Справа №579/689/25 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-сс/816/224/25 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - домашній арешт
13 квітня 2025 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5
прокурора - ОСОБА_6
підозрюваного - ОСОБА_7
захисника - ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні, у залі суду в м. Суми, у режимі відеоконференції, матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Кролевецького районного суду Сумської області від 31 березня 2025 року, якою до підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з покладенням відповідних обов'язків,
Ухвалою слідчого судді Кролевецького районного суду Сумської області від 31 березня 2025 року у задоволенні клопотання слідчого СВ відділення поліції №1 (м.Кролевець) Конотопського РВП ГУНП в Сумській області про застосування до підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, було відмовлено.
Застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем його реєстрації та фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Покладено на підозрюваного ОСОБА_7 наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, у якого знаходиться у провадженні дане кримінальне провадження, прокурора та суду за першою вимогою;
- не залишати місце постійного проживання - АДРЕСА_1 , з 18 год. по 06 год. без дозволу слідчого, прокурора, або суду.
Строк дії ухвали визначено до 29 травня 2025 року включно.
Не погодившись з таким рішенням слідчого судді, прокурор у кримінальному провадженні звернулась до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказану ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Свої вимоги прокурор мотивує тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення слідчим суддею не було належним чином враховано, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні злочину, який, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до десяти років. При цьому, слідчий суддя вірно встановив наявність ризиків, передбачених п.1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, однак, дійшов помилкового висновку про можливість застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, не врахувавши, зокрема, що останній за місцем свого постійно проживання характеризується негативно, не одружений, ніде не працює, зловживає спиртними напоями, перебуває на обліку у лікаря психіатра з діагнозом «легка розумова відсталість». При цьому, в оскаржуваному рішенні зазначено, що допитана в якості свідка мати ОСОБА_7 - ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснила, що внаслідок отриманого стресу після смерті батька у її сина порушилась мова, він не може повноцінно спілкуватися, а тому не працює, постійно знаходиться з нею вдома, злочин вчинив, коли вона їздила у гості до сестри, проте, вона буде контролювати його поведінку, в той же час, на запитання прокурора остання не надала відповідь, яким чином це буде відбуватись.
За таких обставин, як вважає прокурор, застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту до підозрюваного ОСОБА_7 в повній мірі не зможе запобігти встановленим ризикам щодо переховування від органів досудового розслідування та/або суду, незаконного впливу на потерпілого та свідків кримінальному провадженні, продовження вчиняти нові кримінальні правопорушення, що може мати істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та, у такий спосіб, перешкоджати досудовому слідству.
Заслухавши доповідь головуючого-судді щодо змісту оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги, прокурора на підтримку апеляційних доводів та вимог, підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 , які вважали ухвалу слідчого судді законною, просили залишити її без зміни, а апеляційну скаргу - без задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст.178 КПК України, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Так, відповідно до ст.ст.177,178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухиляння від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні в справі «Манчіні проти Італії», за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
На думку колегії суддів при вирішенні питання щодо застосування відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу, слідчим суддею вищезазначені вимоги Закону дотримані в повному обсязі.
Так, з матеріалів, які надійшли до апеляційного суду вбачається, що СВ ВП№1 (м. Кролевець) Конотопського РВП ГУНП в Сумській області, здійснюється досудове розслідування кримінального провадження за №12025200510000096 від 23 березня, в якому, 30 березня 2025 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України.
В рамках даного кримінального провадження до слідчого судді звернувся слідчий СВ ВП№1 (м. Кролевець) Конотопського РВП ГУНП в Сумській області з клопотанням щодо застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке вмотивовано обґрунтованість повідомленої останньому підозри та наявністю ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, запобігти яким, шляхом застосування до останнього більш м'яких запобіжних заходів, неможливо.
Зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що розглядаючи вказане клопотання, слідчим суддею було встановлено, що його доводами та доданими доказами підтверджується обгрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри за ч. 2 ст. 194 КК України.
При цьому, слідчим суддею було враховано і те, що підозрюваний є особою, раніше не судимою, згідно довідки КП «Кролевецька лікарня» Кролевецької міської ради від 31 березня 2025 року, перебуває на обліку у лікаря психіатра з діагнозом легка розумова відсталість, має постійне місце проживання, де проживає разом з матір'ю та братом, під час розгляду клопотання самостійно висловити свою думку та пояснити обставини не міг, на питання відповідав лише жестами, а також, його негативну характеристику за місцем мешкання.
Саме за наявності вищезазначених обставин, слідчий суддя і визнав недоведеною неможливість застосування до ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу та вважав за доцільне застосувати до останнього запобіжний захід у вигляді домашнього з покладенням на нього відповідних обов'язків, а не тримання під вартою, як просив у клопотанні слідчий.
З таким висновок слідчого судді погоджується і колегія суддів та ставити під сумнів його законність та обґрунтованість, підстав не вбачає.
При цьому, доводами апеляційної скарги правильність такого висновку жодним чином не спростовано, оскільки посилаючись на необхідність застосування до підозрюваного найсуворішого запобіжного заходу, обставин, які не були предметом розгляду слідчого судді, чи залишились поза його увагою, та за яких до останнього слід було б застосувати саме вказаний запобіжний захід, в апеляційній скарзі не наведено, а тяжкість майбутнього покарання, на що вказує прокурор, хоча і є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів, однак не є самостійною підставою для утримання особи під вартою.
Крім того, колегія суддів зауважує, що під час апеляційного розгляду прокурор підтвердив відсутність інформації та доказів того, що підозрюваний порушив застосований до нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту чи не дотримав покладені на нього обов'язки.
Таким чином, враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим суддею було постановлено законне та обґрунтоване рішення, підстав для його скасування встановлено не було, у зв'язку з чим оскаржувану ухвалу слід залишити без зміни, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.
Керуючись ст.ст.404,407,418,419,422 КПК України,
Ухвалу слідчого судді Кролевецького районного суду Сумської області від 31 березня 2025 року, якою до підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з покладенням відповідних обов'язків, залишити без зміни, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 на цю ухвалу - без задоволення.
Ухвала є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4