Справа № 761/14701/22 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/3928/2025 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2
12 травня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 27 березня 2025 року про продовження строку тримання під вартою,
В провадженні Шевченківського районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.1 ч.2 ст. 115 КК України.
Під час судового засідання прокурором подано клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з огляду на актуальність ризиків не процесуальної поведінки обвинуваченого, оскільки останній може переховуватись від суду, здійснювати незаконний вплив на свідків та потерпілих у цьому провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та/або вчинити інше кримінальне правопорушення.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 27 березня 2025 року продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 до 25 травня 2025 року включно.
Суд, обґрунтовуючи доцільність перебування обвинуваченого під вартою, визнав, що заявлені прокурором ризики продовжують існувати та є достатні підстави вважати, що обвинувачений перебуваючи на волі, зможе вчинити спроби переховуватись від суду, враховуючи тяжкість покарання, яке йому загрожує у випадку встановлення судом його винності, а саме максимальне покарання у виді довічного позбавлення волі, встановив високу ймовірність вчинення позапроцесульних дій з метою переховування та ухилення від суду, а також існування можливості перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення. Вважає, що наявні всі підстави для продовження дії запобіжного заходу саме у виді тримання під вартою.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого просить скасувати ухвалу суду та ухвалити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання слідчого відмовити та в порядку ч. 4 ст. 194 КПК України обрати обвинуваченому ОСОБА_6 більш м'який запобіжний захід у вигляді цілодобового арешту або встановити розмір застави, яка може забезпечити належне виконання останнім обов'язків прибувати до суду.
В обґрунтування апеляційної скарги сторона захисту вказує, що доказів, що обвинувачений буде переховуватися від суду прокурором не надано, він військовослужбовець та захищався від нападу. Сторона захисту зазначає, що всі свідки вже допитані в суді, показання надані, потерпілі не були учасниками події та також були допитані в суді, тому сенсу впливати на свідків та потерпілих в обвинуваченого немає. Ризик знищити або спотворити будь-які речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, на думку сторони захисту, є необ'єктивним, оскільки документи та речові докази, надані прокурором, вже були досліджені судом. Сторона захисту звертає увагу на те, що обвинувачений сам здався, добровільно здав зброю та саме на його прохання була викликана поліція, а тому не погоджується з кваліфікацією його дій за п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України та вважає, що обставини справи свідчать про те, що обвинувачений перебував в стані необхідної оборони. Також зазначає про те, що сторона обвинувачення перешкоджає стороні захисту у ознайомленні з матеріалами справи.
Прокурором на апеляційну скаргу подані заперечення, у яких він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, вважаючи її доводи безпідставними, просив апеляційний розгляд провести без його участі.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Про розгляд апеляційної скарги прокурор повідомлений, клопотання про розгляд апеляційної скарги за його участю до суду не надійшли, тому його неявка, в силу вимог ст.422-1 КПК України, не є перешкодою для апеляційного розгляду.
Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого та захисника, які підтримали апеляційну скаргу, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
За змістом ч. 3 ст. 331 КПК України суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
У відповідності до ст. 199 КПК України, розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе та виправдане.
Суд першої інстанції, розглядаючи питання доцільності перебування обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, фактично дійшов висновку про наявність підстав для продовження строку його тримання під вартою у зв'язку з продовженням існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо необхідності продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 , оскільки продовжують існувати обставини, які виправдовують подальше обмеження права останнього перебувати на волі.
Доводи апеляційної скарги сторони захисту не спростовують правильність висновків суду про доцільність подальшого перебування під вартою ОСОБА_6 на час судового розгляду.
Як випливає із змісту судового рішення про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд врахував обставини, передбачені ст.178 КПК України.
Суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
За таких обставин, колегія суддів, приймаючи до уваги також дані про обвинуваченого у сукупності з іншими наведеними вище даними, вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано продовжив раніше обраний щодо ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, можуть на даному етапі розгляду кримінального провадження забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ч. 5 ст. 194 КПК України.
Рішення суду першої інстанції не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Доводи захисника, що заявлені прокурором ризики ґрунтуються лише на припущеннях, є безпідставними, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку обвинувачений, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Посилання захисника на недоведеність прокурором заявлених ризиків не знайшло свого підтвердження, оскільки клопотання прокурора містить відповідні відомості щодо існування заявлених ризиків з посиланням на відповідні аргументи, а судом було перевірено наявність ризиків та доводам прокурора надано належну оцінку.
Твердження сторони захисту про неправильну кваліфікацію за п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України, оскільки обставини справи свідчать про те, що обвинувачений ОСОБА_6 перебував в стані необхідної оборони, не заслуговують на увагу, оскільки на стадії судового розгляду кримінального провадження суд апеляційної інстанції при перегляді ухвали про продовження строку тримання під вартою позбавлений можливості давати оцінку доказам по справі, так як судом першої інстанції розглядається обвинувальний акт, у якому викладені фактичні обставини кримінального правопорушення, які потребують перевірки на предмет доведеності чи недоведеності висунутого обвинувачення.
Посилання сторони захисту на визначення обвинуваченому ОСОБА_6 застави є безпідставними, з огляду на вимоги п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, згідно суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.
Порушень норм кримінального процесуального законодавства, які б могли слугувати безумовними підставами для скасування ухвали суду першої інстанції, колегією суддів не встановлено.
За таких обставин ухвала суду є законною.
Керуючись ст.ст. 404, 405,407,419,422-1 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 27 березня 2025 року про продовження строку тримання під вартою - без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: Суддя: Суддя: