Номер провадження: 11-кп/813/1566/25
Справа № 947/9808/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
30.04.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 21.03.2025 року, щодо продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12025163480000088 від 12.02.2025 року, відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
встановив:
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 21.03.2025 року задоволено клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 .
Продовжено стосовно ОСОБА_6 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів тобто до 20.05.2025 року включно з утримуванням в ДУ «ОСІ» з визначенням розміру застави, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України, розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60560 гривень.
Рішення суду мотивоване обґрунтованістю висунутого обвинувачення, наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та тим, що інші менш суворі види запобіжних заходів, не зможуть забезпечити мети заходів забезпечення кримінального провадження.
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи яка її подала.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду обвинувачений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що клопотання прокурора про продовження тримання під вартою є необґрунтованим. Зазначає, що ризики нічим не підтверджені. Крім того, вказує, що він має міцні соціальні зв'язки та постійне місце проживання, має на утриманні неповнолітню дитину.
Просить ухвалу суду скасувати та обрати відносно нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Положеннями ч. 4 ст. 4221 КПК України визначено, що розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Учасники кримінального провадження були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, в судове засідання не з'явились, клопотань про розгляд апеляційної скарги за їх участю не заявляли.
Від захисника ОСОБА_7 та прокурора ОСОБА_8 надійшли клопотання про розгляд апеляційної скарги без їх участі.
За таких обставин, апеляційний суд вважає за можливим та необхідним апеляційний розгляд провести за відсутності сторін кримінального провадження.
Позиції учасників судового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача,вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить таких висновків.
Мотиви апеляційного суду.
Частиною 1 ст. 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Абзацом 2 ч. 2 ст. 392 КПК України передбачено, що ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, підлягають апеляційному оскарженню в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до положень ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
У частині першій статті 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. До цих ризиків належать такі спроби підозрюваного, обвинуваченого: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому особа підозрюється, обвинувачується.
Згідно з ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Положеннями ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практикою Європейського суду з прав людини, передбачено, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
При розгляді апеляційних скарг, виконуючи вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», апеляційний суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Так ЄСПЛ неодноразово наголошував на тому, що передусім національні судові органи повинні вивчити всі факти «за» і «проти» наявності справжньої вимоги громадських інтересів, яка, за належного врахування принципу презумпції невинуватості, виправдовувала б відступ від правила поваги до особистої свободи, та викласти їх у своєму рішенні щодо відхилення клопотання про звільнення (справа «Летельє проти Франції», «Лабіта проти Італії»).
Абзацом 2 ч. 3 ст. 407 КПК України передбачено, що постановляючи ухвалу за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, апеляційний суд вирішує питання щодо запобіжного заходу в порядку, передбаченому главою 18 розділу II цього Кодексу.
Частиною 3 ст. 199 КПК України передбачено, що суд при продовженні строку тримання під вартою враховує обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання під вартою.
Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність ризиків, то апеляційний суд вважає їх безпідставними з огляду на таке.
Зважаючи на обставини вчинення інкримінованого ОСОБА_6 злочину, а також можливої міри покарання, яка може бути йому призначена у разі визнання винуватим (відповідно до санкції ч. 4 ст. 185 КК України - позбавлення волі на строк до 8 років), колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та прийнятим з урахуванням положень статей 177, 178, 183 КПК України, оскільки є об'єктивні підстави вважати, що до теперішнього часу продовжує існувати ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, переховування обвинуваченого від суду.
При цьому, апеляційний суд враховує, що ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений (підозрюваний) може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицький проти Польщі», «Храїда проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Крім того, враховуючи, що судовий розгляд у кримінальному провадженні ще не розпочато, свідки безпосередньо судом не допитувались, районний суд обґрунтовано прийшов до переконання про продовження існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризику можливого незаконного впливу обвинуваченого ОСОБА_6 на свідків, схиляючи їх до надання неправдивих показань, з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Також, з урахуванням того, що ОСОБА_6 раніше неодноразово засуджений, офіційно не працевлаштований, законних джерел доходу немає, обвинувачується у вчиненні двох кримінальних правопорушень за короткий проміжок часу, апеляційний суд вважає наявним ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
В апеляційній скарзі обвинуваченого не зазначено жодних обставин, які б спростовували висновок судді про не зменшення ризиків встановлених при обранні запобіжного заходу.
Водночас апеляційний суд приймає до уваги посилання обвинуваченого про наявність міцних соціальних зв'язків, проте зауважує, що зазначені обставини, враховуючи встановлене колегією суддів вище, не можуть беззаперечно гарантувати належну процесуальну поведінку обвинуваченого та запобігти встановленим вище ризикам у разі застосування більш м'якого, ніж тримання під вартою, запобіжного заходу.
Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів, всупереч доводів апеляційної скарги, вважає, що висновок суду про необхідність продовження обвинуваченому строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартоюз визначенням розміру застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60560гривень відповідає вимогам кримінального процесуального закону, ґрунтується на матеріалах справи, а дані про особу обвинуваченого, якому інкримінується вчинення тяжкого злочину, дають підстави вважати, що на даний час існують зазначені районним судом ризики, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.
На думку апеляційного суду застосування до ОСОБА_6 , більш м'якого запобіжного заходу є неможливим, оскільки такий запобіжний захід не здатний запобігти наявним у кримінальному провадженні ризикам, які передбачені ст. 177 КПК України.
Таким чином, апеляційним судом не встановлено обставин, які могли би бути підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді чи ухвали, суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Керуючись статтями 183, 196, 199, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 21.03.2025 року, щодо продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12025163480000088 від 12.02.2025 року, відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4