Справа № 127/12435/25
Провадження №11-сс/801/350/2025
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач : ОСОБА_2
13 травня 2025 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
із секретарем ОСОБА_5
з участю:
прокурора ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції)
захисника - адвоката ОСОБА_7
підозрюваного ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції)
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12025020000000588 внесеного до ЄРДР 21.04.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 - 1 КК України, за клопотанням старшого слідчого в ОВС відділу СУ ГУНП у Вінницькій області майора поліції ОСОБА_9 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народився в м. Вінниця, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 22.04.2025, якою застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 захід у вигляді тримання під вартою, без визначення застави, -
Старший слідчий в ОВС відділу СУ ГУНП у Вінницькій області майора поліції ОСОБА_9 звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з клопотанням про застосування до підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 22.04.2025 підозрюваному ОСОБА_8 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 (шістдесят) діб, тобто до 03 години 00 хвилин 20 червня 2025 року, без визначення застави.
Досудовим розслідуванням встановлено наступне.
21.04.2025 близько 22 години 30 хвилин водій ОСОБА_8 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем «BMW 530D», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись автодорогою Р-33, сполученням м. Вінниця - смт. Турбів, у напрямку останнього вказаного населеного пункту, на клеверній розв'язці на виїзді з м. Вінниця, не врахував дорожню обстановку, а саме заокруглення дороги праворуч по ходу його руху, не обрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, внаслідок чого допустив виїзд керованого ним автомобіля за межі проїзної частини ліворуч, де відбувся наїзд на рекламну стелу АЗС «Chippo» та подальше перекидання автомобіля.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир даного автомобіля ОСОБА_10 від отриманих травм загинув на місці події.
Таким чином, в діях водія ОСОБА_8 вбачаються невідповідності вимогам п. п. 2.3 (б), 2.9 (а), 10.1, 12.1 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (зі змінами та доповненнями), згідно з якими:
- п. 2.3 (б) - «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;
- п. 2.9 (а) - «Водієві забороняється: керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції»;
- п. 10.1 - «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху».
- п. 12.1 - «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним».
Порушення ОСОБА_8 вимог п. п. 10.1, 12.1 Правил дорожнього руху знаходиться у безпосередньому причинному зв'язку наслідками дорожньо-транспортної пригоди, а саме із спричиненням смерті ОСОБА_10 .
Таким чином, ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, а саме: порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, якщо вони спричинили смерть потерпілого.
22.04.2025 о 03 годині 00 хвилин ОСОБА_8 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
22.04.2025 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.
Прийняте рішення слідчий суддя мотивував тим, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме, перебуваючи на волі, підозрюваний ОСОБА_8 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, чинити тиск на свідків, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що унеможливлює обрання йому більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Також слідчий суддя врахував тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_8 у разі визнання судом його винуватим, особу підозрюваного, який має постійне місце проживання, раніше не судимий, одружений.
Захисник підозрюваного ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_7 в апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу слідчого судді, ухвалити нове рішення, яким застосувати до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Вимоги мотивує тим, що повідомлення про підозру ОСОБА_8 є необгрунтованим, передчасним, базується виключно на здогадках та припущеннях сторони обвинувачення. Жодними матеріалами не підтверджується наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Заслухавши головуючого суддю, підозрюваного ОСОБА_8 та адвоката ОСОБА_7 , які підтримали вимоги, викладені в апеляційній скарзі та просили її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_6 , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги; перевіривши судові матеріали та матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона - не підлягає задоволенню з огляду на таке.
З матеріалів провадження вбачається, що СУ ГУНП у Вінницькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025020000000588 внесеного до ЄРДР 21.04.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.
Слідчий звернувся до місцевого суду з клопотанням про обрання щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, яке було задоволено оскаржуваною ухвалою.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше правопорушення.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
При розгляді в суді першої інстанції клопотання про обрання запобіжного заходу слідчий та прокурор довели обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення та про існування ризиків, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені п.п.1,3 ч. 1 ст.177 КПК України, а застосований до нього запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Застосовуючи щодо ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді взяття під варту, слідчим суддею перевірено, що в матеріалах провадження є достатні дані, що підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні останнім кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.
Стосовно обґрунтованості підозри, суд зазначає, що за змістом п. 1 ч.1 ст. 276 КПК України повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому ст. 278 КПК України у разі затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення.
При цьому в кримінальному процесуальному розумінні існує відмінність між обґрунтованістю та доведеністю висунутої підозри, в тому числі на підставі достатніх, допустимих та достовірних доказів.
Так, у справі «Кавала проти Туреччини» (заява 28749/18, рішення від 10.12.2019) Європейський Суд з прав людини констатував, що не потрібно, щоб особі, яку затримали, в кінцевому рахунку було пред'явлено обвинувачення або представлено перед судом. Метою затримання є подальше розслідування кримінальної справи шляхом підтвердження або зняття підозр, які є підставою для затримання. Таким чином, факти, які викликають підозру, не повинні бути такого ж рівня, як ті, які необхідні для обґрунтування обвинувального вироку або навіть притягнення до відповідальності, що настає на наступному етапі процесу кримінального розслідування.
Разом із тим, «обґрунтованість» підозри, на якій засновується арешт, є важливою частиною гарантії, встановленої у п.1(с) ст.5. Слова «обґрунтована підозра» означають наявність фактів чи відомостей, які б задовольняли об'єктивного спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила правопорушення. Однак те, що може бути визнано «розумним», залежить від усіх обставин.
Відповідно, оцінюючи обґрунтованість підозри, необхідно встановити, чи забезпечена сутність гарантії, передбаченої п.1(с) ст.5. Отже, повинні існувати факти чи відомості про те, що заарештовану особу обґрунтовано підозрюють у вчиненні передбачуваного злочину.
Термін «обґрунтованість» також означає поріг, який підозра повинна подолати, щоб задовольнити об'єктивного спостерігача щодо ймовірності звинувачень»
Зі змісту ж оголошеної підозри в достатній мірі можна дійти висновку, що ОСОБА_8 може бути причетний до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення.
Вагомість наявних доказів вчинення підозрюваним кримінальних правопорушень доведена слідчим та не викликає сумнівів.
Також слідчий суддя встановив наявність достатніх підстав вважати, що ризики, на які вказує слідчий, існують та підтверджуються матеріалами кримінального провадження, зокрема, підозрюваний ОСОБА_8 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілих та експертів.
При цьому суд першої інстанції врахував особу підозрюваного ОСОБА_8 , який раніше притягувався до адміністративної відповідальності за перевищення водіями встановлених обмежень швидкості руху та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.
ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на тривалий строк.
Твердження сторони захисту про можливість застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою, є непереконливими.
За таких обставин, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є саме таким запобіжним заходом, який буде достатнім стримуючим засобом, що здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_8 та зможе запобігти ризикам, доведеним в суді слідчим та прокурором саме в цьому кримінальному провадженні.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 422 КПК України, суд
апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 22.04.2025? якою застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 (шістдесят) діб, тобто до 03 години 00 хвилин 20 червня 2025 року, без визначення застави, - залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4