Справа № 946/815/25
Провадження № 2/946/2135/25
13 травня 2025 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:
головуючого судді Пащенко Т.П.,
за участю секретаря судового засідання Топтигіної О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ізмаїлі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - орган опіки та піклування виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -
У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - орган опіки та піклування виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, посилаючись на те, що від шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спільне життя з відповідачкою після народження дитини не склалось, шлюб розірвано рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 20.05.2016 року. Відповідно до висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області від 08.06.2016 року №03/21-1040 місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначено з батьком ОСОБА_1 . Після розірвання шлюбу сторони намагалися відновити відносини. Так, 17.09.2019 року сторони зареєстрували шлюб. В шлюбі народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спільне життя між сторонами не склалось, виникали непорозуміння із-за різних поглядів на життя, виховання дітей, що призвело до втрати почуття кохання та взаємоповаги. З початку 2023 року ОСОБА_2 переїхала з сином ОСОБА_3 у квартиру АДРЕСА_1 , де мешкає до теперішнього часу. Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 07.11.2024 року шлюб розірвано. Донька ОСОБА_3 залишилася проживати з батьком ОСОБА_1 . Позивач з відповідачкою не проживають разом з початку 2023 року, за цей час ОСОБА_2 жодного разу не виявила бажання поспілкуватися з донькою, не приділяє їй належної уваги та турботи, перестала цікавитися життям неповнолітньої ОСОБА_3 , школу не відвідує, не здійснює належний догляд за донькою, не відчуває відповідальності за дитину, не проявляє материнської турботи, ухиляється від виконання обов'язків по вихованню як мати, не надає матеріальної допомоги на утримання дитини. Донька цілком знаходиться на утриманні позивача. У позивача є постійна робота, він отримує стабільну заробітну плату, алкогольні, наркотичні та тютюнові засоби не вживає, до кримінальної відповідальності не притягався. У лікаря-нарколога на обліку не перебуває, за місцем роботи характеризується позитивно. У огляду на викладене, позивач просить суд позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнути з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частки від усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи з 05.02.2025 року, до повнолітня дитини, тобто, до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Ухвалою судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 07.02.2025 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 13.05.2025 закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду.
В судове засідання позивач не з'явився, про час, дату та місце судового засідання сповіщений належним чином. 13.05.2025 року представник позивача - ОСОБА_4 надала суду заяву, в якій вказала, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити в повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи, просить суд розглянути справу без її участі.
В судове засідання відповідачка не з'явилася, про час, дату та місце судового засідання сповіщена належним чином. причини неявки суду не повідомила, відзив на позовні вимоги не надала, тому суд відповідно до ч.4 ст.223, ч.1 ст.280 ЦПК України ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів у зв'язку з відсутністю заперечень проти такого вирішення справи позивача.
В судове засідання представник третьої особи не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, до суду надав заяву про розгляд справи за відсутності представника, при винесенні рішення просив врахувати висновок органу опіки та піклування Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області.
Згідно ч.2 ст.281 розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі, зареєстрованому 03.10.2008 року відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Ізмаїл Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області, актовий запис N? 512, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Ізмаїл Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області 03.10.2008 року (а.с.13).
Від шлюбу у сторін народилася донька, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Ізмаїл Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області 01.10.2011 року (а.с.14).
Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 20.05.2016 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано (справа N? 500/1657/16-ц). Рішення набрало законної чинності 31.05.2016 року (а.с.15).
Висновком органу опіки та піклування Ізмаїльської міської ради N? 03/21-1040 від 08.06.2016 року вирішено визначити місце проживання та виховання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначено разом з батьком, ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.29).
Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , виданого 17.09.2019 року Ізмаїльським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис N? 475, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб 17.09.2019 року (а.с.16).
Від шлюбу у сторін народився син, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , виданим Ізмаїльським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) 15.05.2021 року (а.с.17).
Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 07.11.2024 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано (справа N? 946/7212/24). Рішення набрало законної чинності 10.12.2024 року (а.с.18).
Згідно довідки ІНФОРМАЦІЯ_4 N? 3/305 від 15.01.2025 року ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за загальною мобілізацією у Збройних Силах України в ІНФОРМАЦІЯ_4 з 25.02.2022 року, на посаді начальника групи офіцерів запасу - з 28.08.2024 року по теперішній час (а.с.19).
Відповідно до довідки про проходження попереднього, періодичного та позачергового психіатричних оглядів, у тому числі на предмет вживання психоактивних речовин N? 3230, наданої 17.12.2024 року лікарем-психіатром ОСОБА_5 , психіатричні, у тому числі спричинені вживанням психоактивних речовин, протипоказання до допуску до державних таємниць у ОСОБА_1 відсутні (а.с.20).
Відповідно до довідки N? 5, наданої 15.01.2025 року адміністрацією прибуткового закладу освіти «Приватна гімназія «Стежинка», малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ученицею 7 класу закладу освіти. Батько, ОСОБА_1 , бере активну участь у вихованні доньки, відвідує батьківські збори, цікавиться успіхами доньки, підтримує зв?язок з класним керівником (а.с.21).
Відповідно до довідки Центру надання адміністративних послуг Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області від 20.01.2025 року до складу сім'ї ОСОБА_1 входить донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.22).
Відповідно до витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» МВС України ФОВА-002973897, станом на 14.01.2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , незнятої чи непогашеної судимості не має (а.с.23).
Згідно з витягом з реєстру територіальної громади N? 2025/000541560, наданого 14.01.2025 року, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 та згідно з витягом з реєстру територіальної громади N? 2025/000541518, наданого 14.01.2025 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 також зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.11, 24).
Як вбачається зі службової характеристики за місцем роботи ОСОБА_1 характеризується позитивно (а.с.25).
Згідно висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області за № 04/21-457 від 18.04.2025 року, орган опіки та піклування Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області дійшов висновку, що у наданих матеріалах по справі наявні підстави для позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , відносно малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 76, ч. 1 ст. 80 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Перевіривши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , з таких підстав.
Відповідно до ст. 27 Конвенції про права дитини, держави-учасники визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) несуть основну відповідальність за забезпечення умов життя, необхідних для розвитку дитини, в межах своїх здібностей і фінансових можливостей.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно ч. 1, 2, 6 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 150 СК України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
У відповідності до ч. 4 ст. 155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, зокрема, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Тлумачення п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
Європейський суд з прав людини зауважує, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно врахувати дві умови: по-перше, у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним («Мамчур проти України», заява № 10383/09, від 16 липня 2015 року).
У рішенні від 07.12.2006 року у справі «Хант проти України» (заява № 31111/04) суд наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справ, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин (постанова ВС від 02.11.2020 року у справі № 552/2947/19).
У постанові Верховного Суду від 17.06.2021 року у справі № 643/7876/18 зазначено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті споріднення з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.
Висновок органу опіки має рекомендаційний характер та не є обов'язковим для суду (постанова ВС від 23.04.2020 року у справі № 420/1075/17).
Оцінивши надані суду докази, враховуючи встановлені судом обставини, за відсутності достатніх у своїй сукупності доказів неможливості змінити поведінку відповідачки по вихованню дитини, суд дійшов висновку, що у даному випадку відсутні підстави для застосування до відповідачки крайньої міри у виді позбавлення батьківських прав, а тому у задоволенні позову необхідно відмовити, одночасно попередивши останню про необхідність змінити ставлення до її виховання.
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частки від усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи з 05.02.2025 року, до повнолітня дитини, тобто, до ІНФОРМАЦІЯ_3 , суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 27 Конвенції про права дитини держави-учасники визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) несуть основну відповідальність за забезпечення умов життя, необхідних для розвитку дитини, в межах своїх здібностей і фінансових можливостей.
Статтею 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Як вбачається з ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно до ч 1 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
У відповідності до ст. 180 СК України, суд присуджує стягнення аліментів до досягнення дитиною повноліття.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню аліменти на утримання неповнолітньої дитини - доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частки від усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи з 05.02.2025 року, до повнолітня дитини, тобто, до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.
Керуючись ст. 12, 13, 76, 80, 81, 258, 259, 263-265, 280-283, 430 ЦПК України, ст. 141, 150, 155, 164, 180, 181, 181, 191 СК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - орган опіки та піклування виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини - задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини - доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи від 05 лютого 2025 року до досягнення дитиною повноліття, тобто, до ІНФОРМАЦІЯ_8 .
Попередити ОСОБА_2 про необхідність належним чином виконувати передбачені сімейним законодавством обов'язки щодо виховання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .
В іншій частині позову відмовити.
Допустити негайне виконання рішення в межах платежу за один місяць.
Роз'яснити сторонам що, розмір аліментів, визначений за рішенням суду може бути згодом в порядку ст. 192 СК України змінений, зменшений або збільшений за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у випадках, визначених Сімейним Кодексом України.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: Т.П.Пащенко