Справа № 640/23591/20
08 травня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючого судді Мандзія О.П.
за участю:
секретаря судового засідання Порплиці Т.В.
представника позивача Паруль Ю.О.,
представника відповідача Безкоровайної О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської прокуратури про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом (з урахуванням уточнених позовних вимог) до Київської міської прокуратури, в якому просила:
визнати протиправним та скасувати наказ прокурора міста Києва №1897к від 09.09.2020, яким звільнено ОСОБА_1 з займаної посади;
поновити ОСОБА_1 в Київській міській прокуратурі на посаді, рівнозначній посаді прокурора відділу Київської міської прокуратури;
стягнути з Київської міської прокуратури на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток з розрахунку 26271,10 грн в місяць за час вимушеного прогулу, починаючи з 10.09.2020 і до моменту фактичного поновлення на посаді.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що наказом прокурора міста Києва №1897к від 09.09.2020 звільнено ОСОБА_1 з посади прокурора відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури міста Києва та органів прокуратури, у зв'язку із неуспішним проходженням атестації на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України "Про прокуратуру" з 10.09.2020. Відсутність в оскаржуваному наказі конкретної підстави звільнення, не дозволяє встановити дійсні підстави звільнення. При цьому, проведення реорганізації чи ліквідації прокуратури міста Києва та скорочення посади прокурора у відділі, в якому працював позивач, не відбувається. Водночас п.9 ч.1 ст.51 Закону України "Про прокуратуру" врегульовує питання звільнення з посад прокурорів, а не органів прокуратури загалом, дія якого зупинена до 01.09.2021 про що, вказано в ст.60 Закону України "Про прокуратуру" та абз.4 п.2 розділу II Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" №113-ІХ від 19.09.2019 (далі - Закон №113-ІХ). Позивач вказує, що до даних правовідносин повинен застосовуватися Кодекс законів про працю України (далі - КзпП України) та Закон України "Про прокуратуру", а Закон №113-ІХ не є законом, що регулює статус прокурора.
За таких обставин, позивач вважає наказ прокурора міста Києва про його звільнення протиправними, що і зумовило звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.10.2020 позовну заяву залишено без руху, та надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою цього ж суду від 21.01.2021 відкрито провадження в справі. Постановлено про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
На виконання вимог вказаної ухвали, Київською міською прокуратурою подано до суду відзив. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що норми Закону України "Про прокуратуру" та Закону №113-ІХ, які визначають статус прокурорів, умови і підстави їх звільнення з посади, у тому числі з адміністративної посади, є спеціальними по відношенню до інших нормативних актів, у тому числі КЗпП України. Звільнення прокурорів за п.9 ч.1 ст.51 Закону України "Про прокуратуру" здійснюється за умови настання однієї з підстав, передбачених пп.1-4 п.19 розділу II Закону №113-ІХ. Такої умови як прийняття рішення про ліквідацію чи реорганізацію органу прокуратури, скорочення кількості прокурорів вказаним пунктом не передбачено. Юридичним фактом, що зумовлює звільнення на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України "Про прокуратуру" в даному випадку є рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором. Рішення першої кадрової комісії №182 від 10.04.2020 про неуспішне проходження атестації ОСОБА_1 було підставою для прийняття наказу прокурора міста Києва №1897к від 09.09.2020 про її звільнення з 10.09.2020 з посади прокурора відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури міста Києва на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України "Про прокуратуру". Дане рішення на момент прийняття спірного наказу та дотепер є чинним. Наказ прокурора міста Києва №1897к від 09.09.2020 про звільнення позивача видано у відповідності з вимогами чинного законодавства, в межах повноважень та у спосіб, визначений законами України.
У відповіді на відзив позивач відзначив, що відповідач у своєму наказі №1897к від 09.09.2020 про звільнення керується нормами розділу II Закону №113-ІХ, який не є частиною Закону України "Про прокуратуру" та не регулює статус прокурорів, а лише вносить зміни до інших законів. За відсутності ознаки ліквідації та реорганізації органу прокуратури, а також скорочення штату, в якому прокурор обіймав посаду, посилання в наказі про звільнення на положення п.9 ч.1 ст.51 Закону України "Про прокуратуру" є безпідставним.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.09.2021 зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у адміністративній справі №640/14826/21.
Законом України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13.12.2022 № 2825-IX (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
На підставі пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2825-IX (в редакції Закону України від 16.07.2024 № 3863-ІХ) та Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 № 399, проведено автоматизований розподіл адміністративних справ, які не розглянуті окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України; за його результатами дана справа передана на розгляд та вирішення Тернопільському окружному адміністративному суду.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 04.03.2025 прийнято до провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської прокуратури про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії. Постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження. Поновлено провадження у справі. Призначено підготовче засідання у справі.
Ухвалою суду від 07.04.2025, постановленою в судовому засіданні згідно з ч.7, 8 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та просила задовольнити їх в повному обсязі. Неодноразово звертала на увагу на неналежне технічне забезпечення при проведенні іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності.
В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечила та просила відмовити у його задоволенні в повному обсязі.
Заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, суд при прийняті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 працюва в органах прокуратури з 10.11.1999, з 17.08.2017 - на посаді прокурора відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури міста Києва.
Позивачем подано Генеральному прокурору заяву від 04.10.2019 про переведення на посаду прокурора та про намір пройти атестацію.
Згідно з рішенням першої кадрової комісії від 10.04.2020 №182 "Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора" ОСОБА_1 набрала 69 балів, що меншим прохідного балі для успішного складання іспиту, вона не допускається до проходження наступних етапів атестації, у зв'язку з чим нeycпiшнo пройшла атестацію.
Вказане рішення було предметом судового розгляду у справі №640/14826/21. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20.10.2023 у справі №640/14826/21 відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 .
На підставі рішення першої кадрової комісії від 10.04.2020 №182, наказом прокурора міста Києва №1897к від 09.09.2020 ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури м. Києва та органів прокуратури, у зв'язку із неуспішним проходженням атестації на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України "Про прокуратуру" з 10.09.2020.
Не погодившись із цим наказом, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість рішення відповідача на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.
Виключно законами України визначаються організація і діяльність прокуратури (п. 14 ч. 1 ст. 92 Конституції України).
Статтею 4 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
9 вересня 2019 року Верховна Рада України ухвалила Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» яким, зокрема, передбачено обов'язкове проходження атестації чинними працівниками органів прокуратури України.
03 жовтня 2019 року Генеральний прокурор видав наказ №221, яким затверджено Порядок проходження прокурорами атестації. Цей Порядок установив правила та процедуру проведення атестації прокурорів, передбаченої Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури».
Поряд з іншими нормами Порядок № 221 передбачає, що для проходження атестації працівник прокуратури повинен подати заяву за формою, передбаченою додатком 2 до цього Порядку.
Відповідно до п. 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ звільнення прокурорів за п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» здійснюється за умови настання однієї з підстав, передбачених пп. 1-4 п. 19 розд. II Закону № 113-ІХ. При цьому, такої умови як прийняття уповноваженими органами чи особами рішень про ліквідацію чи реорганізацію не передбачено.
Юридичним фактом, що зумовлює звільнення на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» в даному випадку є рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором регіональної прокуратури.
Підставу звільнення в наказі сформульовано у відповідності до п. 19 розд. II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ.
Крім того, скорочення кількості прокурорів органів прокуратури передбачено ст. 14 Закону України «Про прокуратуру» у зв'язку із внесенням до неї змін Законом № 113-ІХ.
Згідно з п.п. 3, 4 розділу II Закону № 113-ІХ до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури. День початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур визначається рішеннями Генерального прокурора стосовно Офісу Генерального прокурора, усіх обласних прокуратур, усіх окружних прокуратур. Вказані рішення публікуються у газеті «Голос України».
Судом встановлено, що на час звільнення позивача процес атестації прокурорів регіональних та місцевих прокуратур не був завершений. У зв'язку з цим, рішення про початок роботи обласних і окружних прокуратур не визначалися, накази Генерального прокурора з цих питань не реєструвалися.
Щодо процесу ліквідації або реорганізації прокуратури м.Києва суд зазначає, що чинним законодавством припинення юридичної особи публічного права - регіональної прокуратури, (ліквідації чи реорганізації) відповідно до ст. 104 ЦК України не передбачено.
Суд враховує, що Конституційний Суд України у Рішенні від 08 липня 2003 року № 15-рп/2003 у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про проведення атестації державних службовців» (справа про атестацію державних службовців) зазначив, що атестація є одним із способів перевірки та оцінки кваліфікації працівника, його знань і навичок. Вона передбачена частиною шостою статті 96 Кодексу законів про працю України, положення якого поширюються і на державних службовців з урахуванням особливостей, установлених Законом України «Про державну службу». Згідно із цією нормою атестацію можуть проводити власник або уповноважений ним орган. Такими органами відповідно до законодавства України є, зокрема, всі органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Атестація окремих категорій державних службовців передбачена й іншими законами України, зокрема й «Про прокуратуру».
Тобто запровадження Законом №113-IX атестації прокурорів місцевих прокуратур, як однієї з умов для їх переведення в окружні прокуратури пов'язане, зокрема, зі створенням передумови для побудови системи прокуратури, кадровим перезавантаженням органів прокуратури та способом перевірки та оцінки кваліфікації чинних прокурорів на відповідність їх посадам прокурора в таких органах. Така атестація визначена законодавцем та відбувалася у спосіб і порядок, що є чинними і стосуються усіх прокурорів, які має намір пройти атестацію, а тому не може вважатися протиправною чи такою, що носить дискримінаційний характер щодо позивача.
Фактично всі доводи позивача щодо протиправності дій відповідача щодо проведення атестації ґрунтуються на його незгоді з положеннями Закону №113-IX і Порядку № 221, які, на її думку, порушують, зокрема, і права та гарантії, що визначені Кодексом законів про працю України та Конституцією України.
Водночас суд звертає увагу на ту обставину, що положення Закону №113-IX на день їх виконання відповідачем і прийняття оскаржуваного наказу були (та є) чинними, неконституційними у встановленому законом порядку не визнавалися. Так само були чинними і положення Порядку № 221, а тому правові підстави для їх незастосування відсутні.
Крім того, суд бере до уваги, що подаючи заяву подано Генеральному прокурору від 04.10.2019 про переведення на посаду прокурора та про намір пройти атестацію, позивач цілком і повністю була ознайомленна з умовами та процедурами проведення атестації та погодилась на їх застосування.
Тобто, позивач розуміла наслідки неуспішного проходження одного з етапів атестації та можливе звільнення з підстав, передбачених Законом № 113-IX.
В іншому разі позивач мала повне право відмовитися від проведення такої атестації та не подавати відповідної заяви чи окремо оскаржувати відповідний Порядок проходження прокурорами атестації, чого вона не зробила.
Суд зазначає, що законодавець, увівши в дію визначену процедуру реформування органів прокуратури, вказав, які саме дії мають вчинити особи з метою подальшого проходження служби в органах прокуратури, та явно і очевидно окреслив умову продовження служби шляхом успішного проходження атестації. Наслідки неуспішного проходження одного з етапів атестації також були сформульовані та визначені законодавцем з достатньою для розуміння чіткістю і ясністю. Відповідно, набрання позивачем за результатами іспиту у формі анонімного тестування 69 балів, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту, є безумовною підставою згідно з пунктом 16 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX і пункту 5 розділу ІІ Порядку № 221 для його недопуску до наступних етапів атестації та прийняття кадровою комісією рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Прийняти інше, крім указаного рішення, у відповідача не було правових підстав.
Згідно з пунктом 17 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX кадрові комісії за результатами атестації подають Генеральному прокурору інформацію щодо прокурорів, які успішно пройшли атестацію, а також щодо прокурорів, які неуспішно пройшли атестацію. Повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів забороняється.
Водночас відповідно до підпункту 2 пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» за умови наявності рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури.
Відтак, на підставі вказаної норми Закону №113-IX та за наявності відповідного рішенням першої кадрової комісії від 10.04.2020 №182 "Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора", правомірно прийнято оскаржений наказ прокурора міста Києва №1897к від 09.09.2020, яким ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури м.Києва та органів прокуратури, у зв'язку із неуспішним проходженням атестації на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України "Про прокуратуру" з 10.09.2020.
Отже з огляду на наведені обставини, суд дійшов висновку про те, що відповідачем обґрунтовано звільнено позивача на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з підстав, передбачених підпунктом 2 пункту 19 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справах №200/5038/20-а, №160/6204/20, від 29 вересня 2021 року у справах №440/2682/20, №640/24727/19, від 06 жовтня 2021 року у справі №480/5544/20, від 20 жовтня 2021 року у справах №420/4196/20, №440/2700/20, від 21 жовтня 2021 року у справі №540/1782/20.
Згідно ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Зважаючи на наведене, суд погоджується з доводами відповідача про відсутність правових підстав для визнання протиправним і скасування оскаржуваного рішення кадрової комісії та наказу про звільнення позивача з посади прокурора на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру".
У пункті 6 Резолюції Парламентської Асамблеї Ради Європи № 1165 від 25.12.2008 (1998) вказано, що публічні особи повинні усвідомлювати, що особливий статус, який вони мають у суспільстві, автоматично збільшує рівень тиску на приватність їхнього життя.
Статтею l Конвенції Міжнародної Організації Праці № 11 про дискримінацію в галузі права та занять 1958 року встановлено, що будь-яке розрізнення, недопущення або перевага відносно певної роботи, що ґрунтується на її специфічних вимогах, дискримінацією не вважається.
При вирішенні цього питання суд також враховує позицію Конституційного суду України, який у своєму рішенні від 07.07.2004 у справі № 1-14/2004 зазначає, що конституційний принцип рівності не виключає можливості законодавця при регулюванні трудових відносин встановлювати певні відмінності у правовому статусі осіб, які належать до різних за родом і умовами діяльності категорій, у тому числі вводити особливі правила, що стосуються підстав і умов заміщення окремих посад, якщо цього потребує характер професійної діяльності.
Щодо доводів представника позивача про неналежне технічне проведення анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки суд відзначає, що вказані правовідносини уже були предметом судового розгляду у справі №640/14826/21, у якій рішенням від 20.10.2023 відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, оскаржений прокурора міста Києва №1897к від 09.09.2020, яким ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури м. Києва та органів прокуратури, у зв'язку із неуспішним проходженням атестації на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України "Про прокуратуру" з 10.09.2020 виданий на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, відтак відповідає вимогам ч. 2 ст.2 КАС України.
Оскільки позовні вимоги про поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимоги про скасування рішення про неуспішне складання позивачем атестації та наказу про звільнення, то в цій частині вимоги задоволенню не підлягають.
Таким чином, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог .
Розподіл судових витрат відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити в позові ОСОБА_1 до Київської міської прокуратури про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 16 травня 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідач:
- Київська міська прокуратура (місцезнаходження/місце проживання: вул. Предславинська, 45/9,м. Київ,03150, код ЄДРПОУ/РНОКПП 02910019);
третя особа:
- (місцезнаходження/місце проживання: , код ЄДРПОУ/РНОКПП ) .
Головуючий суддя Мандзій О.П.