Іменем України
16 травня 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/582/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Кисіль С. В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
У провадженні Луганського окружного адміністративного суду на розгляді перебуває справа за позовом заява ОСОБА_1 (далі - позивач), в інтересах якої звернулася адвокат Дячук Наталія Валеріївна (далі - представник позивача), до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - відповідач-1, ГУ ПФУ в Луганській області), Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач-2, ГУ ПФУ у Київській області), в якій представник позивача просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Луганській області від 04 березня 2025року № 103950005902, яким відмовлено у призначенні позивачу пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як особі, що працювала або проживала на територіях радіоактивного забруднення;
- зобов'язати ГУ ПФУ у Київській області з 25 лютого 2025 року призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що вона є постраждалою внаслідок аварії на ЧАЕС 4-ої категорії, проживала та проживає у м. Фастові Київської області, тобто на території, яка була віднесена до зони посиленого радіоекологічного контролю.
25 лютого 2025 року у зв'язку із досягненням пенсійного віку (зі зменшенням, передбаченим статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи») позивач звернулась з заявою про призначення пенсії до ГУ ПФУ у Київській області.
14 березня 2025 року позивач отримала від Головного ГУ ПФУ у Київській області рішення ГУ ПФУ в Луганській області від 04 березня 2025 року № 10395005902, яким їй відмовлено у призначенні пенсії за віком згідно з Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Рішення відповідч-1 мотивував тим, що позивачем не підтверджено факту постійного проживання або постійної роботи в зоні посиленого радіоактивного контролю станом на 01 січня 1993 року - 4 роки.
Відмова ГУ ПФУ в Луганській області є неправомірною, такою, що суперечить вимогам діючого законодавства, оскільки Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має вищу юридичну силу, ніж підзаконні акти, в тому числі Постанови правління Пенсійного фонду України.
Звертаючись до відповідача-2 з заявою про призначення пенсії, позивач надала документи, які підтверджують її статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи та факт постійного проживання та роботи, у тому числі не менше 4 років станом на 01 січня 1993 року, у зоні посиленого радіоекологічного контролю у м. Фастові, зокрема копію паспорта громадянина України з відміткою про її постійне проживання (реєстрацію) з 13 березня 1998 року у м. Фастові, посвідчення громадянина, який постійно проживає або працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю (Категорія 4), серії НОМЕР_1 , виданого 03 квітня 1995 року Київською обласною державною адміністрацією.
Крім того, її постійне проживання у м. Фастові (не менше 4 років станом на 01 січня 1993 року) підтверджується актом, засвідченим головою Комітету самоорганізації населення від 03 вересня 2024 року№ 82, з якого вбачається що з січня 1985 року по березень 1998 року ОСОБА_1 проживала за адресою: АДРЕСА_1 , свідоцтвом про народження з якого вбачається, що позивач (дошлюбне прізвище ОСОБА_2 ) народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Фастів, атестатом про середню освіту серії НОМЕР_2 , з якого видно, що у 1986 році позивач закінчила середню школу № 9 м. Фастова Київської області, свідоцтвом про укладання шлюбу між позивачкою ОСОБА_3 і ОСОБА_4 серії НОМЕР_3 , з якого вбачається, що шлюб зареєстровано 26 грудня 1987 року відділом РАГСу Фастівського міськвиконкому, свідоцтвом про народження доньки позивачки ОСОБА_5 серії НОМЕР_4 з якого вбачається, що доньку позивач народила ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Фастові Київської області.
Позивач фактично з народження постійно проживала (проживає) у м. Фастові Київської області, тобто станом на 01 січня 1993 року вона постійно проживала у зоні посиленого радіоекологічного контролю не менше 4-х років.
Отримати довідку про реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 вона не має можливості, оскільки домова книга знищена новими власниками будинку, які придбали будинок у батьків позивача.
Позивач має статус особи, що постійно проживає чи постійно працює або постійно працювала у зоні посиленого радіоекологічного контролю, що підтверджується посвідченням потерпілого від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (Категорія 4).
ІНФОРМАЦІЯ_3 позивачці виповнилось 55 років.
Таким чином, позивач фактично досягнула віку, визначеного статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням зменшення 12 травня 2024 року, а тому має право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Отже, відмова у призначенні позивачу пенсії зі зменшенням пенсійного віку згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як особі, що працювала або проживала на територіях радіоактивного забруднення, яка викладена у рішенні ГУ ПФУ в Луганській області від 04 березня 2025 року № 103950005902 є протиправною.
Ухвалою суду від 25 березня 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , ГУ ПФУ в Луганській області у квітні 2025 року подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що за заявою позивача від 25 лютого 2025 року ГУ ПФУ в Луганській області прийнято рішення від 04 березня 2025 року № 104750008650 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за положеннями статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зі зниженням пенсійного віку, оскільки:
- станом на 01 січня 1993 року відсутній необхідний період проживання (роботи) у зоні посиленого радіоекологічного контролю - 4 роки;
- відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (із змінами, внесеними Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій») відсутній страховий стаж необхідний особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку - 15 років.
Вказане свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
ГУ ПФУ у Київській області позовну заяву з додатками та ухвалу про відкриття провадження в адміністративній справі отримала в електронному кабінеті 21 березня 2025 року та 26 березня 2025 року відповідно, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
У частині шостій статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали судової справи в електронній формі, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 КАС України, судом встановлено наступне.
ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) народилася у м. Фастів Київської області, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_6 від 04 липня 1969 року, актовий запис № 377.
25 лютого 2025 року ОСОБА_1 звернулася до органів Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яку зареєстровано 25 квітня 2025 року за № 1049, додавши документи зазначені в розписці-повідомленні.
За принципом екстериторіальності вказана заява розглянута ГУ ПФУ в Луганській області.
Рішенням ГУ ПФУ в Луганській області року від 04 березня 2025 року № 104750008650 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком за статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у зв'язку з відсутністю необхідного періоду проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю станом на 01 січня 1993 року - 4 років.
В обґрунтування цього рішення зазначено наступне.
Дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 , вік заявниці - 55 років 8 місяців 7 днів, дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України - 25 лютого 2025 року.
За результатом розгляду документів визначено період проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю з 13 березня 1998 року по 25 липня 2008 року - 10 років 4 місяці 13 днів, у тому числі станом на 01 січня 1993 року - відсутній період проживання.
За наданими документами страховий стаж складає 32 роки 11 місяців 11 днів, який зараховано починаючи з 01 січня 2004 року - з урахуванням сплати страхових внесків до Пенсійного фонду за даними Реєстру.
Відповідно до інформації, що міститься в ІКІС ПФУ: Підсистема призначення та виплати пенсії (форма РС-право), страховий стаж позивача (для розрахунку права на пенсію за віком) станом на 25 лютого 2025 року складає 32 роки 11 місяців 11 днів.
27 червня 1986 року позивач закінчила школу в м. Фастів, що підтверджується атестатом про середню освіту серії НОМЕР_2 .
Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 , виданого 26 грудня 1987 року Фастівською міськрадою народних депутатів Київської області, актовий запис 561, 26 грудня 1987 року позивач зареєструвала шлюб з ОСОБА_7 та змінила прізвище на ОСОБА_8 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 народила дитину - ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , виданим 15 лютого 1990 року Фастівським міськвиконкомом, актовий запис № 81.
Відповідно до акту голови Комітету самоорганізації населення мікрорайону Заріччя м. Фастів Київської області від 03 вересня 2024 року № 82 ОСОБА_1 дійсно проживала за адресою: АДРЕСА_1 , з січня 1985 року по березень 1998 року.
ОСОБА_1 видано посвідчення громадянина, який постійно проживав на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4) серії НОМЕР_1 від 04 квітня 1995 року, відповідно до якого позивач має статус особи, що постійно проживає чи постійно працює або постійно працювала у зоні посиленого радіоекологічного контролю.
Позивач у період з 13 березня 1998 року по 25 липня 2008 року та з 09 вересня 2021 року по теперішній час реєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується довідкою виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області від 06 серпня 2024 року № 22-13/698 та паспортом серії НОМЕР_7 , виданим 29 лютого 1998 року Фастівським МРВ ГУ МВС України в Київській області.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV).
Умови призначення пенсії за віком встановлено статті 26 Закону № 1058-ІV.
Абзацом першим частини першої статті 26 Закону № 1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Відповідно до абзаців другого, восьмого частини першої статті 26 Закону № 1058-IV починаючи з 01 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Законом України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-ХІІ у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначені основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Статтею 49 Закону № 796-ХІІ визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 55 Закону № 796-ХІІ особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Згідно з абзацом 6 пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-ХІІ, потерпілі від Чорнобильської катастрофи особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у такому порядку: 2 роки (початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період) та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (Порядок № 22-1).
Судом установлено, що до заяви про призначення пенсії позивачем було долучено посвідчення громадянина, який постійно проживав на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4) серії НОМЕР_1 від 04 квітня 1995 року.
Підпунктом 5 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які засвідчують особливий статус особи, зокрема, посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (за наявності) та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).
Тобто, з метою підтвердження права на призначення пенсії на умовах статті 55 Закону № 796-ХІІ особа має подати одночасно з заявою про призначення пенсії, зокрема, посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідку про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видану органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями).
Статтею 9 Закону № 796-ХІІ (у редакції Закону, яка була чинна на момент видачі позивачу посвідчення категорії 4) особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є, зокрема, потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Згідно з частинами третьою-четвертою статті 15 Закону № 796-ХІІ підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - місцевими Радами народних депутатів на цих територіях.
Відповідно до пункту 6 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1992 року № 501 (далі - Порядок № 501) громадянам, які постійно проживають або постійно працюють на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 01 січня 1993 прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років, і віднесеним до категорії 4, видається посвідчення коричневого кольору, серія В.
Згідно з пунктом 10 Порядку № 501, видача посвідчень провадиться: народним депутатам України, керівним і відповідальним працівникам Секретаріату Верховної Ради України, Адміністрації Президента України, Верховного Суду України, Генеральної Прокуратури, Вищого Арбітражного Суду, Кабінету Міністрів, а також керівникам центральних органів державної виконавчої влади, представникам Президента України в областях і містах Києві та Севастополі, працівникам підприємств і організацій, розташованих в зоні відчуження - Міністерством у справах захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; іншим потерпілим і учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС - Радою Міністрів Республіки Крим, обласним, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій за місцем проживання.
Посвідчення видається громадянам, які постійно проживають або постійно працюють на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 01 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років, - на підставі довідки встановленого зразка.
Виходячи з аналізу вищевикладеного суд дійшов висновку, що єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС, статус особи, яка постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіологічного контролю 4 категорії та надає право користування пільгами, встановленими Закону № 796-ХІІ, є відповідне посвідчення. Різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Аналогічний правовий висновок висловлено Верховним Судом у постанові від 21 листопада 2019 року у справі № 572/47/17 і від 15 січня 2021 року у справі № 520/7846/17, який враховується при вирішенні цієї справи відповідно до положень частини п'ятої статті 242 КАС України.
Таким чином, Законом № 796-ХІІ та Порядком № 501 чітко визначено, що саме посвідчення відповідної категорії є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, визначеними Законом для такої категорії.
Суд звертає увагу, що наявність у позивача на момент звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії дійсного посвідчення громадянина, який постійно проживає на території посиленого радіоекологічного контролю категорії 4 свідчить про те, що Київською обласною державною адміністрацією було вже визнано, що період проживання (роботи) позивача у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01 січня 1993 року становить більше 4 років. Таким чином, період проживання позивача у зоні посиленого радіоекологічного контролю станом на 01 січня 1993 року становить більше 4 років, що є необхідною умовою для підтвердження права на додаткове зменшення пенсійного віку, передбаченого положеннями статті 55 Закону №796-ХІІ.
Доказів скасування чи визнання недійсним посвідчення позивача як громадянина, який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4) серії НОМЕР_1 від 04 квітня 1995 року відповідачем до суду не надано, та матеріали справи не містять.
Крім того, факт проживання та роботи позивача на території зони посиленого радіоекологічного контролю чітко прослідковується із додатково поданих документів.
Відповідно до переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення затверджено постановою Кабінету Міністрів Української РСР «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи» від 23 листопада 1991 року № 106, якою м. Фастів Київської області віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю (4 зона) станом на 01 січня 2015 року.
Відтак, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 має право на зниження пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058-ІV, за проживання в зоні посиленого радіологічного контролю з 26 квітня 1986 року (дата аварії на Чорнобильській АЕС) по 30 червня 1988 року (проживання в м. Фастів з 18 червня 1969 народження по 01 січня 2015 року - більше 40 років, а тому позивач має право на початкову величину заниження пенсійного віку на 2 роки.
За таких обставин, у спірних правовідносинах зниження пенсійного віку має відбуватися у порядку 1 рік за 3 роки проживання, роботи та з застосуванням початкової величини 2 роки, але не більше 5 років.
Аналогічний правовий висновок висловлено Верховним Судом у постанові від 08 червня 2022 року у справі № 380/7535/21.
Так, Конституційний Суд України у Рішенні від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 наголосив на недопустимості скасування окремих пільг, компенсацій та гарантій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зазначивши, що «відповідно до статті 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи є обов'язком держави. Одним із тяжких наслідків аварії на ЧАЕС стала втрата здоров'я громадянами. Законами України таких громадян віднесено до відповідних категорій, вони потребують відновлення втраченого здоров'я, постійної медичної допомоги та соціального захисту з боку держави».
У Рішенні від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 Конституційний Суд України також звернув увагу на засадничий характер обов'язку держави щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи та на необхідність виокремлення категорії громадян України, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і потребують додаткових гарантій соціального захисту у зв'язку з надзвичайними масштабами вказаної катастрофи та її наслідків. Такі гарантії, пільги та компенсації є особливою формою відшкодування завданої шкоди вказаній категорії громадян, а тому скасування чи обмеження цих пільг, компенсацій і гарантій без рівноцінної їх заміни свідчитиме про відступ держави від її конституційного обов'язку. Пільги, компенсації та гарантії є такими, що захищені Конституцією України від негативних наслідків для цієї категорії осіб при внесенні змін до законодавства України. Приписи статті 3 Конституції України, згідно з якими держава відповідає перед людиною за свою діяльність (частина друга), зобов'язують державу обґрунтовувати зміну законодавчого регулювання, зокрема, у питаннях обсягу пільг, компенсацій та гарантій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені Законом № 796-XII.
Статтею 11 Закону №796-XII передбачено, що до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать, зокрема, особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 01 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.
Згідно пунктом 4 частини першої статті 14 Закону № 796-ХІІ категорія 4 особі, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, встановлюється особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.
Тобто, як встановлено судом, до 01 січня 1993 року позивач протягом 4 років постійно проживав у зоні посиленого радіоекологічного контролю, позивачу надано статус потерпілої особи від Чорнобильської катастрофи і за правилами статті 55 Закону № 796-XII останній має право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.
Висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах уже висловлював Верховний Суд, зокрема у постановах від 12 квітня 2019 року у справі № 287/42/17-а, від 30 вересня 2020 року у справі № 572/1921/17, від 31 січня 2019 року у справі № 283/2537/16-а), № 287/25/17-а (постанова від 23 січня 2019 року).
Судом встановлено, що на день звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії (25 лютого 2025 року) позивач досягла 55-річного віку та набула 32 роки 11 місяців 11 днів страхового стажу.
Статтею 26 Закону № 1058-IV передбачено, що право на пенсію за віком мають особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 31 року з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року.
Судом установлено право позивача на призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ на 5 років.
З урахуванням вказаного, спірне рішення відповідача-1 є протиправним і підлягає скасуванню.
У статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд, серед іншого, може прийняти рішення про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких вона просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об'єкту порушеного права, та у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним (ефективним).
З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об'єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім, необхідним та ефективним:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Луганській області від 04 березня 2025 року № 103950005902 про відмову позивачу в призначенні пенсії відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Луганській області призначити позивачу за її заявою від 25 лютого 2025 року пенсію за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 25 лютого 2025 року.
У задоволенні позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області треба відмовити, оскільки, по-перше, питання про призначення пенсії позивачу з урахуванням положень Порядку № 22-1 має вирішуватися територіальним органом Пенсійного фонду України, який визначено для розгляду такого питання за принципом екстериторіальності. У спірних відносинах таким органом є Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області. По-друге, обов'язок провести позивачу виплату призначеної пенсії виникне у Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на підставі вимог Закону № 1058-IV, у зв'язку з чим додаткового встановлення судовим рішенням не потребує.
Суд зазначає, що на законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
У справі, що розглядається, повноваження пенсійного органу щодо призначення пенсії передбачені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію. Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.
Також суд звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З огляду на вказане позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно з матеріалами справи позивач при зверненні до суду з позовом сплатив судовий збір у розмірі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією від 20 березня 2025 року № 5385-9584-5055-1532.
Відповідно до частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою сплачується судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Станом на 01 січня 2025 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3028,00 грн.
Позивачем у позовній заяві заявлено одну вимогу немайнового характеру, друга є похідною вимогою, тому позивач за подання даної позовної заяви повинен був сплатити судовий збір у розмірі 1211,20 грн за одну вимогу немайнового характеру.
При цьому суд зауважує, що відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Позовна заява подана через підсистему «Електронний суд», тому ставка судового збору в даному випадку повинна становити 968,96 грн.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.
Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій ГУ ПФУ в Луганській області, суд присуджує позивачу понесені нею і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1.
При цьому суд звертає увагу позивача, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми (частина друга статті 7 Закону України «Про судовий збір»).
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 КАС України, суд
Частково задовольнити позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (ідентифікаційний код 21782461, місцезнаходження: вул. Шевченка, 9, м. Сіверськодонецьк, Луганська область, 93404), Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (ідентифікаційний код 22933548, місцезнаходження: вул. Саєнка Андрія, 10, м. Фастів, Київська область, 08500) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 04 березня 2025 року № 103950005902 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області призначити ОСОБА_1 за її заявою від 25 лютого 2025 року пенсію за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 25 лютого 2025 року.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень дев'яносто шість копійок).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Кисіль