16 травня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/28403/23
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Димерлія О.О.,
суддів Федусика А.Г., Осіпова Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01.10.2024 року у справі №420/28403/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії
17 жовтня 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просила:
- визнати незаконним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області №103230001753 від 28.09.2023 року щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 , пенсії за віком на підставі заяви від 20.09.2023 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області призначити і виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «а» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-p/2020, з дня набуття права на пенсію - 6 вересня 2023 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що оскаржуване рішення пенсійного органу суперечить рішенню Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року у справі №1-р/2020, яким визнано неконституційною статтю 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року №213-VIII.
Як стверджувала позивачка, з урахуванням зазначеного рішення Конституційного Суду України застосуванню підлягає стаття 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в попередній редакції, якою визначено право на пільгову пенсію за віком по Списку №1, зокрема для жінок - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з яких не менше 7 років 6 місяців на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами.
З огляду на викладене, позивачка уважає, що оскільки на дату її звернення до відповідача із заявою, ОСОБА_1 відповідала вимогам для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, визначених статтею 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а тому відмова пенсійного органу у призначенні їй пенсії є протиправною.
За наслідками розгляду зазначеної справи Одеським окружним адміністративним судом 01 жовтня 2024 року прийнято судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю.
Визнано незаконним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області №103230001753 від 28.09.2023 року щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 , пенсії за віком на підставі заяви від 20.09.2023 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за списком №1 у відповідності до пункту «а» частини 1 статті 13 Закону України від 05.11.1991 року №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" з 20 вересня 2023 року.
Вирішуючи спір та задовольняючи позовні вимоги, з посиланнями на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 19.02.2020 року у справі №520/15025/16-а, суд першої інстанції дійшов висновку, що до спірних правовідносин слід застосувати саме закон, який є найбільш сприятливий для позивачки, а саме приписи пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 року №213-VIII, положення якого визнано неконституційними.
Зазначений пункт статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачав, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 20 років, з яких не менше 10 років на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами.
З огляду на зазначене, у даному випадку позивачка має право на призначення пільгової пенсії за Списком №1, адже вона досягла 45-річного віку, та має стаж роботи 23 роки 7 місяців 14 днів, з яких пільговий стаж 18 років.
Не погоджуючись з означеним рішенням суду, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі - скаржник, Головне управління, пенсійний орган) подано апеляційну скаргу, у якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просило апеляційний суд скасувати оскаржуване судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги пенсійного органу зводяться до того, що з набранням чинності Закону №2148-VIII питання, пов'язані з призначенням пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників, в тому числі по Списках №1 та №2, регулюються виключно положеннями Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Як стверджував скаржник, відповідно до положень пункту 2 частини другої статті 114 Закону №1058-IV, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №1, після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Так, під час вирішення спору судом першої інстанції не враховано те, що на момент звернення до пенсійного фонду вік позивачки становить 45 років, а тому у даному випадку відсутні підстави для призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.
В силу приписів пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом норм процесуального права при установленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Як з'ясовано апеляційним судом та установлено судом першої інстанції, 20.09.2023 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1 на підставі статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-ХІІ та статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV.
Враховуючи принцип екстериторіальності, вказана заява передана на розгляд Головному управлінню ПФУ в Херсонській області.
28.09.2023 року за результатами розгляду поданої заяви Головним управлінням ПФУ в Херсонській області прийнято рішення про відмову в призначенні пільгової пенсії №103230001753 з огляду на те, що позивачка не досягла віку, встановленого Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". (а.с.25)
Вказане рішення прийняте із посиланням на те, що ОСОБА_1 буде мати право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1 зі зниженням пенсійного віку на 10 року, після досягнення 50 років з 06.09.2028 року.
Вказані обставини слугували підставою для звернення позивачки до суду із цим позовом.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
З урахуванням наведеного, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється, зокрема, Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ) та Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
3 жовтня 2017 року Верховною Радою України ухвалено Закон № 2148-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", що доповнив Закон №1058-ІV розділом XIV-1, який містить пункт 1 частини другої статті 114 такого змісту:
«На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах».
За приписами статті 12 Закону № 1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки -після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Натомість, згідно із пунктом «а» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом України № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам;
Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «а» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 45 років до 50 років.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).
Згідно із пунктом 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:
«На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам;
Відтак, рішенням №1-р/2020 Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону №1788-ХІІ, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення рішення (пункт 2 резолютивної частини рішення). Одночасно Конституційний Суд України установив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.
У зв'язку із цим, на час виникнення спірних правовідносин Закон №1788-ХІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць для жінок після досягнення 45 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020).
Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік для жінок у 45 років, тоді як другий - у 50 років.
Так, за позицією Великої Палати Верховного Суду, сформованою в постанові від 3 листопада 2021 року у зразковій справі № 360/3611/20 за подібних правовідносин:
«Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно із яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020, а не положення Закону № 1058-ІV».
За такого правового регулювання та встановлених обставин, з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі №360/3611/20 відмова ГУ ПФУ в призначенні ОСОБА_1 , яка на час звернення до відповідача досягла 45 років, за наявності необхідного стажу (про наявність стажу зазначено відповідачем у оскаржуваному рішенні), пенсії на пільгових умовах за віком з посиланням на недосягнення нею 50-річного пенсійного віку, визначеного пунктом 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-ІV, є протиправним.
Підсумовуючи вище викладене, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв судове рішення з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, тоді як пенсійним органом неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема, статтю 13 Закону №1788-XII, статті 114 Закону №1058-IV з урахуванням змін, внесених положеннями Закону №2148-VIII, та протиправно відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах.
У зв'язку з чим колегія суддів уважає, що суд попередньої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права.
У відповідності до ст. 315, 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно установив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.
Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01.10.2024 року у справі №420/28403/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення.
Суддя-доповідач О.О. Димерлій
Судді А.Г. Федусик Ю.В. Осіпов