про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
07 травня 2025 року Справа № 480/3491/25
Суддя Сумського окружного адміністративного суду Опімах Л.М., розглянувши матеріали адміністративного позову ІНФОРМАЦІЯ_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,
До Сумського окружного адміністративного суду звернувся ІНФОРМАЦІЯ_2 з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просить визнати протиправною бездіяльність командира військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у невидачі наказу про притягнення ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державні внаслідок безпідставної виплати додаткової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 на суму 1110717,11 грн (один мільйон сто десять тисяч сімсот сімнадцять грн 11 коп.), що встановлено за результатом проведення службового розслідування (від 30.09.2024 № 19768), результати якого оформлені наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 03.10.2024 № 193, та зобов'язати командира військової частини НОМЕР_1 видати наказ про притягнення ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державні внаслідок безпідставної виплати додаткової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 на загальну суму 1110717,11 грн (один мільйон сто десять тисяч сімсот сімнадцять грн 11 коп.).
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що військова частина НОМЕР_2 перебувала на фінансовому забезпеченні в ІНФОРМАЦІЯ_4 . У період з 22.01.2024 до 15.03.2024 Друге територіальне управління внутрішнього аудиту Міністерства оборони України провело перевірку діяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 , за результатами якої складено Аудиторський звіт від 21.03.2024 № 535/31/1. Перевіркою встановлено, що в період з 01.04.2022 до 01.01.2023 частині військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 , які відповідно до Бойового Статуту не є підрозділами бойового порядку, була безпідставно виплачена додаткова винагорода з розрахунку 100000 грн на місяць на загальну суму 3935114,50 грн. За результатами дослідження бойових розпоряджень, виданих за період з 16.04.2022 до 17.12.2022 встановлено, що бойові (спеціальні) завдання військовослужбовцям зазначених підрозділів не визначалися. Вони залучалися лише до окремих організаційно-профілактичних заходів та виконання функціональних посадових обов'язків, які відносяться до питань забезпечення поточної життєдіяльності військової частини (підрозділу) за межами першого та другого ешелонів оборони. Бойові ж завдання визначалися лише для підрозділів першого ешелону оборони. В журналах бойових дій для військової частини НОМЕР_2 інформація про ведення бойових дій підрозділами частини з підрозділами противника відсутня, проте відображено нанесення противником вогневих уражень по місцях розташування підрозділів першого ешелону оборони в період з 01.08.2022 до 07.12.2022. Незважаючи на те, що в бойових наказах (розпорядженнях) завдання, які не пов'язані з підготовкою та веденням воєнних (бойових) дій, або завдання, які передбачені функціональними обов'язками посадових осіб, або завдання, які відносяться до питань життєдіяльності військової частини (підрозділу), зазначатися не можуть, у бойових розпорядженнях військової частини НОМЕР_2 військовослужбовцям небойових підрозділів забезпечення визначались завдання щодо виконання ними функціональних обов'язків або питань життєдіяльності військової частини. З метою уточнення причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення, за фактом безпідставної виплати грошового забезпечення (додаткової винагороди) військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 на загальну суму 393514,50 грн було призначене службове розслідування, в ході якого виявлено та підтверджено факт неправомірної виплати додаткової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 з вини начальника штабу - заступника командира військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_1 , який необґрунтовано погоджував та підписував рапорти та накази про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям, котрі не залучалися до виконання бойових (спеціальних) завдань. Встановлені факти та обставини були викладені в Акті службового розслідування від 30.09.2024 № 19768. Відповідно до статей 10, 11 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" командир (начальник) за новим місцем служби чи місцем перебування в розпорядженні особи видає у п'ятнадцятиденний строк із дня надходження матеріалів щодо завданої шкоди наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності. Відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи. На виконання вимог вказаного Закону ІНФОРМАЦІЯ_5 надіслав до військової частини за місцем служби ОСОБА_1 (в/ч НОМЕР_1 ) матеріали службового розслідування для вирішення питання про притягнення його до матеріальної відповідальності, у відповідь на що командир військової частини НОМЕР_1 дійшов висновку про відсутність підстав для притягнення ОСОБА_1 до повної матеріальної відповідальності. Повторне звернення до військової частини НОМЕР_1 з вимогою про необхідність притягнення ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності на суму безпідставно виплаченої з його вини додаткової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 в розмірі 1110717,11 грн залишено без реалізації у зв'язку із раніше вказаними недоліками проведення службового розслідування. Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з цим позовом.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Вивчивши зміст позовної заяви та дослідивши додані до неї матеріали, суддя вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. За змістом пунктів 3, 5 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом.
У пункті 8 частини першої статті 4 КАС України визначено позивача як особу, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкта владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду. При цьому відповідачем може бути суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача (пункт 9 частини першої статті 4 КАС України).
Як зазначено вище, пунктами 3 та 5 частини першої статті 19 КАС України визначено два спеціальних види спорів, у яких позивачем може виступати суб'єкт владних повноважень:
1) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління - компетенційні спори, під якими слід розуміти спір між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), зокрема, делегованих повноважень. Особливість судового розгляду компетенційних спорів зумовлена необхідністю вирішення питання про те, чи належним чином реалізована компетенція відповідача та чи не порушена при реалізації повноважень відповідача компетенція позивача (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, від 13.11.2019 у справі № 826/3115/17 та постанови Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 826/6228/17, від 12.05.2025 у справі № 520/13293/24);
2) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом. У цій категорії справ можливі два випадки (види): 1) прямо передбачено КАС України (частина п'ята статті 46); 2) прямо передбачено спеціальним законом.
За загальним правилом, суб'єкти владних повноважень у некомпетенційних спорах мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України (частина четверта статті 5 КАС України) та з метою реалізації покладених на них повноважень.
Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 13.11.2019 у справі № 826/3115/17 та від 04.12.2019 у справі № 826/6228/17 дійшла висновку, що, за загальним правилом, якщо право державного органу на звернення з відповідним позовом прямо не передбачено законодавством, один орган державної влади не може звертатися з позовом до іншого органу, бо це означатиме позов держави до неї самої. Винятком є компетенційний спір.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Відповідно до матеріалів позову, сторонами у справі є суб'єкти владних повноважень - ІНФОРМАЦІЯ_2 та військова частина НОМЕР_1 , і в позовній заяві позивач оскаржує бездіяльність командира військової частини НОМЕР_1 щодо непритягнення відповідальної особи до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державні внаслідок безпідставної виплати додаткової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 на загальну суму 1110717,11 грн.
Отже, за змістом пункту 3 частини 1 статті 19 КАС України в порядку адміністративного судочинства може бути розглянутий спір між ними з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень. При цьому відповідно до матеріалів позову спір між сторонами виник не з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень. Також, з огляду на те, що позивачем у справі є суб'єкт владних повноважень - ІНФОРМАЦІЯ_2 , у позовній заяві позивач не посилається на закон, який надає йому право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору відповідно до приписів пункту 4 частини 1 статті 5 та пункту 5 частини 1 статті 19 КАС України. Позивач посилається на загальну норму Кодексу адміністративного судочинства України, яка передбачає право ІНФОРМАЦІЯ_1 як органу військового управління, що забезпечує виконання законодавства з питань військового обов'язку військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, на звернення до суду, однак не згадує спеціальний акт законодавства, який регулює право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору. З досліджених матеріалів позовної заяви суд встановив, що у спірних правовідносинах таке право ІНФОРМАЦІЯ_1 законом не надано, відповідно, юрисдикція адміністративного суду, визначена статтею 19 КАС України, на цей спір не поширюється.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Керуючись статтями 170, 248, 256, 293, 295 КАС України,
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду в п'ятнадцятиденний строк з дня складання повного тексту ухвали.
Суддя Л.М. Опімах