15 травня 2025 року м. РівнеСправа №460/5329/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом:
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - ГУ ПФУ в Рівненській області, відповідач), у якому просить:
визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2021, 2022, 2023 роки;
зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2021, 2022, 2023 роки з 15.02.2024, із урахуванням різниці, що була виплачена.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 31.08.2011 позивачу призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення". Маючи одночасне право обирати як пенсію за вислугу років, так і пенсію за віком, що призначається відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", 15.02.2024 позивачу було призначено пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». В лютому 2024 року позивач звернулася до відповідача із заявою про перерахунок її пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2021-2023 роки. Відповідач листом повідомив про відсутність підстав для застосування середньої заробітної плати (доходу), визначеної частиною другою статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за вказані роки, оскільки такий показник застосовується для призначення пенсії лише при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком. Позивач вважає, що в її випадку має місце призначення пенсії за віком вперше, а тому орган Пенсійного фонду був зобов'язаний при обчисленні розміру пенсії за віком з 15.02.2024 врахувати показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують призначенню нового виду пенсії, тобто за 2021, 2022, 2023 роки.
Ухвалою від 01.03.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, звільнено позивача від сплати судового збору за пред'явлення позову у цій адміністративній справі та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Встановлено строк для подання відповідачем відзиву.
Відповідач позов заперечив повністю з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву. Зазначив, що з 31.08.2011 позивачу призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення". З 15.02.2024 позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". При переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону, згідно із заявою від 15.02.2024, для обчислення пенсії за віком враховано середню заробітну плату по країні за 2016-2018 роки (3764,40 грн) - відповідно до пункту 4-3 Прикінцевих положень Закону (зі змінами), підвищену: з 01.03.2019 - на коефіцієнт 1,17 - відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124 “Питання проведення індексації пенсій у 2019 році»; з 01.05.2020 - на коефіцієнт 1,11 - відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 № 251“Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році»; з 01.03.2021 - на коефіцієнт 1,11 - відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 № 127 “Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році»; з 01.03.2022 - на коефіцієнт 1,14, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 “Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році»; з 01.03.2023 - на 1,197 - коефіцієнт підвищення з 01.03.2023 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168. Таким чином, за наслідками індексації заробітна плата для обчислення пенсій з 01.03.2023 становить 7405,03 грн (3764,40 грн х 1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14 х 1,197). Підстав для застосування положень частини другої статті 40 Закону (тобто врахування середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за переведенням на пенсію за віком) при переведенні з пенсії за вислугу років на пенсію за віком за заявою від 15.02.2024 немає. Враховуючи той факт, що позивач, починаючи з 2011 стала учасником правовідносин у сфері пенсійного страхування шляхом отримання пенсії за вислугу років, яка є в розумінні Закону України “Про пенсійне забезпечення», підстави для застосування середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2021-2023 роки за нормами Закону №1058 - відсутні. З урахуванням наведеного, вважає, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
З'ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, перевіривши їх дослідженими доказами, оцінивши їх у сукупності, відповідно до вимог чинного законодавства, суд встановив та врахував таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Рівненській області та з 31.08.2011 отримувала пенсію за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення», а з 15.02.2024 - пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
В лютому 2024 року позивач звернулася до ГУ ПФУ в Рівненській області із заявою щодо перерахунку її пенсії за віком із застосуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2021-2023 роки.
Листом від 27.03.2024 ГУ ПФУ в Рівненській області повідомило позивача про відсутність підстав для обчислення її пенсії з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023 роки, оскільки застосування середньої заробітної плати (доходу), визначеної частиною другою статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", можливе за умови призначення пенсії при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, якщо особа після призначення пенсії інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, а тому підстав для застосування вказаних положень (тобто нарахування середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії) при переведенні з пенсії за вислугу років на пенсію за віком немає.
Вважаючи такі дії органу Пенсійного фонду протиправними, ОСОБА_1 звернулася з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим судом обставинам справи та відповідним правовідносинам, суд враховує таке.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, визначено Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV, який набрав чинності 01.01.2004 (далі - Закон №1058-ІV).
Цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного та соціального страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом та Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (ч. 1 ст. 5 Закону №1058-IV).
Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону №1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно зі ст. 10 Закону №1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором (ч. 1).
Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором (ч. 2).
Тобто, Законом №1058-IV передбачено такі пенсійні виплати, як пенсію за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та врегульовано переведення між цими видами пенсії.
Таким чином, законодавцем визначено чіткий перелік видів пенсії, що призначаються за Законом №1058-IV.
Разом з тим, абзацами 1, 2 п. 16 розділу XV “Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.
Тобто чинне законодавство України передбачає також призначення пенсії особі за вислугу років.
Як встановлено судом з матеріалів справи, пенсія позивачу призначена з 31.08.2011 за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII).
З 15.02.2024 позивачу на підставі її заяви призначено пенсію за віком.
Відповідно до частин першої та другої статті 40 Закону №1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь - які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.
Заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск: К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики.
Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 +... + Кз n);
К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Згідно з положеннями частини першої статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV України встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-IV.
З огляду на те, що Закон №1788-XII передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону № 1058-IV позивач звернувся вперше 15.02.2024, суд вважає, що в спірній ситуації переведення з одного на інший вид пенсії в межах одного Закону відсутнє.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 31.10.2018 у справі № 876/5312/17 (№ 577/2576/17) погодилась з висновком Верховного Суду України, викладеним в постанові від 29.11.2016 у справі № 133/476/15-а (№ 21-6331а15), про те, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно частини третьої статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Отже, у випадку, коли особі було призначено пенсію за вислугу років за Законом №1788-XII, а в подальшому - пенсію за віком за Законом № 1058-IV, то при розрахунку пенсії за віком такій особі показник середньої заробітної плати має враховуватися за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії, оскільки пенсія за віком передбачена іншим законом, ніж пенсія, яка до цього була призначена позивачу.
Аналогічний правовий підхід застосовано Верховним Судом в постановах від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23, від 20.02.2025 у справі №380/4842/24, від 25.03.2025 у справі №380/3740/24.
Аналізуючи наведені відповідачем аргументи щодо обчислення пенсії позивача за віком з урахуванням покажчика середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за 2014-2016 роки, суд звертає увагу на таке.
Пунктом 4-3 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV передбачено, що пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.
При здійсненні перерахунку пенсій відповідно до абзацу першого цього пункту використовується розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений на 1 грудня 2017 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", збільшений на 79 гривень.
Разом з тим, відповідач здійснив обчислення пенсії позивача за віком з 15.02.2024 з урахуванням покажчика середньої заробітної плати по країні за 2016, 2017 та 2018 роки, тобто застосував алгоритм, встановлений пунктом 4-3 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV.
При цьому, розглянувши заяву позивача, надіслану до органу Пенсійного фонду в лютому 2024 року, відповідач відмовив у перерахунку пенсії позивача за віком із застосуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком (15.02.2024), тобто за 2021-2023 роки.
Такий розрахунок суд вважає необґрунтованим та безпідставним, позаяк вищевказана правова норма підлягає застосуванню при перерахунку з 1 жовтня 2017 року пенсій, призначених відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій". Однак, за обставинами справи, пенсія позивачу підлягає призначенню за нормами іншого закону.
Отже, в спірній ситуації орган Пенсійного фонду був зобов'язаний призначити позивачу пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, застосувавши при обчисленні пенсії положення ч. 2 ст. 40 цього Закону. Однак, всупереч приписам чинного пенсійного законодавства, відповідач таких дій не вчинив.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частина друга статті 2 КАС України передбачає, що у справах щодо оскарження рішень (дій, бездіяльності) суб'єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Статтею 5 КАС України визначені способи захисту порушених прав, свобод та інтересів, та зазначено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п. 4 та п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Враховуючи встановлені обставини, беручи до уваги те, що з 15.02.2024 позивачу вже призначено пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, суд дійшов висновку про протиправність дій органу Пенсійного фонду щодо відмови позивачу у перерахунку її пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2021-2023 роки, які порушують гарантоване Конституцією України право позивача на соціальний захист, визначене Законом №1058-IV, а тому таке порушене право підлягає судовому захисту та відновленню шляхом зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії за віком з 15.02.2024 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2021-2023 роки відповідно до частини другої статті 40 Закону №1058-IV, з урахуванням раніше виплачених сум.
При цьому, таке рішення суду не призведе до втручання у дискреційні повноваження відповідача, оскільки дискреційні повноваження не є необмеженими (абсолютними) та закінчуються з прийняттям таким органом Пенсійного фонду певного рішення, яке свідчить про те, що він скористався наданим йому правом свободи дій для його винесення (дискреційними повноваженнями), чим виключив можливість прийняття іншого рішення.
Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 21.03.2019 у справі №817/498/17 (№К/9901/44445/18), які є обов'язковими для врахування судами в силу вимог ч. 5 ст. 242 КАС України.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірності оспорюваних дій, в той час як позовні вимоги є обґрунтованими та підтверджені належними й допустимими доказами, а тому позов підлягає до задоволення.
Оскільки ухвалою суду від 27.05.2024 позивача звільнено від сплати судового збору за пред'явлення позову у цій судовій справі, то підстави для застосування положень ст. 139 КАС України у суду відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії за віком з 15.02.2024 із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2021-2023 роки.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 15.02.2024 пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2021-2023 роки відповідно до частини другої статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7, м. Рівне, Рівненська обл., 33028. ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)
Повний текст рішення складений 15 лютого 2025 року.
Суддя Н.О. Дорошенко