Житомирський апеляційний суд
Справа №296/10979/23 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-кп/4805/446/25
Категорія ч.1 ст.115 КК Доповідач ОСОБА_2
08 травня 2025 року Житомирський апеляційний суд в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі матеріали кримінального провадження №296/10979/23 за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Корольовського районного суду м.Житомира від 07.01.2025 відносно
ОСОБА_8 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , без місця реєстрації, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України,
зазначеним вироком ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, та призначено покарання у виді 8 років 6 місяців позбавлення волі.
Відповідно до ч.4 ст.70 КК України, покарання за даним вироком та вироком Корольовського районного суду м.Житомира від 19 грудня 2023 року за ч.4 ст.185 КК України, виконувати самостійно.
Початок строку відбування покарання обраховано з моменту затримання засудженого (05 вересня 2023).
На підставі ч.5 ст.72 КК України, до строку відбуття покарання зараховано строк попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Стягнуто з обвинуваченого процесуальні витрати на залучення експертів, що становлять 3824 грн.
Питання про речові докази вирішено у відповідності до вимог ст.100 КПК України.
Відповідно до вироку суду першої інстанції, з початку червня 2023 року ОСОБА_8 проживав разом із ОСОБА_9 в квартирі розташованій за адресою: АДРЕСА_1 , де вони спільно періодично вживали алкогольні напої.
04.09.2023 року в період з 16.00 до 20:00 год., більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, перебуваючи в тому ж самому місці ОСОБА_8 зайшов до кімнати квартири та на ґрунті заздалегідь виниклих неприязних відносин у нього виник раптовий злочинний умисел направлений на противоправне заподіяння смерті ОСОБА_9 .
Реалізуючи раптово виниклий злочинний умисел, направлений на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_9 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно та цілеспрямовано, переслідуючи мету умисного вбивства, наніс ОСОБА_9 , кулаками рук, ногами у взутті, множинні акцентовані та цілеспрямовані удари в область його життєво-важливих органів, а саме: не менше 10 ударів у голову та не менше 3 ударів у тулуб, достовірно усвідомлюючи, що спричинені тілесні ушкодження, з урахуванням їх кількості та локалізації, неминуче призведуть до смерті останнього. Довивши злочинний умисел до кінця, залишив місце вчинення злочину.
У результаті зазначених протиправних дій ОСОБА_8 померлому - ОСОБА_9 , були спричинені прижиттєве тяжкі тілесні ушкодження, як такі, що супроводжувались загрозливими для життя явищами (комбінованим шоком), що знаходяться в прямому причинному зв'язку зі смертю, а саме тілесні ушкодження у вигляді: двох саден та двох синців лобної ділянки, забійної рани та двох саден волосистої частини голови, синця лобно-скроневої ділянки, синця обличчя, розриву слизової верхньої та нижньої губ з крововиливами під слизову, синців обох вушних раковин, садна та синця шиї, синців грудної клітки, синців в проекції правої тазової кістки, крововиливів в м'які тканини голови, крововиливів під м'яку мозкову оболонку, перелому груднини між 3 та 4 ребрами з масивним крововиливом в переднє середостіння, перелому 3,4,5,6,7 правих ребер, переломів 3,4,5 по передньо-підпахвинній лінії, 8-го ребра по середньо-підпахвинній лінії непрямого характеру, зліва перелому 2-го ребра по білягрудинній лінії, 2,3,4,5,6 по середньо-ключичній лінії, прямого характеру, перелому 5,6,7 по середньо-підпахвинній лінії, 7,8,9 по задньо-підпахвинній лінії непрямого характеру з крововиливами під вісцеральну плевру, розриву капсули правої долі печінки з гемотораксом, які по механізму свого утворення складають тупу сукупну травму тіла.
Смерть ОСОБА_9 настала від комбінованого шоку, який розвинувся внаслідок тупої сукупної травми тіла - множинних переломів ребер, грудини з крововиливами в переднє середостіння, під плевру легень, розрив капсули печінки, крововиливи під м'яку мозкову оболонку.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_7 просить змінити вирок суду першої інстанції, як незаконний, перекваліфікувати дії ОСОБА_8 з ч.1 ст.115 КК України на ч.2 ст.121 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років. При цьому, зазначає, що покази (дані під час судового розгляду) ОСОБА_8 слід визнавати такими, що відповідають фактичним обставинам справи до тих пір, поки вони не будуть спростовані сукупністю інших достатніх, допустимих і беззаперечних доказів. Наголошує, що в судовому засіданні стороною обвинувачення не доведено поза розумним сумнівом належними і допустимими доказами причетність ОСОБА_8 , до вбивства ОСОБА_10 . Так, з матеріалів справи вбачається, що експерти не змогли встановити точний час смерті і за їхнім висновком смертельні поранення померлий міг отримати з 23:00 04.09.2023 до 23.00 наступної доби, тобто 05.09.23 (згідно висновку експертизи смерть настала в межах доби до моменту проведення експертизи), то суд під час визначення часу смерті потерпілого мав керуватися вимогами ч.4 ст. 17 КПК України і прийняти за час смерті варіант, що є найбільш сприятливим для обвинуваченого, тобто 17:14 год 05.09.23 року (згідно рапорта про повідомлення на 102 про злочин від 05.09.23). Згідно висновку експерта №718 від 05.09.23 отримані ОСОБА_11 тяжкі тілесні ушкодження, що супроводжувались загрозливими для життя явищами (комбінованим шоком), знаходяться в прямому причинному зв'язок зі смертю, згідно даних судово- гістологічного дослідження, утворились в різний термін на проміжку часу, обчислюваного годинами (від хвилин), десятками годин (два, три десятка) до моменту настання смерті. З цього випливає, що смерть не настала в час встановлений судом, такі розбіжності у часі та даті вчинення кримінального правопорушення, повинні тлумачитись на користь обвинуваченого. Крім того, згідно інформації яка міститься в лікарському свідоцтві про смерть №1954 від 06.09.23, датою смерті ОСОБА_9 зазначено 05.09.2023 р. Ці обставини в суді могла б підтвердити допитана на досудовому слідстві свідок ОСОБА_12 , однак прокурор відмовився від допиту вказаного свідка, яка під час допиту 06.09.23 показала що заходила вранці 05.09.23 в квартиру де мешкає сусід ОСОБА_11 , пересвідчилась що він живий та пішла на роботу. Сторона захисту наполягала на допиті заявленого свідка 04.06.24, 20.06.24, 22.07.24, 28.09.24. Суд не взяв до уваги покази допитаної в судовому засіданні свідка ОСОБА_13 , яка показала що напередодні події, а саме 03.09.23 між 1 та 2 год ночі разом із сусідкою ОСОБА_14 ( ОСОБА_15 ) заходили до ОСОБА_11 в квартиру, в якій перебував він та ОСОБА_16 . ОСОБА_11 був побитий, швидку та поліцію не викликали. ОСОБА_14 (медик) обмила ОСОБА_11 перекіс воднем від крові. Вона запитала у ОСОБА_11 , що сталось, але він не відповів. Вони пішли по домівках. Але вранці о 9.00 до неї до дому прийшов ОСОБА_17 , попросив гроші на випивку. Про сварки померлого та обвинуваченого їй було відомо, але мотиву не бачить. Сварки виникали, оскільки ОСОБА_11 постійно пив та не підтримував чистоту в квартирі. Такі покази свідчать, що конфлікти виникали між померлим та обвинуваченим з приводу вживання ОСОБА_11 алкоголю, через порядок в квартирі, якого останній не дотримувався, а ОСОБА_18 намагався вплинути на його поведінку застосовуючи силу до нього, це відбувалося періодично протягом 2-4 вересня 2023 року. В свою чергу, судом не встановлено, що ОСОБА_11 мав можливість безперешкодно покидати квартиру та попросити про допомогу, якщо це йому було необхідно, він цього не зробив хоча мав таку можливість, оскільки спілкувався із своїми сусідками ОСОБА_19 та ОСОБА_15 03.09.23 близько 2 год та 9 год. Також, суд не конкретизує у вироку, які були мотиви ОСОБА_8 для вчинення вбивства ОСОБА_20 чому обвинувачений вважав, що вчинив усі дії, необхідні для вбивства потерпілого, який залишився перебувати у сусідній кімнаті в квартирі, що саме завадило обвинуваченому нанести інші удари сторонніми предметами або вчинити перешкоди для надання потерпілому медичної допомоги, тим самим довести умисел на вбивство до кінця, а потім приховати сліди вчинення злочину, адже з моменту коли йому інкримінують вчинення злочину і до повідомлення в поліцію пройшла доба. Так, під час судового розгляду встановлено, що після нанесення ударів ОСОБА_21 04.09.23 ОСОБА_8 , маючи можливість продовжити незаконні дії, оскільки лишився з ним у квартирі (спав у іншій кімнаті), припинив їх, інших дій з метою позбавлення його життя не вчинив, хоча йому нічого не перешкоджало (лишився з ним на одинці), крім того ОСОБА_8 не втік, а повідомив про злочин співробітника поліції. За свідченнями свідків, конфліктна ситуація між обвинуваченим та померлим спровокували саме питання з приводу вживання ОСОБА_11 алкоголю та неохайністю в побуті як наслідок вживання спиртного (ходив під себе), а ОСОБА_18 мусив прибирати за ним оскільки проживав у нього. Обставини щодо відсутності між обвинуваченим та потерпілим неприязних відносин до означених подій, нанесення ударів потерпілому, зрозумівши наслідки своїх дій не намагався їх продовжити чи приховати, повідомлення про скоєння працівникові поліції, не свідчать на користь позиції сторони обвинувачення щодо наявності умислу у ОСОБА_8 , спрямованого на спричинення смерті потерпілому ОСОБА_22 . Вказує, що судом не зазначено у вироку мотивів з яких суд прийшов до висновку про відсутність підстав перекваліфікації дій обвинуваченого.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 , які підтримали подану апеляційну скаргу, заперечення прокурора щодо задоволення апеляційної скарги захисника, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, а також вирок суду першої інстанції в межах, передбачених ст.404 КПК України, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає з таких підстав.
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року: «Кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».
Згідно ст.2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто ухвалене з дотриманням вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст.94 цього Кодексу, з наведенням належних та достатніх мотивів і підстав його ухвалення.
Частиною 2 статті 94 КПК України визначено, що жоден доказ не має наперед встановленої сили. При постановленні вироку суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин кримінального провадження в їх сукупності, керуючись законом, повинен оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного рішення та для вирішення питань, зазначених у ст. 374 КПК України.
На переконання колегії суддів, судом першої інстанції дотримані зазначені вимоги закону.
Відповідно до статей 3 і 27 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Право на життя є невід'ємним правом людини. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя.
За результатами перевірки матеріалів кримінального провадження колегією суддів встановлено, що всупереч доводів поданої апеляційної скарги, суд першої інстанції з дотриманням положень ст.337 КПК України всебічно, повно, неупереджено й безпосередньо з'ясував всі обставини кримінального провадження, перевірив їх доказами, отриманими на підставі змагальності сторін та свободи у доведенні їх переконливості, які досліджені у судовому засіданні та оцінені з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності й взаємозв'язку, та дійшов висновку про доведеність винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, як умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, за обставин, викладених у вироку, з наведенням у вироку доказів, на яких ґрунтується такий висновок суду.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів з огляду на наступне.
Так, відповідно до показань обвинуваченого ОСОБА_8 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав частково, визнавши, що заподіював потерпілому тілесні ушкодження, але заперечивши кількість нанесених ударів та умисел на вбивство останнього. ОСОБА_8 пояснив, що познайомився з ОСОБА_11 та переїхав до нього за 3 місяці до вказаних подій, допомагав робити ремонт. Колись працював на Житньому ринку, продавав аудіо та відеоапаратуру і ОСОБА_11 ходив та продавав "барахло" різне, так вони і познайомились. Відносини були нормальні, він намагався допомагати потерпілому. ОСОБА_11 дуже сильно пив. У той день прийшов додому ввечері та застав ОСОБА_11 за п'янкою. Сказав, що так вийшло, він не хотів ОСОБА_11 вбивати. Такі великі сварки близько тижня були, через залежність ОСОБА_11 від алкоголю. Спочатку бійок не було, тільки сварились. 05.09.2023 року зайшов у кімнату, ОСОБА_11 сидів і дивився телевізор. Він пішов до серванту взяти грошей, грошей вже не було, тому він образився на ОСОБА_11 та кинув в нього чашку, попавши в голову. В ОСОБА_11 пішла кров з голови. Потім прибігла ОСОБА_15 ще з одним свідком та надали допомогу потерпілому. Ввечері наніс потерпілому декілька ударів в голову і в тулуб ногою (у тулуб рази 3 вдарив, в голову трохи більше ударів). Був тверезий. Наступного дня ОСОБА_11 лежав. Він сказав лягти йому на матрац, а ОСОБА_11 відповів, що йому зручно на підлозі. Пішов на базар, а після того як повернувся, двері в квартиру були відкриті. Підійшов до ОСОБА_11 в кімнату, той не дихав, переклав його на матрац. Поїхав на ринок, зателефонував ОСОБА_23 , пояснив ситуацію, дочекався його і вони разом поїхали в квартиру до ОСОБА_11 . ОСОБА_24 сказав, що вони з ОСОБА_11 посварились і він його побив. Щодо подій, які призвели до смерті потерпілого обвинувачений показав, що ОСОБА_11 сидів на "корточках", він дав йому пару ляпасів, потім ОСОБА_11 ліг на матрац, він наніс удар в тулуб (3 рази ногою в область ребер) та по голові кулаком (біля 10 разів) - це про події, які були до моменту настання смерті. ОСОБА_11 лежав дивився телевізор, він приніс йому їсти, той відмовився. Коли прийшов з ринку, ОСОБА_11 був вже мертвий. Це розповів за події 04.09.2023 року (всі удари наносив в цей день), затримали 05.09.2023 року. 04.09.2023 року спричинив тілесні ушкодження померлому (такі, як зазначені у відео до протоколу проведення слідчого експерименту). Востаннє, коли бачив ОСОБА_11 , той був п'яний. ОСОБА_11 бив один день, кружкою кинув у нього. Він був п'яний (по цій причині ОСОБА_11 не міг розмовляти). До того, як кинув чашку в голову, ОСОБА_11 не бив. ОСОБА_11 спротив не чинив. Дав декілька ляпасів та декілька ударів кулаком (чашкою кинув у інший день). Коли перестав бити, ОСОБА_25 . На ньому не було пошкоджень, кров в кімнаті належала ОСОБА_11 . Коли наніс останній удар, ОСОБА_11 був у свідомості, сказав, щоб він перестав його чіпати і він перестав. Пропонував допомогу після побиття, ОСОБА_11 відмовився. ОСОБА_11 було важко дихати, не казав про те, що ребра зламані. Коли ОСОБА_11 прийшов він сказав, що на нього "налетіли малолітки". У ОСОБА_11 на вусі було садно, на обличчі не бачив пошкоджень після побиття "малолітками". В область ребер вдарив ОСОБА_11 разів 3. На той момент не думав, що це може призвести до смерті. Після побиття пішов спати, в себе знаходився до ранку. Свідки приходили за день до інкримінованих подій. Після того, як приходили свідки, ОСОБА_11 не бив. Останній конфлікт був ввечері. Коли він прийшов, ОСОБА_11 був п'яний. Ключів від квартири в нього не було, ОСОБА_11 сам закривав і відкривав квартиру. З ринку повернувся десь о 17, ОСОБА_11 сидів п'яний навпроти телевізора, він підійшов до серванту (хотів взяти гроші) грошей там не було. В ОСОБА_11 запитав де гроші, він відповів, що не брав. Побив ОСОБА_11 через те, що він почав до нього матюкатись та брехати, тому він розізлився і побив його. Не хотів його вбивати, так вийшло, умислу в нього не було. Він хотів його провчити. ОСОБА_11 ходив на ринок працювати раз в тиждень. Коли приїхав до померлого, дитина проживала з ОСОБА_11 , потім служба забрала дитину. Коли побачив, що ОСОБА_11 не дихає, пішов на ринок щоб знайти ОСОБА_26 (зустрілись на автовокзалі Житнього ринку). Йому сказав, що напередодні побив ОСОБА_11 і що йому здається, що той мертвий. Коли йшов на ринок взяв ключі та закрив квартиру. Потім вони прийшли з ОСОБА_17 в квартиру, ОСОБА_11 був мертвий. Шкодує, що так вийшло, він не спеціально, умислу не було, думав, що ОСОБА_11 перестане пити, роботу йому знайшли, але він не пішов. Коли приходили свідки, ОСОБА_11 був живий. Після першої сварки пройшов час. Вони посварились 04.09.2023 року близько 16 год та він наніс ОСОБА_11 декілька ударів. Після того, як він побив померлого, той залишився лежати на підлозі. Ввечері він запропонував ОСОБА_11 перелягти на ліжко, той не захотів. Після того, як він ОСОБА_11 побив, пішов до себе в кімнату. ОСОБА_11 запропонував лягти в ліжко до того, як пішов до себе в кімнату. Наступного дня він виявив, що ОСОБА_11 не дихає. З висновком експерта щодо кількості ударів (25 ударів) він не погоджується, 04.09.2023 наніс приблизно 10 ударів у голову і 3 по тулубу.
Зазначені показання обвинувачений ОСОБА_8 підтвердив і в суді апеляційної інстанції.
Колегія суддів зазначає, що невизнання вини обвинуваченим ОСОБА_8 у вчиненні умисного вбивства потерпілого ОСОБА_9 є його правом та способом захисту, при цьому апеляційний суд критично оцінює показання останнього та вважає що суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги такі показання обвинуваченого, виходячи з того, що вони не узгоджуються, суперечать та спростовуються сукупністю наявних доказів у даному кримінальному провадженні, які належним чином досліджені та оцінені судом.
Зокрема, показаннями потерпілої ОСОБА_27 , яка в суді першої інстанції пояснила, що ОСОБА_9 являється її братом з яким вони були в нормальних, довірливих відносинах. З приводу обставин його смерті їй нічого не відомо та вона не знала, що відбувалось, оскільки вони не жили разом, брат жив окремо. Вона просто приходила провідувати його раз в тиждень. Останній раз коли вона прийшла, то побачила, що брата вбили. Коли вона зайшла, то вже була поліція і обвинувачений. Це не помешкання брата, це помешкання її чоловіка, вони його приютили, бо йому не було де жити. З ОСОБА_18 того дня вона не спілкувалася. Хто викликав поліцію і швидку їй не відомо. Це було в 2023 році, вона не пам'ятає, можливо, що це було 04.09.2023 року. ОСОБА_18 знаходився у другій кімнаті, сидів і спілкувався з поліцією. Спочатку її не пускали, але вона побачила, що брат лежав на підлозі. Поліція сказала, що вбив співмешканець. Приходила, їй брат казав, що він йому допомагає по квартирі, але те, що ОСОБА_18 там проживає брат їй не казав. Про конфлікти з іншими особами брат не розповідав. Вони з братом зідзвонювалася, говорили по телефону майже кожен день, про конфлікти з іншими особами він їй нічого не розповідав. Брат любив випити, але не конфліктний був. Про те, що сталось, їй ніхто не казав, вона сама прийшла, поряд гуляла вирішила зайти провідати як брат. Вона знала, що він зловживає алкоголем, боролася з цим, допомагала йому, платила за квартиру. ОСОБА_8 вона бачила декілька разів, а спілкувалась повноцінно один раз. Їй казали, що він там не живе, а просто допомагає прибирати та робити ремонт, бачила, що вони клеїли шпалери. Агресії між ОСОБА_18 та її братом не було, стосунки були нормальні, приятельські, разом випивали. Про ОСОБА_18 нічого не було відомо.
Показаннями свідка ОСОБА_13 , яка надала показання, що ОСОБА_11 після смерті матері почав багато пити, зробив з квартири звалище таке, що не можна було зайти. Інколи приїжджав ОСОБА_28 (чоловік сестри померлого), фактично власник квартири, привозив їсти. Потім в квартирі з'явився ОСОБА_18 , вона питала у сусідів хто це, вони не знали. Спочатку ОСОБА_18 навів порядок в квартирі, справив хороше враження про себе. З померлим сварились через порядок в квартирі, обвинувачений хотів привчити померлого до порядку. Однієї ночі до неї прийшла сусідка ОСОБА_14 сказала, що щось з ОСОБА_11 не так, лежав в крові. ОСОБА_14 медик, вона його обмила від крові перекисом водню. Вранці до неї в квартиру хтось подзвонив, вона відкрила, стояв ОСОБА_11 , попросив гроші на алкоголь. Після того вона ОСОБА_11 не бачила. Вони з сусідкою ОСОБА_14 заходили до ОСОБА_11 в квартиру за день до вбивства, приблизно о 2 годині ночі ОСОБА_11 і його син ОСОБА_29 спали на підлозі. Їй подзвонила ОСОБА_14 сказала; «Йдемо подивимось, там з ОСОБА_11 біда». Коли заходили, з іншої кімнати виходив обвинувачений, посміхався, з ним вони не говорили. ОСОБА_11 лежав без свідомості, коли вони зайшли в кімнату. В обвинуваченого не запитували що сталось. На наступний день ОСОБА_11 попросив гроші і пропав. Звідки їй стало відомо про подію, вона не пам'ятає. До ОСОБА_17 ніхто, крім ОСОБА_16 , не приходив, більше з ними ніхто не жив. ОСОБА_16 проживав з ОСОБА_11 до події місяців два. Які відносини були в обвинуваченого та ОСОБА_30 , про обставини вбивства померлого їй нічого невідомо. ОСОБА_18 допомагав, прибирав, готував. ОСОБА_11 ніякий спосіб життя не вів, багато вживав алкоголю, постійно був в стані алкогольного сп'яніння. Коли прийшли в квартиру, ОСОБА_11 був побитий, швидку не викликали, поліцію теж не викликали. За день до смерті вони прийшли в квартиру ОСОБА_11 між 01-00 год 02-00 год. Зі своєї квартири звуків ніяких вона не чула. Події про які вона розповідала раніше, відбувались в один час, за добу ОСОБА_11 був побитий, на наступний день прийшов попросити гроші, і потім ОСОБА_11 вбили.
Показаннями свідка ОСОБА_23 , з яких слідує, що був вересень 2023 року, він перебував на робочому місці. Йому зателефонував обвинувачений та повідомив, що вбив людину. Обвинувачений раніше мені знайомий по мірі службової діяльності. Обвинувачений запитав в нього, що йому робити, він відповів: " ОСОБА_31 на місці, я приїду, поговоримо." Він виїхав до нього поговорити на автостанцію Житнього ринку. Білінський повідомив, що він думає, що вбив свого знайомого. Він запитав, чи той впевнений, що вбив, на що обвинувачений відповів: «не дихає». Приїхали за адресою, в ОСОБА_18 були ключі від квартири потерпілого, побачив потерпілого під ковдрою. Коли підняв ковдру, то зрозумів, що людина мертва, одразу викликав слідчо-оперативну групу, а обвинуваченого вивів на кухню та з'ясував всі обставини. Білінський повідомив, що з потерпілим був знайомий декілька місяців (3-4), проживав з потерпілим. Під час спільного вживання спиртних напоїв сильно побив потерпілого. Прокинулись, почали випивати, ходити по смітникам, повернулись в квартиру о 12 год, в них ще була горілка. На ґрунті того, що потерпілий неохайно виглядав та поводив себе неохайно в них виник конфлікт. Після бійки потерпілий впав та перестав дихати. Обвинувачений сказав спочатку, що було декілька ударів. Коли обвинувачений розповідав обставини події, слідчо-оперативної групи не було. Обвинувачений не заперечував своєї участі, не намагався втекти, добровільно подзвонив йому, повідомив про події та здався. Обвинувачений був в колі його знайомих та знав що він є оперативним працівником. Він сказав, що ОСОБА_18 може до нього звернутися.
Будь-яких підстав вважати, що свідчення вищенаведених потерпілої та свідків є недостовірними, на думку суду апеляційної інстанції, немає, оскільки вони загалом є логічними, послідовними та несуперечливими, а також додатково підтверджуються іншими наявними в провадженні доказами, а саме даними:
- протоколу огляду місця події від 05.09.2023 року із таблицею зображень до нього, з якого вбачається, що 05.09.2023 року було оглянуто приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . Під час огляду було виявлено труп ОСОБА_9 з слідами нанесення тілесних ушкоджень та вилучено: 2 уламки дошок із плямами бурого кольору, скляна пляшка із написом "Чекушка", виріз із подушки з плямою бурого кольору, виріз зі шпалер із плямами бурого кольору, ланцюжок із металу жовтого кольору, застібку з-під ланцюжка із металу жовтого кольору (а.п.224-237 т.1);
- протоколу огляду трупа від 05.09.2023 року, з якого вбачається, що у приміщенні моргу Житомирського обласного бюро судово-медичних експертиз було оглянуто труп ОСОБА_9 зі слідами насильницької смерті (описані зовнішні тілесні ушкодження), було вилучено одяг померлої особи та зроблено змиви з долонь його рук та зрізи нігтьових пластин пальців рук (а.п.238-243 т.1);
- протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 05.09.2023 року, відповідно до якого було затримано ОСОБА_32 , під час якого у затриманого було вилучено його одяг (а.п.244-248 т.1);
- протоколу проведення слідчого експерименту від 06.09.2023 року за участі підозрюваного ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_7 у приміщенні квартири АДРЕСА_2 . Під час проведення вказаної слідчої дії ОСОБА_8 показав, що 04.09.2023 року під час спільного вживання спиртних напоїв з ОСОБА_9 між ними виник конфлікт, під час якого він вдарив ОСОБА_11 керамічною пляшкою по голові та наніс йому удари по голові та тулубу руками та ногами. Загальна кількість ударів, які він наніс померлому, була близько десяти. При цьому, умислу на заподіяння смерті ОСОБА_9 в нього не було (а.п.1-5 т.2);
- протоколу проведення слідчого експерименту від 19.10.2023 року за участі свідка ОСОБА_13 у приміщенні квартири АДРЕСА_2 , під час якого свідок пояснила і продемонструвала про обставини події, які їй відомі, зокрема як, де вона із сусідкою виявили ОСОБА_9 , в якому положенні і в якому стані він перебував (а.п.7-10 т.2);
- висновку експерта №718 від 05.09.2023 року, відповідно до якого при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_9 виявлено наступні тілесні ушкодження: А) синець та садно лівої колінної ділянки, синець правої гомілки та синець правого стегна, які у творились від дії тупих твердих предметів з обмеженою та переважаючою контактуючою поверхнею, мають ознаки легких тілесних ушкоджень, в причинному зв'язку зі смертю не знаходяться, утворились в термін не менше декількох діб до моменту настання смерті; Б) синець правого плеча з переходом на поверхню грудної клітки, синець, садно та два синця правого плеча, 2 синця правого передпліччя, синець правого променево-запястного суглобу, 3 синця правої кисті по тильній поверхні, 4 синця лівого плеча, розлитий синець лівого передпліччя, забійна поверхнева рана лівої кисті. Дані тілесні ушкодження утворились від дії тупих твердих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею, що не залишили специфічних та видових ознак, по яким можливо було б ідентифікувати предмет, могли утворитись як від самостійних ударів в ділянки ушкоджень (не менше 15-ти контактів, так і внаслідок ударів в ділянку тулуба, голови при захисті (прикриванні) вказаних ділянок, мають ознаки легких тілесних ушкоджень, утворились в термін, обчислюваний годинами, десятками годин до моменту настання смерті, в причинному зв'язку зі смертю не знаходяться; В) садна(2) та синці (2) лобної ділянки, забійна рана та два садна волосистої частини голови, синець лобно-скроневої ділянки, розлитий зливний нерівномірно виражений синець обличчя, розрив слизової верхньої та нижньої губ з крововиливами під слизову, розлиті синці обох вушних раковин, садно та синець шиї, синці грудної клітки (2 зліва та синець та садно грудної клітки справа, синці в проекції правої тазової кістки, крововиливи в м'які тканини голови(3), крововиливи під м'яку мозкову оболонку (3), перелом груднини між 3 т 4 ребрами з масивним крововиливом в переднє середостіння, перелом 3,4,5,6,7 правих ребер по середньо-ключичній прямого характеру, переломи 3, 4, 5 по передньо-підпахвинній лінії, 8-го ребра по середньо-підпахвинній лінії непрямого характеру; зліва перелом 2-го ребра по білягрудинній лінії, 2, 3, 4, 5, 6 по середньо-ключичній лінії, прямого характеру, переломи 5, 6, 7 по середньо-підпахвинній лінії, 7,8,9 по задньо-підпахвинній лінії непрямого характеру з крововиливами під вісцеральну плевру, розрив капсули правої долі печінки з гемотораксом кров в черевній порожнині - до 200 мл. Дані тілесні ушкодження по механізму свого утворення складають тупу сукупну травму тіла, утворились від не однократної дії (обчислюваної десятками) тупих твердих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею, якими могли бути рука, зжата в кулак, нога, взута в взуття, і т.п. (окрім рани з осадженням волосистої частини голови, які утворились від дії тупого твердого предмету з різко обмеженою контактуючою поверхнею), мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень як такі, що супроводжувались загрозливими для життя явищами (комбінованим шоком), знаходяться в прямому причинному зв'язку зі смертю, згідно даних судово-гістологічного дослідження, утворились в різний термін на проміжку часу, обчислюваного годинами (від хвилин), десятками годин (два, три десятки) до моменту настання смерті. 2. Смерть його настала від комбінованого шоку, який розвинувся внаслідок тупої сукупної травми тіла - множинних переломів ребер, груднини з крововиливами в переднє середостіння, під плевру легень, розрив капсули печінки, крововиливи під м'яку мозкову оболонку. 3. Враховуючи ступінь розвитку трупних слід рахувати, що смерть його настала в межах до доби до моменту проведення експертизи трупа в морзі. 4. При судово-токсикологічному дослідженні крові з група яких-небудь спиртів не виявлено. 5. Кров трупа ОСОБА_9 відноситься до групи О ізогемаглютиніном анти-А і анти-В за ізосерологічною системою АВО. 6. Захворювань внутрішніх органів, які б могли самостійно призвести до смерті чи впливати на перебіг травми, при судово-медичній експертизі трупа не виявлено (а.п.11-14 т.2);
- додаткового висновку експерта № 1798/42 від 17.10.2023 року, відповідно до якого: 1. Покази, дані ОСОБА_8 в ході проведення слідчого експерименту, щодо отримання ОСОБА_9 тілесних ушкоджень, не суперечать давності їх утворення, терміну, на протязі якого отримувались потерпілим тілесні ушкодження, давності, настання смерті, враховуючи значну кількість тілесних ушкоджень, виявлених при судово-медичній експертизі трупа (не менше декількох десятків контактів, а також згідно показів ОСОБА_8 (не менше 25 ударів), слід рахувати, що не виявлено-розбіжностей щодо кількості нанесених тілесних ушкоджень (а.п.15-18 т.2);
- висновку судово-психіатричного експерта № 482-2023 від 10.10.2023 року, відповідно до якого: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на даний час виявляє клінічні ознаки емоційно-нестійкого розладу особистості, ускладненого вживанням алкогольних напоїв, стан компенсації (F60.3 МКХ-10). ОСОБА_8 у період події розслідуваного кримінального правопорушення виявляв клінічні ознаки емоційно-нестійкого розладу особистості, ускладненого вживанням алкогольних напоїв, стан компенсації (F60.3 МКХ-10). ОСОБА_8 у період події розслідуваного кримінального правопорушення в тимчасовому хворобливому розладі психічної діяльності, який полишав би його здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними не перебував. ОСОБА_8 не потребує застосування щодо нього примусових заходів медичного характеру (а.п.19-21 т.2).
- висновку експерта № 1556 від 06.09.2023 року, відповідно до якого: 1-6. У гр. ОСОБА_8 виявлено синці та садно на обох верхніх кінцівках, які утворилися від дії тупих твердих предметів, не виключено в термін до 3х діб до моменту судово-медичного обстеження, відносяться до легких тілесних ушкоджень (а.п.22 т.2).
Зауважень з приводу належності, допустимості поданих суду та досліджених судом в судовому засідання доказів сторонами подано не було.
Суд першої інстанції, оцінивши наявні у справі докази з дотриманням ст.94 КПК України, дійшов обґрунтованого висновку про те, що обсяг обвинувачення та кримінально-правова кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_8 , що викладені в обвинувальному акті за ч.1 ст.115 КК України, знайшли своє підтвердження під час судового розгляду даної справи.
Так, за змістом ст.24 КК України наявність вини у формі умислу передбачає, що особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала або свідомо припускала їх настання.
Характерною ознакою прямого умислу є також бажання настання злочинного наслідку, що був задуманий, щодо матеріальних злочинів, і бажання вчинення злочинного діяння щодо формальних злочинів. У такого роду бажанні знаходить своє вираження вольова ознака умислу як його найважливіша і відмінна риса. Наявністю бажання настання злочинного наслідку при вчиненні злочину з матеріальним складом прямий умисел відрізняється від інших форм і видів вини. Бажання, як вольове начало, перебуває в нерозривній єдності із свідомістю особи, яка діяла з прямим умислом, і її здатністю передбачити наслідки свого діяння.
Відповідно до ч.1 ст.115 КК України умисним вбивством є умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. Умисне вбивство слід відрізняти від умисного тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого.
В свою чергу, склад злочину, передбачений ч.2 ст.121 КК України, належить до особливих (складних) злочинів і виділений законодавцем в окремий вид необережного заподіяння смерті, тому що за своєю суттю, природою речей заподіяння смерті відбувається єдиним засобом - завданням тілесних ушкоджень.
Умисне тяжке тілесне ушкодження (ст. 121 КК України) є злочином із матеріальним складом і змішаною формою вини.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 07 лютого 2003 року № 2 «Про судову практику в справах про злочини та здоров'я особи», для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до її настання характеризується необережністю.
Визначити, які конкретні злочинні наслідки своїх дій передбачав винуватий і бажав їх настання, можна лише за ретельного аналізу складу вчиненого злочину і виявлення його елементів та всіх обставин справи. Для відмежовування умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, від убивства суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу винного.
На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції ретельно дослідив докази, що мають значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу ОСОБА_8 на підтвердження його винуватості в умисному вбивстві, обґрунтовано послався на показання самого обвинуваченого, який фактично не заперечував, що такі наслідки у вигляді смерті потерпілого могли настати від його дій з наданням критичної оцінки його доводам про відсутність умислу на вбивство, потерпілої ОСОБА_27 , свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_23 , а також на дані, що містяться у письмових доказах: протоколі огляду місця події, протоколах проведення слідчих експериментів та висновках судових експертиз, у тому числі у висновків судово-медичної експертизи №718 від 05.09.2023 року та №1798/42 від 17.10.2023 року про характер, локалізацію та механізм спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_9 .
Як слідує з мотивувальної частини вироку питання про спрямованість умислу ОСОБА_8 на умисне вбивство суд першої інстанції вирішив ураховуючи сукупність усіх обставин вчиненого діяння, зокрема спосіб вчинення злочину, кількість, характер і локалізацію заподіяних тілесних ушкоджень, поведінку винного та потерпілого, їх відносини з потерпілим.
В противагу наведеним апеляційним доводам захисника, проаналізувавши наявні в провадженні докази в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про те, що факт постійного перебування обвинуваченого в квартирі потерпілого, відсутність інших сторонніх осіб, відсутність у обвинуваченого тілесних ушкоджень, а також характер та послідовність дій, вчинених ОСОБА_8 у своїй сукупності свідчать про те, що він мав прямий умисел на позбавлення життя потерпілого ОСОБА_9 , нанісши кулаками рук, ногами у взутті, множинні акцентовані та цілеспрямовані удари в область його життєво-важливих органів, тим самим, спричинивши йому значну кількість тяжких тілесних ушкоджень, вважаючи, що вбив потерпілого залишив його в безпорадному стані, без будь-яких спроб надання медичної допомоги та виклику карети швидкої. Доводи захисника про те, що обвинувачений на передодні вбивства періодично заподіював тілесні ушкодження обвинуваченому не спростовують виникнення у обвинуваченого ОСОБА_8 в подальшому раптового умислу на позбавлення життя потерпілого, а підтверджують наявність заздалегідь виниклих неприязних відносин, що сформували його мотив на позбавлення життя потерпілого як спосіб вирішення затяжного конфлікту з побутових причин (вживання потерпілим алкоголю, не підтримання порядку в квартирі, тощо). Тому доводи обвинуваченого та захисника про те, що судом першої інстанції неправильно кваліфіковано дії ОСОБА_8 за ч.1 ст.115 КК України не знайшли свого обґрунтованого підтвердження в ході перегляду оскаржуваного вироку судом апеляційної інстанції.
Підстав для перекваліфікації дій обвинуваченого з ч.1 ст. 115 КК України на ч.2 ст.121 КК України апеляційний суд не вбачає.
Помилковими визнає колегія суддів апеляційні твердження захисника ОСОБА_7 про те, що смерть потерпілого ОСОБА_9 не настала в час встановлений судом, оскільки зі змісту мотивувальної частини вироку вбачається, що ні органом досудового розслідування, ні судом першої інстанції точний час смерті потерпілого встановлено не було. Судом достовірно встановлено саме період заподіяння смертельних тілесних ушкоджень потерпілому, який тривав з 16 год до 20 год 04.09.2023 року, що в свою чергу не свідчить про настання смерті саме в цей період та не суперечить як даним висновку судово-медичної експертизи про те, що смерть його настала в межах до доби до моменту проведення експертизи трупа в морзі, тобто, в межах 23 год 04.09.2023 року до 23 год 05.09.2023 року, так і даним лікарського свідоцтва про смерть, наданого захисником в суд апеляційної інстанції, за яким датою смерті вказано ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Захисник помилково ототожнює час заподіяння смертельних тілесних ушкоджень і час настання смерті. Колегія суддів зауважує, що смертельні ушкодження не завжди призводять до миттєвої смерті, між заподіянням тілесних ушкоджень та моментом біологічної смерті може існувати певних інтервал. Одночасно, колегія суддів зауважує, що факт настання смерті потерпілого не відразу після спричинення тілесних ушкоджень за конкретними обставинами даного провадження не спростовує умислу обвинуваченого на позбавлення життя потерпілого та не впливає на кваліфікацію його дій, адже при встановленні умислу на вбивство визначальним є психічне ставлення винного до наслідків своїх дій, а не точно хронологія настання цих наслідків. Як вже вище зазначалось, обвинувачений діяв цілеспрямовано, заподіяв численні тілесні ушкодження в життєво важливі органи, що створювало очевидну небезпеку для його життя. Його подальша поведінка - невжиття заходів для надання допомоги, залишення потерпілого свідчить про усвідомлення факту смертельної шкоди та впевненість у тому, що смерть уже настала або неминуче настане. Отже, настання смерті з певною затримкою у часі жодним чином не вплинуло на правову оцінку дій останнього.
Колегія судів вважає, що висновок судово-медичної експертизи логічно узгоджується з фактичними обставинами справи, за якими смерть потерпілого настала пізніше, ніж період заподіяння тілесних ушкоджень обвинуваченим, що за конкретними обставинами даного провадження не змінює ні правової, ні фактичної оцінки події, ушкодження заподіяні ОСОБА_9 були смертельними, нанесеними в чітко визначений час, і саме вони призвели до його смерті.
Не вбачає колегія суддів і позбавлення сторони захисту права на повний та об'єктивний судовий розгляд, у зв'язку із тим, що суд за клопотанням прокурора виключив свідка ОСОБА_12 із переліку осіб, обов'язкових для допиту, в той час як, стверджує захисник, сторона захисту наполягала на допиті цього свідка.
Так, відповідно до вимог ч.ч.1-3 ст.22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу.
Хоча суд дійсно повинен створити необхідні умови для реалізації сторонами їх прав і обов'язків, це не означає, що саме на суд покладено безумовний обов'язок забезпечити участь свідків, оскільки доказування вини особи, а отже надання відповідних доказів суду за законом є обов'язком сторони обвинувачення.
Відповідно до ч.3 ст.23 КПК України сторона обвинувачення зобов'язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом.
Відповідно до ч.2 ст.327 КПК України прибуття в суд свідка забезпечується стороною кримінального провадження, яка заявила клопотання про його виклик. Суд сприяє сторонам кримінального провадження у забезпеченні явки зазначених осіб шляхом здійснення судового виклику.
Під час судового розгляду даного кримінального провадження, суд першої інстанції, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, вживав усіх можливих та необхідних заходів для повідомлення свідка ОСОБА_12 про дату, час і місце розгляду провадження і забезпечення її явки до суду, в тому числі і шляхом застосування до неї примусового приводу (а.п.190 т.1), однак у зв'язку із тим, що сторона обвинувачення не змогла забезпечити явку вказаного свідка в судові засідання, прокурор відмовився від її допиту, що є правом сторони обвинувачення, оскільки вказаний свідок є свідком саме сторони обвинувачення, і саме сторона обвинувачення заявляла клопотання про її виклик.
Крім того, як убачається з технічного носія інформації запису судового засідання від 18.09.2024 року ні обвинувачений, ні захисник не висловлювали будь-які заперечення щодо заявленого прокурором клопотання про відмову від допиту свідка ОСОБА_33 , не наполягали на її допиті, не повідомляли про жодні обставини, які може повідомити цей свідок і які згідно ст.91 КПК України підлягають доказуванню, та покладались при розгляді заявленого клопотання на розсуд суд, що повністю спростовує апеляційні твердження захисника.
Отже, враховуючи, що судом першої інстанції було вжито всіх необхідних заходів для повідомлення свідка ОСОБА_33 та забезпечення явки його до суду, однак через її неодноразову неявку, суд був позбавлений можливості провести допит останньої, врахувавши відмову прокурора від допиту ОСОБА_33 , суд першої інстанції ухвалив рішення на підставі наданих сторонами доказів, які він мав можливість безпосередньо дослідити в судовому засіданні, з чим погоджується колегія суддів.
Варто також зазначити, що відповідно до вимог кримінального процесуального закону тягар доведення обґрунтованості обвинувачення та, відповідно, надання доказів винуватості покладено на сторону обвинувачення, а тому враховуючи, що сторона обвинувачення відмовилась від допиту даного свідка, а сторона захисту жодних заходів для встановлення її місця перебування не вживала та не наполягала на її допиті, суд самостійно не міг вживати активних дій для забезпечення явки свідка обвинувачення, оскільки це суперечитиме засаді об'єктивності і неупередженості суду, відображеної, зокрема, у частині 6 статті 22 КПК України.
Крім того, з урахуванням принципу безпосередності дослідження доказів, закріпленого у ст.23 КПК України, колегія суддів не надає оцінки і не досліджує протокол допиту свідка ОСОБА_33 , наданий захисником ОСОБА_7 , до суду апеляційної інстанції.
Отже, підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів констатує, що всі досліджені у цьому провадженні докази, як кожен окремо, так і у їх сукупність, підтверджують обставини, що регламентовані ст.91 КПК України щодо події кримінального правопорушення (його часу, місця, способу, обставин його вчинення, у тому числі й перебігу події), причетності обвинуваченого до учинення інкримінованого йому діяння, його винуватості, форми вини, мотивів і мети та водночас дають повне уявлення щодо усіх елементів і ознак інкримінованого ОСОБА_8 у даному провадженні кримінального правопорушення.
Переконливих доводів, які б ставили під сумнів законність та вмотивованість наведених висновків апеляційного суду апеляційна скарга обвинуваченого та захисника не містить.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції ухвалити законний та обґрунтований вирок, колегія суддів не вбачає.
З урахуванням обставин, встановлених під час апеляційного розгляду, колегія суддів доходить висновку, що вирок суду є законним та обґрунтованим, а тому підстави для його скасування відсутні, у зв'язку з чим подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Корольовського районного суду м.Житомира від 07.01.2025 відносно ОСОБА_8 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її оголошення, а засудженим, який перебуває під вартою протягом того ж часу з моменту отримання копії рішення.
Судді :