16 травня 2025 р. Справа № 120/13535/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Слободонюка М.В., розглянувши у м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , військової частини НОМЕР_1 та військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій, скасування постанови та наказів та зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач), до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач 1), ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - відповідач 2), військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач 3) про визнання протиправними дій, скасування постанови та наказів та зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначає, що був мобілізований у незаконний спосіб, з порушенням визначеного порядку призову на військову службу під час мобілізації, з порушенням процедури взяття на військовий облік та проведенням медичного огляду для встановлення придатності до проходження військової служби. Позивач вказує, що неправомірні дії першого та другого відповідачів щодо його призову на військову службу, як і неправомірність постанови військово-лікарської комісії щодо його придатності до військової служби зумовлюють подальшу протиправність усіх інших рішень пов'язаних із набуттям ним статусу військовослужбовця та зарахування до списків особового складу військової частини.
Разом із позовною заявою представником позивача була подана заява про забезпечення позову, у задоволенні якої ухвалою суду від 11.10.2024 відмовлено.
Наступною ухвалою суду від 16.10.2024 дану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків, які були усунуті його представником 17.10.2024.
Ухвалою від 24.10.2024 судом відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін (у письмовому провадженні). Крім того, цією ухвалою встановлено відповідачам 15-ти денний строк для подання відзиву на позовну заяву.
20.11.2024 до суду від представника позивача - адвоката Грушко Ж.В. надійшла заява про зміну позовних вимог та залучення до участі у справі в якості співвідповідача військову частину НОМЕР_2 .
Відповідно, цією заявою представник позивача просить розглядати позовні вимоги в новій редакції:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 в частині порушення процедури призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації;
- визнати протиправною та скасувати постанову ВЛК, оформлену довідкою № 178/4275 від 18.08.2024 про визнання придатним до військової служби ОСОБА_1 ;
- скасувати пункт наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з адміністративно-господарчої діяльності) № 668 від 18.08.2024 “Про призов та відправку військовозобов'язаних під час проведення мобілізації» в частині, що стосується ОСОБА_1 ;
- скасувати пункт 1.1.9 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 236 від 18.08.2024 в частині, що стосується ОСОБА_1 ;
- скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 287 від 10.10.2024 в частині, що стосується ОСОБА_1 ;
- зобов'язати військову частині НОМЕР_2 звільнити ОСОБА_1 з військової служби та виключити зі списків особового складу військової частини.
Надалі ухвалою суду від 25.11.2024 прийнято заяву про зміну предмету позову від 20.11.2024 та залучено до участі у справі у справі в якості співвідповідача військову частину НОМЕР_2 (далі - відповідач 4). Відповідно, розгляд справи було розпочато спочатку.
02.12.2024 до суду від представника військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову.
Обґрунтовуючи відзив представник відповідача 3 вказує, що згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №236 від 18.08.2024 позивач був зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 на посаду солдата резерву взводу резерву роти резерву рядового складу (витяг міститься в матеріалах справи). Підставою для зарахування позивача до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 є поіменний список ІНФОРМАЦІЯ_3 від 18.08.2024 №9857.
На думку представника відповідача 3, приймаючи вищезазначений наказ та зараховуючи позивача в списки особового складу командир військової частини НОМЕР_1 діяв в порядку та у спосіб передбачені законодавством України.
Так, представник військової частини НОМЕР_1 зазначає, що підстави звільнення військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, з військової служби під час проведення мобілізації та дії воєнного стану встановлені пунктом 2 частини четвертої статті 26 Закону України № 2232-XII від 25.03.1992 "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-XIІ). Частиною 7 статті 26 Закону № 2232-XIІ передбачено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України. Відповідно до пункту 233 Положення “Про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року № 1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Таким чином, законодавством України встановлено підстави та порядок звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та дії воєнного стану. Однак, серед таких підстав відсутнє скасування наказу щодо зарахування у списки військової частини.
Відповідач 3 вказує, що згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №290 від 09.10.2024 позивач виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 . Враховуючи вищевикладене військова частина НОМЕР_1 просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
06.12.2024 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача не погоджується із позицією військової частини НОМЕР_1 та просить задовольнити позов ОСОБА_1 .
Так, представник позивача зазначає, що ОСОБА_1 призвано на військову службу з порушенням встановленого законом порядку, тому прийняття начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 (з адміністративної діяльності) наказу №668 від 18.08.2024 в частині призову та направлення позивача для проходження військової служби є протиправним, що слугувало прийняттям іншими відповідачами ряду наказів, які на думку представника позивача також є протиправними та підлягають скасуванню.
06.02.2025 на адресу суду від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив на позовну заяву із клопотанням про поновлення процесуального строку для його подання.
Обґрунтовуючи свій відзив представник відповідача 1 зазначає, що посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_3 було встановлено, що громадянин ОСОБА_1 згідно висновку військово-лікарської комісії від 18.08.2024 року визнаний придатним до військової служби за станом здоров'я, не мав підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації згідно статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (не надавав жодних документів, що підтверджували б наявність підстав для відстрочки та в аркуші доведення ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 18.08.2024 року власноручно зазначив про відсутність підстав для відстрочки), відповідно - підлягав призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Враховуючи вищевказане, на виконання вимог Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022 “Про загальну мобілізацію» (зі змінами) та відповідно до частини 1 статті 39 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу», пунктів 2, 6, 35 та 81 Порядку №560, наказом №668 від 18.08.2024 року “Про призов та відправку військовозобов'язаних під час проведення мобілізації» військовозобов'язаний ОСОБА_1 був призваний та направлений для проходження військової служби за мобілізацією до військової частини НОМЕР_1 .
Окрім того, відповідач 1 вказує на те, що рішення про мобілізацію та сам призов є актом індивідуальної дії, тобто актом одноразового застосування, станом на час вирішення справи такий вичерпав свою дію внаслідок мобілізації позивача та направлення його для проходження військової служби.
Враховуючи вищевикладене, відповідач 1 просить відмовити у задоволені адміністративного позову.
Зі сторони представника позивача 11.02.2025 до суду надійшло клопотання про повернення відзиву відповідача 1 без розгляду.
Натомість, ухвалою суду від 27.02.2025 клопотання ІНФОРМАЦІЯ_1 про поновлення пропущеного процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву задоволено. Цією ж ухвалою відмовлено у задоволені клопотання представника позивача про повернення відзиву на позовну заяву без розгляду.
Надалі 04.03.2025 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача з аргументами викладеними у відзиві відповідача 1 на позовну заяву не погоджується та просить задовольнити адміністративний позов.
14.03.2025 до суду представником позивача подано додаткові докази, які долучені до матеріалів справи.
Інших заяви по суті справи від сторін спору до суду не надходило.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Вивчивши матеріали адміністративної справи та оцінивши надані докази судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є військовозобов'язаним та перебував на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 .
30.06.2023 за вх. №4672 на адресу ІНФОРМАЦІЯ_3 надійшла заява ОСОБА_1 про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз.11 ч.1 ст.23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» як такому, що має батька з інвалідністю ІІ групи.
На заяву позивача ІНФОРМАЦІЯ_7 було надано відповідь від 05.07.2023 за вих. №2776, в якій зазначено про необхідність особистого прибуття до першого відділу для оформлення відстрочки від призову на військову службу.
26.01.2024 позивача було повторно оповіщено про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 09:00 год. 29.01.2024, проте ОСОБА_1 не прибув за викликом, внаслідок чого порушив правила військового обліку та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.2 ст.210 КУпАП, у зв'язку з чим та відповідно до ст. 259 КУпАП та ч. 3 ст. 38 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» 02.02.2024 на адресу Відділу поліції №1 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області було направлено звернення щодо доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 для складання протоколу про адміністративне правопорушення.
17.08.2024 позивача було доставлено працівниками ВП №1 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області до ІНФОРМАЦІЯ_8 як особу, що вчинила адміністративне правопорушення передбачене ст.210 КУпАП, та складено відносно нього протокол про адміністративне правопорушення №450.
Надалі, 17.08.2024 військовозобов'язаний ОСОБА_1 взятий на військовий облік в ІНФОРМАЦІЯ_9 на підставі його особистої заяви про взяття на військовий облік від 17.08.2024 за вх. №8987. Окрім того, позивачем було надано письмові пояснення від 17.08.2024 щодо причини неявки по повістці на 29.01.2024, у зв'язку з сімейними обставинами.
Також позивач був направлений та 18.08.2024 пройшов медичний огляд ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_10 та згідно довідки ВЛК від 18.08.2024 №178/4275 солдат запасу ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 , на підставі графи II Розкладу хвороб та Таблиці додаткових вимог до стану здоров'я наказу МО України від 14.08.2008 №402 визнаний придатним до військової служби. Позивач був ознайомлений з постановою ВЛК, про що свідчить його особистий підпис у відповідній графі довідки ВЛК від 18.08.2024 №178/4275.
18.08.2024 позивач наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_11 “Про призов та відправку військовозобов'язаних під час проведення мобілізації» від 18.08.2024 №668 був призваний та направлений для проходження військової служби за мобілізацією для комплектування військової частини НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 18.08.2024 №236 солдата ОСОБА_1 , призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_7 , призначено на посаду солдата резерву взводу резерву рядового складу роти резерву рядового складу. З 18.08.2024 зараховано до списків особового складу, на всі види забезпечення, а на продовольче - з 19.08.2024, та вважається таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків з посадовим окладом згідно з тарифним розрядом 1 у сумі 2470 грн.
Надалі, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 09.10.2024 №290 солдата ОСОБА_1 виключено зі списків військової частини НОМЕР_1 для подальшого проходження служби у військовій частині НОМЕР_2 .
В подальшому, наказом командира військової частини НОМЕР_2 №287 від 10.10.2024 позивача зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 , про що свідчить відповідний запис у військовому квитку позивача. Вказані обставини жодною зі сторін спору не заперечуються.
Вважаючи як власне самі дії по його мобілізації, висновок ВЛК та накази щодо призову та проходження військової служби протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.
Положеннями частини 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 65 Основного Закону передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно пунктом 20 частини 1 статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та діє донині.
Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон № 3543-ХІІ).
За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону № 3543-XII: мобілізація це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано; особливий період це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Частиною 5 статті 22 Закону № 3543-XII передбачено, що призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту). Особливості проходження медичного обстеження військовозобов'язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров'я України.
Спеціальним нормативним-правовим актом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби є Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 р. № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями (частина 2 статті 1 Закону № 2232-ХІІ).
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку (частина 3 статті 1 Закону № 2232-ХІІ).
Згідно частиною 5 статті 1 Закону № 2232-XII від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Приписами частини 7 статті 1 Закону № 2232-ХІІ передбачено, що виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період (ч.9 ст.1 Закону № 2232-XII).
Відповідно до частини 10 статті 1 Закону № 2232-ХІІ громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані:
уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;
прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів;
проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;
проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі;
виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Згідно з частиною 2 статті 2 Закону № 2232-XII проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
За приписами частини 8 статті 2 Закону № 2232-ХІІ виконання військового обов'язку в запасі полягає в дотриманні військовозобов'язаними порядку і правил військового обліку, проходженні зборів для збереження та вдосконалення знань, навичок і умінь, необхідних для виконання обов'язків військової служби в особливий період.
Відповідно частини 1 статті 27 Закону № 2232-ХІІ у запас Збройних Сил України та інших військових формувань зараховуються громадяни України, які придатні за станом здоров'я до проходження військової служби в мирний або воєнний час і не досягли граничного віку перебування в запасі. Вони перебувають на військовому обліку в відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки та відповідних органах інших військових формувань.
Частиною 1 статті 37 Закону № 2232-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що взяттю на військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України:
які звільнені з військової служби в запас та не зараховані до військового оперативного резерву;
призовники, які пройшли базову загальновійськову підготовку з додержанням умов, передбачених частиною одинадцятою статті 1 цього Закону;
які припинили альтернативну (невійськову) службу в разі закінчення строку її проходження або достроково відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу" та підлягають взяттю на військовий облік військовозобов'язаних;
військовозобов'язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання;
які набули громадянство України і згідно з цим Законом підлягають взяттю на облік військовозобов'язаних;
зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України;
які відповідно до статті 18 цього Закону звільнені від направлення для проходження базової військової служби;
які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників;
які звільнені із служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування в запасі;
які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку;
які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань.
Відповідно до частини 1 статті 39 Закону № 2232-XII призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.
Призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації здійснюється для доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших військових формувань.
Громадяни України, призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які раніше не проходили військову службу в Збройних Силах України, інших військових формуваннях, проходять курс базової загальновійськової підготовки тривалістю не менше ніж один місяць.
Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що на військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.
Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення № 1153/2008).
Підпунктом 1 пункту 252 Положення № 1153/2008 передбачено, що у разі оголошення мобілізації і настання особливого періоду проводиться призов на військову службу військовозобов'язаних і резервістів, за винятком осіб, зазначених у статті 23 Закону № 3543-XII, а також прийом громадян на військову службу за контрактом.
Абзацом другим пункту 5 Закону N 3543-XII обумовлено, що порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.
Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року N 560 (тут і надалі в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин; далі Порядок N 560).
Згідно з пунктом 6 Порядку N 560 призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період здійснюється у строки та в обсягах, визначених мобілізаційними планами, мобілізаційними директивами (розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил або Генерального штабу Збройних Сил.
Призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період включає: оповіщення резервістів та військовозобов'язаних про виклик до районного (об'єднаного районного) територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи його відділу, міського (районного у містах, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів України; прибуття резервістів та військовозобов'язаних до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів, уточнення своїх персональних даних, внесення відповідних змін у військово-облікові документи та до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів; проходження резервістами та військовозобов'язаними медичного огляду для визначення придатності до військової служби; перевірку підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення; документальне оформлення призову на військову службу під час мобілізації; відправлення призваних громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби.
Пунктом 15 Порядку N 560 передбачено, що керівники районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з набранням чинності Указом Президента України про оголошення (продовження) мобілізації та/або з отриманням розпорядження відповідного керівника обласного (Київського та ІНФОРМАЦІЯ_12 з визначеними строками та обсягами призову резервістів та військовозобов'язаних, з-поміж іншого, організовують проведення уповноваженими представниками районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки перевірок в осіб чоловічої статі віком від 18 до 60 років військово-облікового документа (військово-облікового документа в електронній формі); здійснюють оповіщення резервістів та військовозобов'язаних у складі груп оповіщення, до складу яких залучаються представники структурних підрозділів районних, міських держадміністрацій (військових адміністрацій), виконавчих органів міських, селищних, сільських рад, підприємств, установ, організацій, представники районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки і поліцейські; здійснюють оформлення призову резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Оповіщення резервістів та військовозобов'язаних може здійснюватися представниками районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки окремо від груп оповіщення.
Пунктом 51 Порядку N 560 визначено, що перевірка військово-облікового документа (військово-облікового документа в електронній формі) у громадян чоловічої статі віком від 18 до 60 років може здійснюватися, зокрема, за місцем проживання, роботи, навчання, у громадських місцях, громадських будинках та спорудах, місцях масового скупчення людей, на пунктах пропуску (блок-постах) - уповноваженими представниками територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або поліцейськими.
За змістом пункту 54 Порядку N 560 у разі встановлення, що громадянин порушує правила військового обліку, визначені Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. N 1487 (Офіційний вісник України, 2023 р., N 5, ст. 409), або Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", виявлення розбіжностей військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів старший групи оповіщення пропонує резервісту або військовозобов'язаному (крім резервістів та військовозобов'язаних СБУ та розвідувальних органів) прослідувати до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік, проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів. Із зазначеною метою громадянину оформляється та вручається повістка.
У разі відмови резервіста або військовозобов'язаного від отримання повістки представником, який уповноважений вручати повістки, складається акт відмови від отримання повістки, який підписується не менш як двома членами групи оповіщення. Акт відмови від отримання повістки оголошується громадянину.
Акт відмови від отримання повістки реєструється в районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
У разі відмови прослідувати до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки поліцейський, який входить до складу групи оповіщення, проводить адміністративне затримання та доставлення громадянина до такого центру на підставі статей 261 і 262 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до абзацу дванадцятого пункту 9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року N 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань здійснюють заходи оповіщення та призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).
Судом безспірно встановлено, що станом на 17.08.2024 позивач не мав відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до статті 23 Закону N 3543-XII, а тому правомірно перебував на загальному військовому обліку.
Також судом встановлено, що позивачем було порушено правила військового обліку (нез'явлення за повісткою про явку на 29.01.2024), у зв'язку з чим 02.02.2024 на адресу відділу поліції № 1 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області було направлено звернення щодо доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 для складання протоколу про адміністративне правопорушення.
На виконання цього звернення 17.08.2024 позивача було доставлено працівниками ВП №1 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області до першого відділу ІНФОРМАЦІЯ_13 як особу, що вчинила адміністративне правопорушення передбачене ст.210 КУпАП, та складено відносно нього протокол про адміністративне правопорушення №450.
При цьому, як слідує із письмової відповіді начальника ВП №1 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області №65459-2025 від 10.03.2025, адміністративне затримання відносно ОСОБА_1 працівниками поліції не здійснювалося. Громадянин ОСОБА_1 добровільно погодився проїхати до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Надалі, 17.08.2024 позивач був взятий на військовий облік в ІНФОРМАЦІЯ_9 на підставі його особистої заяви про взяття на військовий облік від 17.08.2024.
При цьому, відповідно до висновку оформленого довідкою військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 від 18.08.2024 № 178/4275, позивача визнано придатним до проходження військової служби.
Суд звертає увагу на те, що право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов'язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом (зокрема, районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки). При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суду у постановах від 18.01.2024 року у справі N 280/6033/22, від 01.10.2024 року у справі N 160/10728/23.
У той же час, як встановлено судом, на момент як виклику за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_3 так і проходження військово-лікарської комісії позивач не користувався правом на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації та мав статус військовозобов'язаного, а відтак підлягав мобілізації.
Отже, оскільки позивач не скористався можливістю реалізації права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації та оформлення його у відповідний спосіб, був на правомірних підставах взятий на військовий облік, тому в суду відсутні підстави вважати протиправною процедуру призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації як і констатувати про протиправність дій ІНФОРМАЦІЯ_3 в цій частині.
Стосовно доводів позивача щодо неправомірності висновку ВЛК, то суд зазначає наступне.
Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу (далі - ВЛЕ) в Збройних Силах України, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800 (далі - Положення № 402, Положення про ВЛЕ).
Згідно пункту 1.2 глави 1 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Військово-лікарська експертиза - це:
медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов'язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби;
визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ;
встановлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.
Відповідно до пункту 2.1 глави 2 розділу І Положення № 402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.
ВЛК приймають постанови у тому числі на виїзних засіданнях та, в окремих випадках (лікування за кордоном) - дистанційно.
Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання.
Постанови ВЛК можуть бути відмінені або скасовані штатними ВЛК.
Постанова ВЛК скасовується у випадках, коли попередня постанова ВЛК на дату її прийняття не відповідала законодавству та/або була прийнята на підставі недійсних документів.
Постанова ВЛК відміняється у випадках, коли необхідно привести зміст попередньої постанови ВЛК (яка була прийнята правильно) у відповідність до чинного законодавства.
Пунктом 2.2 глави 2 розділу 1 Положення № 402 визначено, що штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом.
До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону.
Адміністративно-територіальні зони відповідальності штатних ВЛК за проведення військово-лікарської експертизи визначаються наказом Міністерства оборони України від 16 листопада 2016 року № 608 "Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров'я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення".
Згідно підпункту 2.3.1 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення № 402 ЦВЛК є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України.
Положеннями підпункту 2.5.1 пункту 2.5 глави 2 розділу І Положення № 402 визначено, що до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать: госпітальні ВЛК; гарнізонні ВЛК; ЛЛК; ВЛК Десантно-штурмових військ; ІНФОРМАЦІЯ_14 ; ВЛК Сухопутних військ Збройних Сил України; ВЛК Сил спеціальних операцій Збройних Сил України; ВЛК інших закладів охорони здоров'я комунальної або державної форми власності.
ЦВЛК має право розглядати, переглядати, скасовувати, відміняти, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України (абзац 15 підпункту 2.3.4 пункту 2.3 глави 2 розділу I Положення № 402).
Відповідно до підпункту 2.4.4 пункту 2.4 глави 2 розділу І Положення № 402 на ВЛК регіону покладаються обов'язки, зокрема, з організації військово-лікарської експертизи, керівництва підпорядкованими ВЛК, контролю за їхньою роботою та надання їм методичної і практичної допомоги в зоні відповідальності; розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи.
Постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку (підпункт 2.4.10 пункту 2.4 глави 2 розділу І Положення № 402).
Разом з тим, згідно із пунктами 3.3 та 3.4 глави 3 розділу І Положення № 402 скарги на дії (бездіяльність) чи постанови позаштатних ВЛК подаються до штатних ВЛК згідно з адміністративно-територіальними зонами відповідальності, наведеними у додатку 2 до наказу Міністерства оборони України від 16 листопада 2016 року № 608 "Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров'я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення".
Штатні ВЛК перевіряють відповідність прийнятих позаштатними ВЛК постанов встановленому діагнозу та вимогам цього Положення, на підставі доданих до звернення оригіналів медичних документів або належним чином завірених їх копій, а також наявних медичних записів та висновків у відповідних реєстрах електронної системи охорони здоров'я.
Скарги на дії (бездіяльність) чи постанови ВЛК районних (міських) ТЦК та СП подаються за підпорядкованістю до ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_15 , ІНФОРМАЦІЯ_16 , обласних ТЦК та СП, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим.
Дії (бездіяльність), рішення, постанови, прийняті ВЛК обласних (Київського міського, ІНФОРМАЦІЯ_16 , ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, оскаржуються в штатних ВЛК.
Дії (бездіяльність), рішення, прийняті за результатами розгляду звернень ВЛК регіону, оскаржуються в ЦВЛК.
У разі визнання штатною ВЛК заяви чи скарги щодо перегляду (відміни, скасування) постанови ВЛК обґрунтованою, ВЛК штатної ВЛК переглядає оскаржувану постанову ВЛК або приймає рішення про направлення на контрольне обстеження та медичний огляд ВЛК.
З аналізу наведених норм Положення № 402 слідує, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються штатні та позаштатні військово-лікарські комісії, які проводять медичний огляд осіб, передбачених пунктом 1.2 глави 1 розділу І Положення № 402, зокрема, з метою визначення ступеня придатності до військової служб, за результатами якого приймають постанови, що оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання ВЛК. До штатних ВЛК належать, зокрема, ВЛК регіону, до повноважень яких належить розгляд скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи. ВЛК регіону також мають право оглядати військовослужбовців, скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК та направляти військових на контрольний медичний огляд, а також за їх рішенням може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд. Постанови регіональних ВЛК можуть бути оскаржені до ЦВЛК або до суду.
Пунктом 1.1 глави 1 розділу ІІ Положення 402 передбачено, що медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров'я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов'язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону (далі - інші військові формування), у мирний час та під час дії особливого періоду. При встановленні діагнозу насамперед враховуються результати фізикального обстеження та спеціальних досліджень. Якщо дані попередньої медичної документації не співпадають з результатами актуального обстеження, проводиться спільний огляд (консиліум) за участі провідних (головних) медичних фахівців, під час якого може прийматись рішення про неврахування контраверсійних результатів попередніх досліджень (документів, виписок, заключень тощо) та госпіталізацій при винесенні експертного рішення.
Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, зокрема, до військової служби допризовників, призовників, військовозобов'язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); військовослужбовців до військової служби; військовослужбовців до військової служби за військовою спеціальністю.
Відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу ІІ Положення № 402 постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров'я (далі - ТДВ) (додаток 3).
Розклад хвороб розроблений відповідно до вимог Міжнародної статистичної класифікації хвороб та споріднених проблем охорони здоров'я 10-го перегляду (далі - МКХ-10).
Згідно з пунктом 1.4 глави 1 розділу ІІ Положення № 402 медичний огляд громадян, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення та допризовників, проводиться в порядку, визначеному таблицею.
Судом встановлено, що 18.08.2024 року медичний огляд позивача проведений саме позаштатною військово-лікарською комісією, результати якого оформлені постановою у формі довідки від 18.08.2024 №178/4275 із висновками про придатність позивача до військової служби.
Пунктом 3.3 глави 3 розділу І Положення № 402 чітко визначено порядок оскарження постанов ВЛК районних (міських) ТЦК СП.
Зокрема, у разі наявності сумніву щодо правильності висновку даної комісії щодо придатності до військової служби, позивач мав право звернутись за підпорядкованістю до ВЛК обласної ТЦК СП, дії яких в свою чергу оскаржуються в штатних ВЛК.
Дії (бездіяльність), рішення, прийняті за результатами розгляду звернень ВЛК регіону, оскаржуються в ЦВЛК.
В межах проведення даного оскарження, та перевірки рішень ВЛК ТЦК СП штатною комісією може бути здійснено направлення на контрольне медичне обстеження за наявності для цього підстав.
Суд зауважує, що Положення № 402 не передбачає право особи, що проходила медичний огляд, оскаржувати постанови позаштатних ВЛК у судовому порядку.
При цьому посилання представника позивача на те, що рішення ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_4 необґрунтоване та протиправне, оскільки не відображає його реальний стан здоров'я, а саме: "підшкірна гематома лівої половини обличчя, параорбітальна гематома зліва, садно на тьмяній ділянці справа, забій м'яких тканин лівої половини обличчя та носа, кон'юктивний крововилив", не підтверджено належними, а тому, вважається необґрунтованим.
Доводи позивача про недотримання комісією процедури проведення медичного огляду, суд не бере до уваги, оскільки перевірка рішень позаштатних ВЛК на предмет того, чи дотримані всі умови та критерії, передбачені Положенням № 402 при проведенні медичного огляду, належить до функцій ВЛК регіону чи ЦВЛК, а остаточного рішення, яке підлягає судовому оскарженню, з приводу придатності позивача до військової служби ВЛК регіону чи ЦВЛК не приймали, внаслідок суд дійшов висновку про недотримання позивачем вимог Положення № 402 щодо процедури оскарження результатів медичного огляду.
Суд також відхиляє твердження сторони позивача, що ОСОБА_1 фактично не було оглянуто лікарями, оскільки у матеріалах справи наявна картка обстеження та медичного огляду від 18.08.2024, відповідно якої позивача оглянуто лікарями комісії та ними проведено дослідження його стану здоров'я.
В контексті доводів позову про наявні у позивача окремі захворювання, то суд звертає увагу на правовий висновок Верховного Суду, наведений у постанові від 12.06.2020 по справі №810/5009/18, за яким надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступень придатності до військової служби, виходить за межі судового розгляду.
Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак суд не може здійснювати власну оцінку обґрунтованості прийняття певного висновку, оскільки, як зазначено вище, суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка обґрунтованості висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суд в межах розгляду справи не вправі надавати власну оцінку на предмет наявності підстав для визнання позивача таким, що не придатний до військової служби.
За наведених вище обставин суд не знаходить підстав для визнання протиправною та скасування постанови ВЛК, оформленою довідкою № 178/4275 від 18.08.2024 про визнання придатним до військової служби ОСОБА_1 , у зв'язку з чим в цій частині вимоги позову також задоволенню не підлягають.
Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу ІНФОРМАЦІЯ_4 від 18.08.2024 №668 про призов на військову службу за мобілізацією, суд зазначає наступне.
Як уже наголошувалось судом вище, позивач є військовозобов'язаним, який військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_4 визнаний придатним до військової служби.
Матеріалами справи не підтверджено, що на момент вчинення оскаржуваних дій та прийняття оскаржуваного наказу позивач не підлягав призову на військову службу під час мобілізації за станом здоров'я чи з інших законодавчо встановлених підстав. Також позивач не надав доказів того, що мав бронювання в установленому законом порядку на період мобілізації.
Враховуючи наведені обставини, а також Указ Президента України № 69/2022, суд приходить до висновку, що ІНФОРМАЦІЯ_17 правомірно здійснено призов позивача на військову службу під час мобілізації.
Щодо позовних вимог в частині скасування пункту 1.1.9 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 236 від 18.08.2024, наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 287 від 10.10.2024 в частині, що стосується ОСОБА_1 та зобов'язання військову частині НОМЕР_2 звільнити ОСОБА_1 з військової служби та виключити його зі списків особового складу військової частини, то суд зазначає таке.
Початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом № 2232-ХІІ.
Відповідно до п.4 ч.1 та абз.1 ч.3 ст.24 Закону № 2232-XII початком проходження військової служби вважається, зокрема, день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 № 280, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14.11.2022 за № 1407/38743, затверджено Інструкцію з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, яка визначає організацію і порядок обліку військовослужбовців та працівників в органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - Інструкція 280).
Відповідно до пунктів 1, 3 Розділу XII Інструкції № 280 облік особового складу в особливий період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців щодо прихованої мобілізації або з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій, ведеться у порядку, установленому на мирний час, та з урахуванням особливостей, викладених у цьому розділі.
Військовослужбовці військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період зараховуються в день прибуття до списків особового складу військової частини в порядку, установленому пунктами 13 і 14 розділу II цієї Інструкції.
Первинне призначення на посади військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, а також призначення (переміщення) військовослужбовців, які перебувають на військовій службі, відповідно до їх мобілізаційного призначення за мобілізаційним планом, здійснюються наказом командира військової частини по стройовій частині до закінчення заходів відмобілізування незалежно від номенклатури посад для призначення.
Пунктом 14 Розділу ІІ Інструкції № 280 встановлено, що зарахування до списків особового складу військової частини прибулого особового складу (або прийому на роботу працівників) здійснюється наказом по стройовій частині у день їх прибуття (прийому на роботу) до військової частини.
Підставою для видання наказу про зарахування особового складу до списків військової частини (про прийом на роботу працівника) є, зокрема, для військовослужбовців - іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця.
З вказаних норм у їх сукупності слідує, що організація обліку та призову громадян в особливий період, покладена на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Разом з тим, зарахування до штату військової частини та виключення з нього здійснюється наказами по стройовій частині відповідної військової частини. Відповідне зарахуванням здійснюється не на власний розсуд, а на підставі іменних списків команд, які надходять від територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Суд встановив, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 18.08.2024 №236 солдата ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу з 18.08.2024.
Підставою для видання цього наказу став поіменний список ІНФОРМАЦІЯ_3 від 18.08.2024 № 9857.
Надалі, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 09.10.2024 №290 солдата ОСОБА_1 виключено зі списків військової частини НОМЕР_1 для подальшого проходження служби у військовій частині НОМЕР_2 .
В подальшому, наказом командира військової частини НОМЕР_2 №287 від 10.10.2024 позивача зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 .
Таким чином, з дня відправлення позивача до військової частини НОМЕР_1 позивач проходить військову службу та набув правового статусу "військовослужбовець".
Отже, з огляду на те, що в межах цього спору судом не встановлено обставин протиправності призову позивача на військову службу під час мобілізації, відсутній й підставі для скасування наступних наказів військової частини НОМЕР_1 від 18.08.2024 №236 та військової частини НОМЕР_2 від 10.10.2024 № 287 в частині що стосується ОСОБА_1 .
Згідно з абзацом 2 пункту 225 Положення № 1153/2008 звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону № 2232-ХІІ у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Пункт 233 Положення № 1153/2008 передбачає, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:
підстави звільнення з військової служби;
думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;
районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Пунктом 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII визначені підстави звільнення з військової служби під час воєнного стану військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, серед яких: під час дії воєнного стану: а) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі; б) за станом здоров'я: на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців; за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу); в) у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі; г) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу); д) у зв'язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу); е) у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі (для осіб вищого офіцерського складу); з) у зв'язку із призначенням (обранням) на посаду або перебуванням на посаді судді, судді Конституційного Суду України, члена Вищої ради правосуддя, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, керівника служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, його заступника, дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя.
Отже, Законом №2232-ХІІ та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 не передбачено звільнення з військової служби шляхом скасування наказу про призов.
При цьому, доказів того, що позивач звертався до військової частини НОМЕР_2 із рапортом про звільнення, із зазначенням підстав звільнення передбачених пунктом 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII, матеріали справи не містять та про такі сторона позивача не зазначає.
З урахуванням наведеного суд не вбачає правових підстав для судового зобов'язання військової частини звільнити позивача як військовослужбовця з військової служби під час воєнного стану, а тому відповідна позовна вимога задоволенню не підлягає.
Окремо суд звертає увагу, якщо позивач на теперішній час не може проходити військову службу з підстав, визначених статтею 26 Закону № 2232-ХІІ, то він має право у встановленому порядку ініціювати питання про звільнення з військової служби.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд також при прийнятті рішення враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Таким чином системно проаналізувавши приписи законодавства України та надавши оцінку наявним у справі доказам та основним доводам сторін, суд вважає заявлений адміністративний позов таким, в задоволенні якого необхідно відмовити.
Відповідно до статті 139 КАС України у зв'язку з відмовою в задоволенні позову понесені позивачем судові витрати, пов'язані зі зверненням до суду, не відшкодовуються.
Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складено 16.05.25.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 );
Відповідач 1: ІНФОРМАЦІЯ_18 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 );
Відповідач 2: ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 );
Відповідач 3: військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 );
Відповідач 4: військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_5 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_6 ).
Суддя Слободонюк Михайло Васильович