Справа № 560/6070/25
іменем України
16 травня 2025 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Печеного Є.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного агентства водних ресурсів України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
До Хмельницького окружного адміністративного суду 15.04.2025 надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Державного агентства водних ресурсів України, відповідно до якого, позивач просить:
" - визнати бездіяльність протиправну щодо не надання запитуваної інформацій на ЗАПИТ НА ОТРИМАННЯ ПУБЛІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ від 08.04.2025 року, який адресований до Державного агентства водних ресурсів України;
- зобов'язати Державне агентство водних ресурсів України, повторно розглянути ЗАПИТ НА ОТРИМАННЯ ПУБЛІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ від 08.04.2025 року, та надати мені таку інформацію, а саме - Надати інформацію у формі документа, а саме - який підтвердить, що увійшло до загальної площі 8,5309 га, окрім площі водного дзеркала 6,4405 га. до земельної ділянки водного фонду за кадастровим номером 6822782200:04:003:0001".
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 21.04.2025 відкрито провадження в адміністративній справі; постановлено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи з викликом сторін - відмовлено; зобов'язано Державне агентство водних ресурсів України п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі разом з відзивом на позов надати до суду: копію запиту на інформацію ОСОБА_1 від 08.04.2025 року з доданими до нього документами; копію відповіді Державного агентства водних ресурсів України на запит на інформацію ОСОБА_1 від 08.04.2025 року з доданими до неї документами; докази направлення відповіді Державного агентства водних ресурсів України на запит на інформацію ОСОБА_1 від 08.04.2025 року з доданими до неї документами запитувачу інформації.
До суду 30.04.2025 від відповідача надійшли витребувані судом докази і відзив на позовну заяву.
Позивачем 01.05.2025 до суду подано заяву по суті справи, названу ОСОБА_1 "Клопотання", яка фактично є відповіддю на відзив.
Відповідно до заяв по суті справи, ОСОБА_1 позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити з огляду на таке.
Позивач вказує, що направив до Державного агентства водних ресурсів України запит на отримання публічної інформації від від 08.04.2025 року.
Зазначає, що відповідач листом від 14.04.2025 не надав позивачеві запитуваної інформації, що, на думку позивача, свідчить про протиправну бездіяльність Державного агентства водних ресурсів України.
Згідно із відзивом на позовну заяву, Державне агентство водних ресурсів України позов не визнає, вважає його безпідставним і свої доводи обґрунтовує таким.
Відповідач вказує, що, надаючи відповідь на запит позивача, діяв у межах повноважень і відповідно до норм чинного законодавства, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.
Позивач, ОСОБА_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 .
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 , позивач має статус людини з I групою інвалідності з дитинства.
ОСОБА_1 08.04.2025 звернувся до Державного агентства водних ресурсів України із запитом про надання публічної інформації, у якому просив "надати інформацію у формі документа, а саме - який підтвердить, що увійшло до загальної площі 8,5309 га, окрім площі водного дзеркала 6,4405 га. до земельної ділянки водного фонду за кадастровим номером 6822782200:04:003:0001".
У відповідь на запит позивача, листом від 14.04.2025 № 2061/5/5/11-25 відповідач повідомив ОСОБА_1 , що запитувана ним інформація відсутня в Держводагентстві і що вказаний запит, відповідно до ст. 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації", направлено за належністю до Держгеокадастру.
Не погодившись із такою відповіддю відповідача та вважаючи її протиправною, ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок забезпечення права на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес, визначений Законом України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 № 2939-VI (далі - Закон).
Відповідно до пункту 1 ч. 1 статті 13 Закону, розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
Пунктом 6 частини 1 статті 14 Закону передбачено, що розпорядники інформації зобов'язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
Згідно із частин першої, четвертої статті 20 Закону, розпорядник інформації повинен надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Системний аналіз вищевикладених норм дає підстави для висновку, що розпорядники інформації у межах встановленого Законом строку зобов'язані надавати публічну інформацію, зокрема, за запитами на інформацію, незалежно від того, чи стосується ця інформація запитувача інформації особисто.
За змістом частин 1, 2 статті 22 Закону № 2939-VI, розпорядник інформації має право відмовити у задоволенні запиту в таких випадках:
1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;
2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;
3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком;
4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником (ч. 3 ст. 22 Закону № 2939-VI).
Розпорядник публічної інформації зобов'язаний надати ту публічну інформацію, якою він володіє і яка певним чином задокументована (відображена на матеріальних носіях).
Зазначене відповідає правовій позиції відображеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.02.2021 у справі № 9901/22/20, постанові від 19.10.2023 № 9901/337/21.
Отже, розпорядник може і повинен надати ту інформацію, яка вже існує і заздалегідь зафіксована на відповідних носіях. Вжиття заходів для того, щоб створити інформацію, якої у володінні розпорядника немає, але щодо якої подано інформаційний запит, на думку Верховного Суду, знаходиться поза механізмом доступу до публічної інформації, тому не покладає на розпорядника додаткових зобов'язань та/або відповідальності за надання/ненадання запитувачу такої інформації.
При цьому, законодавством України чітко встановлено обов'язок розпорядника інформації надати мотивовану відповідь на запит у визначений Законом строк.
Так, щодо строку розгляду відповідачем запиту позивача про надання публічної інформації від 08.04.2025 року, то суд вказує на таке.
Судом встановлено, що вказаний вище запит зареєстрований Державним агентством водних ресурсів України 09.04.2025 за № 59/0/18-25 ДПІ.
Листом від 14.04.2025 № 2061/5/5/11-25 відповідач надав відповідь на запит позивача про надання публічної інформації від 08.04.2025 року.
Одночасно зі змісту самого запиту вбачається, що позивач просив Державне агентство водних ресурсів України надати йому відповідь на електронну скриньку, належну ОСОБА_1 .
За наявними у матеріалах справи копій скріншоту електронної пошти відповідача, витягу з реєстру відправки вихідних листів за 2025 рік Державного агентства водних ресурсів України, відповідач 14.04.2025 направив лист від 14.04.2025 № 2061/5/5/11-25 на електронну пошту позивача.
Водночас, відповідно до правовової позиції Верховного Суду, викладеної ним, серед іншого, у постановах від 13.06.2018 у справі № 802/211/16-а, від 06.09.2019 у справі № 128/4752/15-а, від 25.06.2020 у справі № 802/1442/15-а, належними і допустимими доказами відправлення відповіді, зокрема, є докази направлення електронною поштою.
Також суд звертає увагу на те, що сам позивач у своїй позовній заяві серед підстав позову не посилається на факт неотримання ним відповіді на запит про надання публічної інформації у строк, встановлений ст. 20 Закону.
За таких обставин і правових підстав, суд виходить з того, що Державним агентством водних ресурсів України запит позивача розглянуто у строк, встановлений статтею 20 Закону № 2939-VI.
Надаючи оцінку змісту відповіді відповідача на запит позивача про надання публічної інформації від 08.04.2025 року, суд вказує на таке.
Із зазначеного запиту вбачається, що ОСОБА_1 просив Державне агентство водних ресурсів України "надати інформацію у формі документа, а саме - який підтвердить, що увійшло до загальної площі 8,5309 га, окрім площі водного дзеркала 6,4405 га. до земельної ділянки водного фонду за кадастровим номером 6822782200:04:003:0001".
Отже, суд вказує на те, що позивачем не запитувався конкретний документ у розпорядника інформації (відповідача).
У той же час, відповідно до статті 51 Водного кодексу України, водні об'єкти надаються у користування за договором оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом у порядку, визначеному земельним законодавством України. Право оренди земельної ділянки під водним об'єктом поширюється на такий водний об'єкт.
Водні об'єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства.
Згідно із статті 16 Водного кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, здійснює покладені на нього повноваження самостійно і через свої територіальні органи (у разі їх утворення).
За пунктом 48 Типового договору оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2021 № 572, невід'ємною частиною цього договору є витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, тобто про об'єкт Державного земельного кадастру.
Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру (ст. 79-1 Земельного кодексу України).
За абзацом 7 частини другої статті 7 Закону України "Про Державний земельний кадастр", до повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин, належать, серед іншого, належить ведення поземельних книг та надання витягів із Державного земельного кадастру про земельні ділянки.
Суд вказує на те, що саме з вказаних вище правових підстав відповідачем повідомлено позивача, що запитувана ним інформація відсутня в Держводагентстві, а сам запит, відповідно до статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», направлено за належністю до Держгеокадастру.
Одночасно щодо посилання позивача як на підставу своїх позовних вимог на ст. 25 Закону України "Про оренду землі", то суд зазначає про таке.
Абзацом п'ятим частини другої статті 25 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що орендар земельної ділянки зобов'язаний, зокрема, у п'ятиденний строк після державної реєстрації права оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору оренди до відповідного податкового органу, а в разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом - також відповідному територіальному органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства.
При цьому, необхідно вказати на те, що адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення.
Як судом вже вказано вище, зі змісту запиту позивача про надання публічної інформації від 08.04.2025 вбачається, що ОСОБА_1 просив Державне агентство водних ресурсів України "надати інформацію у формі документа, а саме - який підтвердить, що увійшло до загальної площі 8,5309 га, окрім площі водного дзеркала 6,4405 га. до земельної ділянки водного фонду за кадастровим номером 6822782200:04:003:0001".
Отже, договір оренди земельної ділянки за кадастровим номером 6822782200:04:003:0001 позивачем, так само, як і будь-який інший договір оренди, у відповідача не запитувався.
Зі змісту відповіді відповідача вбачається, що ним повідомлено позивача, що документи, які надходять на погодження договорів оренди землі в комплексі з розташованими на них водними об'єктами, подаються у двох екземплярах і після їх розгляду повертаються заявнику.
Також суд виходить з того, що, зі змісту абз. 5 ч. 2 статті 25 Закону України "Про оренду землі", саме на орендаря покладається обов'язок державної реєстрації права оренди, і після цього - направлення копії договору територіальному органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства.
Не виконання орендарем вимог статті 25 Закону України «Про оренду землі» про надсилання копії договору оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом до відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства - може мати наслідок щодо неволодіння вказаним державним органом запитуваною інформацією.
Окрім цього, як судом вже зазначено вище, у своєму листі від 14.04.2025 № 2061/5/5/11-25 Державне агентство водних ресурсів України повідомило позивача про відсутність запитуваної ним інформації у відповідача.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що відповідь, яку відповідач надав за наслідками розгляду публічного запиту позивача, свідчить про належне виконання ним своїх обов'язків як розпорядника публічної інформації.
Інші аргументи сторін не спростовують вказаних вище висновків суду за результатами розгляду справи.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідач довів правомірність своїх дій під час надання відповіді на запит позивача про доступ до публічної інформації.
За встановлених обставин справи, наведених положень чинного законодавства, суд зазначає, що позовні вимоги у цій справі є такими, що задоволенню не підлягають.
Відповідно до положень ст. 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні, оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державного агентства водних ресурсів України - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 )
Відповідач:Державне агентство водних ресурсів України (вул. Велика Васильківська, 8, м. Київ, 01024 , код ЄДРПОУ - 37472104)
Головуючий суддя Є.В. Печений