16 травня 2025 рокум. Рівне№460/3486/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Максимчука О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Гощанської селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення,
1. Стислий виклад позицій учасників справи.
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду (далі - суд) з вказаним адміністративним позовом (позовною заявою) до Гощанської селищної ради (далі - відповідач), у якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету відповідача №98 від 13.12.2024 "Про розгляд заяви ОСОБА_1 " та зобов'язати повторно розглянути заяву від 20.03.2024 про надання дозволу щодо перепоховання померлої дружини позивача ОСОБА_2 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ) з кладовища в селі Курозвани Рівненського району Рівненської області на кладовище в селі Симонів Рівненського району Рівненської області.
Обгрунтовуючи свій позов, позивач зазначає про те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його дружина ОСОБА_2 , яка похована в селі Курозвани Рівненського району Рівненської області, похованням якої займалася її тітка ОСОБА_3 , а сам позивач до тіла дружини та на похорон допущений не був. Позивач зазначає, що заперечував щодо поховання дружини в селі Курозвани Рівненського району Рівненської області, але в день смерті перебував в шоковому стані та не зміг заперечити щодо здійснення поховання в с. Курозвани. Позивач зазначає, що іншого волевиявлення ОСОБА_2 щодо місця її поховання, ніж як в с. Симонів, не було і не могло бути, зважаючи на вік, в якому вона померла і на раптовість її смерті. З вищевказаних причин позивач впевнений, що не було і волевиявлення ОСОБА_2 щодо того, що її похованням має займатись ОСОБА_3 . У зв?язку з цим, позивач звернувся до відповідача із заявою від 20.06.2024 про надання дозволу на перепоховання померлої дружини ОСОБА_2 на кладовищі в с. Симонів Рівненського району Рівненської області. Однак, 27.07.2024 відповідач повідомив позивача, що винесення його заяви на рогляд виконавчим комітетом відповідача без документів, які підтверджують що саме позивач здійснив поховання померлої дружини, не допускається. 18.10.2024 Рівненським окружним адміністративним судом було винесено рішення по справі №460/10540/24, яким зобов?язано Гощанську селищну раду розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.06.2024 про надання дозволу на перепоховання померлої дружини з кладовища села Курозвани Рівненського району Рівненської області на кладовище в селі Симонів Рівненського району Рівненської області, з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні. Рішенням виконавчого комітету Гощанської селищної ради від 13.12.2024 №98 "Про розгляд заяви ОСОБА_1 " позивачу було відмовлено у задоволені заяви про надання дозволу щодо перепоховання померлої дружини. Зазначені дії відповідача позивач вважає протиправними, а тому звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом (позовною заявою).
Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву та подав до суду свій відзив, де в обґрунтування заперечень зазначає, що поховання померлої ОСОБА_2 здійснила її тітка ОСОБА_3 , що не суперечить приписам законодавства, а позивач не надав жодних доказів які б підтверджували волевиявлення померлої про заборону здійснення поховання її тіла тіткою. Частиною 1 статті 21 Закону України "Про поховання та похоронну справу" передбачено, що суб'єктом звернення до виконавчого комітету селищної ради із заявою про перепоховання повинна бути лише особа, яка здійснила поховання. При цьому вказана норма не містить в собі процесуальної можливості звернутися із вказаноюю заявою іншій особі, ніж тій, що здійснила поховання. Відповідач також зазначає, що частина 1 статті 21 Закону України «Про поховання та похоронну справу» вказує на те, що перепоховання останків померлих допускається у виняткових випадках за рішенням виконавчого органу сільської, селищної, міської ради на підставі письмового звернення особи, яка здійснила поховання, лікарського свідоцтва про смерть, дозволу виконавчого органу відповідної сільської, селищної, міської ради на поховання останків на іншому кладовищі. Відповідач звертає увагу, що позивачем не надано доказів які б підтверджували, що перепоховання є саме тим винятковим випадком, коли слід надати дозвіл на перепоховання. А відтак відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, які не підлягають задоволенню.
2. Заяви, клопотання учасників справи, інші процесуальні дії у справі.
Позовна заява подана до суду 20.02.2025 у паперовій формі шляхом надсилання позовної заяви з додатками на адресу суду поштовими засобами, надійшла до суду і була зареєстрована в автоматизованій системі діловодства суду 25.02.2025.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.02.2025 визначено суддю Максимчука О.О. головуючим суддею (суддею-доповідачем) з розгляду справи за вказаною позовною заявою.
Ухвалою від 03.03.2025 суд прийняв вказану позовну заяву до розгляду і відкрив провадження в адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановив відповідачу п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позов.
Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву та 19.03.2025 подав до суду відзив, у якому відповідач виклав свої заперечення проти позову.
26.03.2025 до суду надійшло клопотання відповідача про долучення доказів до матеріалів справи.
На момент розгляду справи по суті і ухвалення судом цього рішення інші заяви, клопотання від учасників справи до суду не надійшли, а також суд не здійснював інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо).
З урахуванням вимог частини 4 статті 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження суд не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
3. Встановлені судом обставини справи та зміст спірних правовідносин.
Розглянувши наявні у справі матеріали, з'ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх позовні вимоги і заперечення, дослідивши подані сторонами письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, що враховані судом при вирішення спору по суті.
Позивач ОСОБА_1 є громадянином України, народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Симонів Гощанського району Рівненської області що підтверджується даними з належного позивачу паспорта громадянина України, копія якого додана позивачем до позовної заяви і наявна у матеріалах справи.
Між позивачем та ОСОБА_2 було укладено шлюб, під час якого у них народилося четверо спільних дітей, а саме ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 померла у віці ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується даними з наявного у матеріалах справи свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , що 16.03.2022 повторно видане Гощанським вдділом державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів).
ОСОБА_2 була похована в селі Курозвани Рівненського району Рівненської області, похованням померлої займалася її тітка ОСОБА_3 .
20.06.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на перепоховання померлої дружини ОСОБА_2 з кладовища в селі Курозвани Рівненського району Рівненської області на кладовище в селі Симонів Рівненського району Рівненської області. 27.07.2024 відповідач листом повідомив позивача, що винесення його заяви на розгляд виконавчим комітетом відповідача без документів, які підтверджують що саме позивач здійснив поховання померлої дружини, не допускається.
Не погодившись із вказаною відповіддю відповідача, позивач звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просив суд зобов'язати Гощанську селищну раду розглянути заяву від 20.06.2024 року про надання дозволу щодо перепоховання померлої дружини.
Рішенням від 18.10.2024 Рівненський окружний адміністративний суд зобов'язав Гощанську селищну раду розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.06.2024 про надання дозволу на перепоховання померлої дружини ОСОБА_2 з кладовища села Курозвани Рівненського району Рівненської області на кладовище в селі Симонів Рівненського району Рівненської області, з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні.
На виконання вказаного рішення суду 13.12.2024 виконавчий комітет відповідача прийняв рішення №98 "Про розгляд заяви ОСОБА_1 ", яким відмовив позивачу у задоволенні його заяви про надання дозволу на перепоховання померлої дружини ОСОБА_2 з кладовища села Курозвани Рівненського району Рівненської області на кладовище в селі Симонів Рівненського району Рівненської області.
Не погодившись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду із адміністративним позовом (позовною заявою) у цій справі з наведеними вище позовними вимогами до відповідача.
Отже у цій справі, яка розглядається судом, предметом спору є рішення виконавчого комітету відповідача №98 від 13.12.2024 "Про розгляд заяви ОСОБА_1 " та зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 20.06.2024 про надання дозволу щодо перепоховання померлої дружини.
4. Нормативно-правове регулювання спірних правовідносин та висновки суду.
Встановивши наведені вище фактичні обставини справи та відповідні їм спірні правовідносини, суд вважає, що до спірних правовідносин за наведених фактичних обставин справи підлягають застосуванню такі норми права і висновки Верховного суду про їх застосування.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
За змістом статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Загальні правові засади здійснення в Україні діяльності з поховання померлих, регулює відносини, що виникають після смерті (загибелі) особи, щодо проведення процедури поховання, а також встановлює гарантії належного ставлення до тіла (останків, праху) померлого та збереження місця поховання визначає Закон України «Про поховання та похоронну справу» від 10.07.2003 № 1102-IV (далі - Закон № 1102-IV).
Відповідно до статті 2 Закону № 1102-IV місце поховання - кладовище, крематорій, колумбарій або інша будівля чи споруда, призначена для організації поховання померлих; поховання померлого - комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству; користувач місця поховання (місця родинного поховання) - особа, яка здійснила перше поховання на відведеному місці поховання (родинного поховання) та/або має відповідне свідоцтво про смерть похованого і свідоцтво про поховання, передбачене статтею 25 цього Закону.
Статтею 4 Закону № 1102-IV регламентовано, що діяльність у галузі поховання базується на таких основних принципах: гарантування державою належного поховання померлих; достойного ставлення до тіла померлого; поховання в установленому законодавством порядку з урахуванням волевиявлення померлого, вираженого особою при житті, а за його відсутності - з урахуванням побажань родичів; створення рівних умов для поховання померлих незалежно від їх раси, кольору шкіри, політичних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; запобігання випадкам непоховання померлих; компенсації державою витрат, пов'язаних з похованням померлих, відповідно до закону; безоплатного виділення місця для поховання померлих (їхніх останків) чи урн із прахом померлих на кладовищі (у колумбарії); конфіденційності інформації про померлого; забезпечення збереження місць поховань.
За змістом статті 6 Закону №1102-IV усі громадяни мають право на поховання їхнього тіла та волевиявлення про належне ставлення до тіла після смерті. Волевиявлення про належне ставлення до тіла після смерті може бути виражене, серед іншого у: побажанні бути похованим у певному місці, за певними звичаями, поруч з певними раніше померлими чи бути підданим кремації; дорученні виконати своє волевиявлення певній особі; іншому дорученні, що не суперечить законодавству.
Виконання волевиявлення громадян про належне ставлення до їхнього тіла після смерті в частині щодо кремації тіла, поховання в іншому населеному пункті здійснюється відповідно до закону. Дії щодо тіла померлого повинні здійснюватися в повній відповідності з волевиявленням померлого, якщо не виникли обставини, за яких виконання волевиявлення померлого неможливе (частина 3 статті 6 Закону №1102-IV).
Відповідно до статті 11 Закону №1102-IV поховання померлого покладається на виконавця волевиявлення померлого. Якщо у волевиявленні померлого немає вказівки на виконання волевиявлення чи в разі відмови виконавця від виконання волевиявлення померлого поховання померлого здійснюється чоловіком (дружиною), батьками (усиновителями), дітьми, сестрою, братом, дідом або бабою, онуком (правнуком), іншою особою, яка зобов'язалася поховати померлого.
В свою чергу, згідно зі статтею 2 Закону №1102-IV під волевиявленням громадянина щодо ставлення до його тіла після смерті слід розуміти бажання, виражене в усній (у присутності свідків) або в письмовій формі, завіреній в установленому законодавством порядку.
Як встановлено судом, дружина позивача ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується наявним в матеріалах справи свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Гощанським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів).
В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які свідчать, що ОСОБА_2 за свого життя виявляла волю щодо свого поховання.
Водночас, сторонами не заперечується той факт, що похованням померлої займалась її тітка ОСОБА_3 .
Із дослідженої судом заяви позивача від 20.06.2024 суд встановив, що позивач звернувся до Гощанської селищної ради про надання дозволу на перепоховання ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з кладовища в с. Курозвани Рівненського району Рівненської області на кладовище в с. Симонів Рівненського району Рівненської області. Вказана заява мотивована тим, що позивач та спільні з померлою діти хочуть відвідувати та доглядати могилу близької людини (дружини та матері) за місцем постійного проживання в с. Симонів Рівненського району Рівненської області та зазначає, що могила покійної дружини перебуває в занедбаному стані. Покликається на те, що покійна дружина була похована всупереч її волі, оскільки говорила про те, що хоче бути похованою за місцем проживання чоловіка та їх дітей. Також до заяви позивач долучив наступні документи: завірені копії паспорта заявника, свідоцтва про шлюб, свідоцтва про народження дітей, свідоцтва про смерть, оригінал листа ГУ Держпродспоживслужби в Рівненській області від 18.04.2024 №04-01-17/01-11/1304-24, лікарське свідоцтво про смерть №22 від 02.02.2022.
Процедура перепоховання останків померлих визначена статтею 21 Закону №1102-IV. Зокрема, відповідно до статті 21 Закону № 1102-IV перепоховання останків померлих допускається у виняткових випадках за рішенням виконавчого органу сільської, селищної, міської ради на підставі письмового звернення особи, яка здійснила поховання, висновку органу санітарно-епідеміологічної служби, лікарського свідоцтва про смерть, дозволу виконавчого органу відповідної сільської, селищної, міської ради на поховання останків на іншому кладовищі. Перепоховання останків померлих може здійснюватися в інших випадках згідно із законодавством України.
Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 19.11.2003 №193, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.09.2014 за № 1113/9712, затверджено Порядок утримання кладовищ та інших місць поховань (далі - Порядок №193), який розроблено з метою реалізації положень Закону України "Про поховання та похоронну справу".
Згідно із пунктом 2.12 глави 2 Порядку №193 перепоховання останків померлих допускається у виняткових випадках при наявності обґрунтованої причини.
Для прийняття рішення щодо здійснення перепоховання останків померлого користувач місця поховання подає такі документи: заяву користувача з обґрунтуванням причин перепоховання; висновок місцевого закладу санепідемслужби про можливість ексгумації; лікарське свідоцтво про смерть; дозвіл виконавчого органу відповідної сільської, селищної, міської ради на поховання останків на іншому кладовищі.
За результатами розгляду поданих документів виноситься рішення про перепоховання останків померлого на інше місце поховання чи, у разі відсутності підстав, видається користувачу обґрунтована письмова відмова.
Ритуальна служба забезпечує оформлення договору-замовлення на перепоховання та призначає термін його проведення. Ексгумація здійснюється, як правило, у зимовий період, через рік після поховання в піщаних ґрунтах і через три роки - при похованні у зволожених ґрунтах важкого механічного складу та глиняних ґрунтах. Ексгумація проводиться в присутності медичного працівника, участь якого при проведенні перепоховання забезпечує користувач.
Слід зазначити, що вище описані нормативні акти не містять переліку виняткових випадків, тож орган місцевого самоврядування має надавати таку оцінку самостійно виходячи із загальних принципів права.
Як було зазначено вище, відповідно до частини 4 статті 4 Закону № 1102-IV передбачено, що діяльність у галузі поховання базується на таких основних принципах зокрема, поховання в установленому законодавством порядку з урахуванням волевиявлення померлого, вираженого при житті, а за його відсутності з врахуванням побажань родичів.
Отже, орган місцевого самоврядування має враховувати побажання родичів при здійсненні поховання, так як наслідок - перепоховання померлого.
Аналізуючи спірне рішення відповідача суд дійшов висновку, що воно не містить жодних обґрунтувань щодо прийняття саме такого рішення про відмову у перепохованні, як і не наведено обґрунтувань щодо визнання або невизнання винятковим випадком наведених позивачем у його заяві причин необхідності перепоховання. Крім того жодним чином не враховано думку чоловіка померлої та їх спільних дітей.
Обґрунтованість, в силу статті 2 КАС України, є однією з обов'язкових ознак рішення (дії, бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, що підлягає встановленню адміністративним судом.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб'єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття, чого в цій справі відповідачем зроблено не було, оскільки спірне рішення не містить обґрунтованих мотивів відмови в задоволенні заяви позивача, водночас містить посилання виключно на норми законодавства, з яких неможливо встановити дійсні мотиви прийняття саме такого рішення. Оскаржуване рішення не містить посилань на документи, які були подані позивачем та чому вони прийняті/не прийняті до уваги, не роз'яснено та не обґрунтовано, з урахуванням яких підстав виконавчий комітет дійшов висновку про відсутність підстав для перепоховання та відсутність виняткових випадків, які б дозволяли таке перепоховання здійснити.
Суд також вважає, що врахування відповідачем думки лише одного із родичів померлої (її тітки) порушує принципи рівності перед законом, справедливості тощо, враховуючи ту обставину, що чоловік померлої спільно проживав з останньою та виховував їх спільних дітей.
Отже, суд дійшов висновку про те, що відповідач належними та допустимими доказами не довів наявність правових та фактичних підстав для прийняття оскаржуваного рішення від 13.12.2024 «Про розгляд заяви ОСОБА_1 », не навів обґрунтованих підстав та мотивів для прийняття такого рішення, а тому таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено суду правомірності та обґрунтованості прийнятого рішення, а тому враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, враховуючи вимоги законодавства України, з метою поновлення порушених прав позивача та виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до повного задоволення шляхом визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Гощанської селищної ради №98 від 13.12.2024 "Про розгляд заяви ОСОБА_1 " та зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.03.2024 про надання дозволу щодо перепоховання померлої дружини позивача ОСОБА_2 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ) з кладовища в селі Курозвани Рівненського району Рівненської області на кладовище в селі Симонів Рівненського району Рівненської області.
5. Розподіл судових витрат.
З огляду на приписи чинного законодавства при зверненні до суду із позовною заявою у цій справі позивач сплатив до бюджету судовий збір у розмірі 1211,20 грн, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним документом. З урахуванням наведеного та оскільки суд визнав по суті обґрунтованою позовну вимогу позивача щодо визнання протиправними дій відповідача та зобов'язання його до вчинення певних дій, то понесені позивачем витрати зі сплати судового збору у зв'язку із розглядом справи (за подання позовної заяви) підлягають присудженню на його користь у розмірі 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Гощанської селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення, - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Гощанської селищної ради №98 від 13.12.2024 "Про розгляд заяви ОСОБА_1 ".
Зобов'язати Гощанську селищну раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.06.2024 про надання йому дозволу на перепоховання померлої дружини ОСОБА_2 з кладовища в с. Курозвани на кладовище в с. Симонів Рівненського району Рівненської області.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Гощанської селищної ради понесені витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1211,20 (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 );
Відповідач: Гощанська селищна рада (місцезнаходження: вул. Незалежності, 72, с-ще Гоща, Рівненська обл., 35400; код ЄДРПОУ: 04385416).
Суддя Олександр МАКСИМЧУК