Справа № 286/638/25
16 травня 2025 року
Суддя Овруцького районного суду Житомирської області Гришковець А. Л. , розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Hi-Tech Dynamics Group Limited» Private Limited Company про захист прав споживачів, визнання кредитного договору недійсним , -
Позивач звернулася до суду з позовом до Hi-Tech Dynamics Group Limited» Private Limited Company про захист прав споживачів, визнання кредитного договору недійсним та просить визнати недійсним договір позики «CrypSEE 1 st» №3375116643-5869 від 17.08.2024 укладеним між нею та «Hi-Tech Dynamics Group Limited» Private Limited Company недійсним та зобов'язати відповідача визнати відсутність кредитної заборгованості у неї - ОСОБА_1 по причині недійсності договору позики, посилаючись на те, що договір позики «CrypSEE Ist» №3375116643-5869 від 17.08.2024 є недійсним, оскільки був укладений без її згоди. Про існування такого договору вона дізналася лише після пред'явлення до неї вимоги про повернення заборгованості від представника відповідача. Про існування електронного гаманця вона не знала та не мала до нього доступу, відповідно про надходження грошових коштів теж дізнатися не мала змоги. Наданими грошовими коштами вона не користувалася. Компанія Hi-Tech Dynamics Group Limited» Private Limited Company через вебсайт здійснює надання фінансових послуг кредитування, надання позики в криптовалюті без відповідної ліцензії як на території Сполученого Королівства так і на території України. Надання фінансових послуг в криптовалюті без державного регулювання, може свідчити про легалізацію коштів отриманих злочинним шляхом від діяльності мережі шахрайських центрів, які діють на території України, зокрема в м. Дніпро. Надання фінансових послуг у криптовалюті, зокрема USDT TRC20, не відповідає законодавству України, яке визнає гривню єдиним законним платіжним засобом. Відповідно до ст. 3 Закону України "Про споживче кредитування" надання (отримання) споживчих кредитів в іноземній валюті на території України забороняється. Кредитування через електронні гаманці у електронних валютах, таких як криптовалюта, не легалізоване в Україні, а відтак кредитування на даних умовах є незаконним. Відповідно до Закону України "Про захист прав споживачів" заборонено укладати договори споживчого кредиту у іноземній валюті.
Додатково, відповідач не забезпечив дотримання прав споживачів, передбачених ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно якої споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Крім того, позивачка зазначає, що договір суперечить вимогам статей 11, 18 вказаного Закону та ст.ст.633, 638, 1046, 1054, 1055 ЦК України, що регулюють укладення та виконання таких правочинів.
Під час вирішення питання відкриття провадження у справі було встановлено, що позовна заява не відповідає в повній мірі вимогам ст.ст. 175,177 ЦПК України.
Зокрема, відповідно до положень ст.175 ЦПК України позовна заява серед іншого, повинна містити і повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; зміст позовних вимог; спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них та виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Згідно з ч. 1 ст. 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.
Відповідно до ст. 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи.
Вказуючи відповідачем юридичну особу, місцем знаходження якої є : 27 Old Gloucester Street, London, United Kingdom, WC1N 3AX, тобто місто Лондон Великої Британії, позивач зазначає код ЄДРПОУ 15831409, тобто ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України). Однак, за вказаним кодом юридичної особи в ЄДРПОУ не зареєстровано.
Відповідно у даній справі присутній іноземний елемент.
Визначення поняття "іноземний елемент" наведено у п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про міжнародне приватне право". Іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.
Статтею 497 ЦПК України встановлено, що підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
У випадках, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом може бути визначена за угодою сторін.
Відповідно до положень частин 1 та 2 ст. 25 Закону України « Про міжнародне приватне право» (який встановлює порядок урегулювання приватноправових відносин, які хоча б через один із своїх елементів пов'язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок) особистим законом юридичної особи вважається право держави місцезнаходження юридичної особи; для цілей цього Закону місцезнаходженням юридичної особи є держава, у якій юридична особа зареєстрована або іншим чином створена згідно з правом цієї держави.
Згідно ст. 74 Закону України «Про міжнародне приватне право» процесуальна правоздатність і дієздатність іноземних осіб в Україні визначаються відповідно до права України. На вимогу суду, який розглядає справу, іноземна юридична особа має представити оформлений з урахуванням ст. 13 цього закону документ, що є доказом правосуб'єктності юридичної особи (сертифікат реєстрації, витяг з торгового реєстру тощо).
Всупереч цьому до позовної заяви не додано доказів правосуб'єктності за відповідним іноземним законом (сертифікату реєстрації, витягу з торгового реєстру тощо) стосовно відповідача Hi-Tech Dynamics Group Limited» Private Limited Company, що він є юридичною особою згідно законодавства Великої Британії.
Відповідно до ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках: 1) якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону; 2) якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача; 3) у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України; 4) якщо у справі про сплату аліментів або про встановлення батьківства позивач має місце проживання в Україні; 5) якщо у справі про відшкодування шкоди позивач - фізична особа має місце проживання в Україні або юридична особа - відповідач - місцезнаходження в Україні; 6) якщо у справі про спадщину спадкодавець у момент смерті був громадянином України або мав в Україні останнє місце проживання; 7) дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України; 8) якщо у справі про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим особа мала останнє відоме місце проживання на території України; 9) якщо справа окремого провадження стосується особистого статусу або дієздатності громадянина України; 10) якщо справа проти громадянина України, який за кордоном діє як дипломатичний агент або з інших підстав має імунітет від місцевої юрисдикції, відповідно до міжнародного договору не може бути порушена за кордоном; 11) якщо у справі про банкрутство боржник має місце основних інтересів або основної підприємницької діяльності на території України; 12) в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України.
Так, справи з іноземним елементом підсудні судам України у разі застосування сторонами договірної підсудності. Домовленість сторін має бути досягнута у письмовій формі.
При поданні позову позивачем не зазначено доказів, які б підтвердили, що дана справа з іноземним елементом підсудна суду України, відсутні письмові докази того, що на території України знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача (в договорі лише вказано, що договір позики укладено з позикодавцем HI-TECH DYNAMICS GROUP LIMITED PRIVATE LIMITED COMPANY в особі директора Palmoja Valdemar).
Крім цього, позивач в позові посилається на норми цивільного законодавства саме щодо споживчого кредитування та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах.
Так, у позові зазначено, що вказаний договір суперечить вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», зокрема статей 11, 15, 18 цього закону, однак позивачем жодним чином не обґрунтовано в чому саме даний договір позики суперечить вимогам ст. ст. 11, 15, 18 Закону України «Про захист прав споживачів».
Відповідно до п.6 ч.3 ст.177 ЦПК України позовна заява повинна містити відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок врегулювання спору.
Згідно з п.п. 6.7, 6.8 цього Договору усі спори та непорозуміння/розбіжності щодо укладання, виконання, розірвання, зміни, визнання недійсним повністю або частково цього Договору, а також з будь-яких інших питань, що стосуються цього Договору, підлягають врегулюванню шляхом переговорів; у випадку неможливості врегулювання спірних питань у досудовому порядку Сторони мають право звернутись до судових органів за законодавством України згідно підсудності за місцем проживання або місцезнаходженням Позичальника. Проте, до позовної заяви не додано доказів, що позивач намагався врегулювати спірні питання з відповідачем у досудовому порядку відповідно до п.п. 6.7, 6.8 даного договору.
Частиною 4 ст. 177 ЦПК України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до п.п.2 п.1 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, сплачується судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1211 грн. 20 коп.
Позивач звернулася до суду з двома вимогами немайнового характеру: визнання договору позики недійсним (без застосування наслідків недійсності правочину) та зобов'язання вчинити дії, а саме визнати відсутність кредитної заборгованості. Відповідно до ч.3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Посилання позивача на ч.5 ст. 28 ЦПК України та на ч.1 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», як на підставу звільнення від сплати судового збору, є необґрунтованим.
Так, Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини, які виникають між споживачами і виробниками, виконавцями, продавцями під час продажу товарів (виконанні робіт, наданні послуг), встановлює права споживачів на придбання товарів (робіт, послуг) належної якості та безпечних для життя і здоров'я, а також визначає механізм захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Положеннями ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені, виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: 1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; 2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; 3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; 6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; 7) ціну продукції визначено неналежним чином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.
Пунктом 23 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів», послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.
Тобто, права особи як споживача охоплюються і мають місце на стадії придбання, замовлення, використання або реалізації наміру придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, а коли така продукція вже придбана, замовлена або використовується, то діють правила і норми відповідних договірних правовідносин.
У зв'язку з цим, застосування Закону України «Про захист прав споживачів» до даних правовідносин можливе лише в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови, процедури виконання договору та інше, тобто ті, які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають інші правовідносини, які регулюються відповідними Законами (Цивільний кодекс України, Закон України «Про банки та банківську діяльність», Закон України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» тощо).
Разом з цим, як вбачається з вищевказаного позову, позивач просить визнати договір позики «CrypSEE Ist» №3375116643-5869 від 17.08.2024, укладений між нею та Hi-Tech Dynamics Group Limited» Private Limited Company недійсним та зобов'язати відповідача визнати відсутність кредитної заборгованості по причині недійсності договору позики, а отже, виходить з того, що договір вже було укладено.
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12.04.96 р. «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості про те, яке право споживача порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням; про докази, що підтверджують позов. До заяви повинні бути додані необхідні документи - залежно від заявлених вимог (наприклад, договір, квитанція-замовлення, квитанція-зобов'язання, транспортна чи інша накладна, чек, касовий ордер).
Таким чином, позивач, вважаючи себе споживачем, при зверненні до суду зобов'язаний викласти зміст позовних вимог та обставини, якими він обґрунтовує вказані позовні вимоги у відповідності до норм Закону України «Про захист прав споживачів», зазначивши, яке право споживача порушено у відповідності до ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», навести підтвердження того, що між сторонами існують правовідносини, які регулюються саме Законом України «Про захист прав споживачів».
Проте, в позовній заяві відсутнє таке обґрунтування позовних вимог.
Позивач заперечує у позові факт укладення договору з відповідачем, просить визнати договір позики недійсним та зобов'язати відповідача визнати відсутність кредитної заборгованості, при цьому не вказує, які саме її права, як споживача, були порушені. Тобто, між сторонами виник спір, який не стосується захисту прав позивача як споживача (аналогічна позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 24.01.2023 у справі № 213/3262/21).
Таким чином, доводи ОСОБА_1 в позовній заяві про звільнення від сплати судового збору на підставі ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» за подання позовної заяви не грунтуються на законі, а тому позивач має сплатити судовий збір на загальних підставах. Оскільки, заявлено дві позовні вимоги немайнового характеру, то розмір судового збору становить 2422 грн. 40 коп..
Крім того, позивачем надано клопотання, в якому вона просить на підготовчому судовому засіданні розглянути клопотання про витребування відомостей щодо електронного гаманця та оригіналу Договору позики, посилаючись на те, що остання не може самостійно отримати вказані докази.
Згідно з ч.ч.1,3,6 ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Відповідно до положень п.4 ч. 2 ст. 84 ЦПК України у клопотанні повинно бути зазначено вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
Водночас, доказів, які б підтверджували вказані обставини позивачем не зазначено та до матеріалів справи не долучено, а тому клопотання про витребування доказів також не грунтується на законі.
За встановлених обставин та визначеного правового врегулювання, позовну заяву слід залишити без руху до виправлення вказаних недоліків, шляхом узгодження змісту позовних вимог з їх обґрунтуванням та зазначенням в позовній заяві доказів, що підтверджують вказані позивачем обставини на обґрунтування позовних вимог, а також долученням оригіналу квитанції про сплату судового збору в сумі 2422 грн. 40 коп., або документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Керуючись ст.185 ЦПК України суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Hi-Tech Dynamics Group Limited» Private Limited Company про захист прав споживачів, визнання кредитного договору недійсним залишити без руху і надати позивачеві строк для виправлення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
На ухвалу суду до Житомирського апеляційного суду може бути подана апеляційна скарга в частині визначення розміру судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
СУДДЯ : А. Л. Гришковець