16 травня 2025 року м. Рівне №460/14740/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Нор У.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доВійськової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій, -
Встановив:
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, у якій просить суд:
- визнати протиправними дії Військової частини Національної гвардії України НОМЕР_1 щодо відмови у звільненні ОСОБА_1 з військової служби за Документ сформований в системі «Електронний суд» 02.12.2024 8 контрактом під час дії воєнного стану, за сімейними обставинами на підставі абз.3 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку з наявністю дитини віком до 18 років та проходженням обома з батьків військової служби;
- зобов'язати Військову частину Національної гвардії України НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами та прийняти рішення за наслідком такого розгляду, з врахуванням висновків суду.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 проходить військову службу за контрактом на посаді начальника секції S-1 (персонал) штабу батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 . 11 листопада 2024 року Позивач, керуючись положеннями чинного законодавства та вимогами Статуту внутрішньої служби ЗСУ, звернулась до безпосереднього командира з рапортом про звільнення з військової служби у зв'язку з сімейними обставинами, визначеними абз.3 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а саме, у зв'язку з наявністю дитини віком до 18 років та проходженням обома з батьків військової служби. Однак, листом від 19.11.2024 № 45/12-1321 військовою частиною НОМЕР_1 НГУ було відмовлено у задоволенні рапорту Позивача та звільненні з військової служби - відповідно. Копія листа додається до позовної заяви. Позивач вважає таку бездіяльність Відповідача щодо звільнення Позивача з військової служби та прийняте останнім рішення про відмову у задоволенні рапорту протиправними та такими, що порушують права та законні інтереси Позивача, з огляду на що останньою прийнято рішення звернутись до суду з даним позовом.
Ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому з наведеними позивачем у позовній заяві обставинами та вимогами не погоджується повністю. Зазначає про те, що позивач проходить військову службу за контрактом на посаді начальника секції S-1 (персонал) штабу батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 . Також зазначає, що позивачкою разом з рапортом про звільнення документів не вбачається наявність у останньої статусу дружини, як одного з подружжя, в якому обидва члени проходять військову службу та мають дитину віком до 18 років. Таким чином, законна підстава задовольнити рапорт Позивачки про звільнення її з військової служби у суб'єкта владних повноважень - військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України відсутня, оскільки не передбачена чинним законодавством.
Позивачем подано відповідь на відзив, в якій остання просить суд задовольнити позовні вимоги повністю.
Відповідачем подано до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з'ясував усі фактичні обставини, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.
ОСОБА_1 проходить військову службу за контрактом на посаді начальника секції S-1 (персонал) штабу батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 .
Позивач 11.11.2024 звернулася до відповідача з рапортом про звільнення з військової служби на підставі абз. 3 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а саме, військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах, під час дії воєнного стану, дружина, якщо обоє із подружжя проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років.
Відповідач надав відповідь на рапорт від 19.11.2024 №45/12-1321, де повідомляє про відмову у задоволенні рапорту позивача. Підставою відмови вказує відсутність підстав для звільнення.
Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Нормами ст. 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів визнано обов'язком громадянина України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (надалі -- Закон України №2232-XII).
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, дія якого в подальшому була неодноразово продовжена та наразі триває.
Воєнний стан в розумінні положень ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Окрім того, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII (надалі - Закону України №3543-XII) .
Звільнення військовослужбовців з військової служби регламентовано Законом України №2232-XII.
Відповідно до пп. «г» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України №2232-XII контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби під час проведення мобілізації та дії воєнного стану через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Згідно з абз 3 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України №2232-XII військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин під час дії воєнного стану: дружина, якщо обоє із подружжя проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років.
Відповідно до Закону № 2232-XII Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі Положення №1153/2008).
Пунктом 7 Положення №1153/2008 встановлено, що військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.
Відповідно до пункту 12 Положення №1153/2008 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, звільнення з військової служби) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Згідно з пунктом 233 Положення військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин (пункт 241 Положення).
Наказом Міністерства оборони України від 10.04.2009 № 170 затверджена Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі Інструкція №170).
Документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України (абз.13 пункту 14.10 Інструкції №170).
Отже, звільнення з військової відбувається шляхом подання військовослужбовцем відповідного рапорту до безпосереднього начальника з долученням належних документів на підтвердження наявності таких обставин.
Суд встановив, що позивачка, як військовослужбовець, який проходить військову службу зверталася до відповідача з рапортом про звільнення з військової служби під час воєнного стану на підставі абз 3 п. 3 ч.12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» а саме через сімейні обставини або з інших поважних причин під час дії воєнного стану: дружина, якщо обоє із подружжя проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років.
Суд зазначає, що в матеріалах справи наявні наступні документи:
-копія свідоцтва про народження дитини ОСОБА_2 (Серія НОМЕР_2 від 25.11.2014);
- довідка військової частини НОМЕР_3 від 21.11.2024 №828, про те що лейтенант ОСОБА_1 проходити військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 з 30.11.2015 по теперішній час.
- копія довідки військової частини НОМЕР_3 про те що ОСОБА_3 проходити військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 з 16.05.2015 по теперішній час.
- копія рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 02.11.2018 про розірвання шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_3
- копія судового наказу Кузнецовського міського суду Рівненської області від 29.01.2019 про стягнення з ОСОБА_5 на утримання сина ОСОБА_2 аліменти в розмірі частину заробітку (доходу) батька до досягнення дитиною повноліття.
Відповідач розглянув рапорт від 19.11.2024 про звільнення з військової служби на підставі абз 3 п. 3 ч.12 ст. 26 Закону України №2232-XII, а саме через сімейні обставини або з інших поважних причин: дружина, якщо обоє із подружжя проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років. За результатами розгляду рапорту відповідач повідомив про те, подане рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 02.11.2018 у справі №565/1117/18 встановлено факт, що ви та військовослужбовець ОСОБА_3 на дату звернення з рапортом про звільнення подружжям не є, Таким чином , на сьогоднішній день ви не є дружиною ОСОБА_3 а він не є вашим чоловіком, а разом ви не є подружжям, що проходити військову службу та має дитину (дітей) віком до 18 років.
Відповідно до ст. 21 Сімейного Кодексу України (далі - СК України) шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя. Релігійний обряд шлюбу не є підставою для виникнення у жінки та чоловіка прав та обов'язків подружжя, крім випадків, коли релігійний обряд шлюбу відбувся до створення або відновлення органів державної реєстрації актів цивільного стану.
Відповідно до ч. 2 ст. 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Згідно з ч.3 ст. 105.СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Згідно з ч. 3 ст. 109 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їх особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.
В розумінні ст. 56 СК України ніхто не може бути примушений до збереження шлюбних відносин.
Згідно з ч. 2, 3 ст. 115 СК України рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Розірвання шлюбу, здійснене органами державної реєстрації актів цивільного стану, засвідчується Свідоцтвом про розірвання шлюбу, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України.
Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Як зазначалося вище судом ОСОБА_1 перебувала в шлюбі з ОСОБА_3 .
У ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є спільний син ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Кузнецовським міським судом Рівненської області у справі 565/1117/18 від 02.11.2018 про розірвання шлюбу між ОСОБА_4 ( ОСОБА_1 ) та ОСОБА_3 . Отже з моменту розірвання шлюбу ОСОБА_4 ( ОСОБА_1 ) та ОСОБА_3 подружжям не є. Спільних прав та обов'язків щодо один одного не мають.
Підсумовуючи наведене вище, суд робить висновок про те, що позивач не має права на звільнення з військової служби на підставі абз 3 п. 3 ч.12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Оскільки позовні вимоги позивача про зобов'язання відповідача повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби на підставі абз. 3 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» є похідними від первинної позовної вимоги, то враховуючи висновки суду у цій справі такі задоволенню також не підлягають.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій, відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 16 травня 2025 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 )
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_5 )
Суддя У.М. Нор