Справа № 367/8873/24
Провадження №2-о/367/72/2025
Іменем України
30 квітня 2025 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:
головуючого - судді Третяк Я.М.,
за участю:
секретаря судових засідань - Люліної О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ірпінь заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області Запісочна Оксана Анатоліївна, про встановлення факту належності правовстановлюючого документа, -
До суду надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересована особа: приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області Запісочна Оксана Анатоліївна, про встановлення факту належності правовстановлюючого документа.
В обґрунтування заяви, зокрема, вказується, що заявниця ОСОБА_1 , 7 серпня 2024 року, подала приватному нотаріусу Запісочній Оксані Анатоліївні, Бучанського районного нотаріального округу Київської області, заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 1/4 частку житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , зазначена частка житлового будинку належала ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживала за зазначеною адресою та померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Зазначається, що ОСОБА_2 , склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Запісочною О.А. 17 грудня 2018 року за №904, за яким ОСОБА_2 заповідала все своє майно, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . З метою отримання свідоцтва про право на спадщину за зазначеним заповітом, заявниця подала приватному нотаріусу Записочній Оксані Анатоліївні Бучанського районного нотаріального округу Київської області даний заповіт та свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідчений державним нотаріусом Ірпінської державної нотаріальної контори Запісочною О.А. 12 квітня 1997 року за №3-1495 (серія ААЕ №479032), який підтверджує право власності спадкодавця на майно.
Заявник зауважує, що постановою приватного нотаріуса Записочної О.А., Бучанського районного нотаріального округу Київської області їй відмовлено у вчиненні нотаріальної дії. У зв'язку з тим, що свідоцтво про право на спадщину за заповітом, посвідчений державним нотаріусом Ірпінської державної нотаріальної контори Запісочною О.А. 12 квітня 1997 року за №3-1495 (Серія ААЕ №479032) видане, на ім'я ОСОБА_3 та підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав власності на нерухоме майно. В постанові зазначено, що з документів вбачається розбіжність написання прізвища спадкодавиці, а саме: у свідоцтві про її смерть та в її заповіті записано прізвище « ОСОБА_4 », а в правовстановлюючому документі на спадкове майно та в документах про реєстрацію її права власності записано « ОСОБА_5 ».
Як стверджується у заяві, що у заявниці виникла необхідність у встановленні факту належності правовстановлюючого документа, а саме свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідчений державним нотаріусом Ірпінської державної нотаріальної контори Запісочною О.А. 12 квітня 1997 року за №3-1495 (серія ААЕ №479032) ОСОБА_2 .
У зв'язку з чим, представник заявника просить встановити факт належності правовстановлюючого документа, а саме свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідчений державним нотаріусом Ірпінської державної нотаріальної контори Запісочною О.А., 12 квітня 1997 року № 3-1495 (серія ААЕ № 479032) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 03.09.2024 зазначену цивільну справу передано в провадження Ірпінського міського суду Київської області Третяк Я.М.
Ухвалою суду від 09 вересня 2024 року відкрито провадження у справі.
04 березня 2025 року від заявника ОСОБА_1 надійшла заява, в якій просила проводити розгляд справи без її участі, вимоги заяви підтримала, просила задовольнити.
21 квітня 2025 року від заінтересованої особи приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Київської області Запісочної О.А. надійшла заява, в якій просила слухати справу без її участі.
Заслухавши пояснення заявника, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 13 ПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 видане 16 січня 2024 року Ірпінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), актовий запис № 39.
Також встановлено, що за життя ОСОБА_2 склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Запісочною О.А. 17 лютого 2018 року за реєстровим № 904, за яким все своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що їй належатиме на день смерті і на що вона за законом матиме право заповідає ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Як видно з копії спадкової справи № 7/2024 заведеної 13 лютого 2024 року щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , до складу спадщини після померлої входить (одна четверта) частка житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 .
До матеріалів справи долучено копію свідоцтва про право на спадщину за заповітом, видане державним нотаріусом Ірпінської державної нотаріальної контори Київської області Запісочною О.А. 12 квітня 1997 року за реєстровим № 3-1495, з якого вбачається, що воно видане на ім'я ОСОБА_3 .
13 лютого 2024 року ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Київської області із заявою про прийняття спадщини.
07.08.2024 приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Запісочною О.А. винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, видачі свідоцтва ОСОБА_1 про право на спадщину за заповітом на (одну четверту) частку житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Так, зі змісту зазначеної постанови вбачається, що ОСОБА_1 було надано правовстановлюючий документ на спадкове майно - свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане державним нотаріусом Ірпінської державної нотаріальної контори Київської області Запісочною О.А. 12 квітня 1997 року за реєстровим № 3-1495, на ім'я ОСОБА_3 . 05 травня 1997 року Ірпінським міжміським бюро технічної інвентаризації дане свідоцтво було зареєстровано в реєстрову книгу за реєстровим №?413, а 09 липня 2003 року було внесено запис про реєстрацію права власності ОСОБА_3 на вищевказане нерухоме майно до Реєстру прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером об?єкта нерухомого майна - 1798710, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо об?єкта нерухомого майна та суб?єкта, виданої мною, приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Запісочною О.А. 07 серпня 2024 року за № 389939330, № 389937225.
Отже з вищезазначених документів вбачається розбіжність написання прізвища спадкодавиці, а саме: у свідоцтві про її смерть та в її заповіті записано прізвище « ОСОБА_4 », а в правовстановлюючому документі на спадкове майно та в документах про реєстрацію її права власності записано « ОСОБА_5 ».
До матеріалів справи долучено копію паспорта громадянина України серії НОМЕР_4 на ім'я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Ірпінь Київської області, який виданий 13 червня 2002 року Ірпінським МВ ГУ МВС України в Київській області.
В матеріалах справи наявна копія будинкової книги на будинок АДРЕСА_3 , де проставлено відмітку що будинок знаходиться в користуванні ОСОБА_3 .
Заявниця звернулася із заявою до суду у порядку окремого провадження про встановлення належності свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідчений державним нотаріусом Ірпінської державної нотаріальної контори Запісочною О.А., 12 квітня 1997 року № 3-1495 (серія ААЕ № 479032) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , оскільки вбачаються розбіжність написання прізвища спадкодавиці, а саме: у свідоцтві про її смерть та в її заповіті записано прізвище « ОСОБА_4 », а в правовстановлюючому документів на спадкове майно та в документах про реєстрацію її права власності записано « ОСОБА_5 ».
Спірні правовідносини щодо встановлення факту, що має юридичне значення регулюються гл. 6 розд. IV ЦПК України.
Відповідно до ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Зокрема, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
Водночас відповідно до ч. 3 ст. 315 ЦПК України справи про встановлення належності особі паспорта, військового квитка, квитка про членство в об'єднанні громадян, а також свідоцтв, що їх видають органи державної реєстрації актів цивільного стану, судовому розгляду в окремому провадженні не підлягають.
Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18.01.2024 у справі № 560/17953/21, суд першої інстанції помилково вказав, що заява про встановлення факту, що має юридичне значення (належності правовстановлюючих документів), повинна розглядатися у порядку адміністративного судочинства.
Аналіз цивільних процесуальних норм свідчить про те, що чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства (див., зокрема, постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 28.08.2024 у справі № 522/7723/23, провадження № 61-492св24).
У постанові об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20.06.2019 у справі № 632/580/17 зроблено висновок, що юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов'язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов'язків. Юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що: «у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів».
Як зазначено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18.01.2023 у справі № 464/1107/21 (провадження № 61-8243св22): «суддя відмовляє в відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (ч. 4 ст. 315 ЦПК України).
Якщо під час розгляду справи в порядку окремого провадження з'ясується, що має місце спір про право, суд залишає заяву без розгляду та роз'яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах. Тобто визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право».
Аналогічні за змістом висновки щодо встановлення факту викладені в постановах Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 336/709/18-ц (провадження № 61-39374св18), від 15.04.2020 у справі № 302/991/19 (провадження № 61-1128св20), від 27.08.2020 у справі № 201/1935/20 (провадження № 61-8149св20), від 14.04.2021 у справі № 205/2102/19 (провадження № 61-872св21), від 28.04.2021 у справі № 520/19532/19 (провадження № 61-13709св20).
У справі, яка є предметом розгляду, заявниця звертаючись до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, обґрунтовувала свої вимоги тим, що виявлено розбіжність написання прізвища спадкодавиці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: у свідоцтві про її смерть та в її заповіті записано прізвище « ОСОБА_4 », а в правовстановлюючому документів на спадкове майно та в документах про реєстрацію її права власності записано « ОСОБА_5 ».
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У ч. 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом враховано, що заявниця іншої можливості встановити факт належності спадкодавиці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , правовстановлюючого документу немає, а підтвердження факту приналежності документів, що містять суперечності, певній особі здійснюється саме в рамках окремого провадження про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в порядку цивільного судочинства.
З сукупності доказів, наданих заявником, вбачається, що в свідоцтві про смерть серії НОМЕР_2 від 16 січня 2024 та в заповіті від 17 лютого 2018 року за реєстровим № 904, та в свідоцтві про право на спадщину за заповітом серії ААЕ № 479032 наявне різне написання прізвища спадкодавиці ( у свідоцтві про її смерть та в заповіті записано « ОСОБА_4 », а в правовстановлючому документі на спадкове майно та в документі про реєстрацію права власності записано « ОСОБА_5 »), що не є суттєвою розбіжністю, проте стало формальною причиною відмови у видачі ОСОБА_1 , у вчиненні нотаріальної дії, видачі свідоцтва ОСОБА_1 про право на спадщину за заповітом на (одну четверту) частку житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Зібрані у справі докази, письмові документи, та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області Запісочна Оксана Анатоліївна, про встановлення факту належності правовстановлюючого документа.
За таких обставин, вимоги заявника є обґрунтованими і суд вбачає правові підстави для встановлення факту належності правовстановлюючого документа, а саме свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідчений державним нотаріусом Ірпінської державної нотаріальної контори Запісочною О.А., 12 квітня 1997 року № 3-1495 (серія ААЕ № 479032) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 12, 13, 259, 260, 315, 317, 319 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області Запісочна Оксана Анатоліївна, про встановлення факту належності правовстановлюючого документа, - задовольнити.
Встановити факт належності правовстановлюючого документа, а саме свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого державним нотаріусом Ірпінської державної нотаріальної контори Запісочною О.А., 12 квітня 1997 року № 3-1495 (серія ААЕ № 479032) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням- http://reyestr.court.gov.ua
Суддя Я.М.Третяк