ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/15621/23
провадження № 2-др/753/4/25
16 травня 2025 року Дарницький районний суд м. Києва під головуванням судді Осіпенко Л.М.,
за участю:
секретаря судового засідання - Петрової Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні Дарницького районного суду міста Києва заяву представника позивача Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Григоренка 23» адвоката Баладиги Сергія Павловича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Григоренка 23» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату щомісячних обов'язкових внесків та житлово-комунальні послуги, -
22.10.2024 року ухвалено рішення, яким позовну заяву ОСББ «Григоренка 23» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату щомісячних обов'язкових внесків та житлово-комунальні послуги з ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Григоренка 23» заборгованість за оплату щомісячних обов'язкових внесків та житлово-комунальні послуги у розмірі 65 356,96 грн. та судовий збір у розмірі 2 663,62 грн., а всього у розмірі 68 020,58 грн.
Представник позивача звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі в частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою суду від 23.04.2025 року заяву про ухвалення додаткового рішення призначено до розгляду.
15.05.2025 року від представника відповідачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надійшло заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення. В обґрунтування посилається на те, що рішення суду ще не набрало законної сили, а витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн. ще не були перераховані на рахунок адвоката. З огляду на викладене, не вбачає підстав для стягнення з відповідачки витрат на професійну правничу допомогу, які заявлені позивачем.
Сторони в судове засідання не з'явилися, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду, проте їх неприбуття, відповідно до вимог ч. 4 ст. 270 ЦПК України, не перешкоджає розгляду заяви (клопотання).
Представник позивача ОСББ «Григоренка 23» Баладига С.П. звернувся до суду з клопотанням, в якому просив розглянути справу без його участі.
Представник відповідачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернулась до суду з клопотанням, в якому просила розглянути справу без її участі та без участі відповідачки.
Фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів фіксації судового процесу не здійснюється відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, заяви та клопотання сторін, суд вважає необхідним ухвалити додаткове рішення у справі, виходячи з наступного.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 22.10.2024 року у цивільній справі №753/15621/23 вирішено позовну заяву ОСББ «Григоренка 23» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату щомісячних обов'язкових внесків та житлово-комунальні послуги - задовольнити частково, стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Григоренка 23» заборгованість за оплату щомісячних обов'язкових внесків та житлово-комунальні послуги у розмірі 65 356,96 грн. та судовий збір у розмірі 2 663,62 грн., а всього у розмірі 68 020,58 грн.
Питання розподілу судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу, при ухваленні рішення у справі судом не вирішувалось, про що зазначено в його мотивувальній частині.
Відповідно до ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення.
Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, є однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства .
Згідно із ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до ч.ч. 3,4 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
При цьому, суд зазначає, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі № 727/463/19, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц та від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18.
Так, в питанні зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу варто враховувати висновки Об'єднаної Палати Верховного Суду у справі № 922/445/19, в якому, серед іншого наголошено, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт; суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Подібні висновки можна також зустріти в ряді постанов Верховного Суду, зокрема, у справі № 922/3436/20, у справі № 910/7586/19, у справі № 910/16803/19.
Таким чином, суд при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу перевіряє чи подавалось від іншої сторони клопотання про зменшення витрат і наскільки таке клопотання є обґрунтованим відносно критерію неспівмірності заявленого розміру витрат.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Наведений підхід до вирішення питання щодо відшкодування витрат на правничу допомогу є сталим та неодноразово викладався у постановах Верховного Суду, зокрема від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18), від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19 (провадження № 12-94гс20), від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15-ц, від 26 вересня 2018 року у справі № 753/15683/15, від 18 червня 2019 року у справі № 910/3929/18.
Для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату певного гонорару, в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи це питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).
За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналіз зазначеної постанови свідчить про те, що вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.
Згідно з висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, зробленим у постанові від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
У позовній заяві, на виконання вимог п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позивачем зазначено, що орієнтовний судових витрат, які позивач очікує понести у зв'язку із розглядом справи, складається з судового збору у розмірі 2 684,00 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн. (а.с. 1-8).
У зв'язку частковим задоволенням позовних вимог, позивач відповідно до закону має право не на повне відшкодування понесених ним витрат на професійну правничу допомогу, а тільки на частину, у відповідності до пропорційності задоволення позовних вимог і виключно за умови доведеності реальності понесення витрат.
Відповідачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 незаявляли про неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу, які заявлені позивачем.
На підтвердження витрат, які поніс позивач ОСББ «Григоренка 23» на професійну правничу допомогу, представник надає: договір №09122022 від 09.12.2022 року (а.с. 52), додаткову угоду №8 до Договору №09122022 від 09.12.2022 року, у відповідності до якого сторони погодили, що ОСББ «Григоренка 23» зобов'язується сплатити адвокату гонорар у розмірі 5 000,00 грн. у разі ухвалення позитивного рішення по справі протягом 5 днів з дня набрання рішенням законної сили (а.с. 53).
У відповідності до п. 1 Договору №09122022 від 09.12.2022 року, сторони погодили, що для представництва ОСББ «Григоренка 23» перед судами, державними органами щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , адвокат зобов'язується надати правову допомогу клієнту в такому вигляді та обсязі: - ознайомлення та аналіз обставин і матеріалів справи; - формування та визначення правової позиції; - збирання доказів та матеріалів для підготовки та направлення претензій/запитів/заяв; - збирання доказів для подання позовної заяви до суду; - участь у судовому засіданні (попередньо у 2 судових засіданнях); - представництво інтересів клієнта в судових засіданнях; - підготовка та подання клопотань, пояснень та інших процесуальних документів до суду по справі; - отримання рішення суду, виконавчого листа та підготовка/направлення документів на виконання рішення суду.
Таким чином, суд вважає доведеними витрати позивача на професійну правничу допомогу належними та допустимими доказами у розмірі 5 000,00 грн.
Приймаючи додаткове рішення в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу позивачу, суд враховує предмет та складність спору, ціну позову, кількість сторін спору, кількість проведених судових засідань, в яких приймав участь представник позивача, кількість процесуальних документів, наданих до суду, заяв по суті спору, поведінку сторони під час розгляду справи, а також те, що стягнення додаткових витрат не повинно становити надмірний тягар для іншої сторони.
Враховуючи вказані критерії, та з огляду на правові висновки Верховного Суду, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 962,03 грн. (з розрахунку: 5 000,00 грн. х 65 356,96 грн. / 65 856,96 грн.) буде необхідним і достатнім в даному конкретному випадку.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 137, 141, 270 ЦПК України, -
Заяву Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Григоренка 23» про ухвалення додаткового рішення - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Григоренка 23» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 962 (чотири тисячі дев'ятсот шістдесят дві) гривні 03 копійки.
Додаткове рішення суду набирає законної сили через тридцять днів з моменту його підписання.
Додаткове рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його підписання.
Учасник справи, якому копію додаткового рішення суду не було вручено в день його підписання, має право на поновлення строку для апеляційного оскарження, якщо скаргу подано протягом тридцяти днів з моменту отримання його копії.
У разі апеляційного оскарження, додаткове рішення суду набирає законної сили з моменту прийняття апеляційним судом судового рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення апеляційної скарги, закриття апеляційного провадження, залишення апеляційної скарги без розгляду або без задоволення.
Суддя: Л.М. Осіпенко