Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
15 травня 2025 р. справа №520/8865/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Марини Лук'яненко, розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Сухини Олександра Олександровича - начальника 7-го управління Департаменту стратегічних розслідувань НП України (вул. Весніна, 14, під'їзд 1, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61023) про визнання дій (бездіяльності) протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач - ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Сухини Олександра Олександровича - начальника 7-го управління Департаменту стратегічних розслідувань НП України, в якому просить суд:
1. визнати бездіяльність начальника 7-го управління ДСР НП України О. Сухини, який не організував видачу позивачу довідки про прийняття і реєстрацію його повідомлення від 03.04.2025 року, у 7 - му управлінні ДСР НП України такою, що порушили його права гарантовані п.3 ч. 2 ст. 53-3 ЗУ "Про запобігання корупції";
2. визнати бездіяльність начальника 7-го управління ДСР НП України О. Сухини, який не організував роз'яснення позивачу прав та обов'язків викривача при прийняття його повідомлення від 03.04.2025 року, у 7 - му управлінні ДСР НП України такою, що порушили його права гарантовані п.1 ч. 2 ст. 53-3 ЗУ "Про запобігання корупції";
3. визнати бездіяльність начальника 7-го управління ДСР НП України О. Сухини, яка полягає у неорганізації внесення у Єдиний портал повідомлень викривачів інформації про повідомлення позивача від 03.04.2025 року, 7 - м управлінням ДСР НП України такою, що порушили його права гарантовані ч. 2 ст. 53-3 ЗУ "Про запобігання корупції";
4. визнати дії начальника 7-го управління ДСР НП України О. Сухини, яка полягає у наданні позивачу недіючого ідентифікатору для його входження у Єдиний портал повідомлень викривачів такими що порушили його права гарантовані п.3 ч. 2 ст. 53-3 ЗУ "Про запобігання корупції" та свідомим введенням позивача в оману;
5. визнати дії начальника 7-го управління ДСР НП України О. Сухини, щодо відмови розгляду повідомлення позивача про порушення антикорупційного законодавства на підставі того, що ОСОБА_2 визнав його повідомлення таким що не відповідає вимогам ст. 1 ЗУ "Про запобігання корупції" неправомірними;
6. визнати дії начальника 7-го управління ДСР НП України О. Сухини, щодо надання позивачу відповіді про попередній розгляд його повідомлення про порушення антикорупційного законодавства №41828-2025 від 07.04.2025 року такою що не свідчить про надання позивачу детальної інформації про проведення попередньої перевірки за його повідомленням про порушення антикорупційного законодавства;
7. зобов'язати начальника 7-го управління ДСР НП України О. Сухину вирішити питання про видачу позивачу довідки про прийняття і реєстрацію його повідомлення від 03.04.2025 року, як то визначено п.3 ч. 2 ст. 53-3 ЗУ "Про запобігання корупції";
8. зобов'язати начальника 7-го управління ДСР НП України О. Сухину вирішити питання про роз'яснення позивачу прав і обов'язків викривача, як то визначено п.1 ч. 2 ст. 53-3 ЗУ "Про запобігання корупції";
9. зобов'язати начальника 7-го управління ДСР НП України О. Сухину організувати внесення відомостей про його Повідомлення від 03.04.2025 року до Єдиного порталу повідомлень викривачів, про що позивача повідомити наданням відповідного ідентифікатора;
10. зобов'язати начальника 7-го управління ДСР НП України О. Сухину організувати повторний розгляд повідомлення позивача про порушення антикорупційного законодавства, на вимогах ЗУ "Про запобігання корупції";
11. зобов'язати начальника 7-го управління ДСР НП України О. Сухини надати позивачу детальну інформацію про попередній розгляд його повідомлення про порушення антикорупційного законодавства.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 03.04.2025 року він подав до 7-го управління ДСР НП України Повідомлення про порушення антикорупційного законодавства, яке містило фактичні дані, що вказують на можливе вчинення корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення, інших порушень цього Закону, які можуть бути перевірені. 08.04.2025 року на адресу позивача надійшов лист за підписом ОСОБА_3 № 41828-2025 від 07.04.2025 року, в якому ОСОБА_4 повідомляє про те, що за результатами попереднього розгляду встановлено, що повідомлення не відповідає вимогам ст. 1 ЗУ "Про запобігання корупції" та його подальший розгляд буде здійснено в порядку визначеному ЗУ "Про звернення громадян". Також повідомляє про те, що інформація про вчинення корупційного правопорушення, зазначена у повідомленні внесена до Єдиного порталу повідомлень викривачів, за унікальним ідентифікатором. Позивач не погоджується з такими діями (бездіяльністю) відповідача, вважає, що подане повідомлення підлягало прийняттю і реєстрації відповідно до п.3 ч. 2 ст. 53-3 ЗУ "Про запобігання корупції", а також позивачу повинно було роз'яснено права і обов'язки викривача, як то визначено п.1 ч. 2 ст. 53-3 ЗУ "Про запобігання корупції" та організовано належне внесення відомостей про його повідомлення до Єдиного порталу повідомлень викривачів, про що позивача необхідно було повідомити наданням відповідного ідентифікатора, оскільки зазначений у листі від 07.04.2025 ідентифікатор доступу до Єдиного порталу повідомлень викривачів є недіючим.
Ухвалою суду від 17.04.2025 відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Ухвалу суду від 17.04.2025 та адміністративний позов направлено на поштову адресу відповідача та доставлено останньому 25.04.2025, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, наявним в матеріалах справи.
Проте, відзиву на позов у встановлений судом строк до канцелярії суду не надходило, причин поважності його неподання відповідачем не повідомлено.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд зазначає, що відповідно до положень ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Згідно із положеннями п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 03.04.2025 року звернувся до 7-го управління Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України з повідомленням про порушення антикорупційного законодавства, в якому вказував на можливе вчинення корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення.
У поданому повідомленні позивач зазначив, що за рішенням засідання ради ХРХОГО "Споживач" від 09.04.2022 ухвалено доручити членам ХРХОГО "Споживач" самостійно здійснювати збір інформації стосовно діяльності посадових осіб Височанської селищної ради і направлення зібраної інформації керівництву організації на опрацювання. В порядку виконання статутних завдань організація отримала інформацію про те, що 16.12.2024 за Розпорядженням Височанського селищного голови №458а/02-17 службові автомобілі зберігаються за місцем проживання працівників. Означеним розпорядженням Височанський селищний голова О.Мороз, використовуючи свої службові повноваження, надав можливості використовувати службові автомобілі іншим посадовим особам в своїх особистих інтересах. В своїх деклараціях за 2023 та 2024 роках ОСОБА_5 не відобразив використання службового авто поза виконання ним службових обов'язків, що, на думку позивача, є порушенням вимог фінансового контролю, що є адміністративним правопорушенням визначеним ст. 172-6 КУпАП. На підставі викладеного, ОСОБА_1 просив 7-го управління Департаменту стратегічних розслідувань НП України вирішити питання притягнення Височанського селищного голову О.Мороза до передбаченої законом відповідальності за порушення ним вимог фінансового контролю.
Листом № 41828-2025 від 07.04.2025 року 7-м управлінням Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України за підписом ОСОБА_4 надано відповідь на звернення ОСОБА_1 від 03.04.2025, в якому повідомлено про те, що 7-м управлінням (з обслуговування Харківської області) Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України відповідно до вимог статті 53-1 Закону України "Про запобігання корупції" інформацію про вчинені корупційні правопорушення, яка зазначена у повідолвдення позивача, внесено до Єдиного порталу повідомлень викривачів за унікальними ідентифікаторами АСВ43693901249, ВАВ43691976612, ВАА43694119111, САА43694211192, АВВ43694368957, ВАС43692549361, ВСВ43694722643, АСВ43690962518, ССА43690633336, АВВ43689973756, АСА43689110148, ВСА43693608618, ВСА3691459595. За результатами їх попереднього розгляду встановлено, що повідомлення не відповідають вимогам статті 1 Закону України "Про запобігання корупції" та їх подальший розгляд буде здійснюватися в порядку, визначеному Законом України "Про звернення громадян". Про результати розгляду Вас буде поінформовано відповідно до законодавства України.
Позивач вважає, що О. Сухина (начальник 7-го управління Департаменту стратегічних розслідувань НП України) не організував видачу позивачу довідки про прийняття і реєстрацію його повідомлення від 03.04.2025 року, не організував роз'яснення позивачу прав та обов'язків викривача при прийняття його повідомлення від 03.04.2025 року, не організував внесення у Єдиний портал повідомлень викривачів інформації про повідомлення позивача від 03.04.2025 року, надав позивачу недіючого ідентифікатору для його входження у Єдиний портал повідомлень викривачів та відмовив у розгляді повідомлення позивача про порушення антикорупційного законодавства на підставі того, що ОСОБА_2 визнав його повідомлення таким що не відповідає вимогам ст. 1 Закону України "Про запобігання корупції".
З даними діями (бездіяльністю) відповідача позивач не погоджується, вважає їх протиправними, у зв'язку з чим, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.
Відповідно до приписів ч.2 ст. 19 Конституції Україні органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п. 1 ст. 1 Закону України від 14 жовтня 2014 року від № 1700-VII "Про запобігання корупції" (далі - Закон № 1700-VII), викривач - фізична особа, яка за наявності переконання, що інформація є достовірною, повідомила про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону, вчинених іншою особою, якщо така інформація стала їй відома у зв'язку з її трудовою, професійною, господарською, громадською, науковою діяльністю, проходженням нею служби чи навчання або її участю у передбачених законодавством процедурах, які є обов'язковими для початку такої діяльності, проходження служби чи навчання.
Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 53-1 Закону № 1700-VII державні органи, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, юридичні особи публічного права та юридичні особи, зазначені в частині другій статті 62 цього Закону, зобов'язані забезпечити функціонування внутрішніх каналів повідомлення про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону.
Органи прокуратури, Національна поліція, Національне антикорупційне бюро України, Державне бюро розслідувань та Національне агентство зобов'язані забезпечити функціонування внутрішніх і регулярних каналів повідомлення про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону.
Подання повідомлень (у тому числі анонімних) через внутрішні канали повідомлення про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону здійснюється через відкритий для цілодобового доступу Єдиний портал повідомлень викривачів та спеціальні телефонні лінії.
Інформація про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, отримана через регулярні канали повідомлення такої інформації, вноситься до Єдиного порталу повідомлень викривачів уповноваженими на це особами відповідних суб'єктів.
При використанні особами будь-яких інших способів здійснення повідомлення про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону (направлення повідомлення, у тому числі анонімного, у паперовій або електронній формі чи здійснення повідомлення на особистому прийомі, через спеціальну телефонну лінію тощо) їм гарантуються дотримання умов конфіденційності та анонімності, а також внесення цієї інформації до Єдиного порталу повідомлень викривачів уповноваженими на це особами відповідних суб'єктів не пізніше наступного робочого дня з моменту її отримання.
При використанні особою зовнішніх каналів здійснення повідомлення про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону внесення інформації до Єдиного порталу повідомлень викривачів здійснюється не пізніше наступного робочого дня з моменту її виявлення уповноваженою особою суб'єкта, до повноважень якого належить здійснення розгляду чи розслідування фактів, викладених у повідомленні.
Єдиний портал повідомлень викривачів - це інформаційно-телекомунікаційна система, яка має комплексну систему захисту інформації з підтвердженою відповідністю згідно із Законом України "Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах", що забезпечує обмін даними з викривачем за допомогою мережі Інтернет, збирання, зберігання, використання, захист, облік, пошук, узагальнення повідомлень викривачів, а також іншої інформації, в тому числі про статус викривачів, стан та результати розгляду повідомлень викривачів.
Функціонування Єдиного порталу повідомлень викривачів передбачає обробку персональних даних, якщо вони повідомлені викривачем, а також персональних даних осіб, які мають доступ до Єдиного порталу повідомлень викривачів, у цілях забезпечення захисту викривачів, проведення належної перевірки за повідомленнями викривачів та виконання функції адміністратора. Обробка зазначених даних здійснюється на підставі цього Закону та не потребує згоди суб'єктів персональних даних.
Єдиний портал повідомлень викривачів гарантує викривачам дотримання умов конфіденційності та анонімності, а також забезпечує доступ викривачів до інформації про стан та результати розгляду їх повідомлень і є офіційним внутрішнім джерелом інформації про осіб, які мають статус викривачів.
Доступ до Єдиного порталу повідомлень викривачів мають викривачі в частині здійснення ними повідомлень та отримання інформації про стан і результати їх розгляду, Голова та службовці Національного агентства відповідно до їх повноважень, визначених цим Законом, керівники та уповноважені особи відповідних суб'єктів у частині повідомлень викривачів, розгляд яких віднесено до їх повноважень відповідно до цього Закону, інші уповноважені особи в частині інформації про статус викривачів у разі звернення викривача для отримання безоплатної правничої чи психологічної допомоги, визначеної цим Законом.
Держателем та відповідальним за адміністрування Єдиного порталу повідомлень викривачів є Національне агентство, яке встановлює порядок його ведення.
У порядку ведення Єдиного порталу повідомлень викривачів визначаються його складові та функціональні можливості, права та обов'язки осіб, які мають доступ до Єдиного порталу повідомлень викривачів, а також інші питання його функціонування.
Захист інформації, що міститься в Єдиному порталі повідомлень викривачів, відповідно до вимог законодавства про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах та про захист персональних даних і доступ до інформації з обмеженим доступом здійснює Національне агентство.
За порушення захисту, несанкціонований доступ або зловживання доступом чи порушення цілісності Єдиного порталу повідомлень викривачів, а також за спотворення, незаконне знищення, копіювання, використання, поширення інформації Єдиного порталу повідомлень викривачів настає юридична відповідальність в установленому законом порядку.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 53-2 Закону № 1700-VІІ, вимоги до повідомлень (у тому числі анонімних) про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону та порядок їх розгляду визначаються цим Законом.
Повідомлення підлягає розгляду, якщо наведена у ньому інформація містить фактичні дані, що вказують на можливе вчинення корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення, інших порушень цього Закону, які можуть бути перевірені.
Повідомлення про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону, здійснене через зовнішні або внутрішні канали повідомлення такої інформації, підлягає попередньому розгляду уповноваженою особою у строк не більше десяти робочих днів з дня внесення цієї інформації до Єдиного порталу повідомлень викривачів.
У разі якщо під час попереднього розгляду повідомлення встановлено, що воно не відповідає вимогам цього Закону, його подальший розгляд здійснюється у порядку, визначеному для розгляду звернень громадян, про що інформується особа, яка здійснила повідомлення.
У разі якщо під час попереднього розгляду повідомлення встановлено, що воно не належить до компетенції органу або юридичної особи, до якого (якої) воно надійшло, подальший розгляд такого повідомлення припиняється, про що інформується особа, яка здійснила повідомлення, з одночасним роз'ясненням щодо компетенції органу або юридичної особи, уповноважених на здійснення розгляду чи розслідування фактів, викладених у повідомленні.
У разі якщо наведена у повідомленні інформація стосується уповноваженої особи органу або юридичної особи, до якого (якої) надійшло таке повідомлення, порядок розгляду такого повідомлення визначається керівником відповідного органу або юридичної особи.
У разі якщо наведена у повідомленні інформація стосується керівника органу або юридичної особи, до якого (якої) воно надійшло, таке повідомлення у триденний строк надсилається суб'єкту, уповноваженому здійснювати розгляд чи розслідування фактів, викладених у повідомленні, про що інформується особа, яка здійснила повідомлення.
У разі якщо за результатами попереднього розгляду повідомлення викладена у ньому інформація підтверджується, винні особи притягаються до дисциплінарної відповідальності уповноваженим на це суб'єктом відповідного органу або юридичної особи.
У разі якщо в ході проведення попереднього розгляду виявляються ознаки корупційного правопорушення чи правопорушення, пов'язаного з корупцією, матеріали передаються відповідному спеціально уповноваженому суб'єкту у сфері протидії корупції або Державному бюро розслідувань.
Дисциплінарне провадження за повідомленням проводиться у строк не більше 30 днів з дня завершення попереднього розгляду. Якщо в зазначений строк перевірити повідомлену інформацію неможливо, строк дисциплінарного провадження може бути продовжено до 45 днів. Повторне продовження строку внутрішньої перевірки не допускається.
Особі, яка здійснила повідомлення, надається детальна інформація про результати попереднього розгляду, а також дисциплінарного провадження (якщо воно проводилося) у триденний строк з дня завершення відповідного розгляду чи провадження.
Інформація про можливі факти кримінальних правопорушень, одержана органами досудового розслідування, розглядається в порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України.
Інформація про можливі факти адміністративних правопорушень, пов'язаних з корупцією, одержана органами, уповноважені особи яких мають право складати протоколи про відповідні адміністративні правопорушення, розглядається в порядку, визначеному законом.
Згідно приписів ч. 3 ст. 53-2 Закону № 1700-VII у разі якщо під час попереднього розгляду повідомлення встановлено, що воно не відповідає вимогам цього Закону, його подальший розгляд здійснюється у порядку, визначеному для розгляду звернень громадян, про що інформується особа, яка здійснила повідомлення.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 53-3 Закону № 1700-VII права викривача виникають з моменту повідомлення інформації про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону.
Викривач має право: 1) бути повідомленим про свої права та обов'язки, передбачені цим Законом; 2) подавати докази на підтвердження своєї заяви; 3) отримувати від уповноваженого органу, до якого він подав повідомлення, підтвердження його прийняття і реєстрації; 4) давати пояснення, свідчення або відмовитися їх давати; 5) на безоплатну правничу допомогу у зв'язку із захистом прав викривача; 6) на конфіденційність; 7) повідомляти про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону без зазначення відомостей про себе (анонімно); 8) у разі загрози життю і здоров'ю на забезпечення безпеки щодо себе та близьких осіб, майна та житла або на відмову від таких заходів; 9) на відшкодування витрат у зв'язку із захистом прав викривачів, витрат на адвоката у зв'язку із захистом прав особи як викривача, витрат на судовий збір; 10) на винагороду у визначених законом випадках; 11) на отримання психологічної допомоги; 12) на звільнення від юридичної відповідальності у визначених законом випадках; 13) отримувати інформацію про стан та результати розгляду, перевірки та/або розслідування за фактом повідомлення ним інформації.
Згідно з п. 2 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 1502-IX до початку роботи Порталу підтвердження або не підтвердження статусу викривача здійснюється суб'єктом розгляду повідомлення про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону протягом не більше десяти робочих днів з дня надходження обґрунтованої письмової вимоги особи, яка подала таке повідомлення.
Положеннями ч. 1 ст. 1 Закону України від 02.10.1996 №393/96-ВР "Про звернення громадян" (далі - Закон №393/96-ВР) встановлено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Статтею 3 Закону №393/96-ВР визначено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Відповідно до частин 6, 7 ст. 5 Закону №393/96-ВР письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв'язку (електронне звернення).
У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв'язку з ним. Застосування кваліфікованого електронного підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.
Органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки. (частини 1, 3 ст.15 Закону №393/96-ВР)
Відповідно до ст. 19 Закону №393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; відміняти або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
Відповідно до ст. 20 Закону №393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання.
Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , вважаючи себе викривачем, звернувся до 7-го управління ДСР НП України із заявою від 03.04.2025, в якому повідомив про вчинення Височанським селищним головою О. Морозом діянь, пов'язаних з корупцією та просив вирішити питання притягнення Височанського селищного голову О.Мороза до передбаченої законом відповідальності за порушення ним вимог фінансового контролю відповідно до ст. 172-6 КУпАП.
Листом № 41828-2025 від 07.04.2025 року 7-м управлінням Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України за підписом ОСОБА_4 надано відповідь на звернення ОСОБА_1 від 03.04.2025, в якому повідомлено про те, що 7-м управлінням (з обслуговування Харківської області) Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України відповідно до вимог статті 53-1 Закону України "Про запобігання корупції" інформацію про вчинені корупційні правопорушення, які зазначені у повідомленні позивача, внесено до Єдиного порталу повідомлень викривачів за унікальними ідентифікаторами АСВ43693901249, ВАВ43691976612, ВАА43694119111, САА43694211192, АВВ43694368957, ВАС43692549361, ВСВ43694722643, АСВ43690962518, ССА43690633336, АВВ43689973756, АСА43689110148, ВСА43693608618, ВСА3691459595. За результатами їх попереднього розгляду встановлено, що повідомлення не відповідають вимогам статті 1 Закону України "Про запобігання корупції" та їх подальший розгляд буде здійснюватися в порядку, визначеному Законом України "Про звернення громадян".
Тобто фактично вказана відповідь 7-го управління Департаменту стратегічних розслідувань НП України не містила як жодної оцінки доводам ОСОБА_1 , викладеним у заяві від 03.04.2025, так і належної відповіді на його прохання.
Так, ОСОБА_1 у заяві від 03.04.2025 повідомляв, що 16.12.2024 за Розпорядженням Височанського селищного голови №458а/02-17 службові автомобілі зберігаються за місцем проживання працівників. Означеним розпорядженням Височанський селищний голова О.Мороз, використовуючи свої службові повноваження, надав можливості використовувати службові автомобілі іншим посадовим особам в своїх особистих інтересах. Так за Височанським селищним головою О.Морозом закріплено службовий автомобіль Lada Croos НОМЕР_2 . О.Мороз його використовував у 2023 та 2024 роках, витрати пального склали 229 800 гривень, на запчастини витрачено 58 900 гривень. До 16.12.2027 року взагалі ніякого розпорядження не було, щодо порядку використання вказаного автомобіля О.В Морозом. Тому службове авто на свій розсуд ОСОБА_5 використовував у 2023 та у 2024 роках. В своїх деклараціях за 2023 та 2024 роках ОСОБА_5 не відобразив використання службового авто поза виконання ним службових обов'язків, що, на думку позивача, є порушенням вимог фінансового контролю, що є адміністративним правопорушенням визначеним ст. 172-6 КУпАП.
Вказані вище обставини слугували підставою для звернення позивача до 7-го управління ДСР НП України з проханням вирішити питання притягнення Височанського селищного голову О.Мороза до передбаченої законом відповідальності за порушення ним вимог фінансового контролю.
Водночас, відповідач, одержавши вказану заяву від ОСОБА_1 не вчинив належних дій з метою перевірки обставин, викладених у зверненні ОСОБА_1 (направлення запиту з метою отримання документів, тощо), а обмежився наданням листа, в якому вказав, що повідомлення не відповідає вимогам статті 1 Закону України "Про запобігання корупції" та його подальший розгляд буде здійснюватися в порядку, визначеному Законом України "Про звернення громадян", що, відповідно, вказує на те, що фактично заяви позивача від 03.04.2025 розглянуто відповідачем не в повному обсязі, без надання оцінки всім доводам заявника, без зазначення наявності чи відсутності підстав для притягнення особи, вказаної у заяві до адміністративної відповідальності.
До того ж, як зазначає позивач у позовній заяві, зазначений у листі від 07.04.2025 ідентифікатор доступу до Єдиного порталу повідомлень викривачів є недіючим, оскільки при його введенні на порталі надається інформація "Повідомлення за таким ідентифікатором не знайдено".
Протилежного відповідачем не спростовано та судом не встановлено.
Слід зауважити, що суб'єкт, якому адресовано звернення, зобов'язаний, зокрема, перевіряти викладені в зверненнях факти, прийняти рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомити громадянина про наслідки розгляду звернення з наданням достовірної інформації.
Отже, не будь-яка відповідь на звернення може свідчити про розгляд такого звернення, оскільки його розгляд (як результат діяльності суб'єкта, якому адресовано звернення) повинен відповідати вимогам чинного законодавства.
Суд зазначає, що відсутність належним чином обґрунтованої відповіді 7-го управління Департаменту стратегічних розслідувань НП України за результатами розгляду заяви позивача від 03.04.2025 вказує на невчинення суб'єктом владних повноважень необхідних дій, які він повинен був вчинити, відповідно до вимог чинного законодавства.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, про вчинення відповідачем бездіяльності щодо належного розгляду заяви ОСОБА_1 від 03.04.2025.
Щодо обрання належного захисту порушеного права позивача, суд зазначає наступне.
Згідно з положеннями Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта.
На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.
Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Слід зазначити, що метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (стаття 2 КАС України). Відтак, обираючи спосіб захисту прав позивача, суди мали б зважати на ефективність такого захисту.
Ця мета перекликається зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту, згідно з якою засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13 Конвенції, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13 Конвенції, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення від 15.10.2009 у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України", п. 64).
Засіб юридичного захисту має бути "ефективним" в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення від 18.12.1996 у справі "Аксой проти Туреччини" (Aksoy v. Turkey), п. 95).
При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (рішення від 24.07.2012 у справі "Джорджевич проти Хорватії", п. 101; рішення від 06.11.1980 у справі "Ван Остервійк проти Бельгії", п.п. 36-40). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин кожної конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.
Відповідно до ч.1 ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. При цьому за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003).
Велика Палата Верховного Суду в постановах від 29 травня 2018 року у справі № 800/341/17 (9991/944/12) і від 12 листопада 2019 року у справі № 9901/21/19 зазначила, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до КАС України, у межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин, про захист яких вони просять, від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 3 ст. 9 КАС України Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 4 ст. 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Суд зазначає, що оскільки відповідачем складено відповідь № 41828-2025 від 07.04.2025 за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 від 03.04.2025, проте така відповідь визнана судом такою, що не відповідає вимогам законодавства, тому належним способом захисту прав ОСОБА_1 є визнання протиправними дії начальника 7-го управління ДСР НП України стосовно належного та в повному обсязі розгляду заяви ОСОБА_1 від 03.04.2025 та зобов'язання останнього повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.04.2025 та надати детальну інформацію про результати попереднього розгляду, з урахуванням висновків суду.
Щодо доводів позивача про наявність у нього статусу викривача, що є підставою для попереднього внесення відповідачем 1 інформації про розгляд його заяви до Єдиного порталу повідомлень викривачів, суд зазначає наступне.
Розділом VIII Закону № 1700-VII визначено вимоги щодо віднесення особи до викривача корупції, гарантії захисту викривачів, забезпечення умов для здійснення повідомлення інформації про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень чи інших порушень Закону України «Про запобігання корупції».
При цьому законодавство України розрізняє заявників та викривачів.
Різниця між ними полягає в тому, що будь-яка людина може повідомити про корупцію, якщо переконана, що її інформація є достовірною, але не завжди той, хто повідомив про корупцію, є викривачем.
Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 11 Закону № 1700-VII до повноважень Національного агентства належать, зокрема, надання рекомендаційних роз'яснень, методичної та консультаційної допомоги з питань застосування актів законодавства з питань етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб, застосування інших положень цього Закону та прийнятих на його виконання нормативно-правових актів, захисту викривачів.
Відповідні роз'яснення НАЗК розміщені за адресою в мережі Інтернет (https://wiki.nazk.gov.ua/category/vykryvachi-koruptsiyi/), в яких, зокрема, визначено відмінності між викривачем і заявником, вимоги та порядок надання інформації пов'язаної з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону, які розділяються на такі ознаки:
- Закон № 1700-VII встановлює вимоги до джерела, з якого викривачу стала відома інформація про корупцію.
Джерелом інформації може бути: трудова і професійна діяльність - тобто, коли про корупційні правопорушення дізнаються під час роботи, господарська діяльність, громадська діяльність, наукова діяльність, проходженням служби чи навчання, участь у передбачених законодавством процедурах, які є обов'язковими для початку такої діяльності, проходження служби чи навчання.
- викривач володіє фактичними даними про обставини правопорушення: місце вчинення правопорушення, час його вчинення, особу, яка вчинила корупцію. Ця інформація може бути перевірена і підтверджує можливе вчинення корупції. Також можна надавати документи, які підтверджують вчинення злочину.
- викривач повідомляє про корупцію, використовуючи передбачені Законом № 1700-VII способи, а саме: внутрішні канали повідомлення про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону - способи захищеного (у тому числі анонімного) повідомлення інформації викривачем керівнику або уповноваженому підрозділу (особі) органу, юридичної особи, у яких викривач працює, проходить службу чи навчання або на замовлення яких виконує роботу, а так само до органу вищого рівня, уповноважена особа якого здійснює контроль за дотриманням антикорупційного законодавства на підвідомчих підприємствах, в установах та організаціях; зовнішні канали повідомлення про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону - шляхи повідомлення інформації викривачем через фізичних чи юридичних осіб, у тому числі через засоби масової інформації, журналістів, громадські об'єднання, професійні спілки тощо; регулярні канали повідомлення про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень - способи захищеного (у тому числі анонімного) повідомлення інформації викривачем органам прокуратури. Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Державному бюро розслідувань. Національному агентству з питань запобігання корупції.
Таким чином, якщо особа, що повідомила про корупційне порушення, дотрималася трьох умов, вона вважається викривачем. Якщо ж хоча б один з пунктів не врахований під час повідомлення про корупцію - особа є заявником.
При цьому, повинно бути повідомлено про порушення саме Закону України «Про запобігання корупції», а не іншого закону і саме тих вимог, які ним визначені, у тому числі встановлені ним заборони і обмеження.
Також в роз'ясненнях НАЗК зазначається, що наявність статусу викривача може підтверджуватись документами про здійснення ним повідомлення.
Такими документами можуть бути копія:
1) відповіді органу, юридичної особи публічного права, юридичної особи, зазначеної в ч. 2 ст. 62 Закону на повідомлення (заяву, скаргу тощо) викривача;
2) листа органу, юридичної особи публічного права, (юридичної особи, зазначеної в ч. 2 ст. 62 Закону) про результати попередньої перевірки повідомлення;
3) повідомлення Національному агентству про початок досудового розслідування за участю викривача (відповідно до вимог ч. 9 ст. 214 КПК України);
4) повідомлення Національному агентству про участь викривача у справі про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією (відповідно до вимог ч. 5 ст. 257 КУпАП).
Наведений перелік не є вичерпним, наявність статусу викривача в особи у зв'язку із здійсненим нею повідомленням можуть підтверджуватися й іншими документами, виданими уповноваженими органами.
В межах спірних правовідносин, заявник за власним розсудом за відсутності відповідного письмового документа НАЗК наділив себе статусом викривача корупції.
Враховуючи ненадання ОСОБА_1 документа про наявність статусу викривача в особи, у зв'язку із здійсненим ним повідомленням, виданого уповноваженими органами, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено ним набуття такого статусу та відсутності підстав для зобов'язання відповідача в порядку Закону України "Про запобігання корупції": видати позивачу довідку про прийняття і реєстрацію його повідомлення від 03.04.2025 року; роз'яснити позивачу права та обов'язки викривача; внести відомості про розгляд заяви ОСОБА_1 до Єдиного порталу повідомлень викривачів.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Розподіл судових витрат не проводиться у відповідності до приписів ст. 139 КАС України, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.
На підставі викладеного та керуючись статтями 2, 9, 243-246, 291, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії ОСОБА_6 - начальника 7-го управління Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, стосовно належного та в повному обсязі розгляду заяви ОСОБА_1 від 03.04.2025.
Зобов'язати Сухину Олександра Олександровича - начальника 7-го управління Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 03.04.2025 та надати детальну інформацію про результати попереднього розгляду заяви ОСОБА_1 від 03.04.2025, з урахуванням висновків суду.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Роз'яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).
Суддя Марина Лук'яненко