Справа № 496/7947/24
Провадження № 3/496/258/25
24 лютого 2025 року суддя Біляївського районного суду Одеської області Буран В.М.,
за участі: секретаря - Рогачко О.С.,
представника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - адвоката Клименко С.Ю.,
особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,
розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , начальника групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » НОМЕР_1 прикордонного загону ДПС України, сержант, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч.2 ст. 172-15, ч. 2 ст. 172-18, КУпАП,-
До суду надійшов протокол про адміністративне правопорушення ПдРУ №330067 від 18.12.2024р. в якому зазначається, що в період з 08:00 год. 25.11.2024р. по 08:00 год. 26.11.2024р. сержант ОСОБА_2 виконувала наказ на охорону ДК в п/н «СЗПН», нею не було здійснено контроль за порядком видачі та приймання зброї і боєприпасів прикордонним нарядом, не якісно було організовано безпосередню підготовку п/н до служби та вона не впевнилась у готовності особового складу до виконання визначених завдань, своїми діями остання порушила вимоги абзаців 1-7, 12 та 14 пункту 2 глави 5 розділу ІІ «Інструкції про службу прикордонних нарядів», «Державної прикордонної служби України» затвердженої наказом МВСУ 19.10.2015р. за №1391/27836 та ст. 16 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, чим вчинила адміністративне правопорушення відповідальність за яке передбачено ч.2 ст. 172-15 КУпАП, а саме: недбале ставлення до військової служби в умовах особистого періоду.
Крім того, до суду надійшов протокол №9-2025/СП про адміністративне правопорушення від 15.01.2025р. в якому зазначається, що лейтенант ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом перебуваючи на посаді начальника групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » НОМЕР_1 прикордонного загону ДПС України, перебуваючи за місцем несення служби - відділенні інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » НОМЕР_1 прикордонного загону ДПС України, розташованого в АДРЕСА_2 , діючи з недбалістю, в умовах особливого періоду(воєнного стану), в порушення вимог ст. ст. 9, 11, 16, 17, 26 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України; ст. 2 Закону України «Про Державну прикордонну службу України», ст. 27 Закону України «Про державний кордон України»; п. п. 1, 6, 7 ч. 2 п. 3 ч. 5 розділу ІІ «Інструкції про службу прикордонних нарядів Державної прикордонної служби України» затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 19 жовтня 2015 року № 1261, у період часу з 00 год. 50 хв. по 01 год. 00 хв. 01.01.2025р. належним чином обов'язки з охорони та оборони державного кордону не виконувала, службу змін прикордонних нарядів у відповідності до керівних документів не організувала, в наслідок чого старший солдат ОСОБА_3 , який в той момент виконував обов'язки у складі прикордонного наряду «ОКСТЗ» (оператор комплексу спеціальних технічних засобів) на відділенні інспекторі прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 », спостереження за прилеглою місцевістю не вів та переглядав файли розважального характеру на мобільному телефону. В наслідок чого допустив порушення порядку несення прикордонної служби, чим вчинив військове адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-18 КУПАП, а саме: порушення правил несення прикордонної служби, вчинене в умовах особливого періоду.
30.01.2025р. на електронну адресу суду надійшло заперечення він представника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - адвокат Клименко С.Ю. в якому він пояснив, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУПАП. Твердження в протоколі про адміністративне правопорушення працівників прикордонної служби про недбале ставлення до військової служби ОСОБА_1 є помилковим, не відповідають дійсності та не підтверджуються доказами: - ОСОБА_1 звинувачують у тому, що вона неналежним чином організувала підготовку прикордонного наряду до служби, внаслідок чого порушила положення Інструкції про службу прикордонних нарядів, але ОСОБА_1 отримала наказ на організацію охорони кордону від начальника віпс « ІНФОРМАЦІЯ_2 » майора ОСОБА_4 . Наказ було виконано в повному обсязі, що підтверджується записами в робочому зошиті «Старшого зміни прикордонних нарядів». Підготовка особового складу проводилася відповідно до вимог законодавства та інструкцій. Майстер-сержант ОСОБА_5 , який, мав бути присутнім на підготовці, фактично перебував на службі в іншому прикордонному наряді та виконував обов'язки старшого зміни прикордонних нарядів, а отже, фізично не міг брати участь в підготовчих заходах під керівництвом ОСОБА_1 . Наявність ОСОБА_6 в іншому підрозділі підтверджується його службовими обов'язками та наказами керівництва. ОСОБА_1 звинувачують у неналежному контролі за видачею та прийманням зброї і боєприпасів прикордонним нарядом, але контроль за обігом зброї в зазначений період здійснював наряд «Черговий підрозділу охорони кордону» під керівництвом головного сержанта ОСОБА_7 . Цей наряд не перебував у безпосередньому підпорядкуванні ОСОБА_1 відповідно до п. 5.4 Інструкції про службу прикордонних нарядів. Наряд підпорядковувався майстер-сержанту ОСОБА_8 відповідно до Інструкції зі служби прикордонних нарядів, затвердженої наказом МВС №1261 від 19.10.2015р. Тому будь-яка відповідальність за контроль за обігом зброї та боєприпасів покладалася саме на нього, а не на ОСОБА_1 . Компетенція останньої не охоплювала зазначене питання, і тому не можна вважати її дії неналежними; - всі дії, що стосуються обліку та ведення документації, ОСОБА_1 виконувала у строгій відповідності до вимог чинного законодавства та внутрішніх інструкцій. У робочому зошиті «Старшого зміни прикордонних нарядів» ОСОБА_1 обліковувала всю інформацію, яка надходила протягом служби, і не вносила жодних завідомо неправдивих даних. Вся інформація, що була зафіксована в документах, є достовірною та відповідає вимогам, які встановлені для ведення відповідної документації. Внесення завідомо неправдивих даних у робочі зошити є неприпустимим і не було здійснено ОСОБА_1 ; - для кваліфікації правопорушення за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП обов'язковою умовою є наявність умислу або грубої необережності в діях особи. Обставини справи свідчать про наступне: ОСОБА_1 виконувала свої обов'язки відповідально, дотримуючись установлених правил і норм; жодних доказів про умисне або недбале ігнорування обов'язків не надано; відсутність шкоди або негативних наслідків виключає можливість кваліфікації її дій як адміністративного правопорушення.
Дії ОСОБА_1 були спрямовані на належне виконання службових обов'язків.
Відсутність умислу чи грубої необережності виключає вину. Зазначена правова норма вимагає наявності умислу або грубої необережності у діях особи для кваліфікації правопорушення. В діях ОСОБА_1 умисел або груба необережність відсутні, оскільки всі її дії були спрямовані на належне виконання службових обов'язків та дотримання встановлених норм і правил. Жодних доказів на підтвердження її умисних або недбалих дій у матеріалах справи не представлено; -відсутність шкоди чи наслідків. Протокол не містить даних про фактичну шкоду чи наслідки, що могли виникнути в результаті дій ОСОБА_1 також за відсутність конкретних порушень або збоїв у роботі підрозділу виключає причинно - наслідковий зв'язок між діями ОСОБА_1 та потенційною шкодою. У матеріалах справи відсутні жодні пояснення військовослужбовців, які отримували зброю, про її неналежний облік; відсутність доповідних записок про інциденти або скарги щодо підготовки наряду; відсутність актів інвентаризації, що підтверджують нестачу зброї або боєприпасів. Ураховуючи викладене, а також відсутність будь-яких доказів, підтверджують ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення, вважає, що звинувачення є безпідставними. Дії ОСОБА_1 завжди були спрямовані належне виконання службових обов'язків, відповідно до вимог законодавства і внутрішніх інструкцій. Відсутність умислу, грубої необережності та шкоди виключає наявність складу правопорушення.
Розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП або нормах інших нормативно-правових актів, якими передбачена відповідальність за вчинення чітко визначених протиправних дій. В матеріалах справи відсутні будь-які докази порушення Статуту внутрішньої служби Збройних сил України. Твердження прикордонної служби України, щодо недбалого ставлення військової службової особи до військової служби ОСОБА_1 не підтверджується жодним доказом наявним в матеріалах адміністративної справи. У зв'язку з викладеним просить закриття провадження по справі, за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Ст. 7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Ст.9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч.2 ст.251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
За положеннями ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Диспозиція частини 2 ст. 172-15 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.
Стаття 172-15 КУпАП є бланкетною нормою, яка лише описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших нормативно-правових актів, що наповнюють норму ст. 172-15 КУпАП більш конкретним змістом.
Частиною 2 ст. 172-18 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил несення прикордонної служби особою, яка входить до складу наряду з охорони державного кордону України, вчинене в умовах особливого періоду.
Основні завдання, права, обов'язки та порядок організації служби прикордонних нарядів з охорони державного кордону і під час виконання завдань, спрямованих на реалізацію функцій Державної прикордонної служби України, визначені Інструкцією про службу прикордонних нарядів Державної прикордонної служби України, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 19 жовтня 2015 року №1261.
Пунктом 7, 11 розділу 2 вказаної Інструкції визначено вимоги під час несення служби прикордонного наряду та заборони.
На підтвердження вини ОСОБА_1 надано: протокол про адміністративне правопорушення ПдРУ № 330067 від 18.12.2024р.;
протокол про адміністративне правопорушення №9-2025/СП від 18.12.2024р.;
висновок службового розслідування по факту можливого недбалого ставлення до військової служби військовослужбовцем відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) НОМЕР_1 прикордонного загону;
пояснення ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_1 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ;
витягом з книги прикордонної служби Заходи з оперативно - службової діяльності на «24/25» листопада 2024 року;
робочий зошит начальника відділення інспекторів прикордонної служби;
робочий зошит старшого зміни прикордонних нарядів віс « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) від 21.10.2024р.;
робочий зошит чергового віпс « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) впс « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) від 02.10.2024р.;
витяг з наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 30.06.2021р. №306-ОС; витяг з наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 11.05.2024р. №284-ОС;
витяг з книги прикордонної служби Заходи з оперативно - службової діяльності на 31.12.2024р. по 01.01.2025р. віпс « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) впс « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б);
витяг з книги прикордонної служби Заходи з оперативно - службової діяльності на з 20:00 31.12.2024р. по 20:00 01.01.2025р. віпс « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) впс « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б);
витяг з книги прикордонної служби Заходи з оперативно - службової діяльності на з 08:00 31.12.2024р. по 08:00 01.01.2025р. віпс « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) впс « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б);
наказ НОМЕР_1 прикордонного загону про призначення службового розслідування;
наказ НОМЕР_1 прикордонного загону про результати службового розслідування;
До протоколу № 9-2025/СП від 15 січня 2025 р. додано відео диск, який на думку особи яка склала протокол, доводиться вина ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 172-18 КУпАП.
Однак дослідивши зазначене відео, суд дійшов висновку, що на ньому не доведено, що підлеглий ОСОБА_1 у службовий час проглядає на особистому телефоні файли розважального характеру.
В силу дії статті 16 Статуту внутрішньої служби ЗСУ «Кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.»
Відповідно до абзацу 2 статті 4 розділу І Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, в частині: «... додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів, ...»; абзаців 2, 3, 5 статті 11 розділу 1 частини І Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, в частині: «військовослужбовець зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок»; «бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим»; «постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України»; статті 16 розділу 1 частини І Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, в частині: «...кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.
Ці обов'язки визначаються Статутами ЗСУ, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями;...»; підпункту 6 пункту 2 розділу ІІ Інструкції про службу прикордонних нарядів Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 19.10.2015 №1261, зареєстрованої в Мінюсті України 06.11.2015 за №1391/27836, а саме: «Кожен прикордонник під час несення служби у прикордонному наряді відповідає за точне та своєчасне виконання покладених на нього завдань та обов'язків»; підпункту 7 пункту 2 розділу ІІ Інструкції про службу прикордонних нарядів Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 19.10.2015 №1261, зареєстрованої в Мінюсті України 06.11.2015 за №1391/27836, в частині: «Під час несення служби прикордонні наряди зобов'язані: нести службу відповідно до вимог отриманого наказу на охорону державного кордону; виявляти та припиняти ... адміністративні правопорушення, протидію яким законодавством віднесено до компетенції Державної прикордонної служби»; підпункту 3 пункту 5 розділу ІІ Інструкції про службу прикордонних нарядів Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 19.10.2015 №1261, зареєстрованої в Мінюсті України 06.11.2015 за №1391/27836, а саме: «Старший зміни прикордонних нарядів зобов'язаний: знати обстановку на ділянці підрозділу охорони кордону, у разі її зміни доповідати по команді...; керувати прикордонними нарядами, здійснювати контроль за несенням ними служби, стежити за дотриманням складом зміни прикордонних нарядів дисципліни; вести службову документацію, здійснювати збір даних обстановки; вести службову документацію; особисто контролювати за порядком заряджання та розряджання зброї складом прикордонних нарядів; приймати та фіксувати всі дані обстановки....».
Порушення, яке інкримінується ОСОБА_1 полягає в тому, що вона виконувала наказ на охорону ДК в п/н «СЗПН» в наслідок своєї безвідповідальності, не було здійснено контроль за порядком видачі та приймання зброї і боєприпасів прикордонним нарядом, не якісно було організовано безпосередню підготовку п/н до служби та не впевнилась у готовності особового складу до виконання визначених завдань.
Статтею 7 КУпАП встановлено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ч. 1ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні; чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема і протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше.
Частиною другою статті 172-15 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.
Об'єктивною стороною недбалості, тобто недбале ставлення до служби передбачає невиконання або неналежне виконання службових обов'язків через недбале чи несумлінне ставлення до них. При цьому, якщо особа не мала реальної можливості взагалі проявити ставлення до своїх службових обов'язків, то не можна говорити про те, що воно було недбалим чи несумлінним (хвороба, відсутність досвіду, нетривалість служби). Недбале ставлення військової службової особи до своїх службових обов'язків характеризує, перш за все, об'єктивну сторону вчиненого і виявляється в тому, що за наявності в особи реальної можливості діяти так, як того вимагають інтереси служби, винний або взагалі не діє, не виконує службові обов'язки, або хоча і діє, але виконує ці обов'язки неналежним чином, не відповідно до закону або відповідно до нього, проте неякісно, неточно, неповно, несвоєчасно, поверхово, у протиріччя з установленим порядком і тією обстановкою, що склалася, тощо.
Верховний Суд України у своїй постанові від 21.05.2021 справі № 185/12161/15-к вказав, що, при встановленні недбалого ставлення до військової служби у формі невиконання службових (посадових) обов'язків необхідно встановити, що винний зобов'язаний був вчинити ті дії, невиконання яких ставиться йому за вину. Військова службова особа може відповідати за недбале ставлення до військової служби лише у тому випадку, коли вона не тільки повинна була через свій службовий обов'язок виконати ті чи інші дії, але й могла, тобто мала реальну можливість виконати їх належним чином. Якщо військова службова особа перебувала у таких умовах, за яких не мала фактичної можливості належно виконати свої службові (посадові) обов'язки, то відповідальність за недбале ставлення до військової служби виключається.
Наведене у своїй сукупності дає підстави стверджувати те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-15 КУпАП не доведена належними та допустимими доказами, а сумніви, які виникли у ході розгляду даної справи судом тлумачаться на користь ОСОБА_1
Ст.252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 62 Конституції України регламентовано, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом України № 475/97-ВР від 17.07.97, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ч.2 ст. 6 Конвенції кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Так, у справі "Лучанінова проти України" (рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02) провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 51 КУпАП стосовно заявниці ЄСПЛ визначив як кримінальне для цілей застосування Конвенції "з огляду на загальний характер законодавчого положення, яке порушила заявниця, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених цим положенням".
Судовий розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється лише в межах обвинувачення, яке міститься в протоколі про адміністративне правопорушення. Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення суд не наділений правом встановлювати нові обставини правопорушення, які не викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, або самостійно змінювати на шкоду особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, суть правопорушення, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення. Суд також не має повноважень самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувачення, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У справах "Нечипорук і Йонкало проти України" від 21 квітня 2011 року та "Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї" від 06 грудня 1998 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи "поза розумним сумнівом" і така доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Частиною 2 ст. 172-15 КУпАП передбачена відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, якщо це діяння вчинене в умовах особливого періоду.
Недбалим ставленням до військової служби є несумлінне ставлення службової особи до покладених на неї службових обов'язків, що виявляється в їх невиконанні (бездіяльність) або у неналежному виконанні (дія).
Несумлінне ставлення до службових обов'язків характеризує об'єктивну сторону вчиненого і полягає в тому, що за наявності реальної можливості діяти так, як того вимагають інтереси служби, винний або взагалі не діє, або хоча і діє, але неналежним чином.
Особливий період це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій (ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
17 березня 2014 року Указом Президента України № 303/2014 «Про часткову мобілізацію» оголошено провести часткову мобілізацію, тобто ще з 2014 року в Україні розпочав діяти особливий період.
Із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб в Україні було введено воєнний стан згідно Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», строк якого неодноразово продовжувався та триває досі.
24 лютого 2022 року Указом Президента України № 65/2022 «Про загальну мобілізацію» було оголошено проведення загальної мобілізації.
Згідно ч. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі Статут) необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, які перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини, не допускати порушень, пов'язаних із дискримінацією за ознакою статі, сексуальним домаганням, насильством за ознакою статі, правопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканості; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Відповідно до ч. 16 Статуту кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Протокол про військове адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 не містить даних, які вказують на наявність в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.172-15 КУпАП, зокрема не зазначено обставин, які б свідчили про її службову недбалість, які дії вона зобов'язана була вчинити та у який спосіб, невиконання яких ставиться її у провину. У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження тих обставин, що ОСОБА_1 мав реальну можливість виконати ті чи інші обов'язки, але через недбале чи не сумлінне ставлення до них, їх не виконала.
Тобто, жодних доказів, які б беззаперечно підтверджували вину ОСОБА_1 у вчинені її адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, матеріали справи не містять.
Статтею 62 Конституції України регламентовано, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. За змістом цієї норми на особу не може бути покладений і обов'язок доводити свою невинуватість в учиненні адміністративного правопорушення.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 463/1352/16-а (провадження № К/9901/21241/18) у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
У своєму рішенні від 10 лютого 1995 року у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладене та аналізуючи докази по справі, суддя прийшов до висновку, що провадження по справі відносно ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15, ч. 2 ст. 172-18 КУпАП, підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 7, 9, 247, 277, 278-280, 283-285 КУпАП, -
Провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 172-15, ч. 2 ст. 172-18 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити за відсутністю події і складу адміністративних правопорушень.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.
Суддя: В.М. Буран