16 травня 2025 року справа № 580/12263/24
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Руденко А. В., розглянувши у письмовому провадженні в спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
09.12.2024 до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі позивач) з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі відповідач), в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 971040165927 від 17 жовтня 2024 року про відмову у перерахунку ОСОБА_1 довічного грошового утримання судді у відставці;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді календарний період проходження строкової військової служби в Радянській армії із 01 квітня 1982 року по 02 червня 1984 року (02 роки 02 місяці 02 дні), половину строку навчання на денній формі в вищому навчальному закладі Харківському юридичному інституті із 01 вересня 1984 року по 29 червня 1988 року (01 рік 10 місяців 29 днів), періоди роботи на посадах слідчого із 01 серпня 1988 року по 11 вересня 1991 року та із 07 серпня 1998 року по 17 лютого 2003 року (07 років 07 місяців 20 днів), що в сукупності з роботою на посаді судді із 09 січня 2003 року по 22 вересня 2016 року (13 роки 07 місяців 13 днів) становить 25 років 04 місяці та 04 днів;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 60% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді на підставі довідки територіального управління Державної судової адміністрації у Черкаській області від 24 лютого 2020 року № 04-379/20 із урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 01 січня 2024 року.
В обґрунтування позову зазначив, що відповідач безпідставно не врахував спірні періоди його служби в армії, навчання та роботи на посадах слідчого до стажу роботи для обрахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці. Указує, що його суддівський стаж повинен становити 25 років 04 місяця та 04 днів, з яких 13 років 07 місяців 13 днів - безпосередньо стаж судді; 02 роки 02 місяці 02 дня - служба в РА; 01 рік 10 місяців 29 днів - половина строку навчання на денній формі у вищому навчальному юридичному закладі; 07 роки 07 місяців 20 днів - робота на посадах слідчого. Вважає, що оскільки має повних 25 років стажу на посаді судді, щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці підлягає перерахунку, виходячи з 60% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Однак відповідач відмовив у такому перерахунку. За захистом своїх прав звернувся до суду з цим позовом.
Відповідач, не погоджуючись з позовними вимогами, подав 30.12.2024 відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що згідно ст. 137 Закону № 1402 до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. Законом наведено вичерпний перелік посад, стаж роботи на яких зараховується до стажу судді. Тому вважає, що чинним законодавством не передбачено зарахування до стажу роботи, що дає право на одержання щомісячного довічного грошового утримання судді періоду проходження строкової військової служби, періоду навчання на денній формі навчання у вищих навчальних закладах та перебування на посадах слідчих.
Ухвалою від 16.12.2024 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив спрощене позовне провадження без виклику учасників справи.
З'ясувавши доводи учасників справи, викладені у заявах по суті, дослідивши подані письмові докази, суд встановив таке.
Позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VІІІ.
На підставі Указу Президента України від 09.01.2003 позивача призначено суддею Смілянського міського суду. 23.03.2004 позивача переведено на посаду судді Смілянського міськрайонного суду. 22.09.2016 позивача звільнено постановою Верховної Ради України, з подальшим виданням наказу від 01.10.2016 про відрахування зі штату суду.
Відповідно до даних трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 16.09.1991 ОСОБА_1 з 01.04.1985 по 02.06.1984 проходив військову службу в лавах Збройних Сил СРСР. Період проходження військової служби в рядах Збройних Сил СРСР з 01.04.1985 по 02.06.1984 також підтверджується військовим квитком НОМЕР_2 від 01.04.1982.
Згідно із дипломом Харківського юридичного інституту ім. Ф. Е. Дзержинського від 29.06.1988 серії НОМЕР_3 позивач навчання на денній формі навчання у зазначеному вищому навчальному закладі із 01.09.1984 по 29.06.1988.
Відповідно до довідки Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 06.11.2017 № М-335/12/7/02-20107 позивач проходив службу в органах внутрішніх справ у період з 01.08.1988 по 11.09.1991 на посаді слідчого слідчого відділення Смілянського МВВС УВС Черкаського облвиконкому.
Із довідки Головного управління ДФС у Черкаській області від 07.11.2017 № 30685/23-00-04-216 вбачається, що позивач відповідно до послужного списку згідно його архівної особової справи працював:
07.08.1998 - 25.11.1998 - виконуючий обов'язки начальника слідчого відділу Смілянського міжрайонного головного відділу податкової міліції ДПА в Черкаській області (наказ про призначення ДПА в Черкаській області від 06.08.1998 № 72-оп);
25.11.1998 - 01.10.1999 - начальник слідчого відділу Смілянського міжрайонного головного відділу податкової міліції ДПА в Черкаській області (наказ про призначення ДПА в Черкаській області від 26.11.1998 № 97-оп);
01.10.1999 - 05.07.2000 - старший слідчий слідчої групи відділу податкової міліції Смілянської ОДПІ Черкаської області (наказ про призначення ДПА в Черкаській області від 20.10.1999 № 63-о);
05.07.2000 - 02.07.2001 - заступник начальника відділу податкової міліції - начальник слідчого відділення відділу податкової міліції Смілянської ОДПІ (наказ про призначення ДПА в Черкаській області від 05.07.2000 № 70-о);
02.07.2001 - 01.09.2002 - старший слідчий - старший слідчої групи міжрайонного відділу податкової міліції Смілянської ОДПІ (наказ про призначення ДПА в Черкаській області від 10.07.2001 № 62-о);
01.09.2002 - 17.02.2003 - старший слідчий - старший слідчої групи міжрайонного відділу податкової міліції Смілянської ОДПІ (наказ про призначення ДПА в Черкаській області від 01.09.2002 № 57-о).
Позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою від 10.10.2024 щодо проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Згідно принципу екстериторіальності заяву позивача розглянуло Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області та прийняло рішення від 17.10.2024 № 971040165927 про відмову у перерахунку пенсії. В обгрунтування спірного рішення відповідач послався на те, що не взято до уваги довідку Державної фіскальної служби України в Черкаській області від 07.11.2017 № 30685/23-00-04-216 та довідку Головного управління Національної поліції в Черкаській області № М-335/12/7/02-2017 від 06.11.2017, оскільки відповідно до ст. 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII не передбачено зарахування періодів роботи на посадах відповідно до наданих довідок.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 137 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII “Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402-VIII), чинного з 30.09.2016, до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:
1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України;
2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
У період роботи позивача на посаді судді, зокрема, до 30.09.2016 чинним був Закон України від 07.07.2010 № 2453-VI “Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №2453-VI), п. 11 Перехідних положень якого було передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
Правова позиція Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо зарахування половини періоду навчання у вищому навчальному закладі до стажу, що дає право на отримання довічного грошового утримання судді, викладена у постанові від 19.06.2018 (справа №243/4458/17), яка обов'язкова для врахування судом відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
Так, Верховний Суд у вказаному рішенні, вирішуючи питання про наявність чи відсутність підстав для зарахування у тому числі періодів навчання до суддівського стажу, зазначив, що підлягають застосуванню норми законодавства, чинні на час призначення позивача на посаду судді.
Про необхідність застосування саме такого порядку визначення суддівського стажу свідчать також і наступні зміни, внесені до Закону № 1402-VIII, зокрема, Законом України “Про Вищу раду правосуддя» від 21.12.2016 № 1798-VIII, яким п. 34 розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1402-VIII доповнено абзацом четвертим такого змісту: “Судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання)».
Відповідно до ч. 4 ст. 43 Закону України від 15 грудня 1992 року №2862-XII “Про статус суддів», який був чинним на час роботи позивача на посаді судді, до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Пунктом 3-1 постанови Кабінету Міністрів України “Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 3 вересня 2005 року №865 було встановлено, що до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
Крім того, відповідно до статті 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року №584/95 “Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів», чинної на час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Отже, законодавством, чинним на час призначення позивачу довічного грошового утримання, передбачалося безумовне зарахування до стажу, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, періоду військової служби та роботи слідчим, у випадку роботи особи на посаді судді не менш як 10 років.
Таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 27.02.2018 у справі №127/20301/17, від 11.11.2020 у справі №243/4501/17, від 14.12.2020 у справі №592/4591/17, від 31.03.2021 у справі №419/356/17, від 23.06.2022 у справі №420/1987/21.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач працював на посаді судді з 09.01.2003 до 22.09.2016, тобто більше 10 років.
Позивач з 01.04.1982 по 02.06.1984 проходив військову службу в лавах Радянської армії, з 01.09.1984 по 29.06.1988 навчався на денній формі навчання у Харківському юридичному інституті ім. Ф. Е. Дзержинського, працював на посадах слідчого в періоди з 01.08.1988 по 11.09.1991 та з 07.08.1998 по 17.02.2003.
З урахуванням викладеного, період служби в Радянській армії, половина періоду навчання позивача за денною формою у Харківському юридичному інституті та час роботи на посаді слідчого підлягають зарахуванню до стажу, що дає право на одержання та визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Отже, стаж позивача, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, становить повних 25 років.
Тому рішення відповідача щодо не зарахування спірного стажу, суд вважає протиправним.
Відповідно до ч. 3 ст. 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Отже, з урахуванням стажу позивача його щомісячне довічне грошове утримання має становити 60 % суддівської винагороди (50% за 20 років стажу та 10 % додатково за 5 років понаднормового стажу).
Згідно із частинами 1 та 2 статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.
Такими гарантіями є надання суддям за рахунок держави матеріального забезпечення, зокрема суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, розмір якого повністю залежить від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Важливою є і послідовність дій законодавця, особливо з огляду на сферу суспільних відносин, у якій може проявлятись непослідовність.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що належним і ефективним способом повного захисту порушеного права позивача є визнання протиправним та скасування спірного рішення пенсійного органу та зобов'язання відповідача зарахувати позивачу до стажу роботи судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці: період строкової служби в радянській армії, половину навчання за денною формою у вищому навчальному закладі - Харківському юридичному інституті та роботи на посадах слідчого та здійснити перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 60 % суддівської винагороди на підставі відповідної довідки.
Водночас, суд наголошує на тому, що право позивача на виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці не є абсолютним і його захист може бути обмеженим строком звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.
Це, насамперед, зумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними, оскільки реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.
Так, відповідно до частин першої, другої та третьої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Звернувшись до суду з цим позовом 06.12.2024, подавши його через поштове відділення, позивач заявив вимоги про зобов'язання Головне управління здійснити перерахунок та виплату йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2024.
Слід врахувати, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, не дотримуючись такого порядку через власну пасивну поведінку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду.
З урахуванням визначеного вище висновку, порушені права позивача можуть бути захищені судом з 06.06.2024 - тобто в межах шестимісячного строку, встановленого положеннями частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, а не з 01.01.2024, у зв'язку із чим суд вважає за необхідне залишити без розгляду позовні вимоги за період до 06.06.2024 відповідно до статті 123 КАС України.
Вказаний правовий висновок висловлений у постанові Верховного Суду від 13.01.2025 у справі № 160/28752/23.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. За таких обставин, суд вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.
Враховуючи зазначене позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Згідно частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.
Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з частковим задоволення позову судові витрати підлягають розподілу пропорційно до задоволених позовних вимог.
Позивачем сплачено судовий збір у сумі 1 211,20 грн, отже на відповідача покладаються судові витрати у сумі 605,60 грн (розрахунок: 1 211,20/2).
Керуючись ст.ст. 6, 14, 242-245, 255, 295 КАС України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 17.10.2024 № 971040165927 про відмову у перерахунку ОСОБА_1 довічного грошового утримання судді у відставці.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21005, м. Вінниця, вул. Зодчих, буд. 22, код ЄДРПОУ 13322403) зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на посаді судді, що дає право на отримання довічного грошового утримання судді у відставці: службу в Радянської армії з 01.04.1982 по 02.06.1984, половину строку навчання на денному факультеті у Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського з 01.09.1984 до 29.06.1988, роботу на на посадах слідчого в період з 01.08.1988 по 11.09.1991 та з 07.08.1998 по 17.02.2003, та здійснити ОСОБА_1 перерахунок і виплату довічного грошового утримання судді у відставці розмірі 60 % суддівської винагороди, визначеної у довідці Територіального управління Державної судової адміністрації у Черкаській області від 24.02.2020 № 04-379/20 із урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 06.06.2024, з урахуванням проведених виплат.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії за період з 01.01.2024 по 05.06.2024 залишити без розгляду.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21005, м. Вінниця, вул. Зодчих, буд. 22, код ЄДРПОУ 13322403) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційного суду за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання судового рішення.
Суддя Алла РУДЕНКО