з питань відстрочення, розстрочення виконання, зміни чи встановлення
способу і порядку виконання судового рішення
16 травня 2025 року Р і в н е №460/7105/20
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді У.М. Нор розглянувши заяву ОСОБА_1 у справі за адміністративним позовом
ОСОБА_2
до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про зміну чи встановлення способу та порядку виконання судового рішення
В провадженні Рівненського окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 30.11.2020 у справі №460/7105/20 позов ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинення певних дій - задоволено повністю. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови ОСОБА_2 у здійсненні обчислення та перерахунку з 01.04.2019 основного розміру пенсії на підставі довідки про розмір грошового забезпечення за нормами, чинними на 05.03.2019, виданої Управлінням Служи безпеки України в Рівненській області, №17/126 від 10.08.2020. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 пенсії з 01.04.2019 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення за нормами, чинними на 05.03.2019, виданої Управлінням Служи безпеки України в Рівненській області, №17/126 від 10.08.2020.
Ухвалою суду від 28.09.2023 клопотання ОСОБА_1 про заміну сторони у виконавчому провадженні по справі №460/7105/20, - задоволено. Замінено сторону стягувача виконавчого провадження у справі №460/7105/20 з ОСОБА_2 належним - ОСОБА_1 .
ОСОБА_1 подала заяву про зміну способу і порядку виконання рішення у справі №460/7105/20, відповідно до якої просить змінити спосіб виконання ухвали Рівненського окружного адміністративного суду щодо заміни сторони провадження від 28.09.2023 у справі № 460/7105/20, встановивши новий спосіб виконання цього судового рішення, доповнивши резолютивну частину ухвали суду від 28.09.2023 в справі № 460/7105/20 абзацом наступного змісту: «Стягнути з Головного управління пенсійного фонду України в Рівненській області (код ЄДРПОУ 21084076; адреса: вул. Олександра Борисенка, буд. 7, м. Рівне, Рівненська обл., 33028) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) заборгованість з пенсії за період з 01 квітня 2019 року по 31 березня 2021 року у розмірі 53407,71грн (п'ятдесят три тисячі чотириста сім гривень 71 копійка).».
В обґрунтування заяви зазначає, що листом Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 26.03.2025 №6490-5448/Г-02/8-1700/25 проінформовано, що кошти у розмірі 53407,71 грн, нараховані на виконання рішення суду у справі №460/7105/20 будуть виплачені ОСОБА_1 за наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України. Таким чином, заборгованість Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області перед ОСОБА_1 становить 53407,71 грн., що підтверджується листом від 26.03.2025 №6490-5448/Г-02/8-1700/25. Позивач просить суд задовольнити заяву про зміну способу і порядку виконання рішення.
Від відповідача надійшли заперечення щодо заяви про зміну способу і порядку виконання рішення суду. На обґрунтування заяви зазначають, що Головне управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області, рішення суду у справі №460/7105/20 виконано в межах своїх повноважень. На виконання рішення суду №460/7105/20 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області проведено перерахунок пенсії ОСОБА_2 . Позивач - ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 28.09.2023 у справі №460/7105/20 замінено сторону стягувача виконавчого провадження у справі №460/7105/20 з ОСОБА_2 на - ОСОБА_1 . Доплата за період з 01.04.2019 по 31.03.2021 року становить 53407,71 грн., що підтверджується розрахунком на доплату. Дана сума доплати буде виплачена після виділення коштів на ці цілі з Державного бюджету України, оскільки статтею 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачено, що виплата пенсій забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України. Також зазначають, що відповідно до статей 10 та 22 Бюджетного кодексу України, додатка № 3 до Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік», відомчої класифікації видатків та кредитування державного бюджету, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 14.01.2011 № 11, головним розпорядником бюджетної програми за КПКВК 2506080 “Фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду» є Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України - відповідальний виконавець і розпорядник коштів нижчого рівня. Згідно з частинами першою, другою статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Відповідно до пунктів 20, 29 частини першої статті 116 Бюджетного кодексу України взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства. Таким чином, саме Мінсоцполітика, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері пенсійного забезпечення та є головним розпорядником коштів за бюджетною програмою за КПКВК 2506080 “Фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду». Отже виділення коштів із державного бюджету на фінансування даної бюджетної програми не залежить від волі окремого керівника територіального органу Пенсійного фонду України. Вказують також, що згідно, плану доходів та видатків Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на 2024 рік на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду виділено 23008,00 тис. грн. Тож у листопаді-грудні 2024 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області було погашено заборгованість за рішенням суду включно по 19.11.2020 року. 30.12.2024 та 31.03.2025 Головою правління Пенсійного фонду України затверджено Тимчасовий розпис доходів та видатків Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на І та ІІ квартали 2025 року. Затвердженим Тимчасовим розписом доходів та видатків Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на І квартал 2025 року не було передбачено кошти на виплату заборгованості за рішеннями судів. Тимчасовим кошторисом на ІІ квартал 2025 року на виконання рішень суду передбачено 35,3 тис. грн. Дані кошти будуть спрямовані на виконання рішень суду, що набрали законної сили починаючи з 20.11.2020, оскільки рішення суду, що набрали законної сили до 19.11.2020 року органами Пенсійного фонду України виконано. Рішення суду у повному обсязі буде виконане після виділення коштів на ці цілі. Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області не відмовлялось від виконання даного рішення суду, а виконано його у межах своїх повноважень. Тож відсутні підстави для встановлення зміни способу та порядку виконання судового рішення №460/7105/20.
Ухвалою суду призначено судове засідання для розгляду заяви ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання рішення суду в залі судового засідання Рівненського окружного адміністративного суду (33028, м.Рівне, вул. 16 Липня, 87) 06.05.2025.
06.05.2025 розгляд справи не відбувся у зв'язку з перебуванням головуючої суді на лікарняному.
Ухвалою суду від 13.05.2025 розгляд справи відкладено на 15.05.2025.
Ухвалою суду від 15.05.2025 вирішено перейти до розгляду заяви в порядку письмового провадження.
Суд, розглянувши заяву та дослідивши матеріали справи, зазначає наступне.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00, від 20.07.2004) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Крім того, у Рішенні від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 07.06.2005, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15.10.2009, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28.11.2006, заява № 30779/04).
На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Відповідно до статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.
Зазначені висновки узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 23.04.2020 у справі №560/523/19.
Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
19.12.2024 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21.11.2024 № 4094-IX.
Відповідно до частини першої статті 378 КАС України (в редакції від 19.12.2024) за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Відповідно до частин третьої статті 378 КАС України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Таким чином, вирішуючи питання про зміну способу і порядку виконання рішення, суд повинен враховувати, що під зміною способу і порядку розуміється дія або сукупність дій, якими певним чином досягається кінцевий результат, та що підставою для зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення є обставини, що роблять виконання рішення неможливим.
Водночас, аналізуючи положення статті 378 КАС України у системному зв'язку із нормами, які гарантують право на судовий захист і передбачають форми й способи його реалізації, суд виснує, що в контексті спірних правовідносин обставини, якими обґрунтовується необхідність зміни способу і порядку виконання судового рішення, не можуть бути підставами для такої зміни, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не може бути змінений на стадії виконання судового рішення і поза межами судового розгляду позову по суті.
Зміна способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права.
Пунктом 4 частини другої статті 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Проаналізувавши заяву ОСОБА_1 суд приходить до висновку, що зміна способу і порядку виконання судового рішення у тому вигляді, у якому просить заявник, не сприятиме ефективному виконанню судового рішення та відновленню порушеного права позивача. Невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення в частині здійснення необхідних виплат через брак коштів на них не може бути вагомою причиною для зміни способу і порядку виконання судового рішення, оскільки ця виплата буде виконана при надходженні коштів із Державного бюджету України.
Висновки аналогічного змісту викладені Верховним Судом, зокрема у постановах від 07.03.2018 у справі № 456/953/15-а, від 16.07.2020 у справі №130/2176/17, від 11.11.2020 у справі №817/628/15 та від 17.02.2021 у справі №295/16238/14-а.
Суд також враховує правовий висновок Верховного Суду України від 11.11.2014 у справі №21-394а14 та у постанові Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №281/1820/14-а, відповідно до якого зміна на підставі статті 378 КАС України способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом відповідно до статті 245 КАС України при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права. Отже, зміна способу і порядку виконання рішення суду про зобов'язання суб'єкта владних повноважень здійснити виплату із зобов'язання на стягнення такої виплати є незаконною.
Також Верховний Суд у постанові від 10.07.2018 у справі №755/7078/16-а (755/10524/17) дійшов висновку, що зміна способу виконання рішення із зобов'язання виплатити зазначені соціальні виплати на стягнення суми цих виплат, буде зміною рішення по суті, з виходом при цьому за межі позовних вимог та вирішенням питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті.
На підставі викладеного в сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зміни способу і порядку виконання рішення суду у справі №460/17105/23, тому у задоволенні заяви слід відмовити повністю.
Керуючись статтями 248, 256, 294-295, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання рішення суду у справі №460/7105/20, залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст ухвали складений 16 травня 2025 року
Суддя У.М. Нор