Номер провадження: 11-кп/813/598/25
Справа № 498/340/24
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
29.04.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - ОСОБА_8 на вирок Великомихайлівського районного суду Одеської області від 18.04.2024 у кримінальному провадженні №12024162390000062, внесеному до ЄРДР 23.01.2024 відносно:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тараклія Республіка Молдова, громадянина Республіки Молдова, з неповною середньою освітою, не працюючого, перебуваючого у фактичних шлюбних відносинах, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
встановив:
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.
Оскаржуваним вироком суду першої інстанції ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
Строк відбування покарання відраховується з моменту приведення вироку до виконання.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_7 у вигляді домашнього арешту у певний період доби до набрання вироком законної сили залишено без змін.
Вироком також вирішено питання щодо долі речових доказів та процесуальних витрат.
Зазначеним вироком суду першої інстанції ОСОБА_7 визнано винним у тому, що він 15.01.2024, в період дії воєнного стану, реалізуючи свій злочинний умисел на викрадення чужого майна, близько 12 год. 00 хв. (більш точного часу в ході слідства встановити не представилось можливим), заздалегідь знаючи про місце зберігання індукційної плити та мультиварки, прибув до домоволодіння ОСОБА_9 , яке розташоване по АДРЕСА_2 , де через незачинені вхідні двері проник до приміщення кухні, та переслідуючи мету наживи, керуючись корисливим мотивом, з метою особистого незаконного збагачення, розуміючи протиправний характер своїх дій, усвідомлюючи, що за його діями ніхто не спостерігає, умисно, таємно викрав мультиварку марки «Rainberg», сіро-білого кольору вартістю 1230 грн. та індукційну плиту на одну конфорку марки «HausMark», чорного кольору вартістю 1070 грн., які знаходилися на столі в приміщенні кухні вказаного будинку. Після чого з місця скоєння злочину зник та розпорядився викраденим на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_10 матеріальну шкоду на загальну суму 2300 грн. Матеріальну шкоду відшкодовано.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не оспорюючи фактичних обставин справи та доведеність вини обвинуваченого, захисник ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає вирок суду підлягає зміні в частині призначення покарання через надмірну суворість.
Доводи обґрунтовує тим, що обвинувачений повернув викрадене майно власнику майна, а сам потерпілий заявляв при розгляді справи, що обвинуваченому слід призначити більш м'яке покарання, оскільки вони примирилась.
Просить вирок суду першої інстанціїскасувати в частині призначення покарання і призначити обвинуваченому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі із застосуванням положень ч. 1 ст. 75 КК України.
До початку судового розгляду захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - ОСОБА_8 подав клопотання, в якому просив закрити кримінальнепровадження у зв'язку із втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Захисник ОСОБА_8 та потерпілий ОСОБА_10 , будучи належним чином повідомленими про дату та час судового засідання не з'явились, клопотань про розгляд апеляційної скарги за їх участі не надходили до суду апеляційної інстанції.
Від захисника ОСОБА_8 надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги без його участі.
За таких обставин апеляційний суд заслухавши думку прокурора та обвинуваченого, які не заперечували проти розгляду апеляційної скарги за відсутності потерпілого та захисника, у відповідності до положень ч. 4 ст. 405 КПК України вважав за можливе провести судовий розгляд за відсутності потерпілого та захисника.
Позиції учасників судового розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, який не заперечував проти часткового задоволення апеляційної скарги та клопотання захисника, просив перекваліфікувати дії обвинуваченого з ч. 4 ст. 185 КК України на ч. 1 ст. 162 КК України та призначити ОСОБА_7 покарання у виді обмеження волі строком на (2) два роки, обвинуваченого, який частково підтримав апеляційну скаргу та клопотання захисника, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить таких висновків.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти мають зворотну дію в часі, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Частина 1 статті 5 КК України регламентує, що закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Такий же принцип гарантований ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Цей принцип втілюється в правилі про те, що, якщо існують відмінності між кримінальним законодавством, чинним на момент вчинення злочину, та наступними кримінальними законами, прийнятими до винесення остаточного рішення, суди повинні застосовувати закон, положення якого є найбільш сприятливими для обвинуваченого.
За приписами ч. 6 ст. 3 КК України зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.
09 серпня 2024 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року №3886-IX (далі - Закон №3886-IX).
Законом №3886-IX внесені зміни у ст. 51 КУпАП, якою передбачена відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якими підвищена верхня межа вартості майна, викрадення якого охоплюється цим положенням, з 0,2 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином ст.ст. 185, 190, 191 КК України фактично містять відсилку до ст. 51 КУпАП, яка, встановлюючи верхню межу вартості викраденого майна для кваліфікації його як дрібного викрадення, тим самим визначає нижню межу цього параметра для кримінальної відповідальності за крадіжку, шахрайство, привласнення чи розтрату чужого майна.
Отже, із часу набуття 09 серпня 2024 року чинності Законом №3886-IX кримінальна відповідальність за ст.ст. 185, 190, 191 КК України може настати, лише якщо розмір викраденого майна перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Унаслідок цієї зміни частина діянь, які на час їх вчинення передбачали кримінальну відповідальність, після цього охоплюється диспозицією ст. 51 КУпАП.
У постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07 жовтня 2024 року (справа №278/1566/21, провадження №51-2555кмо24), суд касаційної інстанції зробив правовий висновок, відповідно до якого Закон №3886-IX, яким внесені зміни до ст.51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст.5 КК для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 51 КУпАП. Зміни, внесені Законом №3886-IX, мають зворотну дію в часі.
У ході з'ясування, чи перевищує вартість викраденого майна розмір, визначений ст.51 КУпАП, має братися до уваги розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, установлений на час вчинення правопорушення, з урахуванням положень п. 5 підрозд. 1 розд. ХХ та пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розд. IV Податкового кодексу України.
Питання, що виникають у кримінальних провадженнях у зв'язку з набуттям чинності Законом №3886-IX, вирішуються судами за правилами, передбаченими для випадків, коли втратив чинність закон, яким установлювалася кримінальна протиправність діяння.
Пунктом 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України встановлено, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.
Вироком суду першої інстанції ОСОБА_7 визнаний винуватим у вчиненні крадіжки, яка мала місце 15.01.2024 року.
Відповідно до Податкового кодексу України та Закону №3886-IX вартість викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст.185 КК України, у 2024 році становила - 3028 гривні.
Згідно вироку місцевого суду, протиправними діями ОСОБА_7 заподіяна матеріальна шкода потерпілому ОСОБА_10 - у розмірі 2300 гривень.
За таких обставин у даному кримінальному провадженні вартість викраденого обвинуваченим майна на час вчинення діяння не перевищувала 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 3028 грн. - станом на 2024 рік, а отже до цього діяння мають застосуватись положення ст. 5 КК і на теперішній час інкриміновані обвинуваченому дії не підпадають під ознаки злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК.
Однак, оскільки відповідно до формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, протиправне діяння, за яке засуджений обвинувачений, було вчинено з проникненням у житло, дії обвинуваченого підлягають кваліфікації за ч. 1 ст. 162 КК України.
Вказана позиція апеляційного суду узгоджується з правовим висновком Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду в постанові від 07 жовтня 2024 року (справа №278/1566/21, провадження №51-2555кмо24).
Частиною 3 статті 337 КПК встановлено, що з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачено основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше 3000 (трьох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або інше покарання, не пов'язане з позбавленням волі (ч. 1 ст. 12 КК).
Тобто, протиправні дії, передбачені ч. 1 ст. 162 КК, на відміну від дії, кваліфікованих за ч.4 ст.185 КК, є кримінальним проступком, а тому їх перекваліфікація покращує становище обвинуваченого.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для кваліфікації дій ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 162 КК, колегія суддів виходить із фактичних обставин, установлених судом першої інстанції, не вдаючись до оцінки/переоцінки доказів, оскільки сторони провадження вказані обставини не оскаржують, зокрема обвинувачений визнав свою вину, на виправданні не наполягає.
Об'єктивна сторона ст. 162 КК полягає, серед іншого, в незаконному проникненні до житла чи іншого володіння особи, зокрема, у незаконному проникненні у житло, як це встановлено місцевим судом у цьому провадженні.
Під незаконним проникненням до житла чи іншого володіння особи потрібно розуміти будь-яке вторгнення, здійснене всупереч волі законного володільця, за відсутності визначених законом підстав чи з порушенням у встановленому законом порядку.
Колегія суддів вважає, що обвинувачений ОСОБА_7 не міг не усвідомлювати, що скоює крадіжку шляхом проникнення у володінні іншої особи.
На підставі викладеного, враховуючи положення ч. 3 ст. 337 КПК, апеляційний суд вважає за необхідне перекваліфікувати дії ОСОБА_7 з ч. 4 ст. 185 на ч. 1 ст. 162 КК України та призначити йому покарання в межах санкції вказаної норми кримінального закону.
Вирішуючи питання про призначення виду і розміру покарання колегія суддів, враховує приписи ст.ст. 50, 65 КК України, зокрема бере до уваги ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, який характеризується негативно, не судимий згідно ст. 89 КК України, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, строк дії паспорту громадянина Республіки Молдови закінчився 13 лютого 2015 року, законних підстав у ОСОБА_7 проживати на території України не має, зареєстрованого місця проживання на території України немає.
З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що покарання в межах санкції ч. 1 ст. 162 КК України у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік, буде справедливим, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, а отже таке покарання повністю досягне мети його призначення та призведе до позитивних змін в особистості ОСОБА_7 . Підстав сприймати таке покарання явно несправедливим апеляційний суд не вбачає.
На підставі викладеного апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційну скаргу захисника слід частково задовольнити, а вирок суду - змінити з наведених вище підстав.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду апеляційний суд має право змінити вирок або ухвалу.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 408 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції змінює вирок в інших випадках, якщо зміна вироку не погіршує становища обвинуваченого.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 408, 419, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - ОСОБА_8 - задовольнити частково.
Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - ОСОБА_8 про закриття кримінального провадження - задовольнити частково.
Вирок Великомихайлівського районного суду Одеської області від 18.04.2024 у кримінальному провадженні №12024162390000062, внесеному до ЄРДР 23.01.2024, яким ОСОБА_7 засуджений за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України - змінити.
Перекваліфікувати дії ОСОБА_7 з ч. 4 ст. 185 КК України на ч. 1 ст. 162 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.
В іншій частині вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4