15 травня 2025 року
м. Рівне
Справа № 570/6027/24
Провадження № 22-ц/4815/540/25
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого-судді - Шимківа С.С.,
суддів: - Ковальчук Н.М., Хилевича С.В.,
секретар судового засідання - Хлуд І.П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 10 лютого 2025 року (ухвалене у складі судді Кушнір Н.В., повний текст рішення складено 12 лютого 2025 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно, -
У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно.
Позов обґрунтовував тим, що він перебував з відповідачкою у зареєстрованому шлюбі з 25 вересня 1985 року по 22 червня 1995 року.
Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 21 червня 2024 року задоволено позов ОСОБА_2 до нього та визнано за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями, загальною площею 93,3 кв.м., житловою площею 57 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 зареєстровано за іншою особою лише наполовину, а наявні в нього документи не дають змоги беззаперечно підтвердити його право власності на майно, єдиним і ефективним способом захисту його порушеного і невизнаного права є визнання за ним 1/2 частки у праві власності на нього.
Просив суд визнати за ним право власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями, загальною площею 93,3 к.м., житловою площею 57,0 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 10 лютого 2025 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно.
Рішення мотивовано відсутністю правових підстав для задоволення позову.
Не погоджуючись із рішенням місцевого суду, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.
У поданій апеляційній скарзі зазначає, що житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Оскільки право власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 дотепер ні за ким, окрім ОСОБА_2 не зареєстровано, а наявні у нього документи не дають змоги беззаперечно підтвердити (зареєструвати) своє право власності на вказане нерухоме майно, при тому що незаконність набуття права власності на нього не встановлена судом, ефективним способом захисту його порушеного і невизнаного права є визнання права власності на це майно в судовому порядку.
Просить суд скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове - про задоволення позову.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що сторони у справі перебували в зареєстрованому шлюбі з 25 вересня 1985 року по 22 червня 1995 року.
Відповідно до довідки, виданої Корнинською сільською радою, ОСОБА_1 був зареєстрований з 05 травня 1988 року по АДРЕСА_1 , 18.11.1997 року знятий з реєстраційного обліку у зв'язу з вибуттям на проживання у с.Шпанів (а.с. 18).
Згідно з договором купівлі-продажу від 21 листопада 1988 року позивач придбав будинок в с.Колоденка Ровенського району, площею 57.0 кв.м., який належав колгоспу "Перемога" на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого виконкомом Корнинської сільської ради від 16.11.1988. Продаж цей вчинено за 25 956 карбованців. Інвентаризаційна вартість будинку - 28 840 крб. Вказаний договір не підписаний представником колгоспу ОСОБА_3 і не посвідчений у виконкомі сільської ради (а.с. 13).
Відповідно до довідки ПСП "Перемога" №32 від 14 грудня 2006 року колгосп "Перемога" продав позивачу жилий будинок в с.Колоденка в 1988 році вартістю 28 840 крб. Рішенням зборів уповноважених від 15.02.1991 списано позивачу як механізатору 40 % вартості будинку на суму 11 536 крб. Решту суми у 17 340 крб. ОСОБА_1 остаточно сплатив у вересні 1992 року, згідно із записами в книгах обліку і розрахунків (а.с. 14).
Згідно з довідкою ПСП "Перемога" №33 від 14.12.2006 колгосп "Перемога" реорганізований в колективне селянське товариство "Перемога" 01 квітня 1992 року /протокол №2 від 28.03.1992/, далі КСТ "Перемога" реорганізоване у приватне сільськогосподарське підприємство "Перемога" 01 квітня 2000 року /протокол №2 від 24.12.1999/ (а.с. 14).
Вулиця Леніна в с.Колоденка була перейменована на вулицю Лесі Українки /рішення Корнинської сільської ради Рівненського району Рівненської області №24 від 11.06.1992 р "Про перейменування вулиць".
Згідно з повідомленням Корнинської сільської ради Рівненського району Рівненської області №296/0212/24 від 13.02.2024 спірний житловий будинок на балансі сільської ради не обліковується. За даними виписки з погосподарських книг Корнинської сільської ради №3, 13, 14, 20 головою домогосподарства по АДРЕСА_1 з 1986 року по 2025 рік значиться ОСОБА_1 , за ним же згідно з даними земельно-кадастрової книги в с.Колоденка обліковується присадибна земельна ділянка площею 0,20 га, яка надана йому рішенням Корнинської сільської ради №69 від 11.09.1996 р. /номер запису №443/ (а.с. 19).
Відповідно до технічного паспорту на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , виготовленого станом на 07.08.2023 КП "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" РОР, він складається з житлового будинку "А-1", з прибудовою "а" і ганком "а1", господарської будівлі "Б", погреба "В", колодязя "Г" і огорожі №1. Інвентаризаційна вартість вказаного домоволодіння складає 272 162 грн (а.с. 20-25).
Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 21 червня 2024 року у справі № 570/1273/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача - Корнинська сільська рада Рівненського району Рівненської області про визнання права власності на нерухоме майно задоволено частково позов, визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями, загальною площею 93,3 кв.м., Житловою площею 57,0 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 27-36).
ОСОБА_2 24.09.2024 року зареєстровано право власності на 1/2 житлового будинку по АДРЕСА_1 , на підставі рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 21.06.2024, розмір частки 1/2, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав (а.с. 38).
Позивач ОСОБА_1 , звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно, покликався на те, що право власності на спірне нерухоме майно: житловий будинок по АДРЕСА_1 зареєстровано за іншою особою лише наполовину, а наявні в нього документи не дають змоги беззаперечно підтвердити його право власності на майно.
Відповідно до частин першої та другої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Застосування будь-якого способу захисту цивільного права має бути об'єктивно виправданим та обґрунтованим, а саме: повинно реально відновлювати наявне порушене, оспорене або невизнане право, такий спосіб має відповідати характеру правопорушення та цілям судочинства та не може суперечити принципу верховенства права.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Такий правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 02 липня 2019 року у справі № 48/340, від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18.
Визнання права як універсальний спосіб захисту абсолютних та виключних прав і охоронюваних законом інтересів передбачене у статті 16 ЦК України.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
За змістом статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 ЦК України.
Вирішуючи спір про визнання права власності на підставі ст. 392 ЦК України, слід враховувати, що за змістом вказаної норми права судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його.
Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 21 червня 2024 року у справі № 570/1273/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача - Корнинська сільська рада Рівненського району Рівненської області про визнання права власності на нерухоме майно встановлено, що ОСОБА_1 повністю виконав вимоги договору купівлі продажу від 21 листопада 1988 року вніс кошти за житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, за адресою: будинок АДРЕСА_2 , при цьому здійснив це за час зареєстрованого шлюбу із ОСОБА_2 , а отже вони набули право спільної сумісної власності на вказане домоволодіння та їхні частки у праві власності визнаються рівними, що відповідає положенням ч. 1ст.28 КпШС України.
Згідно з частиною четвертою статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини якщо інше не встановлено законом.
Оскільки рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 21 червня 2024 року у справі № 570/1273/24 встановлено факт набуття ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права спільної сумісної власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 , по 1/2 частці, ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину вказаного житлового будинку зареєстровано, проте наявні в позивача ОСОБА_1 документи не дають йому змоги беззаперечно підтвердити його право власності на майно та зареєструвати таке право власності, заявлений ним позов про визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку підлягає до задоволення.
Ураховуючи те, що судом першої інстанції неповно з'ясовано фактичні обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, постановлене ним рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно.
На підставі ст.ст. 16, 328, 392 ЦК України, керуючись ст.ст. 367, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 10 лютого 2025 року скасувати.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями, загальною площею 93,3 кв.м., житловою площею 57,0 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Головуючий-суддя Шимків С.С.
Судді: Ковальчук Н.М.
Хилевич С.В.