Номер провадження 1-кп/741/81/25
Єдиний унікальний номер 741/380/25
іменем України
14 травня 2025 року м. Носівка
Носівський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретарів судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілої ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Носівка кримінальне провадження, унесене до ЄРДР за № 12025270420000002 від 07 січня 2025 року, відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Чумальово Тячівського району Закарпатської області, громадянина України, українця, з повною загальною середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , в порядку ст. 89 КК України не судимий,
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
31 травня 2024 року о 16 год. 36 хв. ОСОБА_5 , перебуваючи у будинку за місцем проживання ОСОБА_4 по АДРЕСА_3 , де він також тимчасово проживав, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з метою протиправного збагачення, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки у вигляді заподіяння майнової шкоди потерпілій та бажаючи їх настання, діючи в умовах воєнного стану, введеного на всій території України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався, зокрема Указом Президента України від 06 травня 2024 року № 271/2024 з 05 год. 30 хв. 14 травня 2024 року строком на 90 діб, отримавши від потерпілої ОСОБА_4 доступ до її мобільного телефону, через встановлений на мобільному телефоні додаток «Monobank», пін-код до якого йому було відомо від потерпілої, без відома та дозволу ОСОБА_4 здійснив переказ грошових кошти у сумі 8000,00 грн. з банківського кредитного карткового рахунку АТ «Monobank» № НОМЕР_1 , що належить потерпілій ОСОБА_4 , на банківський картковий рахунок АТ «Райффайзен Банк» № НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_6 , з якою ОСОБА_5 на той час співмешкав та мав доступ і користувався вказаною банківською карткою, тобто таким чином таємно викрав грошові кошти та в подальшому розпорядився ними на власний розсуд, спричинивши потерпілій ОСОБА_4 матеріальні збитки на вказану суму.
Такі дії ОСОБА_5 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 4 ст. 185 КК України, тобто як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, визнав повністю, не оспорював фактичні обставини справи та дав показання, що, дійсно, усередині 2024 року скористався довірою знайомої ОСОБА_7 та, будучи обізнаним з пін-кодом встановленого на мобільному телефоні останньої додатку «Monobank», без відома та дозволу ОСОБА_4 переказав грошові кошти у сумі 8000,00 грн. з її банківського кредитного карткового рахунку АТ «Monobank» на картковий рахунок колишньої дружини ОСОБА_6 , якими він вільно розпоряджався. Про перерахування коштів він ОСОБА_4 не повідомляв. Кошти використав для гри в он-лайн казино. Про свій вчинок шкодує, свої дії засуджує. Просив не позбавляти його волі, оскільки планує працевлаштуватись та упродовж двох місяців погасити весь борг перед ОСОБА_4 . Про те, що в Україні запроваджено воєнний стан, був обізнаним.
Потерпіла ОСОБА_4 зазначала, що обвинувачений з травня 2024 року (коли було вчинено злочин) та по дату розгляду справи судом коштів у сумі 8000 грн. їй не відшкодував, через вчинок обвинуваченого розмір її боргу перед Монобанком збільшився до 15000 грн, банк вимагає невідкладно погасити усю суму такого боргу. Просила суд позбавити волі ОСОБА_5 , оскільки у такому разі наявний борг буде погашено за рахунок праці обвинуваченого.
За таких обставин справи, згідно з положеннями ч. 3 ст. 349 КПК України, ураховуючи, що проти цього не заперечували прокурор та обвинувачений, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому судом встановлено, що зазначені особи правильно розуміють зміст цих обставин, добровільність їх позицій не викликає сумнівів. Судом роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого, процесуальних документів.
Ураховуючи показання обвинуваченого у співставленні з пред'явленим обвинуваченням, добровільність його відмови від свого права на повний розгляд кримінального провадження, та, приймаючи до уваги, що фактичні обставини справи ніким не оспорюються, суд вважає доведеним вчинення ОСОБА_5 таємного викрадення чужого майна (крадіжці), вчиненому в умовах воєнного стану, а, відтак, його дії кваліфікує за ч. 4 ст.185 КК України.
Дослідивши матеріали кримінального провадження, суд робить висновок, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а саме: у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому в умовах воєнного стану, - доведена повністю встановленими органом досудового розслідування обставинами, доведена в судовому засіданні та підтверджується зібраними у справі доказами у їх сукупності.
Відповідно до положень ст. 50 КК України до особи, визнаної винною за вироком суду у вчиненні кримінального правопорушення, застосовується покарання, яке є заходом примусу і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Згідно з ч. 1 ст. 65 КК України суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 53 цього Кодексу; відповідно положень Загальної частини цього Кодексу; ураховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обвинувачений вчинив злочин, передбачений ч. 4 ст. 185 КК України.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , відповідно до ст. 67 КК України не встановлено.
Ураховуючи особу обвинуваченого ОСОБА_5 , те, що він визнав свою вину повністю, приймаючи до уваги наявну обставину, що пом'якшує покарання, а також те, що ОСОБА_5 у порядку ст. 89 КК України раніше не судимий, на обліку в лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, суд уважає, що покарання обвинуваченому повинно бути призначено в межах санкції, передбаченої ч. 4 ст. 185 КК України, у виді позбавлення волі.
За висновком Ніжинського РС № 1 філії ДУ «Центр пробації» в Чернігівській області, викладеним у досудовій доповіді щодо ОСОБА_5 , 30 квітня 2025 року, виправлення обвинуваченого без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить небезпеки для суспільства.
На підставі вищевикладеного, суд робить висновок, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, тому уважає за необхідне звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням відповідно до ст. 75 КК України.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Керуючись ст. ст. 349, 368, 369, 370, 373, 374 КПК України, суд
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді п'яти років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнити від відбування призначеного йому покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 (три) роки.
На підставі п. п. 1 та 2 ч. 1 ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_5 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Запобіжний захід ОСОБА_5 , застосований відповідно до ухвали Носівського районного суду Чернігівської області від 03 квітня 2025 року у виді домашнього арешту у певний період доби, - до набрання вироком законної сили залишити без змін.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На вирок може бути подано апеляційну скаргу до Чернігівського апеляційного суду через Носівський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку чи ухвали суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, захиснику, потерпілим, прокурору.
Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_8