16 травня 2025 року Чернігів Справа № 620/16127/24
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Непочатих В.О., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 26.11.2024 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби періоди роботи в органах державної податкової служби з 30.05.1995 по 03.01.2017 та перевести його з 19.11.2024 на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ, з урахуванням довідок про складові заробітної плати від 15.11.2024 № 41/25-01-10-02-06 та від 15.11.2024 № 42/25-01-10-02-06, виданих Головним управлінням ДПС у Чернігівській області.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідно до записів у трудовій книжці серія НОМЕР_1 позивач у період з 30.05.1995 по 03.01.2017 працював на різних посадах в органах державної податкової служби, в т.ч. йому було присвоєно: 01.07.1995 персональне звання «Інспектор податкової служби І ранку», 01.07.1999 персональне звання «Радник податкової служби III рангу», 11.07.2001 спеціальне звання «Радник податкової служби II рангу», з 21.08.2003 спеціальне звання «Радник податкової служби І рангу», 01.01.2014 спеціальне звання «Радник податкової та митної справи І рангу». Отже, у період роботи з 30.05.1995 по 01.05.2016 на посадах в органах державної податкової служби Відповідачем неправомірно не враховано у стаж роботи на посадах державної служби. Тому зазначає, що період його роботи з 30.05.1995 по 01.05.2016 на посадах в органах державної податкової служби відповідачем неправомірно не враховано у стаж роботи на посадах державної служби. Вказує, що оскільки стаж державної служби позивача становить більше 20 років, необхідних для переведення його на пенсію відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, відмова відповідача в переведенні на пенсію, відповідно до Закону України «Про державну службу», є протиправною.
Відповідач подав відзив, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на відсутність підстав для переведення позивача на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», оскільки на день набрання чинності Законом України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу», тобто на 01.05.2016, посади позивача за періоди роботи з 30.05.1995 по 03.01.2017, коли заявнику присвоєно спеціальні та персональні звання «Інспектор податкової служби І рангу», «Радник податкової служби ІІІ рангу», «Радник податкової служби ІІ рангу», «Радник податкової служби І рангу», «Радник податкової та митної справи І рангу», не підлягають зарахуванню до стажу державної служби. Тому у позивача відсутній необхідний стаж державної служби 20 років та підстави для переведення ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону № 889 відсутні.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду в Чернігівській області та отримую пенсію за віком відповідно до Закону Україну «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
19.11.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області із заявою про переведення його на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» (а.с. 38-39).
До поданої заяви позивачем, зокрема, було додано: копію трудової книжки, довідку про складові заробітної плати державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 15.11.2024 № 41/25-01-10-02-06 та довідку про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі (надбавка за інтенсивність праці, премія, інші виплати) від 15.11.2024 № 42/25-01-10- 02-06, видані Головним управлінням ДПС у Чернігівській області (а.с. 11-37).
Вказана заява за принципом екстериторіальності була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 26.11.2024 про відмову у перерахунку пенсії, позивачу було відмовлено у переведенні з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» у зв'язку із недостатністю необхідного стажу державної служби.
Рішення мотивоване тим, що періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання не зараховуються до стажу роботи на посадах віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. Станом на 01.05.2016 ОСОБА_1 працював на посаді головного державного ревізор-інспектора сектору відділу погашення заборгованостей в Головному управління Міндоходів у Чернігівській області.
Згідно трудової книжки ОСОБА_1 з 01.03.1994 року присвоєно 11 ранг державного службовця, з 01.07.1995 присвоєно персональне звання «Інспектор податкової служби 1 рангу», 01.07.1999 року присвоєно персональне звання «Радника податкової служби III рангу», 11.07.2001 присвоєно спеціальне звання «Радника податкової служби II рангу», 21.08.2003 присвоєно спеціальне звання «Радник податкової служби І рангу», 01.01.2014 присвоєно спеціальне звання «Радник податкової та митної справи І рангу».
З урахуванням вищезазначеного до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, позивачу зараховано період з 01.03.1994 по 20.05.1995 рік (1 рік, 2 місяці, 20 днів), що не достатньо для призначення пенсії відповідно до Закону № 889.
Відповідачем зазначено, що оскільки ОСОБА_1 на посадах віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України, незалежно від факту роботи на державній службі станом на 01.05.2016 має менше як 20 років стажу роботи, прийнято рішення відмовити у проведення перерахунку згідно заяви № 14883 від 19.11.2024 (а.с. 42).
Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII) визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Закон України «Про державну службу» (відомості Верховної Ради України, 1993 року, № 52, ст. 490 із наступними змінами), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Згідно пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Положеннями частини першої статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ (далі - Закон № 3723-ХІІ) установлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
З аналізу викладених норм слідує, що право на пенсію державного службовця набуває особа при наявності певних умов: досягнення пенсійного віку; наявність страхового стажу та відповідного стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, лише за наявності зазначених умов та їх сукупності за особою зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.
У відповідності до вимог пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Згідно пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283 (далі - Порядок № 283) (в редакції, чинній на час роботи позивача) до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, інших органів управління військових формувань, державної податкової та контрольно-ревізійної служби.
Документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи (пункт 4 Порядку № 283).
Відповідно до копії трудової книжки серії НОМЕР_1 позивач, зокрема, у період з 30.05.1995 по 03.01.2017 працював на різних посадах в органах державної податкової служби, в т.ч. йому було присвоєно: 01.07.1995 персональне звання «Інспектор податкової служби І ранку», 01.07.1999 персональне звання «Радник податкової служби III рангу», 11.07.2001 спеціальне звання «Радник податкової служби II рангу», з 21.08.2003 спеціальне звання «Радник податкової служби І рангу», 01.01.2014 спеціальне звання «Радник податкової та митної справи І рангу» (а.с. 21-31).
Враховуючи наведене, можна прийти до висновку, що період роботи позивача з 30.05.1995 по 03.01.2017 на посадах в органах державної податкової служби відповідачем неправомірно не враховано у стаж роботи на посадах державної служби.
Таким чином, у сукупності стаж державної служби позивача становить більше 20 років.
Частиною вісімнадцятою статті 37 Закону № 3723-XII визначено, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи позивача на відповідних посадах, був Закон України від 04.12.1990 № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» (далі - Закон № 509-ХІІ).
Так, відповідно до статей 1, 2 Закону № 509-ХІІ (в редакції, чинній на час роботи позивача) до системи органів державної податкової служби належать: Державна податкова адміністрація України, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах (далі - органи державної податкової служби).
Завданнями органів державної податкової служби є: здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі); внесення у встановленому порядку пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства; прийняття у випадках, передбачених законом, нормативно-правових актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування; формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів та Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб; роз'яснення законодавства з питань оподаткування серед платників податків; запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції податкової міліції, їх розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення.
Відповідно до частини шостої статті 15 Закону № 509-ХІІ посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються спеціальні звання: головний державний радник податкової служби, державний радник податкової служби I рангу, державний радник податкової служби II рангу, державний радник податкової служби III рангу, радник податкової служби I рангу, радник податкової служби II рангу, радник податкової служби III рангу, інспектор податкової служби I рангу, інспектор податкової служби II рангу, інспектор податкової служби III рангу.
Отже, посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.
Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» від 14.09.2016 № 622 затверджено Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб (далі - Порядок № 622).
Пунктом 2 Порядку № 622 визначено, що згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу» на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII «Про державну службу» мають право особи, які на день набрання чинності Законом України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу», зокрема, мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України.
Право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням стажу державної служби, передбаченого пунктом 2 цього Порядку, якщо до набрання чинності Законом України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу» не призначалася пенсія відповідно до Закону, мають, зокрема, жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (пункт 3 Порядку № 622).
В силу вимог норм статті 90 Закону № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Абзацом першим частини третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
На момент звернення позивача із заявою про переведення на пенсію за віком згідно Закону № 889-VIII, а саме 19.11.2024, позивач досяг пенсійного віку (народився ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та стаж державної служби складає понад 20 років, тому позивач має право на призначення вищевказаної пенсії.
Оскільки позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області 19.11.2024, тому пенсія має бути призначена йому з цієї дати.
Таким чином, з метою повного захисту прав, свобод, інтересів позивача, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом: визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 26.11.2024 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 ; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області перевести позивача з 19.11.2024 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ, з урахуванням довідок про складові заробітної плати від 15.11.2024 № 41/25-01-10-02-06 та від 15.11.2024 № 42/25-01-10-02-06, виданих Головним управлінням ДПС у Чернігівській області.
У відповідності до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 необхідно задовольнити повністю.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Тому, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сплачений при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (вул. Надії Алексєєнко, 106, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., 49008, код ЄДРПОУ 13486010), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П'ятницька, буд. 83-А, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 21390940) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 26.11.2024 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області перевести ОСОБА_1 з 19.11.2024 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ, з урахуванням довідок про складові заробітної плати від 15.11.2024 № 41/25-01-10-02-06 та від 15.11.2024 № 42/25-01-10-02-06, виданих Головним управлінням ДПС у Чернігівській області.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 16.05.2025.
Суддя Василь НЕПОЧАТИХ