15 травня 2025 року
м. Черкаси
Справа № 705/308/23
Провадження № 22-ц/821/797/25
Категорія: 307020000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої: Карпенко О.В.
суддів: Новікова О.М., Фетісової Т.Л.
за участю секретаря: Глущенко І.В.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 ,
представник позивача: адвокат Кушнеренко Тамара Валеріївна,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
представник відповідачів: адвокат Наконечний Олександр Миколайович,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси в режимі відеоконференції апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кушнеренко Тамари Валеріївни на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 24 лютого 2025 року (ухваленого під головуванням судді Єщенко О.І. в приміщенні Уманського міськрайонного суду Черкаської області) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу,-
Короткий зміст вимог
20 січня 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона з травня 2008 року почала проживати разом однією сім'єю з ОСОБА_4 , як чоловік та дружина, без реєстрації шлюбу.
Ніхто із сторін у іншому зареєстрованому шлюбі не перебував.
Вказує, що разом із ОСОБА_5 одразу проживала в квартирі АДРЕСА_1 , після чого переїхали у 2011 році проживати в будинок АДРЕСА_2 .
Вказане нерухоме майно належить їй на праві приватної власності.
З ОСОБА_4 вела спільне господарство, мала спільний бюджет, взаємні права та обов'язки подружжя, проводили спільний відпочинок, разом планували майбутнє. Завжди разом відвідували гостей та й взагалі відносилися один до одного як чоловік та дружина. Більш того, увесь сімейний бюджет перебував у її розпорядженні та позивачка навіть отримувала за нього заробітну плату.
ОСОБА_4 надав їй особисту карту для перерахування нагороди за службу в ЗСУ.
26.02.2022 ОСОБА_4 було вручено повістку про відправку для проходження служби у зв'язку із оголошенням в країні воєнного стану, пов'язаного із нападом рф.
09.03.2022 під час виконання обов'язків військової служби, пов'язаних із захистом Батьківщини, в районі проведення ООС на захисті незалежності суверенітету та територіальної цілісності України на території Донецької та Луганської області, внаслідок нападу дрг зс рф, ОСОБА_4 було взято в полон та переміщено на територію, яка підконтрольна зс рф.
До цього часу він є військовополоненим.
Вказує, що для реалізації його прав та вирішення питань, які пов'язані, в тому числі як і зі звільненням його з полону, так і інших, прав та обов'язків, які також пов'язані із їх спільним проживанням необхідно довести у судовому порядку, що вони проживали як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу.
На підставі наведеного, позивач просила суд постановити рішення, яким встановити факт що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 проживають однією сім'єю, як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу з травня 2008 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 24 лютого 2025 року в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову про встановлення факту, суд першої інстанції виходив із того, що, дослідивши подані сторонами докази, суд прийшов до висновку, що вони достовірно не встановлюють факт спільного проживання ОСОБА_1 із ОСОБА_4 за період з травня 2008 року. За висновками суду, відсутні достатні докази факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання будь-якого майна в інтересах сім'ї. Зокрема, з поданих доказів не встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 склалися та мали місце, протягом вказаного періоду часу, усталені відносини, які притаманні подружжю.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі, поданій 20 березня 2025 року через засоби поштового зв'язку представник ОСОБА_6 - адвокат Кушнеренко Т.В., вважаючи оскаржуване рішення незаконним, необґрунтованим, просила суд апеляційної інстанції скасувати рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 24 лютого 2025 року та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимогиОСОБА_6 .
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга, зокрема, мотивована тим, що ОСОБА_6 та ОСОБА_4 проживали однією сім'єю як чоловік та дружина, що підтверджено доказами, які досліджені в судовому засіданні, зокрема, показами свідків.
Разом з тим, відповідачами не було спростовано в судовому засіданні жодного доказу та не підтверджено протилежного.
Вказує, що в позовній заяві зазначено мету звернення із даним позовом та зазначено, що вона звертається до суду з метою реалізації прав ОСОБА_4 та вирішення питань, які пов'язані, в тому числі, як і зі звільнення його з полону, так і інших прав та обов'язків, які також пов'язані із їх спільним проживанням.
Відзив на апеляційну скаргу
У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов на адресу апеляційного суду 09 травня 2025 року, представник відповідачів адвокат Наконечний О.М., вважаючи доводи, викладені в апеляційній скарзі сторони позивача безпідставними, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Кушнеренко Т.В., залишивши в силі рішення суду першої інстанції.
Фактичні обставини справи
Судом встановлено та вбачається із матеріалів справи, що ОСОБА_4 26.02.2022 був призваний по мобілізації в особливий період до лав ЗСУ, що підтверджується повісткою на відправку за підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до Витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) № 426 від 19.03.2022 «Про підсумки службового розслідування по факту потрапляння в полон старшого солдата ОСОБА_7 , солдата ОСОБА_8 », не зважаючи на заходи, що вживаються командуванням військової частини, направлені на збереження життя і здоров'я військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , стався випадок потрапляння військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 у полон. Проведеним службовим розслідуванням було встановлено, що біля 13 год. 25 хв. 09 березня 2022 року під час виконання обов'язків військової служби, пов'язаних із захистом Батьківщини, в районі проведення Операції об'єднаних сил на захисті незалежності суверенітету та територіальної цілісності України на території Донецької та Луганської областей, на території взводного пункту 30461 «ЗНАХАРЬ» біля смт Луганське Бахмутського району Донецької області, внаслідок нападу диверсійно-розвідувальної групи військовослужбовців збройних сил російської федерації були захоплені у полон та доправлені ними на територію, що контролюється збройними силами російської федерації, старший солдат ОСОБА_9 , обслуги гранатометного взводу НОМЕР_2 механізованого батальону військової частини НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_4 , оператор протитанкового відділення протитанкового взводу НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , тобто на даний час вони є військовополоненими.
У Витягу з акту службового розслідування по факту потрапляння у полон солдата ОСОБА_4 зазначено, що військовослужбовець за призовом під час мобілізації солдат ОСОБА_4 , оператор 2 протитанкового відділення протитанкового взводу 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , українець, освіта середня, перебуває у цивільному шлюбі, призваний 26.02.2022 ІНФОРМАЦІЯ_3 . Близькі родичі: цивільна дружина - ОСОБА_1 , тел. НОМЕР_4 ; дочка - ОСОБА_10 , 1999 року народження; мати - ОСОБА_2 , тел. НОМЕР_5 . Домашня адреса: АДРЕСА_3 .
Листами від 07.05.2010 та № 6254-3 від 15.02.2022 державних виконавців Відділу ДВС направлено ОСОБА_4 на адресу: АДРЕСА_4 , постанови про відкриття виконавчого провадження: ВП № 19076443 від 25.04.2010 та № 68647535 від 15.02.2022.
Квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності позивачу ОСОБА_1 відповідно до договору дарування квартири від 17.04.2019, засвідченого державним нотаріусом Уманської міської державної нотаріальної контори Кравчук Т.І., реєстровий номер 2-1814.
1/2 частина будинку АДРЕСА_3 належить на праві приватної власності позивачу ОСОБА_1 відповідно до договору купівлі-продажу частини будинку від 28.12.2012, засвідченого державним нотаріусом Уманської міської державної нотаріальної контори Кравчук Т.І., реєстровий номер 2-4694.
24.03.2022 на платіжну картку позивача ОСОБА_1 було перераховано заробітну плату в/ч НОМЕР_1 в розмірі 16 409,11 грн.
ОСОБА_1 звернулася до УСБУ в Черкаській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 110 КК України, та листом заступника начальника слідчого відділу УСБУ в Черкаській області С.Ткачука за вих. № 6/263 від 03.05.2022 повідомлено ОСОБА_1 , що за її заявою від 27.04.2022 (вх. № С-31 від 02.05.2022) до ЄРДР за № 22022250000000081 внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 110 КК України.
У довідці за вих. № 387 від 01.07.2022 за підписом голови квартального комітету С.Д.Тищенко зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 проживає (зареєстрована) за адресою: АДРЕСА_3 . Вона дійсно проживає із ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 2011 року по теперішній час за адресою: АДРЕСА_2 , та ведуть спільне господарство, пов'язані спільним побутом.
Згідно із довідками від 27.06.2022, за підписом голови ОК КВК «№ 3» Уманець О.М. зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , дійсно проживала разом та вела спільне господарство з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з травня 2008 р. за адресою: АДРЕСА_4 , та з 2011 року за адресою АДРЕСА_2 .
Також встановлено, що відповідно до довідки Бабанської селищної ради Уманського району Черкаської області за вих. № 122 від 31.10.2022 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 .
Листом за вих. № 4/908 від 29.10.2022 за підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_11 сповіщено ОСОБА_2 про те, що її син, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_4 , 1978 року народження, у бою за нашу Батьківщину, під час виконання бойових завдань з відсічі і стримування збройної агресії російської федерації на території взводного опорного пункту 30461 «ЗНАХАРЬ» біля смт Луганське Бахмутського району Донецької області, потрапив у полон 09.03.2022.
ОСОБА_2 за вх. 4/1826 від 01.11.2022 ІНФОРМАЦІЯ_3 видано довідку про проходження її сином, ОСОБА_4 строкової служби в період з 16.12.1996 по 08.05.1998, військову службу за контрактом з 13.06.2001 по 02.03.2002, військову службу по частковій мобілізації з 02.02.2015 по 07.04.2016, в тому числі брав участь в АТО з 19.06.2015 по 29.09.2015 та з 14.10.2015 по 03.11.2015.
Згідно з довідкою про звільнення серії ЧРК № 04794 від 23.12.2013 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 05.10.2011 по 23.12.2013 відбував покарання в установах Державної кримінально-виконавчої служби, звідки звільнений з Черкаської виправної колонії № 62 на підставі ст. 81 КК України, і прямує до місця проживання: АДРЕСА_5 .
Листом від 17.01.2023 ОСОБА_4 повідомив матір та дочку про своє місце перебування, просив звернутися у військомат та по можливості передати йому посилку. У листі просив вибачення за прохання про посилку та зазначив, що йому більше немає у кого її просити.
Листом Виконавчого комітету Уманської міської ради повідомлено адвоката Наконечного О.М., на його адвокатський запит з приводу видачі довідки № 387 від 01.07.2022, що виконавчим комітетом Уманської міської ради така довідка щодо проживання ОСОБА_4 з іншою особою не видавалася. Повідомлено, що з приводу надання такої довідки йому необхідно звернутися до голови квартального комітету № 5 м. Умань ОСОБА_12 .
Листом Управління праці та соціального захисту населення Уманської міської ради за вих. № 2926/01-11 від 31.07.2023 щодо витребування інформації про те, за яким об'єктом домоволодіння були встановлені пільги для ОСОБА_4 , як учасника бойових дій (із зазначенням адреси домоволодіння) повідомлено суд, що відповідно до Порядку надання пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого палива і скрапленого газу у грошовій формі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 373, з січня 2023 року пільги на оплату житлово-комунальних послуг надаються виключно у грошовій готівковій формі органами Пенсійного фонду України. Згідно з Положенням про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2023 № 117 зі змінами, з 01.12.2022 органи Пенсійного фонду України організовують збирання, систематизацію і зберігання інформації про пільговиків; ведуть облік пільговиків шляхом формування на кожного пільговика персональної облікової картки, в якій використовується реєстраційний номер облікової картки платника податків.
Листом військової частини НОМЕР_1 від 18.08.2023 за вих. № 12396 направлено на адресу ОСОБА_13 завірені копії заяв від ОСОБА_1 до командира військової частини НОМЕР_1 , а саме:
- заяви № 21931 від 08.11.2022, в якій вона у зв'язку з тим, що її чоловік солдат ОСОБА_4 знаходиться в полоні з 09.03.2022, просила належне йому грошове забезпечення - основне і додаткове перераховувати на її рахунок;
- заяви від 30.06.2023, в якій вона зазначила, що на даний час грошове забезпечення військовополоненого ОСОБА_4 отримує його матір ОСОБА_2 . Наприкінці квітня 2023 року вона через волонтерів отримала відео звернення ОСОБА_14 , в якому останній просить припинити виплату коштів його матері. Крім того, на даний час Уманським міськрайонним судом Черкаської області відкрито провадження за її позовом про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 , справа № 705/308/23. Відповідачами у вказаній справі є мати ОСОБА_4 - ОСОБА_2 та донька ОСОБА_15 . Просила вирішити питання про призупинення виплати грошового забезпечення ОСОБА_4 його матері ОСОБА_2 .
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_16 показала, що є сусідкою ОСОБА_17 та ОСОБА_18 з 2011 року. ОСОБА_19 думала, що вони подружжя, звичайна сім'я, усе робили разом. Вона не думала, що їх шлюб не зареєстровано. У ОСОБА_20 золоті руки, він дуже добра людина. Вона ніколи не чула, щоб вони сварилися. В них в користуванні був мопед, дрібні якісь покупки робили разом. Можливо, перерва у відносинах і була, але лише кілька днів. Знає, що одним з місць роботи ОСОБА_18 було на «хасидах». В АТО він ішов з адреси проживання по АДРЕСА_2 , сюди ж і повернувся, та знову пішов на війну. Вдома у них вона ніколи не була. На її думку, відмітка в паспорті не має ніякого значення. Думає, що справа пов'язана з грошима, бо ними користується мати ОСОБА_18 і дочка, замість того, щоб вони залишилися на його рахунку, щоб він міг ними розпорядитися сам. На її думку, позов подано з метою захистити інтереси ОСОБА_18 .
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_21 показала, що позивач є її матір'ю. Відповідача ОСОБА_2 вона особисто не знає, але знає, що є така людина. ОСОБА_3 вона знає, бо її батько почав жити з її матір'ю через рік, як помер її батько, а саме з 2008 року. Вона особисто бачила ОСОБА_22 в будинку по АДРЕСА_3 . Її мати та ОСОБА_4 спочатку разом проживали по АДРЕСА_4 , десь близько 4-5 років, а потім проживали по АДРЕСА_2 . Кожен тиждень вона приїздила до матері. Вони жили разом як чоловік та дружина, у спальні фото, де вони разом. Проживали разом до війни, поки ОСОБА_18 не взяли у полон. ОСОБА_23 до її матері зверталася «тьотя ОСОБА_24 » та відносилася як до дружини свого тата. В неї проблеми мабуть із зором, якщо вона каже, що бачить уперше її матір. ОСОБА_18 був затриманий десь у 2013-2014 році та років 2-3 відбував покарання в с-ще Хутора. А можливо почав відбувати покарання і у 2011 році, точно сказати не може. Коли звільнився, також не пам'ятає. Вони возили йому передачі в тюрму, вона один раз, а мати їздила частіше. ОСОБА_18 з тюрми зустрічала вона, її чоловік та мати. Їй відомо, що мати зверталася у в/ч, що саме було у заявах, їй не відомо.
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_25 показав, що ОСОБА_1 є його тещею. Відповідачів він не знає. Він одружений з дружиною 13 років і знає ОСОБА_18 як співмешканця, чоловіка тещі. Вони разом їздили на відпочинок, допомагали один одному. Коли почалася війна, теща зверталася до нього за допомогою, щоб передати документи, речі. Він з дочкою позивача проживав з кінця 2012 року, одружилися у 2013 році. На сватання вони приходили до тещі, на той час ОСОБА_18 уже проживав у неї та продовжував проживати до початку війни. Його теща була у розпачі, коли зник ОСОБА_18 і їй сказали, що вона ніхто і звуть її ніяк. Йому невідомо, що позивач зверталася із заявою про грошові виплати. В тещі з ОСОБА_18 був мопед, мотокоси, вони разом дарували подарунок їм на весілля. ОСОБА_18 ображався на дружину, свого брата та матір. Робота в Толі була пов'язана з перевезеннями, це перевезення фурою. На даний час йому не відомо, кому виплачуються кошти.
Позиція Черкаського апеляційного суду
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.
Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення повною мірою відповідає.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 зазначено, що позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (пункт 5.5)). Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (пункт 14)).
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 09 лютого 2021 року у справі № 381/622/17 (пункт 14)).
Спірні правовідносини стосуються встановлення в судовому порядку факту, що має юридичне значення, а саме проживання сторін однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
За відсутності спору про право цивільне, юридичні факти підлягають встановленню судом у порядку окремого провадження. Так, відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно із пунктом 5 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема, проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що встановлення певних фактів має на меті підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи, або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав, або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд вправі встановлювати лише такі факти, які за своїми ознаками є юридичними фактами, тобто такими, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності певних прав.
Факти неюридичного характеру не підлягають встановленню судом як у позовному, так і непозовному провадженні.
У постанові від 18 січня 2024 року в справі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23) Велика Палата Верховного Суду наголосила, що до юрисдикції цивільних судів справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам право подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 05 червня 2024 року в справі № 557/1535/23(провадження № 61-1723св24), від 24 квітня 2024 року в справі № 694/2318/23 (провадження № 61-2911св24), від 08 травня 2024 року в справі № 214/4921/23 (провадження № 61-15863св23) та інших.
За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи в межах вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Звертаючись до суду з позовом про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, ОСОБА_1 зазначила, що метою встановлення зазначеного юридичного факту є реалізація прав ОСОБА_4 та вирішення питань, які пов'язані, в тому числі як і зі звільненням його з полону, так і інших , прав та обов'язків, які також пов'язані із їх спільним проживанням.
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції взяв до уваги позицію представника відповідачів адвоката Наконечного О.М. про недопустимість встановлення юридичного факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, який завлений у справі, для преюдиційності у іншому спорі та дійшов вірного висновку, що від встановлення юридичного факту, про який просить ОСОБА_1 , її майнові права не змінюються.
Судом вірно зазначено про те, що доказів того, що вона позбавлена можливості реалізувати права ОСОБА_4 , які пов'язані зі звільненням його з полону, та взагалі будь-яких доказів спроб реалізації таких прав, до справи не додано, крім витягу з ЄРДР за №1202225000000081.
Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що позивачем не обгрунтовано встановлення факту для реалізації інших прав та обов'язків, пов'язаних з їх спільним проживанням та які саме права та обов'язки має на меті реалізовувати позивач, а вимога позивача про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю без зазначення конкретної правової мети , з посиланням на висновки, викладеніу постанові Верховного Суду від 11 грудня 2024 року у справі № 569/2642/23, є недопустимою.
Водночас, згідно із частиною другою статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Тобто і для «фактичного подружжя» повинні бути характерними усі ознаки сім'ї, передбачені 3 СК України, а саме: спільне проживання, спільний побут та наявність взаємних прав та обов'язків.
Проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов'язків, зокрема, права спільної сумісної власності на майно.
Саме лише встановлення судом факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу без вирішення питання виникнення, зміни або припинення юридичних наслідків чинним законодавством не передбачено.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) зроблено висновок, що «вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки (статті 3, 74 СК України)».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 643/6799/17 (провадження № 61-1623св19), вказано, що «для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всіх ознак, що притаманні наведеному визначенню. Так, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства. Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об'єднують та витрачають кошти. Взаємність прав та обов'язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов'язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно - правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з'ясування місця і часу такого проживання. Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім'єю спрямоване на довготривалі відносини».
Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту проживання однією сім'єю, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов'язком суду при їх оцінці.
За змістом частин другої, третьої статті 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Встановивши, що надані сторонами докази, в тому числі, покази свідків, отримані в ході судового розгляду справи, не підтверджують із достовірністю існування між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 протягом вказаного в позовній заяві періоду часу усталених відносин, які притаманні подружжю, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд.
Інші доводи апеляційної скарги є аналогічними доводами позовної заяви, яким судом першої інстанції була надана належна оцінка, з якою в повній мірі погоджується апеляційний суд.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
У відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами не вбачає, оскільки її доводи суттєвими не являються, носять суб'єктивний характер і правильності висновків суду не спростовують.
Враховуючи, що колегія суддів прийшла до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Кушнеренко Т.В. на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 24 лютого 2025 року, судові витрати слід залишити за позивачем.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кушнеренко Тамари Валеріївни - залишити без задоволення.
Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 24 лютого 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу- залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.
Головуюча О.В. Карпенко
Судді О.М. Новіков
Т.Л. Фетісова
/повний текст постанови суду виготовлений 16 травня 2025 року/