Київський апеляційний суд
14 травня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження № 12024116230000021 щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця м. Веймар, Німеччина, громадянина України,
що зареєстрований та проживає за адресою:
АДРЕСА_1 , не судимого,
який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27 ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 КК України,
за апеляційною скаргою прокурора на вирок Обухівського районного суду Київської області від 26 лютого 2024 року,
Вироком Обухівського районного суду Київської області від 26.02.2024 ОСОБА_6 визнаний винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.5 ст.27 ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 КК України і йому призначено покарання:
- за ч.5 ст.27 ч.1 ст.358 КК України - штраф у розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 грн;
- за ч.4 ст.358 КК України - штраф у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_6 визначено остаточне покарання у виді штрафу у розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 грн.
Цим же вироком вирішено питання щодо речових доказів та про відшкодування процесуальних витрат.
В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні - прокурор Обухівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_7 просить вирок суду першої інстанції змінити, а саме: визначити ОСОБА_6 покарання за ч.4 ст.358 КК України - штраф у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн, за ч.5 ст.27 ч.1 ст.358 КК України - штраф у розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн; звільнити ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за епізодом кримінальної протиправної діяльності, який кваліфіковано за ч.5 ст.27 ч.1 ст.358 КК України, на підставі ст.49 КК України та ч.5 ст.74 КК України у зв'язку з закінченням строків давності; виключити з резолютивної частини вироку посилання суду на ч.1 ст.70 КК України при призначенні остаточного покарання.
Прокурор не оспорює фактичні обставини кримінального провадження, встановлені судом, які викладені у вироку, доведеність винуватості ОСОБА_6 і правову кваліфікацію його дій. Разом з тим, вважає, що суд неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, оскільки не застосував положення п.2 ч.1 ст.49 КК України, ч.5 ст.74 КК України, які підлягають застосуванню.
Згідно з вироком кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст.27 ч.1 ст.358 КК України, ОСОБА_6 вчинив у 2018 році, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено. Санкцією ч.1 ст.358 КК України в редакції, чинній на час вчинення відповідного діяння, передбачалось покарання у виді штрафу до 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт на строк до 6 місяців, або обмеження волі на строк до 2 років. Таким чином згідно з ч.3 ст.12 КК України в редакції, чинній на час вчинення цього діяння, воно відносилось до злочинів невеликої тяжкості і строк давності притягнення до кримінальної відповідальності згідно з п.2 ч.1 ст.49 КК України становив 3 роки. Враховуючи те, що на час ухвалення вироку закінчився вказаний строк, суд повинен був звільнити ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності, а у разі відмови обвинуваченого від такого звільнення, - звільнити його від покарання за правилами ч.5 ст.74 КК України.
Заслухавши суддю-доповідача; доводи прокурора, яка частково підтримала апеляційну скаргу і просила її задовольнити; провівши судові дебати, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що її належить задовольнити частково, з таких підстав.
Вироком суду визнано доведеним, що ОСОБА_8 вчинив кримінальні правопорушення за наступних обставин.
У 2018 році у невстановлений час ОСОБА_6 , перебуваючи в м. Києві, реалізуючи умисел на пособництво у виготовленні підробленого посвідчення водія з метою його використання та пред'явлення за вимогою, вступив у злочинну змову з невстановленою досудовим розслідуванням особою, якій передав свої анкетні дані та фотокартку, і тим самим сприяв вчиненню кримінального правопорушення. В подальшому невстановлена особа виготовила підроблений документ - посвідчення водія категорії "В" на ім'я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серії НОМЕР_1 , виданого 26.09.2017 ТСЦ8041, який не відповідає за способами друку та спеціальними елементами захисту аналогічним бланкам документів, що знаходяться в офіційному обігу на території України, і у 2018 році, більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, перебуваючи в м. Києві, передала його ОСОБА_6 . Крім того, 27 січня 2024 року близько 18 години 30 хвилин ОСОБА_6 , будучи учасником дорожнього руху як водій транспортного засобу - автомобіля "Opel Combo" д/н НОМЕР_2 , рухаючись по вул. Першотравневій в с. Красна Слобідка Обухівського району Київської області, був зупинений працівникам ВРПП Обухівського РУП ГУНП в Київській області. Під час перевірки ОСОБА_6 з метою створити перед працівникам поліції видимість наявності у нього дійсного посвідчення водія, яке дає право на керування транспортним засобом відповідної категорії і таким чином уникнути адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, пов'язаних з порушенням Правил дорожнього руху (ст.122 КУпАП), надав працівникам ВРПП Обухівського РУП ГУНП в Київській області завідомо підроблений офіційний документ - посвідчення водія категорії "В" на ім'я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серії НОМЕР_1 , видане 26.09.2017 ТСЦ8041,
Обвинувальний акт щодо вчинення ОСОБА_6 кримінальних проступків розглядався у спрощеному провадженні, а тому встановлені досудовим розслідуванням і, відповідно, судом, фактичні обставини кримінального провадження колегія суддів не переглядає відповідно до вимог ч.1 ст.394, ч.1 ст.404 КПК України.
За встановлених фактичних обставин кваліфікація дій ОСОБА_6 за ч.5 ст.27 ч.1 ст.358 КК України - пособництво у підробленні посвідчення, яке видається установою, яка має право видавати такі документи, і який надає права, з метою використання його іншою особою; та за ч.4 ст.358 КК України - використання завідомо підробленого документа, є вірною.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б могли бути підставою для зміни чи скасування вироку, колегія суддів не вбачає.
Суд відповідно до вимог ст.65 КК України врахував ступінь тяжкості кримінальних правопорушень, особу винного, який не судимий, працює, має на утриманні трьох дітей, обставини, які пом'якшують покарання, - щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень та відсутність обставин, які його обтяжують, і правильно призначив ОСОБА_6 покарання у виді штрафу. Вид та розмір призначеного покарання прокурором в апеляційній скарзі не оспорюється.
Разом з тим, доводи прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, оскільки суд не звільнив ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності або покарання, призначеного за ч.5 ст.27 ч.1 ст.358 КК України, за наявності для цього підстав, є слушними.
Згідно з ч.1 ст.5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часті, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень" № 2617-VIII від 22.11.2018, який набрав чинності 01.07.2020, кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.358 КК України, віднесено до кримінальних проступків.
Згідно з п.1 ч.2 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
У відповідності з вимогами ч.ч.1, 2 ст.285 КПК України, ч.1 ст.44 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність. Особі, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення та щодо якої передбачена можливість звільнення від кримінальної відповідальності у разі здійснення передбачених законом України про кримінальну відповідальність дій, роз'яснюється право на таке звільнення.
У відповідності з п.2 ч.1 ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, і до набрання вироком законної сили минуло три роки.
Крім того, згідно з ч.5 ст.74 КК України особа також може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу.
За приписами цих норм, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, суд встановить, що закінчилися строки притягнення особи до кримінальної відповідальності, він повинен роз'яснити обвинуваченому право на звільнення від кримінальної відповідальності, підставу звільнення від кримінальної відповідальності та право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. І у разі, якщо обвинувачений звернеться з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності, відповідно, закрити кримінальне провадження у зв'язку зі звільненням від кримінальної відповідальності. А у разі, якщо обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, судове провадження проводиться в повному обсязі у загальному порядку і особа вироком суду звільняється від покарання.
Цих вимог закону судом першої інстанції дотримано не було.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст.27 ч.1 ст.358 КК України, ОСОБА_6 вчинив у 2018 році, тобто на час ухвалення вироку минув трирічний строк давності. При цьому перебіг давності не зупинявся і не переривався, оскільки обвинувачений не ухилявся від слідства або суду, а кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.358 КК України, вчинив 27 січня 2024 року, тобто майже через шість років після вчинення пособництва у підробленні посвідчення.
А тому, призначивши ОСОБА_6 за ч.5 ст.27 ч.1 ст.358 КК України покарання, і за відсутності відповідного клопотання суд принаймні повинен був звільнити від нього у зв'язку із закінченням строків давності та не призначати покарання за сукупністю кримінальних правопорушень на підставі ст.70 КК України.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_6 було роз'яснено його право на звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 ч.1 ст.358 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження у цій частині, на що він дав свою згоду.
Згідно з ст.409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Згідно зі ст.417 КПК України суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.
Тому у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, тобто незастосуванням закону, який підлягає застосуванню, - п.2 ч.1 ст.49, і застосуванням закону, який не підлягає застосуванню, - ч.1 ст.70 КК України вирок суду першої інстанції в частині визнання ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 ч.1 ст.358 КК України, належить скасувати і закрити кримінальне провадження в цій частині у зв'язку зі звільненням від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України, а в іншій частині вирок належить змінити шляхом виключення з нього рішення про призначення остаточного покарання за сукупністю кримінальних правопорушень на підставі ч.1 ст.70 КК України, частково задовольнивши апеляційну скаргу прокурора.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 407 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні задовольнити частково.
Вирок Обухівського районного суду Київської області від 26 лютого 2024 року щодо ОСОБА_6 в частині визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 ч.1 ст.358 КК України, скасувати.
Кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 ч.1 ст.358 КК України, закрити на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України у зв'язку зі звільненням від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, передбачених ст.49 КК України.
Вирок Обухівського районного суду Київської області від 26 лютого 2024 року щодо ОСОБА_6 змінити.
Виключити з вироку рішення про призначення ОСОБА_6 остаточного покарання на підставі ч.1 ст.70 КК України.
Вважати ОСОБА_6 засудженим за ч.4 ст.358 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 50 /п'ятдесяти/ неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 /вісімсот п'ятдесят/ гривень.
У решті вирок залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення.
На ухвалу суду апеляційної інстанції може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3