Справа № 500/1251/25
16 травня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Баб'юка П.М. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , в якій просить:
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" за період перебування на стаціонарному лікуванні у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за період з 05.06.2024 по 02.07.2024, з 03.07.2024 по 15.08.2024,з 15.08.2024 по 31.08.2024 у розмірі по 100000,00 грн пропорційно із розрахунку на місяць, з урахуванням виплачених сум;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", за період перебування на стаціонарному лікуванні у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за період з 05.06.2024 по 02.07.2024, з 03.07.2024 по 15.08.2024, з 15.08.2024 по 31.08.2024 у розмірі по 100000,00 грн пропорційно із розрахунку на місяць, з урахуванням виплачених сум.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за військовослужбовцями, які отримали поранення під час захисту Батьківщини та проходять стаціонарне лікування або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії, зберігається додаткова винагорода у розмірі 100000,00 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" № 168 від 28.02.2022 (далі - Постанова №168). Виписки про період перебування на стаціонарному лікуванні у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, а також постанови ВЛК про потребу у відпустці за станом здоров'я для лікування після тяжкого поранення в сукупності є достатніми правовими підставами для включення військовослужбовців Збройних Сил України, які отримали такі поранення до наказів про виплату їм додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн. за час перебування на лікуванні або у відпустці. Відповідачем не використано власні повноваження з метою для якої такі надано, не нараховано та не виплачено ОСОБА_1 додаткову винагороду у розмірі 100 000,00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування після тяжкого поранення у зв'язку із захистом Батьківщини за період з 05.06.2024 по 02.07.2024, з 03.07.2024 по 15.08.2024, з 15.08.2024 по 31.08.2024, що, власне, і зумовило звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 10.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
12.03.2025 до суду від Військової частини НОМЕР_1 надійшло клопотання про повернення позовної заяви на підставі п.4 ч.4 ст.169 КАС України.
Ухвалою суду від 14.03.2025 відмовлено у задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_3 про повернення позовної заяви та зобов'язано Військову частину НОМЕР_3 подати суду відзив на позов та докази що стосуються предмету спору.
Відповідач, у відзиві від 18.03.2024 позов не визнав та зазначив, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 09.07.2024 №205 позивач вважається таким, що з 05.06.2024 по 02.07.2024 перебував у самовільному залишенні військової частини, на підставі наказу командира №1703 від 09.07.2024. З матеріалів службового розслідування встановлено, що станом на 25.06.2024 року солдат ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 не прибув, а тому, зсилаючись на Наказ Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», виплата додаткової винагороди не здійснюється військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини, місця служби (дезертирували), за місяць, у якому здійснено таке порушення. Щодо інших оспорюваних періодів, за які виплата не була здійснена, повідомляє, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 18.09.2024 №284, наказ командира військової частини НОМЕР_1 №212 від 16.07.2024 доповнено пунктом №18 та позивачу продовжено виплату грошового забезпечення терміном на 60 календарних днів, як такому, що потребує продовження лікування. Крім того, перебування особи на амбулаторному лікуванні не дає йому право на виплату додаткової винагороди після тяжкого поранення.
Відповідач не вбачає у своїм діях протиправності, а тому просить відмовити у задоволенні позову повністю.
11.04.2025 представник відповідача подав до суду додаткові пояснення з детальним розрахунком нарахування позивачу грошового забезпечення та додаткової винагороди.
Інших заяв по суті справи від сторін не надходило.
Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 проходить службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
На підставі наказу командира НОМЕР_4 окремої механізованої бригади (по особовому складу) №111-РС від 03.12.2023 солдата ОСОБА_1 призначено на посаду номера обслуги 3 кулеметного відділення кулеметного взводу 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Сухопутних військ Збройних сил України. складу військової частини НОМЕР_1 та на всі види забезпечення.
Під час проходження військової служби, за обставин безпосередньої участі військовослужбовця в бойових діях під час захисту Батьківщини, у бойовій обстановці, під час виконання бойових завдань з відсічі і стримування збройної агресії Російської федерації проти України, у складі Військової частини НОМЕР_1 18.12.2023, внаслідок мінометного та артилерійського обстрілів збройними формуваннями Російської Федерації у районі населеного пункту Богданівка, Бахмутського району, Донецької області отримав вогнепальне осколкове поранення верхньої третини правого стегна, перелом стегнової кістки, про що свідчить довідка №699 про обставини травми від 25.12.2023.
Згідно довідки, травма не пов'язана з вчиненням кримінального та адміністративного правопорушення, перебував з засобах захисту, в стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння не перебував.
Згідно наказу №116 від 13.04.2024 солдат ОСОБА_1 з 13.04.2024 перебуває на лікуванні в Козівській центральній районній лікарні.
Відповідно до довідки №46, виданої КНП «Козівська ЦРЛ КСР», ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 08.04.2024 по 04.06.2024.
Згідно довідки №01.1-1 1/553 від 11.02.2025, виданої КНП «Козівська центральна районна лікарня Козівської селищної ради», ОСОБА_1 , військовослужбовець ВЧ НОМЕР_1 знаходився на амбулаторному лікуванні під постійним наглядом лікуючого лікаря ОСОБА_2 в період з 05.06.2024 по 02.07.2024.
Також позивач звертає увагу, що згідно довідки №7/1 військово-лікарської комісії від 04.06.2024 встановлено, що 04.06.2024 проведено медичний огляд позаштатною постійно діючою госпітальною військово-лікарською комісією КНП «Козівська центральна районна лікарня Козівської селищної ради» ОСОБА_1 . Діагноз та постанова військово-лікарської комісії про причинний зв'язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): стан після множинного вогнепального осколкового поранення кінцівок (18.12.2023), сліпого осколкового поранення правого стегна з підверлюговим переломом стегнової кістки, ПХО ран, МОС АЗФ стегно-таз (19.12.2023), етапних ВХО (22.12.2023, 28.12.2023, 04.01.2024), демонтажу АЗФ, відкритої репозиції, накісткового MOCLCP пластиною перелому правої стегнової кістки (19.01.2024), ВХО ран правої гомілки (09.04.2024, 24.04.2024, 08.05.2024, 24.05.2024) у вигляді сповільнено консолідуючого підвертельного перелому правої стегнової кістки, хронічного післятравматичного остеомієліту правої стегнової кістки, навколофіксаторної інфекції, в'яло гранулюючої рани нижньої третини правої гомілки, після травматичної контрактури правого кульшового суглоба, правого колінного суглоба, правого гомілково-ступневого суглоба із тимчасовим порушенням функції. Згідно класифікатора тяжкості отриманих травм дана травма відноситься до тяжких. Травма, поранення, ТАК, пов'язані із захистом Батьківщини. Потребує відпустки для лікування у зв'язку з травмою на 30 (тридцять) календарних днів.
Згідно відповіді від 17.10.2024 №016/0197, наданої КНП «Тернопільська обласна клінічна лікарня» Тернопільської обласної ради підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , знаходився на стаціонарному лікуванні в ортопедо-травматологічному відділенні з 03.07.2024 по 15.08.2024 з діагнозом: Хронічна периімплантна інфекція правого стегна, норицева форма, стадія загострення. Незрощений підвертельний перелом правого стегна з наявністю металофіксатора. За період лікування ОСОБА_1 проведено три операції, а саме 05.07.2024, 09.07.2024, 02.08.2024. Пацієнту ОСОБА_1 рекомендовано продовжити лікування в Козівській ЦРЛ. На підтвердження чого долучено Виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого №11925, виданої КНП «Тернопільська обласна клінічна лікарня» ТОР, якою підтверджено перебування на стаціонарному лікуванні у відділенні ортопедо-травматологічному ОСОБА_1 у період з 03.07.2024 по 15.08.2024. Згідно інформації від 17.10.2024 №01.1-14/2727, наданої КНП «Козівська центральна районна лікарня Козівської селищної ради», ОСОБА_1 з 15.08.2024 і по день надання відповіді продовжує стаціонарне лікування в травматологічному відділенні КНП «Козівська ЦРЛ КСР» з діагнозом: хронічна периімплантна інфекція правого стегна, норицева форма, стадія загострення. Незрощений підвертальний перелом правого стегна з наявністю металофіксатора. Операція (2023) Гранулююча інфікована рана н/3 правої гомілки.
Згідно довідки військово-лікарської комісії від 16.07.2024 №395/3 встановлено, що 16.07.2024 проведено медичний огляд Військово-лікарською комісією Комунального некомерційного підприємства «Тернопільська обласна клінічна лікарня» Тернопільської обласної ради солдата ОСОБА_1 . Діагноз та постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): стан після МВТ (18.12.2023) (МКХ Y36.2). Хронічний остеомієліт правого стегна (М86.4). Норицева форма. Стадія загострення. Неконсолідований підвертельний перелом правого стегна з наявністю металофіксатора з тимчасовим порушенням функції правої нижньої кінцівки (М84.1). Трофічна рана н/3 правої гомілки. Лікований оперативно (05.07.2024) Розкриття та дернування гнійного інфільтрату правого стегна. Дебридмент патологічно змінених тканин, лаваж рани. Видалення металофіксаторів з правої стегнової кістки. ВХО рани н/3 правої гомілки (09.07.2024) - дебридмент патологічно змінених тканин, лаваж рани. Постановка АЗФ по латеральній поверхні правого стегна. Травма, ТАК, пов'язана із захистом Батьківщини (довідка командира військової частини про обставини травми НОМЕР_1 від 25.12.2023 №699). За наказом МОЗ України №370 від 04.07.2007 травма тяжка. Потребує продовження лікування в умовах КНП «Тернопільська обласна клінічна лікарня» ТОР терміном до 60 днів.
З картки особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_1 за 12/2023-10/2024 встановлено, що позивачу за періоди з червня по серпень 2024 додаткова грошова винагорода у розмірі 100000,00 грн. не нараховувалася.
Не отримавши виплати додаткової грошової винагороди передбаченої Постановою№168, 18.02.2025 на ім'я командира ВЧ НОМЕР_1 позивач подав рапорт із клопотаннями про виплату йому додаткової винагороди за періоди його перебування на лікуванні за період з червня по серпень 2024 із розрахунку 100000 гривень.
Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача щодо непроведення нарахування та виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168 саме за період з з 05.06.2024 по 02.07.2024, з 03.07.2024 по 15.08.2024, з 15.08.2024 по 31.08.2024 включно у розмірі 100000,00 грн. в розрахунку на місяць, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість бездіяльності відповідача на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.
Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-XII від 20.12.1991 (далі - Закон №2011-XII) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни.
Згідно з ч.2 ст.1-2 Закону № 2011-ХІІ у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з ч.4 ст.9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Наказом Міністра оборони України №260 від 07.06.2018 затверджений Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам.
Відповідно до пункту 17 Порядку №260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69/2022 «Про загальну мобілізацію», Кабінет Міністрів України 28.02.2022 прийняв Постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (в редакції Постанови КМ №836 від 09.08.2023 - у частині виплати додаткової винагороди, яка застосовується з 1 червня 2023 року).
Пунктом 1 вищевказаної постанови в редакції, яка діє з 21.01.2023 було передбачено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
З 24.02.2022 у військовослужбовців Збройних Сил України, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, виникло право на отримання додаткової винагороди в розмірі 100000,00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Підставою для нарахування та виплати такої винагороди є відповідний наказ командира.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 1 Постанови №168 установлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Пунктом 1-1 Постанови №168 установлено, що на період воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Згідно з пунктом 1-2 Постанови №168 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Аналіз пункту 1-2 Постанови №168 дозволяє зробити висновок, що нарахування та виплата військовослужбовцям додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень здійснюється за таких умов:
а) пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини;
б) факт перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних) внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини;
в) факт перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
З аналізу наведених норм Постанови №168 вбачається встановлення лише двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000,00 грн винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, а саме: пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) ВЛК.
При цьому, Постанова № 168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, пов'язаних із пораненням, одержаним при захистом Батьківщини, або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, за які виплачується збільшена до 100000,00 грн. винагорода.
Відповідно до пункту 2 Розділу I Порядку №260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.
Пунктом 3 розділу I Порядку № 260 визначено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
Згідно пункту 8 розділу I Порядку № 260 грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий.
У відповідності до пункту 14 розділу I Порядку № 260 грошове забезпечення, не виплачене своєчасно або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього.
За приписами пункту 15 розділу I Порядку № 260 грошове забезпечення не виплачується: за час надання військовослужбовцям відпусток відповідно до чинного законодавства України, за якими не передбачено збереження заробітної плати; якщо виплачуються академічні стипендії; за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше; за час перебування на лікуванні в лікарняних закладах понад встановлені чинним законодавством строки; за час тимчасового виконання обов'язків понад два місяці за новими посадами у зв'язку з переведенням військової частини на інший штат (внесення змін до штату); за час тримання військовослужбовців під вартою чи перебування під цілодобовим домашнім арештом; за час відбування покарання на гауптвахті військовослужбовцями строкової військової служби.
Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.
Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.
Отже, Порядком № 260 передбачено, що виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби.
25.03.2022 Міністром оборони України було прийнято рішення № 248/1298 з метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою № 168, пунктом 10 якого встановлено, що до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000,00 грн. або 30000,00 грн. не включаються, зокрема, ті військовослужбовці які самовільно залишили військові частини, місця служби або дезертували з дня самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства), оголошеного наказом командира.
Крім того, з метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди на виконання постанови № 168 Міністром оборони України надано доручення від 23.06.2022 № 912/з/29, згідно з пунктом 9.8 якого до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, які самовільно залишили військові частини, місця служби або дезертували за місяць, у якому здійснено порушення та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства) включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника).
Суд зазначає, що прийняття Міністром оборони України рішення від 25.03.2002 № 248/1298 та розпорядження від 23.06.2022 №912/з/29 узгоджується з повноваженнями, визначеними Порядком № 260, а тому відповідні рішення підлягають врахуванню при вирішенні питання про виплату додаткової допомоги, передбаченої Постановою № 168.
Отже, за процедурою, встановленою вищенаведеними приписами визначено ряд підстав для невключення військовослужбовців до наказу про виплату додаткової винагороди, передбаченої постановою № 168, зокрема, самовільно залишили військові частини, місця служби або дезертували за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства) включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника).
За змістом відповідних рішень Міністра оборони України від 25.03.2002 № 248/1298, від 23.06.2022 № 912/з/29 та пунктів 1, 5 розділу XVI Порядку № 260, виплата премії та додаткової винагороди здійснюється на підставі відповідного наказу командира частини, в якому зазначається конкретний перелік військовослужбовців, які набули право на дані виплати, з врахуванням дотримання даними військовослужбовцями норм чинного законодавства та належного виконання ними покладених на них обов'язків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 під час проходження військової служби, за обставин безпосередньої участі військовослужбовця в бойових діях під час захисту Батьківщини, у бойовій обстановці, під час виконання бойових завдань з відсічі і стримування збройної агресії Російської федерації проти України, внаслідок мінометного та артилерійського обстрілів збройними формуваннями Російської Федерації 18.12.2023 у районі населеного пункту Богданівка, Бахмутського району, Донецької області отримав вогнепальне осколкове поранення верхньої третини правого стегна, перелом стегнової кістки, про що свідчить довідка Військової частини НОМЕР_1 від 25.12.2023 №699 про обставини травми.
У зв'язку з вищевказаним пораненням, солдат ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у багатьох медичних закладах.
При розгляді даної справи, спірними є періоди невиплати позивачу додаткової винагороди за час його перебування на стаціонарному лікуванні з 05.06.2024 по 02.07.2024, з 03.07.2024 по 15.08.2024, з 15.08.2024 по 31.08.2024.
Після отримання поранення 18.12.2023, з 19.12.2023 по 13.04.2024 позивач перебував на лікуванні, що сторонами не оспорюється.
В подальшому, згідно наказу №116 від 13.04.2024 солдат ОСОБА_1 з 13.04.2024 перебуває на лікуванні в Козівській центральній районній лікарні.
Відповідно до довідки №46, виданої КНП «Козівська ЦРЛ КСР», ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 08.04.2024 по 04.06.2024.
Поряд з цим, згідно довідки №7/1 військово-лікарської комісії від 04.06.2024 встановлено, що 04.06.2024 проведено медичний огляд позаштатною постійно діючою госпітальною військово-лікарською комісією КНП «Козівська центральна районна лікарня Козівської селищної ради» Гейваха А. А. Діагноз та постанова військово-лікарської комісії про причинний зв'язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): стан після множинного вогнепального осколкового поранення кінцівок (18.12.2023), сліпого осколкового поранення правого стегна з підверлюговим переломом стегнової кістки, ПХО ран, МОС АЗФ стегно-таз (19.12.2023), етапних ВХО (22.12.2023, 28.12.2023, 04.01.2024), демонтажу АЗФ, відкритої репозиції, накісткового MOCLCP пластиною перелому правої стегнової кістки (19.01.2024), ВХО ран правої гомілки (09.04.2024, 24.04.2024, 08.05.2024, 24.05.2024) у вигляді сповільнено консолідуючого підвертельного перелому правої стегнової кістки , хронічного післятравматичного остеомієліту правої стегнової кістки, навколофіксаторної інфекції, в'яло гранулюючої рани нижньої третини правої гомілки, після травматичної контрактури правого кульшового суглоба, правого колінного суглоба, правого гомілково-ступневого суглоба із тимчасовим порушенням функції. Згідно класифікатора тяжкості отриманих травм дана травма відноситься до тяжких. Травма, поранення, ТАК, пов'язані із захистом Батьківщини. Потребує відпустки для лікування у зв'язку з травмою на 30 (тридцять) календарних днів.
Натомість, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 25.06.2024 №191 позивач вважається таким, що з 25 червня 2024 року самовільно залишив військову частину та знятий з усіх видів грошового забезпечення.
З матеріалів службового розслідування встановлено, що станом на 25.06.2024 року солдат ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 не прибув, на телефонні дзвінки не відповідав. Всупереч ст. 262 Статуту та Порядку жодних документів з лікарні або від солдата ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 не надходили.
З огляду на це, було призначено службове розслідування, з Акту якого слідує, що в діях позивача вбачалися ознаки складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 407 Кримінального кодексу України (самовільне залишення військової частини або місця служби), а тому виплати останньому були призупинені.
Як наслідок, матеріали службового розслідування були направленні до Державного бюро розслідування у м. Полтава та 13.09.2024 року було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 62024170020007420.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 09.07.2024 №205, солдат ОСОБА_1 вважається таким, що перебував у самовільному залишенні військової частини з 05 червня 2024 року по 02 липня 2024 року, оскільки з 03.07.2024 по 15.08.2024 позивач знаходився на стаціонарному лікуванні в ортопедо-травматологічному відділенні КНП «Тернопільська обласна клінічна лікарня» Тернопільської обласної ради.
З огляду на те, що останньому рекомендовано продовжити лікування в Козівській ЦРЛ, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 18.09.2024 №284, наказ командира ійськової частини НОМЕР_1 №212 від 16.07.2024 доповнено пунктом №18 та позивачу продовжено виплату грошового забезпечення терміном на 60 календарних днів, як такому, що потребує продовження лікування.
Також, згідно довідки військово-лікарської комісії від 16.07.2024 №395/3 встановлено, що 16.07.2024 проведено медичний огляд Військово-лікарською комісією Комунального некомерційного підприємства «Тернопільська обласна клінічна лікарня» Тернопільської обласної ради солдата ОСОБА_1 . Діагноз та постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): стан після МВТ (18.12.2023) (МКХ Y36.2). Хронічний остеомієліт правого стегна (М86.4). Норицева форма. Стадія загострення. Неконсолідований підвертельний перелом правого стегна з наявністю металофіксатора з тимчасовим порушенням функції правої нижньої кінцівки (М84.1). Трофічна рана н/3 правої гомілки. Лікований оперативно (05.07.2024) Розкриття та дернування гнійного інфільтрату правого стегна. Дебридмент патологічно змінених тканин, лаваж рани. Видалення металофіксаторів з правої стегнової кістки. ВХО рани н/3 правої гомілки (09.07.2024) - дебридмент патологічно змінених тканин, лаваж рани. Постановка АЗФ по латеральній поверхні правого стегна. Травма, ТАК, пов'язана із захистом Батьківщини (довідка командира військової частини про обставини травми НОМЕР_1 від 25.12.2023 №699). За наказом МОЗ України №370 від 04.07.2007 травма тяжка. Потребує продовження лікування в умовах КНП «Тернопільська обласна клінічна лікарня» ТОР терміном до 60 днів.
Зважаючи на те, що отримане позивачем поранення пов'язане із проходженням військової служби та захистом Батьківщини, а також факт його перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком ВЛК в спірні періоди з 03.07.2024 по 15.08.2024 та з 15.08.2024 по 15.08.2024, позивач має право на отримання збільшеної до 100000,00 грн. додаткової винагороди в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування після тяжкого поранення у зв'язку із захистом Батьківщини.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 21.11.2018 року у справі № 824/166/15-а, держава не може відмовляти у здійсненні особі певних виплат у разі чинності законодавчої норми, яка їх передбачає та відповідності особи умовам, що ставляться для їх отримання.
Щодо періоду з 05.06.2024 по 02.07.2024, суд зазначає наступне.
Як встановлено судом, на підставі Акту службового розслідування, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 09.07.2024 №1703, позивача визнано таким, що самовільно залишив військову частину 05.06.2024, йому призупинено виплату грошового забезпечення та притягнуто до дисциплінарної відповідальності.
Як вже було зазначено судом вище, відповідно до підпункту 9.4 Окремого доручення від 23.06.2022 №912/з/29 та пунктом 14 розділу XXXIV Порядку № 260, самовільне залишення військовослужбовцем військової частини, місця служби або дезертирство є підставою для не включення військовослужбовці до наказів про виплату додаткової винагороди за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства) включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника).
Таким чином, встановлений факт самовільного залишення військовослужбовцем Збройних Сил України військової частини є правовою підставою для невиплати йому додаткової винагороди передбаченої Постановою №168.
Подібні правові висновки викладені в Постанові КАС ВС від 12.09.2024 року у справі № 120/7637/23.
При цьому суд враховує, що матеріали справи не містять доказів того, що вищезазначені Акт службового розслідування чи наказ командира військової частини НОМЕР_1 оскаржувались позивачем або були скасовані в установленому законом порядку. Доказів зворотного позивачем до суду не надано.
Також вказані рішення (накази) щодо позивача не є предметом позовних вимог у даній справі.
З огляду на викладене, ОСОБА_1 у спірний період з 05.06.2024 по 02.07.2024 згідно чинних наказів військової частини вважається таким, що самовільно залишив військову частину (не прибув та не повідомив про причини неприбуття).
За вказаних обставин, позовна вимога про нарахування і виплату позивачу грошового забезпечення за період з 05.06.2024 по 02.07.2024 не підлягають до задоволенню.
Так, закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, ч.2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, відсутні підставі для вирішення питання щодо розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 №168, за періоди з 03.07.2024 по 15.08.2024 та з 15.08.2024 по 31.08.2024 у розмірі до 100000,00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні (у відпустці для лікування) після тяжкого поранення у зв'язку із захистом Батьківщини.
3. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 №168, за періоди з 03.07.2024 по 15.08.2024 та з 15.08.2024 по 31.08.2024 у розмірі до 100000,00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні (у відпустці для лікування) після тяжкого поранення у зв'язку із захистом Батьківщини, з урахуванням виплачених сум.
4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 16 травня 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_5 );
відповідач:
- Військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_6 );
Головуючий суддя Баб'юк П.М.