини 1 статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII) визначають, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно частини 3 статті 9 Закон №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до статті 1 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання; поріг індексації - величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.
Перелік об'єктів індексації установлений частиною 1 статті 2 Закону № 1282-ХІІ, згідно з якою індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру.
До таких об'єктів індексації в силу абзацу 4 частини 1 статті 2 Закону № 1282-ХІІ належить оплата праці (грошове забезпечення).
Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації.
Порядок № 1078 визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, зокрема, відповідно до пункту 1 цього Порядку він визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Зокрема, слід звернути увагу на те, що з 01.12.2015 в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 1 грудня 2015 року передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме:
- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);
- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Колегія суддів враховує висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 23.03.2023 у справі №400/3826/21 щодо підстав виплати та розміру так званої «фіксованої» індексації грошового забезпечення та наявності/відсутності у військової частини дискреційних повноважень у цьому питанні.
У цій справі Верховний Суд зазначив, що системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 дає підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов'язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Колегія суддів вважає, що наведене судове рішення ухвалено судом касаційної інстанції у подібних правовідносинах, адже подібними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Враховуючи те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що повноваження військової частини щодо виплати цієї суми не є дискреційними.
Доводи скаржника про те, що положення Закону №1282-ХІІ та Порядку №1078 не містять в собі такого поняття як «фіксована сума індексації», а відтак вона не повинна нараховуватися, колегія суддів вважає такими, що ґрунтуються на помилковому та однобічному трактуванні норм права.
Колегія суддів вважає, що для вирішення питання щодо наявності у позивача права на виплату індексації-різниці, слід встановити співвідношення розміру підвищення грошового доходу позивача в березні 2018 року (всіх складових грошового забезпечення, які не мають разового характеру) та суми індексації, що мала скластися в цьому місяці.
Вирішуючи питання щодо наявності у позивача права на отримання індексації різниці та визначення правильності розрахованого судом її розміру колегія суддів звертається до положень Порядку №1078.
Як мовилося вище, відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 особа має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
При цьому, відповідно до пункту 4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
У березні 2018 року прожитковий мінімум становив 1762 грн.
Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
Відповідно до приписів абзацу 5 пункту 4 Порядку №1078, даних Мінстатистики щодо індексів споживчих цін, сума індексації за березень 2018 року розраховується: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.03.2018 слід помножити на величину приросту індексу споживчих цін і поділити на 100 (1762,*253,30%/100), та становить 4 463,15 грн.
За змістом довідки про нараховане ОСОБА_1 грошового забезпечення позивачу у лютому 2018 року нараховано грошове забезпечення у розмірі 8766,50 грн., а у березні 2018 року - 9203,15 грн.
За таких умов, розмір збільшення грошового доходу позивача березні 2018 року у порівнянні з лютим 2018 року склав 436,65 грн. (9203,15 грн. - 8766,50 грн.), що є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Враховуючи приписи Порядку №1078 сталий щомісячний розмір індексації позивача з березня 2018 року становить 4026,50 грн. (4463,15 грн. - 436,65 грн.).
Наведене свідчить про безпідставність доводів скаржника про відсутність у позивача права на нарахування та виплату індексації-різниці, починаючи з 01.03.2018.
Отже, посилання скаржника на безпідставність заявлених вимог щодо нарахування та виплату фіксованої суми індексації, колегія суддів вважає такими, що ґрунтуються на помилковому та однобічному трактуванні норм права.
За таких умов, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 28.02.2022 у розмірі 4026,50 грн.
Узагальнюючи викладене, обґрунтування апеляційної скарги ВЧ НОМЕР_1 про відсутність підстав для нарахування та виплати позивачу індексації-різниці грошового забезпечення у спірний період є неспроможними, а рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.
Інших аргументів апеляційна скарга не містить, а тому суд апеляційної інстанції вважає, що надав оцінку визначальним доводам апеляційної скарги та не знаходить підстав для її задоволення.
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Відповідно до вимог статті 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення відсутні.
Стаття 328 КАС України встановлює право учасників справи, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки на касаційне оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас пункт 2 частини 5 вказаної статті встановлює, що не підлягають касаційному оскарженню, у тому числі судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Отже, враховуючи, що судом апеляційної інстанції постановлено рішення у справі розглянутої за правилами спрощеного позовного провадження, відсутні підстави для його оскарження в касаційному порядку.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року у справі за позовом адвоката Єрьоміної Вікторії Анатоліївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Доповідач - суддя І. О. Турецька
суддя Ю. М. Градовський
суддя О. І. Шляхтицький
Повне судове рішення складено 16.05.2025.