Копія
16 травня 2025 року м. Кропивницький Справа № 640/21232/18
провадження № 2-іс/340/77/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного (письмового) провадження справу за позовною заявою фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, -
Позивач звернулась до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Київській області від 20.09.2018 р. №0053255302.
21.01.2019 Окружний адміністративний суд міста Києва (суддя Р.О. Арсірій) відкрив провадження в адміністративній справі (а.с.1-2). Цією ж ухвалою відстрочено позивачу сплату судового збору за подання позовної заяви до ухвалення рішення у справі.
На виконання вимог пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX та Порядку №399 на підставі акту приймання-передачі судових справ, не розглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва від 05.03.2025, згідно супровідного листа Київського окружного адміністративного суду від 05.03.2025 №01-19/3049/25 до Кіровоградського окружного адміністративного суду передано адміністративну справу № 2а-18193/11/2670.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.03.2025 адміністративна справа № 2а-18193/11/2670 передана судді Т.М. Кармазиній. (а.с.104)
Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 справу прийнято до провадження та справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Даною ухвалою замінено відповідача у справі №640/21232/18 Головне управління ДФС у Київській області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Київській області (44096797). (а.с.106-108)
Ухвалою суду від 31.03.2025 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи з викликом сторін. (а.с.127-128)
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 30.09.2018 року на її поштову адресу надійшло рішення ГУ ДФС у Київській області від 20.09.2018р. № 0053255302 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, відповідно до якого, визначено суму штрафу у розмірі 654,31 грн. та нараховано пеню у розмірі 91,1 грн. Вважає, що зазначене рішення є незаконним та винесеним з порушенням норм чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню. Вказує, що вона є фізичною особою - підприємцем та обрала спрощену систему оподаткування, відповідно до п. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», зобов'язана сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. Стверджує, що 19.03.2018 року вона сплатила єдиний соціальний внесок за 1 квартал 2018 року у розмірі 2460,00 гривень, що підтверджується квитанцією №14 ГУ Ощадбанку по м. Києву та області, яку було надано до Іванківської ДПІ. Проте, листом № 2436/0303 від 22.06.2018 року Вишгородське об'єднане УПФ України Київської області повідомило їй про існування заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Зазначає, що з метою належного виконання зобов'язання по сплаті ЄСВ та запобігання застосування з боку органу доходів та зборів штрафних санкцій, нею було повторно сплачено єдиний соціальний внесок двома платежами, що підтверджується квитанціями № 129 від 26.07.2018 року та №183 від 07.08.2018 року. Для встановлення причини незарахування грошових коштів отримувачу згідно квитанції № 14 від 19.03.2018 року, внаслідок чого і виникла заборгованість зі сплати ЄСВ на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, вона негайно звернулась до ГУ Ощадбанку по м. Києву та області, та як виявилося, грошові кошти у розмірі 2 460,00 гривень (єдиний соціальний внесок за І квартал 2018 року), які вона сплатила 19.03.2018 року згідно квитанції № 14, не були зараховані на вказаний рахунок через помилку касира при введенні номеру рахунку отримувача. Таким чином, на її думку, зобов'язання зі сплати єдиного внеску виконані добросовісно та у встановлені чинним законодавством терміни для такої сплати, що підтверджується квитанцією ГУ Ощадбанку № 14 від 19.03.2018 року, а помилка касира при зазначенні рахунку не може слугувати підставою для застосування до платника штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасне перерахування ЄСВ. Отже, оскаржуване рішення ГУ ДФС у Київській області від 20.09.2018р. № 0053255302 є безпідставним та підлягає скасуванню, оскільки для підтвердження факту несплати суми грошового зобов'язання необхідно встановити, що у встановлений строк для сплати ЄСВ платник не вчиняв дії, спрямовані на перерахування суми такого внеску. Здійснена помилка під час перерахування грошових коштів повинна кваліфікуватися як дія, хоча і помилкова.
Відповідачем до суду подано відзив на адміністративний позов відповідно до змісту якого, не погоджуються з доводами викладеними в позовній заяві та вважає її такою, що не підлягає задоволенню (а.с.75-78, 112-114). ФОП ОСОБА_2 (2947403787) за своїм правовим статусом відповідає поняттю платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (ЄСВ). Вказує, що платники єдиного внеску, зазначені, зокрема у п. 4 частини першої ст.4 Закону № 2464, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. Таким чином, вважає, що граничний термін сплати єдиного внеску за себе фізична особа - підприємець та особи, які провадять незалежну професійну діяльність сплачують 19 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. Згідно наявної інформації в ІС «Податковий Блок» позивач зареєстрована як фізична особа-підприємець 25.10.2016, а 01.11.2016 зареєстрована як платник єдиного податку. Вказує, що відповідно до інтегрованої картки платника позивача 19.04.2018 року, було нараховано зобов'язання щодо сплати єдиного внеску за 1 квартал 2018 року, яке позивач несплатив. Внаслідок чого, у зв'язку з несвоєчасною сплатою єдиного внеску позивачу нараховані штрафні санкції. Таким чином, вважає, що ГУ ДФС у Київській області мала всі законодавчо визначені повноваження та підстави для винесення відносно позивача рішення від 20.09.2018 №0053255302 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного соціального внеску. Всі дії відповідача здійснені в межах чинного законодавства, у порядку та у спосіб, ним передбачений, тому вимоги про визнання протиправним та скасування рішення від 20.09.2018 №0053255302 є необґрунтованими.
Від позивача надійшли уточнення щодо її особистих даних, зокрема позивачкою повідомлено, що нею змінено прізвище з ОСОБА_3 на ОСОБА_4 , про що свідчить свідоцтво про шлюб, паспорт громадянина України, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. (а.с.132-136)
Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, ОСОБА_5 25.10.2016 року зареєстрована як фізична особа-підприємець, перебувала на обліку у податковій з 26.10.2016, у спірний період перебувала на спрощеній системі оподаткування та була платником єдиного податку 3 групи. (а.с.15-16, 17, 132)
Податковим органом на підставі ч.10 та п.2 ч.11 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування» прийнято рішення №0053255302 від 20 вересня 2018 року про застосування до ФОП ОСОБА_2 штрафних санкцій у розмірі 654,31 грн. (за період з 20.04.2018 до 08.08.2018) та нарахування пені у сумі 91,10 грн. за несплату (неперерахування) несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску. (а.с.18)
Позивач звернулась із скаргою від 08.10.2018 щодо скасування рішення №0053255302 від 20 вересня 2018 року. (а.с.20-22)
Рішенням Державної фіскальної служби України від 09.11.2018 №17536/0/99-99-11-02-02-25 про результати розгляду скарги, рішення залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення (а.с.23-25).
Не погодившись із рішенням про застосування штрафних санкцій та нарахування пені, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. №2464-VІ (надалі - Закон №2464-VІ в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно з п.п.2, 6 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до статті 2 Закону №2464-VI дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Згідно з п.п.1, 4 ч.1 ст.4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є
роботодавці: фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту);
фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Аналогічна норма визначена пп.3 п.1 розділу ІІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 р. №449, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі за текстом - Інструкція №449).
Відповідно до п.1 ч.2 ст.6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
З огляду на п.3 ч.1 ст.7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Частиною 5 статті 8 Закону №2464-VI визначено, що єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. (абз.3 ч.8 ст.9 Закону №2464-VI)
Частиною 10 статті 9 Закону №2464-VI передбачено, що днем сплати єдиного внеску вважається:
1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів;
2) у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі;
3) у разі сплати єдиного внеску в іноземній валюті - день надходження коштів на відповідні рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.
Відповідно до ч.ч.11, 12 ст.9 Закону №2464-VI у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
З огляду на викладене, фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Календарна дата закінчення поєднана з прийменником «до» в українській мові прямо вказує на зазначення кінцевої календарної дати чинності або виконання чого-небудь.
Виходячи з вказаного останнім днем сплати єдиного внеску фізичною особою - підприємцем на спрощеній системі оподаткування, за відповідний календарний квартал є 20 число місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29 січня 2019 року у справі №817/1889/17.
Згідно статті 25 Закону №2464-VI рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.
Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
На суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції, зокрема за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.
Про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.
Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти календарних днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми зараховуються на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для зарахування єдиного внеску. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до органу доходів і зборів вищого рівня або до суду з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це територіального органу доходів і зборів, яким прийнято це рішення.
Так, спірним рішенням до позивача застосовані штрафні санкції та нарахована пеня за невчасне перерахування єдиного внеску за період з 20.04.2018 по 08.08.2018.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом позивач 19.03.2018 року сплачувала єдиний соціальний внесок за 1 квартал 2018 року у розмірі 2460,00 грн., про що свідчить квитанція № 14 ГУ Ощадбанку по м. Києву та області. (а.с.26) Проте кошти, згідно цієї квитанції не було зараховано у зв'язку з помилкою у зазначенні реквізитів платежу, а саме рахунку отримувача.
Позивач вказувала, що з метою належного виконання зобов'язання по сплаті єдиного внеску та запобігання застосування з боку податкового органу, нею було повторно сплачено єдиний соціальний внесок двома платежами на загальну суму 2460,00 грн., про що свідчать квитанції № 129 від 26.07.2018 року та №183 від 07.08.2018 року (а.с.29)
Також позивач зазначала, що для встановлення причини незарахування грошових коштів отримувачу згідно квитанції №14 від 19.03.2018 року, внаслідок чого і виникла заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зверталася до ГУ Ощадбанку по м. Києву та області. Останній листом від 09.08.2018 року повідомив, що сума сплаченого платежу від 19.03.2018 згідно квитанції №14, не були зараховані на рахунок через помилку касира при введенні номеру рахунку отримувача. (а.с.32)
Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, а також відповідальність суб'єктів переказу, загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами визначає Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05 квітня 2001 року № 2346-III (далі - Закон № 2346-III, чинний на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 1.24 статті 1 Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05 квітня 2001 року №2346-III (далі - Закон №2346-III) переказ коштів (далі - переказ) - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі.
Відповідно до пункту 8.1 статті 8 Закону № 2346-ІІІ банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.
Положенням пункту 22.4 статті 22 Закону № 2346-ІІІ передбачено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника, для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку. Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.
Системний аналіз наведених норм права дає підстави дійти висновку про те, що з моменту прийняття банком зобов'язання з виконання доручення клієнта на переказ коштів, платник внесків не може нести відповідальності у вигляді штрафних санкцій за невчасну сплату внесків, при умові що такий платних звернувся до банку у строк сплати цих внесків.
Тобто, виконання платником податкового обов'язку по перерахуванню в бюджет суми внеску пов'язано з моментом подання ним до банку платіжного документа на перерахування відповідних сум зобов'язань та прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.
За наявності в платника відповідних доказів, що підтверджують виконання усіх передбачених законодавством умов для визнання його добросовісним платником, обов'язок зі сплати відповідної суми податкового (грошового) зобов'язання слід визнати виконаним, незалежно від фактичного зарахування платежу до бюджетної системи України.
Таким чином, з урахуванням факту прийняття банком розрахункового документа на виконання та сплату коштів в повному обсязі та вжиття позивачем належних від нього заходів з метою виправлення ситуації, внаслідок чого, сплачені кошти перераховано на відповідний рахунок, платник податку не може нести відповідальність за несвоєчасне виконання зобов'язання зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Отже, штрафні санкції застосовуються у разі несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску. Здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак, дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть слугувати підставою для застосування штрафів.
Таким чином, позивачем зобов'язання зі сплати єдиного внеску виконані вчасно, у встановлені Законом терміни для такої сплати. Помилка при зазначенні невідповідного рахунку, не може слугувати підставою для застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасне перерахування єдиного внеску.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, позовні вимоги є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.132, 139, 143, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Київській області (03151, м. Київ, вул.Святослава Хороброго, 5, корпус А, ЄДРПОУ ВП 44096797) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Київській області №0053255302 від 20 вересня 2018 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Т.М. КАРМАЗИНА