15 травня 2025 року справа № 640/14023/20
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд одноособово в складі головуючого судді Бабич А.М., розглянувши у письмовому провадженні в залі суду в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом адвоката Чихайди В.С. від імені ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,
23.06.2020 адвокат Чихайда В.С. від імені ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва позовною заявою до Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання протиправним і скасування рішення, (01601, м.Київ, вул.Володимирська, буд.26; код ЄДРПОУ 00034039) (далі - відповідач) про:
визнання протиправними дій щодо не призначення на посаду, дострокового припинення контракту та звільнення з військової служби у запас;
визнання протиправними і скасування наказів голови Державної прикордонної служби України: від 08.04.2020 №336-ос «Про особовий склад» в частині, що стосується звільнення з військової служби у запас генерал-майора - позивача (Е-162713), від 15.05.2020 №453-ос «Про особовий склад» в частині, що стосується виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення генерал-майора - позивача (Е-162713);
поновлення генерал-майора - позивача (Е-162713) на військовій службі у відповідача та на попередній або за його згодою на іншій, не нижчій, ніж попередня посаді у відповідача;
зобов'язання відповідача в установленому законодавством порядку виплатити позивачу грошове забезпечення за час вимушеного прогулу та забезпечити усіма іншими видами матеріального забезпечення за весь час вимушеного прогулу, які він недоотримав внаслідок незаконного звільнення, до дня фактичного поновлення на службі включно;
зобов'язання відповідача подати до суду звіт про виконання рішення суду у встановлений ним термін з моменту його виконання.
Додатково просили здійснити розподіл судових витрат.
Обґрунтовуючи зазначив, що посада, яку займав позивач, не була скорочена. Вважає, що дії відповідача щодо нього, зокрема, пропозиція інших нижчих посад, звільнення з посади та виведення у розпорядження Голови Держприкордонслужби є безпідставними та протиправними. Додатково вказав, що орієнтовний розмір витрат на правову допомогу адвоката становить 15000,00грн.
Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 26 червня 2020 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, вирішив здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
20.07.2020 від відповідача на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву з проханням відмовити у задоволенні позову. Обґрунтовуючи зазначив, що діяв у межах наданих повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством. Вказав, що у нього не було рівних вакантних посад (начальник регіонального управління) за напрямом діяльності, підготовки та набутому досвіду позивача. Позивач відмовився від запропонованих посад, усвідомлюючи його можливе звільнення.
29.07.2020 від представника позивача на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла відповідь на відзив, в якій просив позов задовольнити. Обґрунтовуючи зазначив, що відповідач не виконав вимоги суду щодо надання документів та надав лише добірку документів на власний розсуд.
14.04.2021 від представника позивача на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва надійшло додаткове пояснення, в якому посилався та просив врахувати практику Верховного Суду щодо подібних правовідносин у постановах від 30.03.2021 у справі №640/24771/19, від 19.11.2020 у справі №400/262/19, від 16.05.2018 у справі №910/5394/15-г, від 19.06.2018 у справі №922/2383/16, від 12.12.2018 у справі №2-3007/11, від 16.01.2019 у справі №757/31606/15-ц, від 19.05.2020 у справі №910/719/19.
Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон № 2825-IX) ліквідовано вказаний адміністративний суд. Так, відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя. Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ», але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України.
Тому Окружний адміністративний суд міста Києва супровідним листом від 01.11.2023 №03-19/32705/23 «Про скерування за належністю справи» на виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2825-ІХ надіслав адміністративну справу №640/14023/20 до Київського окружного адміністративного суду. У подальшому Київський окружний адміністративний суд супровідним листом від 07.01.2025 вих. 01-19/93/25 на виконання Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу ІІ «прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399, передав 244 судові справи Черкаському окружному адміністративному суду.
Справа №640/14023/20 надійшла до Черкаського окружного адміністративного суду 21.01.2025 вх.№ 2832/25. На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.01.2025 передана для розгляду судді Бабич А.М.
Ухвалою від 24 січня 2025 року суд прийняв до свого провадження адміністративну справу №640/14023/20 та продовжив її розгляд у загальному позовному провадженні також призначив підготовче засідання на 12 лютого 2025 року о 15год. 00 хв. Запропонував сторонам, у разі досудового врегулювання спору чи зміни правових позицій у ньому, письмово повідомити про це суд у строк 15 днів з моменту отримання цієї ухвали шляхом подання відповідних обґрунтованих заяв, підписаних уповноваженими особами.
Вказану ухвалу відповідач отримав 24.01.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в його електронний кабінет.
07.02.2025 від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову. Обґрунтовуючи зазначив, що позивач відмовився від запропонованих посад. Інші вакантні посади, вимоги до заміщення яких відповідають професійній (фаховій) підготовці за відповідним напрямом чи основною або спорідненою спеціальністю, рівню та ступеню освіти, досвіду служби для призначення офіцера в Державній прикордонній службі України, відсутні. Відповідно до наказу від 08.04.2020 №336-ОС та рапорту позивача від 31.03.2020 йому нараховані та виплачені розрахункові кошти. Вважає, що зазначена у позові сума витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 15000,00грн є необґрунтованою та завищеною.
Усною ухвалою від 12.02.2025 суд продовжив термін підготовчого провадження на 30 днів та оголосив перерву до 02.04.2025 до 14год 00хв. Усною ухвалою від 02.04.2025 суд оголосив перерву до 16.04.2025 до 14год 00хв.
14.04.2025 від відповідача на адресу суду надійшли ідентичні додаткові пояснення, в яких зазначив, що позивач просить поновити його на військовій службі у Державній прикордонній службі України на попередній або за його згодою на іншій, не нижчій, ніж попередня, посаді в Державній прикордонній службі України, тобто фактично на посаді, на якій він на час звільнення не перебував.
16.04.2025 від представника позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій просив позов задовольнити повністю та врахувати практику Верховного Суду щодо подібних правовідносин у постановах від 30.03.2021 у справі №640/24771/19, від 19.11.2020 у справі №400/262/19, від 16.05.2018 у справі №910/5394/15-г, від 19.06.2018 у справі №922/2383/16, від 12.12.2018 у справі №2-3007/11, від 16.01.2019 у справі №757/31606/15-ц, від 19.05.2020 у справі №910/719/19, від 09.11.2020 у справі №260/992/21.
16.04.2025 усною ухвалою суд закрив підготовче провадження, задовольнив клопотання щодо подальшого розгляду справи по суті правилами письмового провадження.
25.04.2025 від відповідача на адресу суду надійшло додаткове пояснення, в якому зазначив, що позивач не має виключного права на заміщення посад за своїм вибором (на інші вищі чи рівні вакантні посади). Водночас має право на залишення на військовій службі, що йому забезпечено (від запропонованих посад позивач відмовився). Позивач оскаржує проведення організаційно-штатних заходів по відношенню до себе. Однак здійснював подібну процедуру відповідно до Положення до інших військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується обставинами у справі №640/11538/20, яка знаходиться у провадженні Миколаївського окружного адміністративного суду за адміністративним позовом ОСОБА_2 .
Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на таке.
Витягом з послужного списку позивача підтверджується, що він з 22.04.1981 до 15.05.2020 проходив військову службу на різних посадах у відповідача. Між позивачем та Державною прикордонною службою України укладено контракт про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України на посадах осіб офіцерського складу.
Посвідченням серії НОМЕР_2 підтверджується, що позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Згідно з витягом Голови Державної прикордонної служби України від 27.12.2018 №1259-ОС позивач призначений у ІНФОРМАЦІЯ_2 начальником регіонального управління, звільнивши з посади заступника начальника вказаного регіонального управління згідно з підп. 4 п.93 Положення (на вищу посаду - у порядку просування по службі).
Витягом з Директиви відповідача від 23..09.2019 №58дск про переведення на новий штат територіальних органів Державної прикордонної служби України підтверджується, що з метою удосконалення структури територіальних органів Державної прикордонної служби України, оптимізації системи управління та у зв'язку з службовою необхідністю наказано внести зміни до штатів №Шт-4дск, Шт-7дск, ШТ-107дск, Шт-120дск згідно з додатками, а організаційно-штатні заходи завершити до 20.12.2019.
Згідно з витягом з додатку до вказаної вище Директиви у Перелік змін до штатів органів Державної прикордонної служби України увійшло Донецько-Луганське регіональне управління: начальник регіонального управління (генерал-лейтенант) - виключається 1 посада, начальник регіонального управління (полковник) - вводиться 1 посада військовослужбовця.
24.09.2019 позивач під підпис ознайомлений з попередженням про можливе звільнення у зв'язку з проведенням організаційно-штатних заходів, а саме у зв'язку зі скороченням посади відповідно до директиви Адміністрації Державної прикордонної служби України від 23.09.2019 №58-дск.
Згідно з витягом Голови Державної прикордонної служби України від 19.12.2019 №1348-ОС позивач зарахований у його розпорядження, звільнивши з посади начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно з підп.1 п.127 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України.
Відомістю від 30.03.2020 щодо доведення позивачу директиви відповідача від 23.09.2019 №58-дск про скорочення посади та пропозицій щодо подальшого проходження військової служби підтверджується, що позивачу запропоновано посади: заступника начальника штабу - начальника відділу організації прикордонної служби штабу ІНФОРМАЦІЯ_3 (полковник, 43 т.р.), помічника начальника регіонального управління - начальника сектору з питань взаємодії із засобами масової інформації ІНФОРМАЦІЯ_4 (підполковник, 43 т.р.). Позивач зазначив про незгоду щодо такого призначення.
31.03.2020 позивач звернувся рапортом до Голови Державної прикордонної служби України, в якому зазначив про відмову від призначення на нижчі посади, а також від проходження медичного огляду військово-лікарською комісією. Просив виплатити компенсацію за додаткову відпустку, як учаснику бойових дій, за 2015-2020 роки, а особову справу надіслати до ІНФОРМАЦІЯ_5 .
31.03.2020 відповідач ухвалив висновок про неможливість використання на військовій службі у зв'язку із проведенням організаційно-штатних заходів позивача. У ньому серед іншого зазначив, що позивач відмовився від призначення на запропоновані нижчі посади. Інші вакантні посади, вимоги до заміщення яких відповідають професійній (фаховій) підготовці за відповідним напрямом чи основною або спорідненою спеціальністю, рівню та ступеню освіти, досвіду служби для призначення офіцера в Державній прикордонній службі, відсутні.
Витягом з наказу Голови Державної прикордонної служби України від 08.04.2020 №336-ОС підтверджується, що з позивачем припинено (розірвано) контракт та звільнено з військової служби за підп. «г» (у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі) п.2 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Згідно з витягом з наказу Голови Державної прикордонної служби України від 15.05.2020 №453-ОС позивач - генерал-майор, який перебуває у розпорядженні Голови Державної прикордонної служби України (остання займана штатна посада - начальник ІНФОРМАЦІЯ_6 ) з 15.05.2020 виключений із списків особового складу та всіх видів забезпечення. Вислуга років на пенсію на 15.05.2020 становить: календарна - 31 рік 00 місяців 07 днів, пільгова - 12 років 07 місяців 18 днів, всього - 43 роки 07 місяців 25 днів. Зобов'язано провести йому відповідні виплати грошового забезпечення.
Листом від 01.07.2020 відповідач на адвокатський запит представника позивача повідомив, що станом на 23.09.2019 у нього та його територіальних органах вакантними посадами, які відповідають військовому званню та/або тарифному розряду, напрямку підготовки основній чи спорідненій спеціальності, штатній посаді, яку займав позивач були: начальник ІНФОРМАЦІЯ_4 (ВОС 0201001, генерал майор, 54 т.р.), начальник ІНФОРМАЦІЯ_7 (ВОС 0201001, генерал-майор, 54 т.р.), начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 (ВОС 0201001, генерал-майор, 54 т.р.). Станом на 19.12.2019 та на 08.04.2020 у відповідача та його територіальних органах вакантних посад, які відповідають штатній посаді позивача, не було. У період з 23.09.2019 до 08.04.2020 у відповідача на посади, що відповідають 54 тарифному розряду, призначено 3 особи.
Тому позивач звернувся в суд з позовом.
Надаючи оцінку спірним обставинам, суд врахував ч.2 ст.19 Конституції України, якою встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Відповідно до ч.ч.1, 5, 9 ст. 14 Закону України від 03 квітня 2003 року № 661-IV «Про Державну прикордонну службу України» до особового складу Державної прикордонної служби України входять військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України.
Комплектування Державної прикордонної служби України військовослужбовцями і проходження ними військової служби здійснюються на підставі Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII).
Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.2 Закону № 2232-XII, в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Указом Президента України від 29 грудня 2009 року №1115/2009 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, яким визначається порядок проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України (далі - Держприкордонслужба) у мирний час та особливості проходження військової служби в ній в особливий період (далі - Положення №1115/2009).
Відповідно до п. 26 Положення №1115/2009 контракт припиняється (розривається), а військовослужбовець, який проходить військову службу за контрактом, звільняється з військової служби з підстав, передбачених ч.6 ст.26 Закону № 2232-XII.
Днем припинення (розірвання) контракту, серед інших, є день, зазначений у наказі начальника органу Держприкордонслужби про виключення військовослужбовця зі списків особового складу цього органу в разі дострокового припинення (розірвання) контракту.
Відповідно до підп. «г» п. 2 ч.5 ст. 26 Закону № 2232-XII контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби під час дії особливого періоду (крім періодів з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі.
Під терміном особливий період слід розуміти період функціонування органів державної влади, Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, органів місцевого самоврядування, органів управління у справах цивільної оборони і сил цивільної оборони, а також галузей національної економіки, підприємств, установ та організацій, який настає з часу оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення до відома виконавців рішення стосовно прихованої мобілізації чи з часу введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час та частково відбудований період після закінчення воєнних дій.
Пунктом 129 Положення №1115/2009 визначено, що у разі проведення організаційно-штатних заходів, унаслідок яких передбачається скорочення посад військовослужбовців, до кадрового підрозділу органу Держприкордонслужби згідно з номенклатурою посад не пізніше ніж за два місяці до закінчення встановлених строків проведення зазначених заходів подається список військовослужбовців, які вивільняються, з пропозиціями щодо дальшого проходження ними військової служби.
Відповідно до п. 130 Положення №1115/2009 у разі проведення в органі Держприкордонслужби організаційно-штатних заходів, унаслідок яких передбачається скорочення посад військовослужбовців, на вакантні посади в цьому органі спочатку призначаються з дотриманням вимог, визначених пунктом 95 цього Положення, військовослужбовці, які згідно із законодавством належать до категорій громадян, що користуються переважним правом залишення на службі чи першочерговим правом призначення на вакантні посади, а потім інші військовослужбовці, які вивільнилися внаслідок проведення таких заходів.
Згідно з п. 131 Положення №1115/2009 якщо під час проведення організаційно-штатних заходів в органі Держприкордонслужби одночасно зі скороченням посад вводяться нові посади, що відповідають напряму підготовки чи основній або спорідненій спеціальності військовослужбовця, який вивільняється, то такий військовослужбовець має переважне право на призначення на зазначені посади.
У разі відсутності в органі Держприкордонслужби вакантних посад, які відповідають напряму підготовки чи основній або спорідненій спеціальності військовослужбовця, посада якого внаслідок проведення організаційно-штатних заходів скорочується, такий військовослужбовець призначається на посаду в іншому органі Держприкордонслужби з дотриманням порядку, визначеного цим Положенням.
Пропозиції щодо призначення на посаду доводяться до військовослужбовця начальником органу Держприкордонслужби, в якому він проходить військову службу, чи одним з його заступників за попереднім узгодженням з посадовою особою, якій відповідно до номенклатури посад надано повноваження щодо призначення військовослужбовця на цю посаду.
У разі неможливості призначення військовослужбовців, які вивільняються внаслідок проведення організаційно-штатних заходів, на рівні посади (в тому числі в іншому органі Держприкордонслужби) або відсутності їх згоди на призначення на нижчі посади такі військовослужбовці підлягають звільненню з військової служби в установленому порядку.
Приписи пункту 278 Положення №1115/2009 вказують, що військовослужбовці, які підлягають звільненню з військової служби у зв'язку з проведенням організаційно-штатних заходів, у разі неможливості їх використання на військовій службі і які не набули права на пенсію за вислугою років, попереджаються не пізніше ніж за два місяці до звільнення у письмовій формі про можливе звільнення з військової служби начальником органу Держприкордонслужби або уповноваженою ним посадовою особою. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку з проведенням організаційно-штатних заходів начальник органу Держприкордонслужби (структурного підрозділу Адміністрації Держприкордонслужби або її розвідувального органу в разі, коли зміни стосуються безпосередньо цих органів) або уповноважена ним посадова особа пропонує військовослужбовцю іншу посаду в тому ж органі Держприкордонслужби, а за відсутності таких - в інших органах Держприкордонслужби.
Кадровий підрозділ органу Держприкордонслужби письмово повідомляє не пізніше ніж за два місяці до проведення зазначених заходів державну службу зайнятості про можливе звільнення військовослужбовців.
Відповідно до п.п. 292, 293 Положення №1115/2009 наказ про звільнення військовослужбовця з військової служби видається відповідною посадовою особою. Перебування військовослужбовця у відпустці чи його тимчасова непрацездатність не є підставою для затримки видання такого наказу.
Після надходження до органу Держприкордонслужби витягу з наказу начальника органу Держприкордонслужби вищого рівня або письмового повідомлення зазначеного органу про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу начальника органу Держприкордонслужби, в якому військовослужбовець проходить військову службу, про його звільнення військовослужбовець здає в установлені строки посаду, з ним проводиться розрахунок, військовослужбовець виключається із списків особового складу органу Держприкордонслужби і направляється на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за обраним місцем проживання.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпеченням.
Відповідно до п. 298 Положення №1115/2009 у разі незаконного звільнення військовослужбовця з військової служби поновлення його на попередній або рівній посаді здійснюється за наказом посадової особи, якій надано право звільнення з військової служби відповідної категорії військовослужбовців, або за наказом посадової особи вищого рівня. Наказ видається на підставі рішення суду, що набрало законної сили, акта прокурорського реагування чи виданого за підсумками службового розслідування наказу старшого начальника, якими визнано незаконність звільнення військовослужбовця.
Проаналізувавши вказані вище норми законодавства, суд дійшов висновку, що у випадку якщо під час проведення організаційно-штатних заходів в органі Держприкордонслужби одночасно зі скороченням посад вводяться нові посади, що відповідають напряму підготовки чи основній або спорідненій спеціальності військовослужбовця, який вивільняється, то такий військовослужбовець має переважне право на призначення на зазначені посади. При цьому, лише у разі відсутності в органі Держприкордонслужби вакантних посад, такий військовослужбовець призначається на посаду в іншому органі Держприкордонслужби з дотриманням порядку, визначеного Положенням №1115/2009.
Після припинення контракту на підставі Директиви відповідача від 23.09.2019 №58дск про переведення на новий штат територіальних органів Державної прикордонної служби України, обгрунтованою метою удосконалення структури територіальних органів Державної прикордонної служби України, оптимізації системи управління та у зв'язку із службовою необхідністю, наказано внести зміни до штатів №Шт-4дск, Шт-7дск, ШТ-107дск, Шт-120дск згідно з додатками, організаційно-штатні заходи завершити до 20.12.2019. Так, згідно з витягом з додатку до вказаної вище Директиви у Перелік змін до штатів органів Державної прикордонної служби України увійшло Донецько-Луганське регіональне управління, керівництво: начальник регіонального управління (генерал-лейтенант) - виключається 1 посада, начальник регіонального управління (полковник) - вводиться 1 посада військовослужбовця.
Тобто, посаду яку займав позивач, скорочено. З приводу незгоди позивача із запропонованими для переведення посадами суд урахував.
Згідно з п. 94 Положення №1115/2009 посада вважається вищою, якщо штатом за цією посадою передбачено вище граничне військове звання, а в разі рівних граничних військових звань - більший посадовий оклад; нижчою, якщо штатом за цією посадою передбачено нижче граничне військове звання, а в разі рівних граничних військових звань - менший посадовий оклад; рівною, якщо штатом за цією посадою передбачено рівне граничне військове звання та рівні посадові оклади.
У разі коли штатом за посадою передбачено диференційований посадовий оклад, до уваги береться вищий посадовий оклад.
Обов'язок по призначенню військовослужбовця на посаду покладається на начальника органу Держприкордонслужби, в якому військовослужбовець проходить військову службу, чи одного із його заступників за попереднім узгодженням з посадовою особою, якій відповідно до номенклатури посад надано повноваження щодо призначення військовослужбовця на цю посаду.
Якщо під час проведення організаційно-штатних заходів в органі Держприкордонслужби одночасно зі скороченням посад вводяться нові посади, що відповідають напряму підготовки чи основній або спорідненій спеціальності військовослужбовця, який вивільняється, то такий військовослужбовець має переважне право на призначення на зазначені посади.
Дослідивши надані сторонами докази, суд установив, що запропоновані позивачу посади є значно нижчими, ніж та, на якій він перебував та яка скорочена відповідно до вказаної вище Директиви. Пропозиція інших посад в інших територіальних органах Державної прикордонної служби за умов, коли скорочена його посада передбачена штатним розписом Адміністрації Державної прикордонної служби України, не відповідає вимогам п.131 та п. 278 Положення №1115/2009.
Вказаним вище листом відповідача підтверджується, що станом на 23.09.2019 у нього та його територіальних органах вакантними посадами, які відповідають військовому званню та/або тарифному розряду, напрямку підготовки основній чи спорідненій спеціальності, штатній посаді, на якій перебував позивач, були: начальник Східного регіонального управління (ВОС 0201001, генерал майор, 54 т.р.), начальник Західного регіонального управління (ВОС 0201001, генерал-майор, 54 т.р.), начальник Південного регіонального управління (ВОС 0201001, генерал-майор, 54 т.р.). Також у період з 23.09.2019 до 08.04.2020 у відповідача на посади, що відповідають 54 тарифному розряду, призначено 3 особи. Відповідач не надав суду доказів пропозиції позивачу вакантних посад, які відповідають напряму підготовки чи основній або спорідненій спеціальності військовослужбовця, саме в органі Держприкордонслужби, в якому працював позивач та звільнений у зв'язку з проведенням організаційно-штатних заходів. Обгрунтованість мети таких організаційних змін, внаслідок яких позивач втратив посаду, також не доведена.
Тому суд дійшов висновку, що звільняючи позивача з військової служби у зв'язку із скороченням штатів, проведенням організаційних заходів Адміністрацією Державної прикордонної служби України, відповідач порушив переважне право позивача на призначення на рівнозначну посаду відповідно до нового штатного розпису. Такий висновок узгоджено з правовими висновками Верховного Суду щодо подібних обставин спору з аналогічними позовними вимогами у постановах від 30.03.2021 у справі №640/24771/19, від 19.11.2020 у справі №400/262/19, від 16.05.2018 у справі №910/5394/15-г, від 19.06.2018 у справі №922/2383/16, від 12.12.2018 у справі №2-3007/11, від 16.01.2019 у справі №757/31606/15-ц, від 19.05.2020 у справі №910/719/19. Обов'язок суду враховувати висновки про застосування норм права вказаний в ч.5 ст.242 КАС України.
Відсутність пропозиції відповідачем позивачу іншої посади в тому ж органі Держприкордонслужби, яким є Адміністрація Державної прикордонної служби України, та пропозиція виключно нижчих посад в інших органах Держприкордонслужби, є порушенням п.278 Положення №1115/2009.
Отже, наказ голови Державної прикордонної служби України від 08.04.2020 №336-ос «Про особовий склад» в частині, що стосується звільнення з військової служби у запас генерал-майора - позивача (Е-162713), дії щодо дострокового припинення контракту та звільнення з військової служби за підп. «г» п.2 ч.5 ст. 26 Закон №2232-XII у запас, не призначення позивача на рівнозначну посаду - за умов неналежного, неповного виконання обов'язку з пропозиції всіх вакантних посад керівного складу, прирівняних до посади позивача, є протиправними, а позовні вимоги в цій частині - обґрунтованими. Позовна вимога позивача про визнання протиправним і скасування наказу голови Державної прикордонної служби України від 15.05.2020 №453-ос «Про особовий склад» в частині, що стосується виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення генерал-майора - позивача (Е-162713), підлягає задоволенню, як похідна.
Щодо позовної вимоги про поновлення генерал-майора - позивача (Е-162713) на військовій службі у відповідача та на попередній або за його згодою на іншій, не нижчій, ніж попередня посаді у відповідача, суд урахував.
Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.
Згідно з ч.1 ст. 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Відповідно до п. 298 Положення №1115/2009 у разі незаконного звільнення військовослужбовця з військової служби поновлення його на попередній або рівнозначній посаді здійснюється наказом посадової особи, яка має право звільнення цієї категорії військовослужбовців з військової служби, їй рівнозначної або вищої. Наказ видається на підставі копії рішення суду, матеріалів службового розслідування та копії наказу, виданого відповідним командиром (начальником), про притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, винних у незаконному звільненні військовослужбовця.
Аналіз зазначених правових норм у їх сукупності з положеннями статті 43 Конституції України дає підстави суду для висновку, що за змістом п. 298 Положення військовослужбовець підлягає поновленню на посаді, яку він обіймав до звільнення чи на рівнозначній посаді, у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, встановленого законом.
У постанові Верховного Суду України від 21.05.2014 у справі №6-33цс14 зазначається, що у разі встановлення факту звільнення без законної підстави або з порушенням передбаченого законом порядку, суд зобов'язаний поновити працівника на попередній роботі.
Про необхідність поновлення особи на посаді як спосіб відновлення її порушених прав йдеться в рішенні Європейського суду з прав людини від 09.01.2013 у справі «Олександр Волков проти України». У ньому зазначено, що рішення суду не може носити декларативний характер, не забезпечуючи у межах національної правової системи захист прав і свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Крім цього, суд зазначає, що відповідно до абз. 10 підп. 10.2 п. 10 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 №7 «Про судове рішення в адміністративній справі» задовольняючи позовні вимоги про поновлення на публічній службі, суд повинен визнати протиправним рішення суб'єкта владних повноважень повністю або частково та скасувати акт індивідуальної дії повністю або ту його частину, яка стосується позивача, з моменту прийняття акта та обов'язково вказати дату, з якої особу поновлено на посаді.
Суд звертає увагу, що визнання протиправним і скасування акта індивідуальної дії (розпорядження про звільнення) має наслідком його недійсність з моменту прийняття. Тобто, такий акт індивідуальної дії від моменту прийняття не породжує жодних правових наслідків, крім тих, що пов'язані з його скасуванням. Тому встановлення судом факту незаконного звільнення військовослужбовця і, як наслідок, поновлення його на військовій службі, є нерозривними складовими одного процесу із захисту порушеного права, що співпадають у часі. То ж поновлення на військовій службі незаконно звільненого військовослужбовця повинно відбуватись з дня, наступного за днем звільнення. Скасування судом наказу про звільнення позивача з військової служби та наказу про його виключення зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення є підставою для поновлення позивача на військовій службі у відповідача на попередній або за його згодою на іншій, не нижчій, ніж попередня посаді. Оскільки наказом голови Державної прикордонної служби України від 15.05.2020 №453-ОС позивач виключений із списків особового складу та всіх видів забезпечення з 15.05.2020, то він підлягає поновленню на посаді з 16.05.2020.
Щодо питання щодо виплатити позивачу грошового забезпечення за час вимушеного прогулу та забезпечення усіма іншими видами матеріального забезпечення за весь час вимушеного прогулу, які він недоотримав внаслідок незаконного звільнення, до дня фактичного поновлення на службі включно, суд урахував.
Частиною 2 ст. 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Відповідно до п. 299 Положення №1115/2009 у разі незаконного звільнення з військової служби військовослужбовця, який проходив військову службу за контрактом, він підлягає поновленню на військовій службі на попередній або за його згодою на іншій, не нижчій ніж попередня, посаді з дня прийняття рішення про поновлення на військовій службі. У разі поновлення військовослужбовця на військовій службі начальник органу ДПСУ, який прийняв рішення про таке поновлення, одночасно вирішує в установленому законодавством порядку питання щодо виплати йому грошового забезпечення та видачі матеріального забезпечення за час вимушеного прогулу, які він недоотримав внаслідок незаконного звільнення. Зазначений період зараховується військовослужбовцю до вислуги років (як у календарному, так і пільговому обчисленні) та до строку вислуги у військовому званні.
Відповідно до окремих положеннях п.2 розділу II Порядку №100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця або фізичної особи, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників, менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку. Якщо працівника прийнято (оформлено) на роботу не з першого числа місяця, проте дата прийняття на роботу є першим робочим днем місяця, то цей місяць враховується до розрахункового періоду як повний місяць.
У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата.
Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.
Час, протягом якого працівник згідно із законодавством не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду.
Якщо у працівника відсутній розрахунковий період, то середня заробітна плата обчислюється відповідно до абзаців третього - п'ятого пункту 4 цього Порядку.
Відповідно до п.3 розділу III Порядку №100 при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку.
Суми нарахованої заробітної плати, крім премій (в тому числі за місяць) та інших заохочувальних виплат за підсумками роботи за певний період, враховуються у тому місяці, за який вони нараховані, та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт.
Премії (в тому числі за місяць) та інші заохочувальні виплати за підсумками роботи за певний період під час обчислення середньої заробітної плати враховуються в заробіток періоду, який відповідає кількості місяців, за які вони нараховані, починаючи з місяця, в якому вони нараховані. Для цього до заробітку відповідних місяців розрахункового періоду додається частина, яка визначається діленням суми премії або іншої заохочувальної виплати за підсумками роботи за певний період на кількість відпрацьованих робочих днів періоду, за який вони нараховані, та множенням на кількість відпрацьованих робочих днів відповідного місяця, що припадає на розрахунковий період.
При обчисленні середньої заробітної плати для оплати за час відпусток або компенсації за невикористані відпустки, крім зазначених вище виплат, до фактичного заробітку включаються виплати за час, протягом якого працівнику зберігається середній заробіток (за час попередньої щорічної відпустки, виконання державних і громадських обов'язків, службового відрядження, вимушеного прогулу тощо) та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.
Відповідно до п.4 вказаного Порядку при обчисленні середньої заробітної плати не враховуються:
а) виплати за виконання окремих доручень (одноразового характеру), що не входять в обов'язки працівника (за винятком доплат за суміщення професій і посад, розширення зон обслуговування або виконання додаткових обсягів робіт та виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників, а також різниці в посадових окладах, що виплачується працівникам, які виконують обов'язки тимчасово відсутнього керівника підприємства або його структурного підрозділу і не є штатними заступниками);
б) одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо);
в) компенсаційні виплати на відрядження і переведення (добові, оплата за проїзд, витрати на наймання житла, підйомні, надбавки, що виплачуються замість добових);
г) премії за результатами щорічного оцінювання службової діяльності, за винаходи та раціоналізаторські пропозиції, за сприяння впровадженню винаходів і раціоналізаторських пропозицій, за впровадження нової техніки і технології, за збирання і здавання брухту чорних, кольорових і дорогоцінних металів, збирання і здавання на відновлення відпрацьованих деталей машин, автомобільних шин, введення в дію виробничих потужностей та об'єктів будівництва (за винятком цих премій працівникам будівельних організацій, що виплачуються у складі премій за результати господарської діяльності);
д) грошові і речові винагороди за призові місця на змаганнях, оглядах, конкурсах тощо;
е) пенсії, державна допомога, соціальні та компенсаційні виплати;
є) літературний гонорар штатним працівникам газет і журналів, що сплачується за авторським договором;
ж) вартість безплатно виданого спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту, мила, змивних і знешкоджувальних засобів, молока та лікувально-профілактичного харчування;
з) дотації на обіди, проїзд, вартість оплачених підприємством путівок до санаторіїв і будинків відпочинку;
и) виплати, пов'язані з святковими та ювілейними датами, днем народження, за довголітню і бездоганну трудову діяльність, активну громадську роботу тощо;
і) вартість безплатно наданих деяким категоріям працівників комунальних послуг, житла, палива та сума коштів на їх відшкодування;
ї) заробітна плата на роботі за сумісництвом (за винятком працівників, для яких включення її до середнього заробітку передбачено чинним законодавством);
й) суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
к) доходи (дивіденди, проценти), нараховані за акціями трудового колективу і вкладами членів трудового колективу в майно підприємства;
л) компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати;
м) заробітна плата, яка нарахована за час роботи у виборчих комісіях, комісіях всеукраїнського референдуму;
н) винагороди державним виконавцям;
о) грошова винагорода за сумлінну працю та зразкове виконання службових обов'язків.
При обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов'язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження, вимушеного прогулу тощо) та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.
Згідно з п.5 розділу IV Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або компенсації за невикористані відпустки проводиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за фактично відпрацьований період (розрахунковий період) на відповідну кількість календарних днів розрахункового періоду. Із розрахунку виключаються святкові та неробочі дні, встановлені законодавством. Отриманий результат множиться на число календарних днів відпустки.
Святкові та неробочі дні (стаття 73 КЗпП України), які припадають на період відпустки, у розрахунок тривалості відпустки не включаються і не оплачуються.
Згідно з п.8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
При обчисленні середньої заробітної плати за два місяці, виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу п'ятого пункту 4 цього Порядку, на число робочих днів за останні два календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата, згідно з графіком підприємства, установи, організації.
У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим або другим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.
Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
Тому суд дійшов висновку, що позовна вимога про зобов'язання відповідача в установленому законодавством порядку виплатити позивачу грошове забезпечення за час вимушеного прогулу та забезпечити усіма іншими видами матеріального забезпечення за весь час вимушеного прогулу, які він недоотримав внаслідок незаконного звільнення, до дня фактичного поновлення на службі включно, обґрунтована та підлягає задоволенню.
Судові рішення про поновлення на посаді у відносинах публічної служби та присудження виплати заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць відповідно до пунктів 2-3 ч.1 ст.371 КАС України виконуються негайно.
Щодо клопотання про зобов'язання відповідача подати до суду звіт про виконання рішення суду у встановлений ним термін з моменту його виконання, суд урахував.
Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 КАС України.
Згідно з абз.2 ч.1 ст.382 КАС України в адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до ч.5 ст.382 КАС України за письмовою заявою заявника суд під час ухвалення рішення суду може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати звіт про його виконання.
Перебіг строку для подання звіту починається з дня набрання законної сили рішенням суду.
Заява, передбачена абзацом першим цієї частини, може бути подана не пізніше завершення судових дебатів, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження - не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Тобто, зазначені норми приписують обов'язок сторони, яка бажає проведення судового контролю, подати саме письмову заяву. При цьому, у ній мають бути наведені доводи та аргументи, як з цього приводу сторона має, для надання їм правової оцінки судом. Всупереч вказаним приписам такої письмової заяви позивач не надав, заявивши вказане клопотання виключно в прохальній частині позовної заяви, що не передбачено вимогами до позовних заяв, визначеними в ст.ст.160-165 КАС України. Крім того, у позовній заяві позивач не навів жодного аргументу, доводу чи посилання на норму щодо доцільності проведення судового контролю чи обставин і доказів, які би свідчили про умисне уникнення відповідачем обов'язку виконати рішення суду, якщо воно набере законної сили. Тобто, клопотання не обґрунтоване. Обгрунтованих підстав для зобов'язання додатково подати звіт про виконання судового рішення не встановлено.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу, 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду, 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз, 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів, 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору та не надав доказів понесення ним вказаних судових витрат, відсутні підстави для їх розподілу відповідно до ст.139 КАС України.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно до ч.3 вказаної статті КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною п'ятою вказаної статті КАС України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Отже, компенсації за рахунок іншої сторони підлягає не будь-яка правова допомога, а саме професійна правнича, виконавцем якої є адвокат.
Щодо професійної правничої допомоги адвоката.
У позовній заяві представник позивача адвокат Чихайда В.С. зазначив, що орієнтовний розмір витрат на правову допомогу адвоката становить 15000,00грн.
До позовної заяви представник позивача додав копію ордеру серії СА №069337 на надання правничої (правової) допомоги позивачу, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №2182 та копію службового посвідчення КГА №163.
У подальшому представник позивача надав суду копію ордеру серії ВІ №1279691 на надання правничої (правової) допомоги позивачу.
Належні, достовірні та допустимі докази сплати позивачем вказаної вище суми на рахунок зазначеного вище адвоката відсутні.
Відповідно до ч.7 ст.134 КАС України обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідач заявив клопотання про не співмірність та необґрунтованість, заявлених позивачем до стягнення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.
Велика Палата Верховного Суду в пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. В постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 висловлено правову позицію: "Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.».
Суд врахував, що позовна заява підписана зазначеним вище адвокатом, який також завірив додатки до позовної заяви. Зміст позовної заяви свідчить, що її складено фахівцем в галузі права. Також враховано, що справа розглянута у загальному позовному провадженні. Водночас позивач не повідомляв суд про причини неможливості своєчасно подати докази сплати судових витрат, а саме витрат на правничу допомогу в сумі 15000,00грн. У цьому контексті суд урахував відсутність таких відомостей у позовній заяві та письмових заяв з дати відкриття провадження у справі - 26.06.2020 та прийняття її до розгляду Черкаським окружним адміністративним судом - 24.01.2025. Враховуючи тривалість судового розгляду справи, суд дійшов висновку про відсутність поважних причин ненадання позивачем доказів таких витрат та наявність підстав для вирішення питання розподілу судових витрат під час вирішення позовних вимог, відповідно - про відсутність підстав для їх присудження з відповідача із-за відсутності доказів оплати послуг адвоката.
Керуючись ст.ст.2-20, 72-78, 122-123, 132-139, 191, 295, 370-371, 382 КАС України, суд
1. Адміністративний позов адвокат Чихайда В.С. від імені ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо не призначення на посаду, дострокового припинення контракту та звільнення з військової служби у запас ОСОБА_1 .
Визнати протиправними і скасувати накази голови Державної прикордонної служби України: від 08.04.2020 №336-ос «Про особовий склад» в частині, що стосується звільнення з військової служби у запас генерал-майора - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) (Е-162713), від 15.05.2020 №453-ос «Про особовий склад» в частині, що стосується виключення його зі списків особового складу та всіх видів забезпечення (Е-162713).
Поновити генерал-майора - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) (Е-162713) на військовій службі в Адміністрації Державної прикордонної служби України (01601, м.Київ, вул.Володимирська, буд.26; код ЄДРПОУ 00034039) та на попередній або за його згодою на іншій, не нижчій, ніж попередня посада в Державній прикордонній службі України, з 16.05.2020.
Зобов'язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України (01601, м.Київ, вул.Володимирська, буд.26; код ЄДРПОУ 00034039) в установленому законодавством порядку виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) грошове забезпечення за час вимушеного прогулу та забезпечити усіма іншими видами матеріального забезпечення за весь час вимушеного прогулу, які він недоотримав внаслідок незаконного звільнення, до дня фактичного поновлення на службі включно.
2. Судові витрати розподілу не підлягають.
3. Копії рішення направити учасникам справи.
4. Рішення щодо поновлення на посаді та присудження виплати заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць виконується негайно.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.
Суддя Анжеліка БАБИЧ
Рішення ухвалене, складене в повному обсязі та підписане 15.05.2025.