16 травня 2025 року м. РівнеСправа №460/2692/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративної справи за позовом:
ОСОБА_1
доГоловного управління Національної поліції в Рівненській області
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Рівненській області (далі - ГУНП в Рівненській області, відповідач), у якому просить:
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу середнього заробітку за час затримки повного розрахунку при звільненні в частинні грошового забезпечення на підставі рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 20.09.2022 у справі №460/17191/22;
стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки повного розрахунку при звільненні за період із 31.01.2023 по 28.02.2024 в розмірі 591969,24 грн з відрахуванням з такої суми податків, зборів та інших обов'язкових платежів;
зобов'язати відповідача відобразити грошове забезпечення позивача на підставі рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 20.09.2022 у справі №460/17191/22 у розмірі 29569,00 грн в довідці про розмір грошового забезпечення, у грошовому атестаті та подати відповідно інформацію до Головного Управління Пенсійного фонду у Рівненській області для перерахунку пенсії позивача.
Підстави для виплати середнього грошового забезпечення пов'язує з виконанням відповідачем 28.02.2024 судового рішення у справі №460/17191/22.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходив службу в поліції у ГУНП в Рівненській області. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 20.09.2022 у справі №460/17191/22 зобов'язано ГУ НП в Рівненській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення у загальній сумі 29569,00 грн. У подальшому, 31.01.2023 ОСОБА_1 , згідно з наказом ГУНП в Рівненській області від 31.01.2023 №18 о/с, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за станом здоров'я (через хворобу)), звільнено зі служби в поліції. Станом на 31.01.2023 при звільненні ОСОБА_1 не було нараховано та не виплачено грошове забезпечення у загальній сумі 29569,00 грн, відповідно до вказаного судового рішення. 28.02.2024 на картковий банківський рахунок позивача зараховано 29125,46 грн. Окрім цього, ГУ НП в Рівненській області повідомило позивача про здійснення перерахунку коштів на виконання рішення суду у справі №460/17191/22. Тобто, остаточний розрахунок при звільненні зі служби в поліції відповідач станом на день звільнення 31.01.2023 не провів. Позивач вважає, що оскільки ГУ НП в Рівненській області не був зроблений повний розрахунок при звільненні станом на 31.01.2023, то він має право на виплату середнього заробітку за час затримки виплати повного розрахунку при звільненні з 31.01.2023 по 28.02.2024 в сумі 591969,24 грн (1502,46 середньоденне грошове забезпечення х 394 календарні дні затримки розрахунку). Вважає, що на його користь підлягає стягненню середній розмір грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні. У зв'язку з тим, що на момент звільнення ОСОБА_1 не було виплачено кошти на підставі рішення суду у справі №460/17191/22 у розмірі 29569,00 грн, то, в довідці про розмір грошового забезпечення та у грошовому атестаті було відображено неповну інформацію про розмір грошового забезпечення і така інформація була у неповному обсязі подана до Головного Управління Пенсійного фонду у Рівненській області. Для належного захисту та повного відновлення прав позивача таку інформацію необхідно змінити з врахуванням рішення суду у справі №460/17191/22.
Ухвалою від 14.03.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву, а позивачем - відповіді на відзив.
Відповідач подав відзив, у якому заперечив проти позовних вимог. Зокрема, зазначив, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ, а із 07.11.2015 був прийнятий на службу в ГУНП в Рівненській області. З 30.04.2020 по 10.03.2021 працював на посаді начальника Гощанського відділення поліції Острозького відділу поліції ГУНП в Рівненській області. За результатами проведеного службового розслідування начальником ГУНП в Рівненській області видано наказ №1083 від 29.12.2020 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності", згідно пункту 2 якого до начальника Гощанського ВП Острозького ВП ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у виді «суворої догани». З 10.03.2021 позивач проходив службу на посаді дільничного офіцера поліції сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції Рівненського районного управління поліції ГУНП. Не погоджуючись з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності від 29.12.2020 №1083 та з наказом про призначення на нижчу посаду від 10.03.2021 № 32 о/с позивач оскаржив їх в судовому порядку. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 18.05.2021 у справі №460/1297/21 (з урахуванням постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.11.2021) визнано протиправним та скасовано наказ ГУ НП в Рівненській області № 32 о/с від 10.03.2021 та поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Гощанського відділення поліції Острозького відділу поліції ГУ НП в Рівненській області з 10.03.2021. Окремою ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 30.08.2022 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 08.09.2022) у справі №460/1297/21, яка набрала законної сили 01.12.2022, зобов'язано ГУ НП в Рівненській області вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, а саме незабезпечення реального виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 18.05.2021 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.11.2021 у справі №460/1297/21. На виконання рішення суду від 18.05.2021 та окремої ухвали від 30.08.2022 у справі №460/1297/21 ГУНП в Рівненській області прийнято наказ від 16.12.2022 №251 о/с, яким позивача поновлено на посаді заступника начальника відділу поліції начальником слідчого відділення Вараського районного відділу поліції ГУ НП в Рівненські області та виплачено йому грошове забезпечення за час вимушеного прогулу із врахуванням сум, що були йому нараховані та виплачені в період із 10.03.2021 по 28.08.2021. Відповідно до наказу ГУНП в Рівненській області від 31.01.2023 № 18 о/с ОСОБА_1 був звільнений з Національної поліції відповідно до пункту частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» - через хворобу. Крім того, рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 20.09.2022 у справі №460/17191/22, яке набрало законної сили 16.01.2024, зобов'язано ГУ НП в Рівненській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення у загальній сумі 29569,00 грн. Виплату вказаної суми здійснено відповідачем 28.02.2024. Підставою для нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення у загальній сумі 29569, 00 грн відповідно до вказаного рішення суду, є встановлення в змісті прибуткового касового ордера від 26.01.2021 № 140 внесеної в касу ГУНП ОСОБА_1 доплати до грошового забезпечення поліцейським, які забезпечували життєдіяльність на період карантину (COVID 19), в сумі 1445,80 гривень, що була виявлена в ході ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ГУНП в Рівненській області, проведеної Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області за період з 01.01.2020 по 31.12.2020. Також, із змісту архівної відомості № 1 за період з березня 2021 року по грудень 2021 року ОСОБА_1 здійснено списання коштів з квітня 2021 року по серпень 2021 року у загальній сумі 28124,13 грн, вид оплати «Премія додаткова за рішенням керівництва 2 (АТ)», «Премія додаткова за рішенням керівництва (АТ)» ( за посадою дільничного офіцера поліції сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції Рівненського районного управління поліції). Ha момент розгляду справи №460/17191/22 у Восьмому апеляційному адміністративному суді ОСОБА_1 16.12.2022 було нараховано та виплачено грошове забезпечення за час вимушеного прогулу, із врахуванням сум, що були йому нараховані та виплачені в період із 10.03.2021 по 28.08.2021. Оскільки премія ОСОБА_1 за період квітня 2021 року по серпень 2021 року за посадою дільничного офіцера поліції сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області була встановлена в розмірі 0%, а справа про стягнення грошового забезпечення за цей період знаходилась на розгляді в суді апеляційної інстанції, то, відповідно, грошове забезпечення (премія та доплата до грошового забезпечення поліцейським, які забезпечували життєдіяльність на період карантину (СOVID 19)) в розмірі 29569,00 грн не була врахована в сумі, що були нараховані та виплачені позивачу в період із 10.03.2021 по 28.08.2021. Зауважив, що грошове забезпечення (премія та доплати до грошового забезпечення поліцейським, які забезпечували життєдіяльність на період карантину (COVID 19)) в сумі 29569,93 грн стосувалося посади дільничного офіцера поліції сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області, на яку, відповідно до рішення суду, позивача було переведено незаконно. Таким чином, після звільнення позивача, відповідно до наказу ГУНП в Рівненській області від 31.01.2023 № 18 о/с, з ним було проведено повний розрахунок при звільненні за посадою, яку він обіймав на момент звільнення, враховуючи премію за даною посадою. Що стосується позовної вимоги про зобов'язання ГУНП в Рівненській області на підставі рішення суду у справі №460/17191/22 відобразити грошове забезпечення ОСОБА_1 у розмірі 29569,00 грн в довідці про розмір грошового забезпечення та у грошовому атестаті та подання відповідної інформації до ГУ ПФ у Рівненській області для перерахунку пенсії, відповідач зазначив, що ГУНП в Рівненській області надано грошовий атестат №9 та Довідку №174 від 13.02.2023 про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії ОСОБА_1 за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Включити суму грошового забезпечення в розмірі 29569 грн, яку було стягнуто на виконання рішення суду у справі №460/17191/22 в грошовий атестат позивача та Довідку №174 від 13.02.2023 не представляється можливим, оскільки дане грошове забезпечення відноситься до посади, на яку позивача було переведено незаконно, відповідно до рішення суду у справі №460/1297/21, і вважається, що в період із 10.03.2021 по 15.12.2022, відповідно до наказу ГУНП в Рівненській області від 16.12.2022 №251 о/с, ОСОБА_1 проходив службу на посаді начальника Гощанського відділення поліції Острозького відділу поліції ГУНП в Рівненській області і грошове забезпечення за даний період йому було нараховано та виплачено за даною посадою. Відповідач вважає, що сума стягнутого середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні має бути співмірною із стягнутою сумою грошового забезпечення. Вважає, що ГУНП в Рівненській області діяло виключно на підставі, в межах повноважень тау спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Позивачу було виплачено при звільненні грошове забезпечення повному обсязі, та дане грошове забезпечення в повному обсязі було відображено в грошовому атестаті та в Довідці №174 від 13.02.2023. Просив позов залишити без задоволення.
У відповіді на відзив позивач повністю підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити.
Ухвалою від 15.05.2025 відмовлено у задоволені клопотання представника позивача про витребування доказів.
З'ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, перевіривши їх дослідженими доказами, оцінивши їх у сукупності на підставі чинного законодавства, суд встановив та врахував таке.
ОСОБА_1 у період з 14.08.1997 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ, а з 07.11.2015 по 31.01.2023 - в Національній поліції України, що підтверджується витягом з послужного списку позивача від 27.04.2023 №1095/12/02-2023 (а.с. 96-98).
Крім того, суд встановив, що у період з 30.04.2020 по 10.03.2021 працював на посаді начальника Гощанського відділення поліції Острозького ВП ГУНП в Рівненській області.
За наслідками проведеного службового розслідування, начальником ГУ НП в Рівненській області видано наказ №1083 від 29.12.2020 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності", згідно з пунктом 2 якого до начальника Гощанського відділення поліції Острозького ВП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у виді “суворої догани».
17.12.2020 ОСОБА_1 отримав персональне письмове попередження про можливе наступне звільнення зі служби від 16.12.2020 у зв'язку із скороченням займаної посади начальника Гощанського відділу поліції.
Згідно з наказом ГУ НП в Рівненській області №32 о/с від 10.03.2021 підполковника поліції ОСОБА_1 було призначено дільничним офіцером поліції сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області, звільнивши його з посади начальника Гощанського відділення поліції Острозького ВП ГУНП в Рівненській області
Вказані обставини встановленні постановою суду від 10.11.2021 у справі №460/1297/21, яка набрала законної сили 10.11.2021, а тому відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України не потребують доказування.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 18.05.2021 у справі №460/1297/21 (з урахуванням постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.11.2021) визнано протиправним та скасовано наказ ГУ НП в Рівненській області № 32 о/с від 10.03.2021, та поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Гощанського відділення поліції Острозького ВП ГУ НП в Рівненській області з 10.03.2021.
Згідно з витягом з наказу ГУ НП в Рівненській області від 28.05.2021 №76 о/с на виконання рішення суду від 18.05.2021 у справі №460/1297/21 скасовано пункт наказу ГУ НП в Рівненській області №32 о/с від 10.03.2021 у частині призначення підполковника поліції ОСОБА_1 дільничним офіцером поліції сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції Рівненського РУП ГУ НП в Рівненській області, звільнивши його з посади начальника Гощанського ВП Острозького ВП ГУ НП в Рівненській області, із 10.03.2021 (а.с. 92).
16.12.2022 ГУНП в Рівненській області прийнято наказ за №251 о/с (а.с. 63), яким позивача поновлено на посаді заступника начальника відділу поліції начальником слідчого відділення Вараського РВП ГУ НП в Рівненські області з виплатою йому грошового забезпечення за час вимушеного прогулу із врахуванням сум, що були йому нараховані та виплачені в період із 10.03.2021 по 28.08.2021 (тобто періоду перебування його на посаді дільничного офіцера поліції сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області).
Крім того, за змістом вказаного наказу позивач вважається таким, що в період із 10.03.2021 по 15.12.2022 проходив службу на посаді начальника Гощанського відділення поліції Острозького ВП ГУНП в Рівненській області.
Наказом ГУ НП в Рівненській області від 31.01.2023 № 18 о/с підполковника поліції ОСОБА_1 звільненого зі служби в поліції з 31.01.2023 (а.с. 36).
13.02.2023 позивачу видано грошовий атестат №9 (а.с. 59) та довідку №174 пpo щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (а.с. 58).
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 20.09.2022 у справі №460/17191/22, яке набрало законної сили 16.01.2024, зобов'язано ГУ НП в Рівненській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення у загальній сумі 29569,00грн.
28.02.2024 ГУ НП в Рівненській області на виконання вказаного судового рішення виплачено позивачу грошового забезпечення у загальній сумі 29569,00 грн, що підтверджується випискою по картковому рахунку позивача в АТ «Укргазбанк» (а.с. 29-30) та платіжною інструкцією від 27.02.2024 №1074 (а.с. 62).
Вважаючи протиправною поведінку ГУ НП в Рівненській області щодо непроведення своєчасного повного розрахунку при звільненні, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, визначає Закон України “Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII).
Статтею 94 Закону № 580-VIII визначено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається Кабінетом Міністрів України залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання (ч. 1).
Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України (ч. 2).
Критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції України, у тому числі здобувачам вищої освіти, яким присвоєно спеціальне звання поліції (далі - здобувачі), закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських (далі - ЗВО), визначають Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженні наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 (далі - Порядок №260).
Відповідно до п. 3 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання.
До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Одноразова грошова допомога при звільненні виплачується не пізніше двох місяців з дня звільнення із служби, а в разі надходження коштів пізніше цього терміну - протягом п'яти робочих днів після їх надходження в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання центрального органу управління поліцією, органів поліції, державних органів, установ та організацій, до яких відряджені (прикомандировані) поліцейські (п. 8 розділу VIII Порядку №260).
Згідно з п. 11 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення, виплачене поліцейському несвоєчасно або в меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, протягом якого поліцейський мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення.
Виплата одноразових додаткових видів грошового забезпечення здійснюється, якщо звернення про їх отримання надійшли до закінчення трьох років з дня виникнення права на їх отримання.
Судом встановлено, що позивач був звільнений зі служби в поліції 31.01.2023.
Нараховане грошове забезпечення на виконання судового рішення від 20.09.2022 у справі №460/17191/22 відповідач виплатив 28.02.2024 в сумі 29569,00 грн.
Рішенням суду від 20.09.2022 у справі №460/17191/22 встановлено, що в змісті прибуткового касового ордера від 26.01.2021 № 140 внесеної в касу ГУНП ОСОБА_1 доплати до грошового забезпечення поліцейським, які забезпечували життєдіяльність на період карантину (COVID 19), в сумі 1445,80 гривень, що була виявлена в ході ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ГУНП в Рівненській області, проведеної Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області за період з 01.01.2020 по 31.12.2020. Також, із змісту архівної відомості № 1 за період з березня 2021 року по грудень 2021 року ОСОБА_1 здійснено списання коштів з квітня 2021 року по серпень 2021 року у загальній сумі 28124,13 грн, вид оплати «Премія додаткова за рішенням керівництва 2 (АТ)», «Премія додаткова за рішенням керівництва (АТ)» ( за посадою дільничного офіцера поліції сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції Рівненського районного управління поліції).
Таким чином, грошове забезпечення (премія та доплати до грошового забезпечення поліцейським, які забезпечували життєдіяльність на період карантину (COVID 19)) в сумі 29569,93 грн стосувалося посади дільничного офіцера поліції сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції Рівненського РУП ГУ НП в Рівненській області, не було виплачене позивачу за час проходження служби в поліції та підлягало виплаті при його звільненні 31.01.2023.
При цьому, покликання відповідача на те, що на дану суму мало бути зменшено середнє грошове забезпечення, виплачене позивачу на виконання рішення суду у справі №460/1297/21, оскільки грошове забезпечення в сумі 29569,93 грн стосувалося посади дільничного офіцера поліції сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області, на яку, відповідно до рішення суду, позивача було переведено незаконно, суд вважає безпідставним. Адже згідно з наказом від 16.12.2022 №251 о/с позивачу виплачено грошове забезпечення за час вимушеного прогулу із врахуванням сум, що були йому нараховані та виплачені в період із 10.03.2021 по 28.08.2021. Проте, сума грошового забезпечення 29569,93 грн була виплачена позивачу лише 28.02.2024.
Отже, судом встановлено, що в період з 31.01.2023 по 28.02.2024 включно відповідачем допущено затримку повного розрахунку при звільненні позивача в частині невиплати суми 29569,00 грн. Вказаний період налічує 394 календарних дні.
За частиною першою статті 47 КЗпП України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 116 КЗпП України (в редакції, чинній з 19.07.2022) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Статтею 117 КЗпП України (в редакції, чинній з 19.07.2022) передбачено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні.
Так, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Таким чином, законодавцем встановлене обмеження щодо розміру відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні шестимісячним терміном.
Відтак, зв'язку із затримкою повного розрахунку при звільненні позивача в частині невиплати суми 29569,00 грн відповідач повинен відшкодувати середній заробіток за шість місяців, тобто за період з 31.01.2023 по 30.07.2023, який налічує 181 календарний день.
Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача виплатити позивачу середнє грошове забезпечення за час затримки повного розрахунку при звільненні за період з 31.07.2023 по 28.02.2024 задоволенню не підлягають.
Повертаючись до обставин справи, суд зауважує, що Верховний Суд України в постанові від 17.02.2015 в справі № 21-8а/15 зазначив, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі. Така правова позиція підтримана Верховним Судом.
Пунктом 2 Порядку обчислення середнього заробітку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок №100), передбачено, що у випадках (крім обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки) середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата.
Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.
Згідно з п. 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим або другим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.
Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
За змістом довідки про грошове забезпечення від 27.03.2024 №371 (а.с. 61), виданої ГУ НП в Рівненській області, середньомісячна заробітна плата (грошове забезпечення) позивача становить 20443,47 грн ((18415,80 + 22471,13) / 2), а середньоденна заробітна плата (грошове забезпечення) 670,28 грн ((18415,80 + 22471,13) / 61).
Середній заробіток за весь період затримки розрахунку становить 121320,68 грн (670,28 грн х 181).
При цьому, загальна сума грошових коштів, виплачених відповідачем для позивача на виконання судового рішення, становить 29569,00 грн.
З аналізу статей 47, 116, 117 КЗпП України слідує, що умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Водночас за правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.02.2020 у справі №821/1083/17, під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем.
Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв'язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.
Однак, встановлений ст.117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.
Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.
Верховний Суд України у постанові від 27.04.2016 у справі №6-113цс16 дійшов висновку, що право суду зменшити розмір середнього заробітку, який має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, залежить від таких чинників: наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, коли належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв'язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу. Одночасно Верховний Суд України зауважив, що разом із тим необхідно брати до уваги і такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц погодилася з таким висновком у тому, що суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і що таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми.
Водночас, виходячи з мети відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, яка полягає у компенсації працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, і які розумно можна було б передбачити, Велика Палата Верховного Суду вважає, що, з одного боку, не всі чинники, сформульовані у зазначеному висновку, відповідають такій меті. Так, сама лише наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум; момент виникнення такого спору, прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника, істотність розміру недоплаченої суми порівняно із середнім заробітком працівника не впливають на розмір майнових втрат, яких зазнає працівник у зв'язку з простроченням розрахунку.
З огляду на викладене, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27.04.2016 у справі №6-113цс16 і вказала, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:
- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;
- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
- ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;
- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково. Тому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27.04.2016 у справі № 6-113цс16 про те, що право суду зменшити розмір середнього заробітку залежить від прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України.
При вирішенні цього питання суд враховує такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати.
Вказаний підхід застосований Верховним Судом під час вирішення справи №806/2473/18 і наведений в постанові від 30.10.2019 та в силу приписів частини п'ятої статті 242 КАС України та частини шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" враховується судом під час вирішення цього спору.
Таким чином, для визначення суми середнього заробітку для виплати позивачу за порушення строків розрахунків при звільненні суд застосовує такий алгоритм.
Як зазначалося судом вище по тексту цього рішення: середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні військовослужбовцям обчислюється у календарних днях; середньоденний заробіток позивача становить 670,28 грн; на виконання судового рішення у справі №460/17191/22 відповідач виплатив позивачу суму грошового забезпечення 29569,00 грн; відповідачем допущено затримку повного розрахунку при звільненні позивача в частині невиплати суми 29569,00 грн за період з 31.01.2023 по 28.02.2024 включно, а з урахуванням обмеженого статтею 117 КЗпП України шестимісячного строку - з 31.01.2023 по 30.07.2023, який налічує 181 календарних днів; середній заробіток позивача за період з 31.01.2023 по 30.07.2023 становить 121320,68 грн.
Отже суд враховує, що істотність частки складових грошового забезпечення в порівнянні із середнім заробітком за весь час затримки розрахунку 29569,00 (сума грошового забезпечення не виплачена при звільненні) / 121320,68 (середній заробіток за час затримки розрахунку) = 0,24.
Сума, яка підлягає відшкодуванню, становить: 670,28 грн (середня заробітна плата позивача за один робочий день) х 0,24 х 181 (дні затримки розрахунку) = 29116,96 грн.
Оцінюючи в сукупності вищевикладене, суд дійшов висновку, що присудженню з відповідача на користь позивача підлягає середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 29116,96 грн.
Наведену суму можна вважати обґрунтовано пропорційною, тому саме такий розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягає відшкодуванню відповідачем на користь позивача.
Відтак, позовна вимога в частині стягнення з відповідача середнього заробітку в сумі 591969,24 грн задоволенню не підлягає.
Оскільки в ході судового розгляду встановлено порушення відповідачем строків виплати належних при звільненні працівникові сум, то суд вважає протиправною поведінку відповідача щодо непроведення із позивачем своєчасного і повного розрахунку при звільненні з військової служби.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 5 КАС України визначені способи захисту порушених прав, свобод та інтересів, та зазначено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п. 4 та п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Враховуючи встановлені судом фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача буде зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31.01.2023 по 28.02.2024 за шість місяців в сумі 29116,96 грн, з утриманням із вказаної суми належних до сплати податків і зборів.
Суд вважає, що в такий спосіб та із застосуванням наведеного вище алгоритму розрахунку буде досягнуто справедливого і розумного балансу між інтересами працівника та роботодавця, з урахуванням всіх істотних обставин справи, які встановлені судом.
Водночас, оскільки в матеріалах судової справи відсутні докази нарахування позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31.01.2023 по 28.02.2024 за шість місяців в сумі 29116,96 грн, то позовні вимоги в частині стягнення такого середнього грошового забезпечення задоволенню не підлягають.
Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 2910,58 грн (без утримання податків та обов'язкових платежів) задоволенню не підлягають.
Вирішуючи спір в частині позовних вимог про зобов'язання відповідача відобразити грошове забезпечення позивача на підставі рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 20.09.2022 у справі №460/17191/22 у розмірі 29569,00 грн в довідці про розмір грошового забезпечення, у грошовому атестаті та подати відповідно інформацію до Головного Управління Пенсійного фонду у Рівненській області для перерахунку пенсії позивача, суд враховує таке.
Відповідно до розділу ІХ Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 (далі - Порядок №260), у разі переміщення по службі (переведення, відрядження, переходу), а також звільнення поліцейського зі служби в поліції орган поліції, ЗВО, орган, до якого був відряджений поліцейський, зобов'язаний виплатити йому належні види грошового забезпечення, про що зробити відповідні записи в грошовому атестаті за формою, визначеною у додатку 2 до цих Порядку та умов (п. 1).
Грошовий атестат поліцейським видається, зокрема, у разі звільнення із займаної посади у зв'язку із зарахуванням до ЗВО (пп. 5 п. 2).
Поліцейським, які звільняються з призначенням пенсії, грошовий атестат на руки не видається, а передається разом з іншими документами до підрозділу відповідного органу поліції, який здійснює підготовку та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів, за запитом такого підрозділу (п. 3).
Відповідно до п. 4 розділу ІІІ Інструкції про організацію роботи з оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та з інших соціальних питань, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.09.2018 № 760, підрозділи фінансового забезпечення (бухгалтерські підрозділи) апарату МВС, територіальних органів з надання сервісних послуг МВС, закладів, установ та підприємств, що належать до сфери управління МВС, ЦОВВ та Національної гвардії України, готують:
1) грошовий атестат;
2) довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - довідка про додаткові види грошового забезпечення) (додаток 4).
Як встановлено судом з матеріалів справи, 13.02.2023 відповідачем видано на ім'я позивача грошовий атестат №9 (а.с. 59) та довідку №174 пpo щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (а.с. 58).
Грошове забезпечення, зазначене в грошовому атестаті та довідці, вказане відповідачем відносно посад, які позивач обіймав у період з лютого 2021 року по січень 2023 року - начальника Гощанського відділення поліції Острозького ВП ГУНП в Рівненській області (з 30.04.2020 по 15.12.2022) та заступника начальника відділу поліції начальника слідчого відділення Вараського РВП ГУ НП в Рівненські області (з 16.12.2022 по 31.01.2023).
Натомість грошове забезпечення (премія та доплати до грошового забезпечення поліцейським, які забезпечували життєдіяльність на період карантину (COVID 19)) в сумі 29569,93 грн за період з 10.03.2021 по 28.08.2021 стосувалося посади дільничного офіцера поліції сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції Рівненського РУП ГУ НП в Рівненській області, на яку, відповідно до рішення суду у справі №460/1297/21, позивача було переведено незаконно наказом від 28.05.2021 №76 о/с, який в судовому порядку визнано протиправним та скасовано.
Крім того, за змістом наказу ГУНП в Рівненській області від 16.12.2022 №251 о/с (а.с. 63) позивач вважається таким, що в період із 10.03.2021 по 15.12.2022 проходив службу на посаді начальника Гощанського відділення поліції Острозького ВП ГУНП в Рівненській області.
З огляду на наведене вище, суд дійшов висновку, що матеріалами справи не підтверджено наявність у позивача права на внесення суми грошового забезпечення позивача 29569,93 грн, виплаченої відповідачем 28.02.2024 на виконання рішення суду у справі №460/17191/22, до довідки від 13.02.2024 №174 пpo щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та до грошового атестата від 13.02.2024 №9.
В розумінні КАС України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Суд зазначає, що ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Таким чином, передумовою для можливості задоволення позовних вимог щодо зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити дії (похідна вимога) повинна бути наявність факту порушення прав особи, яка звернулася до суду за захистом порушених прав, тобто вчинення таким суб'єктом протиправних дій, бездіяльності чи прийняття протиправного рішення (основна вимога), які у даному випадку відсутні. Отже, позов в цій частині задоволенню не підлягає.
З огляду на викладене, позов слід задовольнити частково.
З урахуванням результатів судового розгляду справи, відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України суд присуджує на користь позивача судовий збір в сумі 968,96 грн в частині задоволеної позовної вимоги немайнового характеру.
При цьому, суд зазначає, що за приписами ст. 7 Закону України "Про судовий збір" надміру сплачена сума судового збору в сумі 214,98 грн (на підставі квитанції від 12.03.2024 №1657-6161-1857-5194) підлягає поверненню за клопотанням особи, яка його сплатила.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Рівненській області щодо непроведення повного розрахунку при звільненні ОСОБА_1 зі служби в поліції з 31.01.2023 по 28.02.2024.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Рівненській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31.01.2023 по 28.02.2024 середній заробіток за шість місяців в сумі 29116,96 грн, з утриманням із вказаної суми належних до сплати податків і зборів, обов'язкових платежів.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Рівненській області судові витрати по сплаті судового збору в сумі 968,96 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач - Головне управління Національної поліції в Рівненській області (вул. Миколи Хвильового, буд. 2, м. Рівне, Рівненська обл., 33028. ЄДРПОУ/РНОКПП 40108761)
Повний текст рішення складений 16 травня 2025 року.
Суддя Н.О. Дорошенко