Справа № 752/36/25 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/4143/2025 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2
13 травня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
з участю захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 21 квітня 2025 року про продовження строку тримання під вартою,
В провадженні Голосіївського районного суду міста Києва перебуває кримінальне провадження № 12023100010002197 від 26 липня 2023 року, за обвинуваченням ОСОБА_8 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 306, ч. 1 ст. 303 КК України, ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України.
Під час підготовчого судового засідання прокурор заявив клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , мотивуючи його тим, що обвинуваченому ставиться в провину вчинення особливо тяжких злочинів, попередньо встановлені ризики у кримінальному провадженні продовжують існувати, а саме існує можливість того, що обвинувачений може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, при цьому застосування щодо обвинуваченого більш м'яких запобіжних заходів не здатне запобігти вказаним ризикам.
Ухвалою суду клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 задоволено частково та продовжено строк тримання під вартою на 60 днів, до 19 червня 2025 року включно із визначенням застави у розмірі 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 600 гривень.
Суд, обґрунтовуючи доцільність перебування обвинувачених під вартою, визнав доведеним, що ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, продовжують існувати, також судом враховано характер інкримінованих обвинуваченим кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що їм загрожує у разі визнання їх винуватими, дані про особу обвинувачених. Також, на переконання суду першої інстанції, існують ризики того, що обвинувачені зможуть переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, які ще не були допитані безпосередньо в судовому засіданні, вчиняти інші кримінальні правопорушення.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу суду та змінити запобіжний захід на домашній арешт із застосуванням електронного браслета за адресою його проживання в м. Києві, а у разі залишення його під вартою, зменшити розмір застави, враховуючи його фінансовий стан та потребу у ліках.
В обґрунтування апеляційної скарги обвинувачений вказує, що він тримається під вартою вже понад 15 місяців та судом не наведено нових доказів щодо наявності встановлених раніше ризиків, що робить тримання його під вартою непропорційним. Вважає, що судом не доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, пославшись лише на тяжкість обвинувачень.
При цьому, обвинувачений зазначає, що він має постійне місце проживання в Київській області, має бажання поновитися на роботі, що підтверджується нотаріально завіреним листом від роботодавця, готовий співпрацювати, має критичний стан здоров'я.
Крім того вказує про порушення права на захист, оскільки йому не надано повний доступ до усіх томів справи, а також відсутній доступ до фото та відео матеріалів.
Також зазначає, що судом не враховано його майновий стан, та застава у розмірі 605 600 грн. є непропорційною з огляду на його скрутне фінансове становище та потребу в коштах на ліки.
Відповідно до вимог ч.4 ст.422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Про розгляд апеляційної скарги прокурор, обвинувачений повідомлені, клопотань про розгляд апеляційної скарги за їх участю до суду не надходило.
Заслухавши доповідь судді, захисника, яка підтримала апеляційну скаргу, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
За змістом ч.3 ст.331 КПК України суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
У відповідності до ст.199 КПК України, розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе та виправдане.
Суд, розглядаючи питання доцільності перебування обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою, фактично дійшов висновку про наявність підстав для продовження строку його тримання під вартою у зв'язку з продовженням існування ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ст.177 КПК України.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо необхідності продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 , оскільки продовжують існувати обставини, які виправдовують подальше обмеження права останнього перебувати на волі.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду про доцільність подальшого перебування під вартою ОСОБА_7 на час судового розгляду.
Як випливає із змісту судового рішення про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд врахував обставини, передбачені ст.178 КПК України.
Суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
За таких обставин, колегія суддів, приймаючи до уваги також дані про обвинуваченого у сукупності з іншими наведеними вище даними, вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано продовжив раніше обраний щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст.176 КПК України, можуть на даному етапі розгляду кримінального провадження забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ч.5 ст.194 КПК України.
Рішення суду першої інстанції не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Посилання апеляційної скарги обвинуваченого на недоведеність прокурором заявлених ризиків не знайшло свого підтвердження, оскільки судом в повній мірі було перевірено наявність ризиків, надано їм належну оцінку.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що обвинувачений тривалий час тримається під вартою, то суд апеляційної інстанції не вбачає надмірності тримання його під вартою, враховуючи перевагу існуючого суспільного інтересу перед особистими інтересами обвинуваченого.
Що ж стосується доводів апеляційної скарги обвинуваченого про наявність постійного місця проживання в Київській області, бажання поновлення на роботі, то вказані обставини не є тими стримуючими факторами, які б могли гарантувати його належну процесуальну поведінку, та не переважають можливих ризиків його неправомірних дій.
Даних про те, що обвинувачений ОСОБА_7 має такий стан здоров'я, який перешкоджає йому перебувати під вартою в умовах СІЗО, провадження за апеляційною скаргою не містить.
Інших переконливих доводів, які б ставили під сумнів правильність висновків судді про доцільність подальшого перебування під вартою ОСОБА_7 , апеляційна скарга не містить.
Відтак, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, дію якого продовжено судом першої інстанції, має забезпечити виконання обвинуваченому ОСОБА_7 процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні на даній стадії судового розгляду.
Також колегія суддів не вбачає підстав вважати, що визначений судом у межах п.3 ч.5 ст.182 КПК України розмір альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, що становить 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, є завідомо непомірним для обвинуваченого.
Порушень норм кримінального процесуального законодавства та міжнародного законодавства, які б могли слугувати безумовними підставами для скасування ухвали суду першої інстанції, колегією суддів не встановлено.
За таких обставин ухвала суду є законною.
Керуючись ст.ст.404,405,407,419, 422-1 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу обвинуваченого залишити без задоволення, а ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 21 квітня 2025 року про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 - без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: Суддя: Суддя: