15 травня 2025 року справа № 580/2104/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі судді Л.В.Трофімової розглянув у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу №580/2104/25 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, ухвалив рішення.
І. ПРОЦЕДУРА/ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ
26.02.2025 вх.№9932/25 представник позивача - адвокат Міняйло Ярослав Володимирович (ордер серії ВІ №1278036) у позовній заяві просить:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не виключення ОСОБА_1 з військового обліку у зв'язку із засудженням до позбавлення волі за вчинення особливо тяжкого злочину;
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо повторного взяття на військовий облік ОСОБА_1 ;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити ОСОБА_1 з військового обліку у зв'язку із засудженням до позбавлення волі за вчинення особливо тяжкого злочину;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести відомості про виключення з військового обліку ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
17.03.2025 відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі (ч.1 ст.258 КАС України). Згідно з частиною 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду справи в порядку письмового провадження, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА
В обґрунтуванні позовних вимог зазначається, що відповідно електронного кабінету Резерв + позивача (на його думку) неправомірно взято на повторний військовий облік військовозобов'язаних з обставин, що згідно тимчасового посвідчення військовозобов'язаного серії НОМЕР_3 , виданим ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 було знято з військового обліку військовозобов'язаних 01.12.2022 та з 01.12.2022 виключений з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_3 на підставі пп. 6 п. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Згідно з відомостями електронного кабінета призовника, військовозобов'язаного чи резервіста (Резерв+) у його військово-обліковому документі до 26.11.2024 містилася відмітка про те, що ОСОБА_1 виключений - не є військовозобов'язаним, однак з 27.11.2024 в облікових даних міститься недостовірна інформація про перебування Позивача на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 як військовозобов'язаного. Позивач вважає, що повторне взяття на військовий облік є протиправним.
ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА
Відповідач правом на подачу відзив не скористався, відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України неподання суб'єктами владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Відповідно до тимчасового посвідчення військовозобов'язаного від 01.12.2022 НОМЕР_3 ОСОБА_1 виключений з військового обліку військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_3 згідно пп. 6 п. 6 ст. 37 Закону України “Про військовий обов'язок та військову службу» 09.08.2022 (діяла редакція Закону https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12/ed20231012#Text - п.6 ч.6 ст.37 - були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину).
У електронному кабінеті призовника, військовозобов'язаного чи резервіста (Резерв+) у військово-обліковому документі міститься відмітка про категорію обліку “військовозобов'язаний».
V. НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України “Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-XII). Згідно із ч. 2 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Відповідно до ст. 1 Закону № 3543-ХІІ мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано. Згідно із частиною 4 статті 3 Закону № 3543-ХІІ зміст мобілізації становить, зокрема, переведення Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту на організацію і штати воєнного часу. Відповідно до ст. 22 Закону № 3543-ХІІ визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації. Відповідно до ч. 9 ст. 1 Закону № 2232 військовий обов'язок громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час. Відповідно до ч. 10 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема, проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії районного (міського) військового комісаріату.
Відповідно до п. 1.1 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затврдженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям. Військово-лікарська експертиза це - медичний огляд військовозобов'язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом; установлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів.
Відповідно до пункту 28 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024 № 560, повістка є засобом оповіщення, яким здійснюється виклик громадян до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відповідно до абз. 1 п. 20 Правил проведення призову мобілізаційне розпорядження також є лише засобом оповіщення, в якому зазначаються збірні пункти ТЦК та СП, в які належить прибути військовозобов'язаному чи резервісту з оголошенням мобілізації, а також строки прибуття.
Згідно з пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року №154 (далі - Положення №154) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до ч. 6 ст. 37 Закону України “Про військовий обов'язок та військову службу» виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які: 1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; 2) припинили громадянство України; 3) визнані непридатними до військової служби; 4) досягли граничного віку перебування в запасі. У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.
VІ. ОЦІНКА СУДУ
На час розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжений.
Суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.
Рішення суб'єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо такі рішення прийняті суб'єктом владних повноважень поза межами визначеної законом компетенції, або ж оспорюванні рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку. До таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 18 жовтня 2019 року у справі №813/38/16, від 27 лютого 2020 року у справі №440/569/19.
Добросовісною вважається поведінка, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Поведінкою, що суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (висновки Верховного Суду у справі № 357/11125/22).
Право бути почутим, або право голосу, є одним із ключових принципів процесуальної справедливості. Ним вимірюється повага до особи, до її гідності, причому не тільки під час якогось процесу. Цей принцип є важливим під час вирішення процедурних питань в управлінській сфері. Якщо право особи бути почутою не забезпечується, то не виконується й процесуальна справедливість, значить, будь-який акт чи дія органів публічної влади є нікчемними (М.Білак. З повагою до особи / https://zib.com.ua/ua/print/132873-osnovni_principi).
Позовну вимогу позивач формує на підставі пп. 6 п. 6 ст. 37 Закону України “Про військовий обов'язок та військову службу» (окремі дефекти оформлення не змінюють суть доводів), проте стаття 37 із змінами, внесеними згідно із Законами № 1254-VI від 14.04.2009, № 2926-VI від 13.01.2011, № 3353-VI від 12.05.2011, № 5404-VI від 02.10.2012, № 406-VII від 04.07.2013, № 589-VII від 19.09.2013, № 1275-VII від 20.05.2014, № 1634-VII від 12.08.2014, № 116-VIII від 15.01.2015, № 267-VIII від 19.03.2015, № 901-VIII від 23.12.2015, № 440-IX від 14.01.2020; в редакції Закону № 1357-IX від 30.03.2021; із змінами, внесеними згідно із Законами № 1150-IX від 28.01.2021, № 1417-IX від 27.04.2021, № 1871-IX від 05.11.2021, № 2995-IX від 21.03.2023, № 3621-IX від 21.03.2024; в редакції Закону № 3633-IX від 11.04.2024 не містить підпункту 6 та/або пункту 6 частини 6 ст.37 (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#Text).
Метою таких змін було розширення кола осіб, стосовно яких діє військовий обов'язок, які мають досвід проходження військової служби та можуть збільшити мобілізаційний ресурс держави для доукомплектування Збройних Сил України. З часу набрання чинності змін до Закону поширює дію на всій території України і розповсюджується на всіх осіб, що не досягли граничного віку перебування у запасі (позивач не досяг граничного віку, що підтвердив у судовому засіданні згідно паспортних даних), тому відповідно до абз.12 п.2. ч. 1 ст. 37 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#Text) взяттю на військовий облік військовозобов'язаних підлягають громадяни України, які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань, якщо раніше не перебували на військовому обліку (виключений у 2022), тому відповідач діяв у межах повноважень.
Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України 24 серпня 2023 року № 3354-IX “Про правотворчу діяльність» норма права - це загальнообов'язкове формально визначене правило поведінки, що регулює суспільні відносини, яке охороняється і забезпечується державою. Закон про внесення змін - це закон, яким змінюється окремий структурний елемент кодексу або первинного закону (ч.1 ст.13). Відповідно до ч.2 ст.32 Закону № 3354-IX структура первинного закону складається з таких елементів: 1) назва; 2) преамбула (за необхідності); 3) розділи, підрозділи, глави, параграфи, підрозділи параграфів (за необхідності), що об'єднують статті закону залежно від його обсягу і змісту; 4) статті, що складаються з частин статей; 5) частини статей можуть включати: а) абзаци; б) пункти; в) підпункти пунктів; 6) примітки до статті або до її структурного елемента (пункти 4, 5 цієї частини) - як виняток, у разі якщо при формулюванні норми права використання структурних елементів, передбачених пунктами 4, 5 цієї частини, не дає можливості забезпечити охоплення всієї необхідної сфери її дії без порушення цілісності змісту; 7) перехідні положення (за необхідності); 8) прикінцеві положення; 9) додатки (за необхідності) (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3354-20#Text).
VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ
Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до частини 1 першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до Закону України “Про адміністративну процедуру» від 17 лютого 2022 р. № 2073-IX (далі - Закон № 2073) адміністративний орган розглядає і вирішує справи, віднесені до його відання законом (предметна компетенція) (ч.1 ст.21 Закону № 2073). Особа має право в порядку, встановленому цим Законом, подати до адміністративного органу заяву з вимогою прийняти адміністративний акт з метою забезпечення реалізації її права, свободи або законного інтересу, виконання нею визначеного законом обов'язку, якщо вважає, що розгляд і виконання такої вимоги належить до компетенції адміністративного органу (ч.1 ст.38 Закону № 2073). Заява подається в усній чи письмовій формі (ч.1 ст.39 Закону № 2073). Заява в письмовій формі може бути подана до адміністративного органу шляхом особистого звернення, надіслана поштовим відправленням або подана в електронній формі, у тому числі з використанням Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (ч.2 ст.41 Закону № 2073). У науково-практичному коментарі до Закону України “Про адміністративну процедуру» зазначено: принципи добросовісності та розсудливості корелюються насамперед з п.5 та п.6 частини 2 ст.2 КАС України як критеріями для оцінки правомірності рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Верховний Суд у справі №640/16224/19 (провадження №К/9901/22967/20) зауважує, що як протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку (ч.3 ст.1 Закону № 2232-XII). Громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством (ч.10 ст.1 Закону № 2232-XII).
Оскільки у зв'язку із внесенням змін до Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» виключено підставу для виключення з військового обліку військовозобов'язаних, які відбували покарання за вчинення тяжкого злочину згідно з п. 6 ч. 6 ст. 37 3акону України “Про військовий обов'язок і військову службу» (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12/ed20231012#Text), то позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не виключення ОСОБА_1 з військового обліку у зв'язку із засудженням до позбавлення волі за вчинення особливо тяжкого злочину та про визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо повторного взяття на військовий облік ОСОБА_1 є необгрунтованими за чинного правового регулювання, тому і вимога похідні про зобов'язання виключити з військового обліку військовозобов'язаних ОСОБА_1 та внести відомості про виключення не належить до задоволення як такі, що безпідставна і необгрунтовані.
Суд не знайшов обґрунтованих доводів чи аргументів у позовній заяві та за оцінкою доказів під час розгляду справи, не встановив порушеного права позивача бути почутим і доходить висновку про достатні підстави для відмови у задоволенні позову, зважаючи на відсутність порушеного права та невідповідність обраного позивачем способу захисту способам, визначеним законодавством, що встановлено під час розгляду справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові (подібна позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 826/4406/16, від 15 серпня 2019 року у справі № 1340/4630/18, від 23 грудня 2019 року у справі № 712/3842/17, від 27 лютого 2020 року у справі № 500/477/15-а).
VІІІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
Враховуючи ст. 139 КАС України підстави для розподілу витрат зі сплати судового збору відсутні.
Керуючись ст.2, 5-16, 90, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Судові витрати не належать розподілу.
Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо у судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду у зв'язку із початком функціонування модулів ЄСІТС з урахуванням підпунктів 15.1, 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до рішення ВРП від 17.08.2021 №1845/О/15-21.
Копію рішення суду направити сторонам справи:
позивач: ОСОБА_1 [ АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ];
відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_2 [ АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ].
Рішення суду складене 15.05.2025.
Суддя Лариса ТРОФІМОВА