про повернення позовної заяви в частині
16 травня 2025 року м. Рівне №460/8420/25
Рівненський окружний адміністративний суд в особі судді Комшелюк Т.О., після одержання позовної заяви
ОСОБА_1
доГоловного управління Національної поліції в Рівненській області
про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Рівненській області (далі - відповідач), в якому просить суд: 1) визнати протиправною відмову Головного управління Національної поліції в Рівненській області у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 виплатив грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки (за 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 року) із збереженням заробітної плати як учаснику бойових дій; 2) зобов'язати Головне управління Національної поліції в Рівненській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки (за 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 року) із збереженням заробітної плати як учаснику бойових дій, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення позивача зі служби в поліції 09.08.2024.
Ухвалою суду від 13.05.2025 позовну заяву залишено без руху з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду з даним позовом.
15.05.2025 позивачем до суду подано клопотання про поновлення строку звернення до суду з даним позовом. В обґрунтування поданого клопотання стверджує, що 09.08.2024 його було звільнено зі служби. В листопаді 2024 року позивач звернувся до відповідача з заявою про нарахування та виплату грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки (за 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 року) із збереженням заробітної плати як учаснику бойових дій. Однак, відповідачем було відмовлено у задоволенні заяви позивача, про що позивач дізнався 13.12.2024, отримавши листа від відповідача. Також зазначив, що з 26.02.2025 проходить військову службу в Державній прикордонній службі України. З огляду на викладене, просить суд визнати причини пропуску ним строку звернення до суду поважними та поновити такий строк.
Вирішуючи подане клопотання, суд виходить з наступного.
За правилами частини третьої статті 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною першою статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
За частиною другою цієї статті в цій же редакції, із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (ст.116 КЗпП України).
Згідно з пунктом 1 Глави XIX КЗпП України (у редакції Закону України від 30.03.2020 №540-IX) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Відповідно до постанови КМУ від 27.06.2023 №651 з 24:00 год. 30.06.2023 на всій території України відмінено карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Верховний Суд у постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23, вирішуючи питання щодо застосування статті 233 КЗпП України в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати, дійшов таких висновків:
1) у разі якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то правове регулювання здійснюється так: правовідносини, які мають місце в період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період із 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»);
2) з урахуванням пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, почався 01 липня 2023 року.
За такого розуміння застосування правових норм в аспекті строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати конкретно в цій судовій справі Судова палата зазначила, що спірний період умовно варто поділити на дві частини: до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (19 липня 2022 року) та після цього.
Період до 19 липня 2022 року регулюється положеннями статті 233 КЗпП України, у редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», яка визначає право особи на звернення до суду з позовом про стягнення належної їй заробітної плати (грошового забезпечення) без обмеження будь-яким строком.
Проте період із 20 липня 2022 року регулюється вже нині чинною редакцією статті 233 КЗпП України, яка передбачає тримісячний строк звернення особи до суду з дня одержання нею письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені їй при звільненні.
Початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову потрібно обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що в цій справі, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).
Відповідно до прохальної частини позову спірний період становить 2017-2024 роки.
При цьому, при звільненні (переведенні) військовослужбовця останньому вручається, зокрема, грошовий атестат.
Зі змісту матеріалів справи вбачається, що позивача звільнено з військової служби 09.08.2024.
Позивач звернувся до суду з позовом - 08.05.2025.
Таким чином, позивач звернувся до суду з пропуском строку, встановленого ст. 122 КАС України в частині позовних вимог за період 2023-2024 роки.
Відповідно до частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Позивачем у заявленому клопотанні про поновлення строку звернення до суду, в якому посилався на те, що про неправильне нарахування та виплату йому спірних сум дізнався лише після отримання листа від відповідача 13.12.2024.
Суд зазначає, що при звільненні зі служби позивач мав можливість ознайомитися зі своїм грошовим атестатом. А тому отримання позивачем листа відповідача у відповідь на його звернення не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.
Законодавець не передбачив обов'язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, позаяк в кожному окремому випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
Водночас норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Іншими словами, для поновлення строку звернення суд має встановити наявність об'єктивно непереборних обставин, що перешкоджали вчасному зверненню з адміністративним позовом, у зв'язку з чим позивач має довести суду їхню наявність і непереборність з доданням відповідних доказів, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків, а також принцип res judicata.
Як вже зазначалося вище, в позовній заяві позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до суду з даним позовом. Однак, в обґрунтування поданої заяви позивачем не зазначено жодної об'єктивно непереборної обставини, що перешкоджала вчасному зверненню з адміністративним позовом.
Щодо посилань позивача на проходження військової служби в Державній прикордонній службі України як на підставу для визнання причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом поважними, то суд зазначає, що позивач звільнився зі служби в поліції 09.08.2024, а в ДПС України проходить службу з 26.02.2025, тобто в позивача було більше шести місяців між цими датами для звернення до суду.
Тому проходження позивачем військової служби в даній справі не може вважатися поважною причиною пропуску строку звернення до суду з даним позовом.
За наведеного, підстави для визнання причин пропуску позивачем строку звернення до суду з даним позовом в частині вимог за період 2023-2024 рр. поважними та, відповідно, поновлення строку звернення до суду з даним позовом відсутні.
Відтак, враховуючи те, що позивачем пропущений строк звернення до суду з позовними вимогами про визнання протиправною відмови Головного управління Національної поліції в Рівненській області у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 виплатив грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки (за 2023, 2024 роки) із збереженням заробітної плати як учаснику бойових дій; про зобов'язання Головного управління Національної поліції в Рівненській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки (за 2023, 2024 роки) із збереженням заробітної плати як учаснику бойових дій, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення позивача зі служби в поліції 09.08.2024, а належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску вказаного строку звернення до суду із зазначеними позовними вимогам позивачем не подано, то суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви у зазначеній частині позовних вимог відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 123, 169, 241, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 в частині позовних вимог про визнання протиправною відмови Головного управління Національної поліції в Рівненській області у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки (за 2023, 2024 роки) із збереженням заробітної плати як учаснику бойових дій; про зобов'язання Головного управління Національної поліції в Рівненській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки (за 2023, 2024 роки) із збереженням заробітної плати як учаснику бойових дій, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення позивача зі служби в поліції 09.08.2024 - повернути позивачу.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст ухвали складений 16 травня 2025 року
Суддя Т.О. Комшелюк